12. Особливості сучасного екологічного права України та перспективи його розвитку (за науковими працями проф. Г.І. Балюк).

Юридичною базою його розвитку є екологічне законодавство, яке почало швидко розвиватися ще за часів Радянського Союзу. Екологічне законодавство сучасної України повніше відбиває конкретні природні умови і потреби регіону, що робить його більш дійовим.

Екологічні суспільні відносини виникають з приводу використання і охорони земель, вод, лісів, надр землі, атмосферного повітря, тваринного світу, природно-заповідного фонду. Саме ці природні багатства і є об'єктами екологічних відносин.

Найважливішими підставами для виділення екологічного права в окрему галузь є:

а) наявність особливого самостійного предмета правового регулювання — таким предметом є екологічні відносини нашого суспільства;

б) специфіка і своєрідність об'єктів, з приводу яких складаються екологічні відносини (природні багатства: земля, вода, ліси, надра, атмосферне повітря, тваринний світ);

в) існування спеціальних джерел права (законодавчі акти про землю, надра, воду, ліси та інші об'єкти природи);

г) особлива суспільно-економічна значущість екологічних відносин і тих правових актів та норм, що їх регулюють і охороняють.

Отже, можна дати таке визначення екологічного права. Екологічним правом називається галузь права, яка регулює екологічні суспільні відносини і має своїм завданням забезпечення раціонального використання природних багатств і охорону навколишнього середовища в інтересах сучасних і майбутніх поколінь людей.

Життя вимагає постійного розвитку і удосконалення екологічних суспільних відносин. Адже їхній стан впливає на ефективність використання природних ресурсів і стан охорони навколишнього природного середовища. Від того, якими є і будуть екологічні відносини залежить рівень розвитку всіх галузей народного господарства, оскільки з ними пов'язане господарське використання земель, вод, лісів, надр, атмосферного повітря, інших природних багатств.

Не варто вдаватися до ілюзій, що природні ресурси невичерпні. Настав час переконати суспільство в тому, що в сучасних умовах першочерговим завданням у використанні природних ресурсів є їх відновлення і раціональне користування ними.

Чекають вирішення також екологічні проблеми регіонального характеру. Конче необхідно:

а) звести до мінімуму шкідливий вплив наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

б) поліпшити екологічний стан басейну Дніпра та якість питної води;

в) стабілізувати та поліпшити екологічний стан у містах і промислових центрах Донецько-придніпровського регіону;

г) відновити гідрологічний режим у Поліському регіоні;

д) запобігти подальшому забрудненню Чорного і Азовського морів та поліпшити їхній екологічний стан.

13. Перспективи розвитку екологічного права в ххі сторіччі (за науковими працями проф. Н.Р. Малишевої).

У статті Н.Р. Малишевої «Екологічне право: вектори розвитку в ХХІ сторіччі» викладаються деякі методологічні підходи до прогнозування розвитку екологічного права в ХХІ ст. Складність відповідного процесу пов´язана з багатоаспектністю, стохастичністю впливів на нього, неможливістю передбачити всі соціальні виклики майбутнього і можливості науки адекватно реагувати на них, а також вторинність екологічного права по відношенню до природно-соціальних взаємодій. Прогнозується, що дороговказною теорією, яка визначатиме в ХХІ ст. розвиток екологічного права, має залишитись концепція сталого розвитку. Під кутом зору відповідності цій концепції аналізуються сучасні стратегічні екологічні документи, а також екологічне законодавство України. Висловлюються передбачення щодо майбутніх змін у співвідношенні міжнародно-правової та національно-правової складових у регулюванні еколого-правових відносин, а також щодо перспектив розвитку екологічного права «вшир» та «вгору».

Екологічне право в першому десятиріччі ХХІ ст. дійшло у своєму розвитку до тієї стадії, коли можна зупинитись, озирнутись назад, підвівши певні підсумки, і, зваживши на них, зазирнути в майбутнє століття, визначивши найбільш перспективні вектори подальшого просування вперед

Отже, усі підстави прогнозувати, що екологічне право наступного століття розвиватиметься «вгору». Бурхливий розвиток космічної діяльності, диверсифікація її форм, геометричне зростання кількості суб’єктів, що бажають її здійснювати, застосування ядерних джерел енергії у космосі, формування індустрії космічного туризму і небачене ще 10 років тому забруднення та «засмічення» навколоземного космічного простору — всі ці явища не можуть не спонукати екологічне право майбутнього до надання ним охоронного режиму якщо не всьому космосу (це поки є нереальним по відношенню до так званого далекого космосу), то хоча б навколоземному космічному простору .

Екологічне право, що склалось на початку ХХІ ст., є хоча й новою галуззю, але такою, що інтенсивно розвивається. Його формальне вираження — екологічне законодавство — є настільки ж великим за обсягом, наскільки й неоднорідним за змістом відносин, що регулюються. Швидке накопичення нормативно-правового матеріалу у відповідній галузі, з одного боку, призвело до поступового усунення прогалин у регулюванні, з другого ж — створило ситуацію надмірної складності, а інколи й неможливості правореалізації. Це стало особливо помітним на рівні національних законодавчих систем різних країн світу. Саме тому вже на межі ХХ — початку ХХІ ст. значна кількість держав вдалися до систематизації відповідного законодавства: більшість — у формі кодифікації, деякі — у формі консолідації. На сьогодні екологічні кодекси прийняті й діють у Франції, Швеції, ФРН, у Республіці Башкортостан та деяких інших. Уже офіційно поставлені цілі щодо розроблення екологічних кодексів у Російській Федерації, Україні, Казахстані та багатьох інших державах. Можна прогнозувати, що систематизація екологічного законодавства у формі його кодифікації стане в найближчому майбутньому велінням національних законодавчих систем світу; саме вона визначатиме формально-юридичний вектор у розвитку екологічного законодавства в найближчі десятиріччя.