- •Оглавление
- •Науково-методологічні підходи до змісту функції природи у життєдіяльності людини та розвитку суспільства.
- •Науково-методологічні підходи до поняття екологічної кризи та її причин в Україні.
- •Наукові підходи до шляхів вирішення екологічних проблем за допомогою і в рамках екологічного права.
- •Наукові концепції взаємодії суспільства і природи та їх вплив на формування науки екологічного права.
- •Концепція сталого розвитку і правові форми її втілення у міжнародному праві та праві України.
- •Поняття та механізм реалізації державної екологічної політики України (за науковими працями проф. В.І. Андрейцева).
- •Формування та реалізація державної екологічної політики України в програмних документах.
- •Правові проблеми реалізації в Україні екологічної складової концепції сталого розвитку (за науковими працями проф. Г.І. Балюк).
- •Науково-правові засади становлення екологічного права України.
- •Формування наукових положень про предмет і метод екологічного права.
- •Теоретико-правові аспекти принципів та функції екологічного права.
- •Особливості сучасного екологічного права України та перспективи його розвитку (за науковими працями проф. Г.І. Балюк).
- •Перспективи розвитку екологічного права в ххі сторіччі (за науковими працями проф. Н.Р. Малишевої).
- •Сучасні проблеми систематизації екологічного, земельного та аграрного законодавства України (за матеріалами Круглого столу і повідомленням доц. Е.В. Позняк та к.Ю.Н. Н.Л. Ільїної).
- •Актуальні проблеми кодифікації національного та міжнародного екологічного права (за науковими працями проф. Ю.С. Шемшученка).
- •Еколого-правова наукова школа Інституту держави і права ім.. Корецького (персоналії та наукові доробки).
- •Еколого-правова наукова школа Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» (м. Харків) ( персоналії та наукові доробки).
- •Еколого-правова наукова школа Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
- •Еколого-правова наукова школа Національного університету «Одеської юридичної академії» ( персоналії та наукові доробки).
- •Еколого-правова наукова школа Львівського національного університету імені Івана Франка ( персоналії та наукові доробки).
- •Становлення та розвиток інституту екологічних прав людини у законодавстві України (за публікаціями українських вчених)
- •Правові проблеми екологічного підприємництва (за науковими працями проф. А.Г. Бобкової).
- •Тектолого-правові (управлінські) аспекти забезпечення сучасної екологічної політики держави (за науковими працями проф. В.І. Андрейцева).
- •Правові проблеми екологічного контролю (за науковими працями проф. М.В. Краснової, доц. Е.В. Позняк, доц. Т.О. Коваленко та ін.).
- •Проблеми юридичної відповідальності за екологічні правопорушення в контексті сталого розвитку (за науковими працями проф. Г.І. Балюк).
- •Проблеми компенсації шкоди за екологічним законодавством України (за науковими працями проф. М.В. Краснової).
- •Консолідуюча роль земельного законодавства у розвитку системи природноресурсового права (за науковими працями проф. В.І. Андрейцева).
- •Колізії в правовому регулюванні земельних відносин в Україні (за науковими працями проф. А.М. Мірошниченка, доц. Коваленко т.О.).
- •Актуальні проблеми екологізації земельного законодавства (за науковими працями проф. В.Л. Мунтяна, доц. Євстігнєєва а.С.).
- •Проблема юридичного визначення лісу як об'єкта правового регулювання та відмежування його від об'єктів інших поресурсових галузей.
- •Проблеми постійного і тимчасового користування лісами( за працями Ковальчук)
- •Перспективи розвитку гірничого права
- •Особливості предмету та об’єктів водного права України
- •Атмосферне повітря як особливий об’єкт правового регулювання:поняття,юридичні ознаки,особливості правового режиму
- •Наукові підходи до формування природоохоронного (ландшафтного) права у системі екологічного права України.
- •Екологічна мережа як новітній об’єкт екологічного права України – соціально-правові та екологічні передумови визнання та регулювання
- •Правові форми і види використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду
- •Актуальні проблеми становлення і розвитку права екологічної безпеки в Україні
- •Поняття та ознаки екологічної безпеки як правової категорії
- •Правові проблеми радіаційної безпеки в Україні (за науковими працями проф. Г.І. Балюк г.І., к.Ю.Н. О.В. Сушик, к.Ю.Н. О.Ю. Кронди).
-
Правові проблеми екологічного підприємництва (за науковими працями проф. А.Г. Бобкової).
У статті розглянуто загальні правові засади стимулювання розвитку екологічного підприємництва на основі удосконалення планування використання природних ресурсів, охорони довкілля та екологічно спрямованих видів господарської діяльності, запропоновано шляхи вдосконалення правових засад планування екологічного підприємництва
Планування — це визначення перспектив розвитку екологічного підприємництва із запровадженням стратегічного планування та визначення щорічних темпів і показників розвитку відповідних видів господарської діяльності. Особливістю планування такого підприємництва є те, що при цьому необхідно враховувати як досвід планування використання природних ресурсів, охорони довкілля, що започатковано у вигляді окремого розділу «Охорона природи» Десятого п’ятирічного плану розвитку народного господарства СРСР на 1976-80-ті роки [18], так і досвід планування господарської діяльності та соціально- економічного розвитку в цілому.
Планування розвитку такого підприємництва є складовою прогнозування та планування економічного і соціального розвитку, спрямування та основні форми якого визначено ст. 11 ГК України та іншими законами, серед яких закони України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» від 23 березня 2000 р., «Про державні цільові програми» від 18 березня 2004 р., «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11 липня 2001 р. та ін. У кожному із зазначених законів йдеться про необхідність вирішення екологічних та науково-технічних проблем, створення принципово нових технологій, засобів виробництва тощо, проте фахівці щорічно констатують погіршення стану довкілля та здоров’я населення, критичний рівень застарілих технологій, надмірні витрати ресурсів. З цього виходить, що закріпленого наразі підходу до планування в екологічній сфері недостатньо для вирішення зазначених проблем, а тим більше щодо екологічного підприємництва.
Однією з головних причин такого стану є відсутність державної стратегії щодо розвитку цієї галузі економіки, на що вказує і досвід багатьох розвинених країн, де результативність такого підприємництва стала можливою саме після чіткої орієнтації держави на вирішення відповідних проблем. При цьому прояв такої політики має полягати, насамперед, у здійсненні планування розвитку екологічного підприємництва та його законодавчій визначеності. Зважаючи на довгостроковий характер окупності вкладених у таке підприємництво інвестицій, значення для потреб суспільства результатів його діяльності, планування, за умови визначення його показників на рівні закону, виступає головним чинником успішного розвитку цього підприємництва.
Наразі застосування програмно- цільового підходу до екологічного підприємництва зумовлено тим, що його розвиток потребує державного регулювання, концентрації фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, виробничого і науково-технічного потенціалу країни, а також координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і громадян для вирішення найважливіших проблем такої галузі.
Першим кроком у цьому напрямі має бути закріплення такої стратегії соціально-економічної політики держави, за якої розвиток екологічного підприємництва стане пріоритетною галуззю економіки. Це можна зробити шляхом включення відповідних положень до Стратегії економічного та соціального розвитку України — документа, в якому визначаються пріоритети, стратегічні цілі, структурні пропорції економіки і соціальної сфери та напрями державної політики [21]. Наразі Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 рр.) «Шляхом Європейської інтеграції» затверджена Указом Президента від 28 квітня 2004 р. [22], однак у ній питання розвитку екологічного підприємництва отримали закріплення лише фрагментарно.
Наступним документом може стати Стратегія розвитку екологічного підприємництва як галузі економіки — документ, у якому на основі прогнозу тенденцій розвитку відповідних ринків і напрямів науково-технічного прогресу можуть визначатися довгострокові цілі та пріоритети розвитку такого підприємництва, заходи, спрямовані на їх досягнення, та ресурси, необхідні для здійснення таких заходів. У науковій літературі неодноразово зверталась увага на позитивний досвід з цього питання в інших країнах.
Необхідність розробки в Україні стратегії розвитку екологічного підприємництва у формі державної цільової програми зумовлена тим, що, взявши за основу класифікацію цільових програм відповідно до Закону України «Про цільові програми», за змістом це має бути одночасно і економічна програма, бо вона спрямована на вирішення галузевих проблем виробництва, підвищення його ефективності та якісних характеристик, забезпечення ресурсозбереження, створення нових виробництв, і екологічна, бо метою має бути здійснення загальнодержавних природоохоронних заходів, запобігання нераціональному використанню природних ресурсів, забезпеченню екологічної безпеки, і науково-технічна, адже йдеться про вирішення найважливіших науково- технічних проблем, створення принципово нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, іншої наукоємної та конкурентоспроможної продукції.
Наступним кроком впровадження планування екологічного підприємництва має бути включення відповідних положень до Державної програми соціального та економічного розвитку як однієї з основних форм планування господарської діяльності, за умови відновлення щорічного прийняття таких програм.
Наступною формою планування екологічного підприємництва має бути Державний бюджет України.