7. Формування та реалізація державної екологічної політики України в програмних документах.

З метою проведення ефективної державної політики щодо охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання і відтворення природних ресурсів в Україні діють програми: загальнодержавна Програма формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 рр., яка затверджена Законом України від 21.09.2000 р.; загальнодержавна Програма поводження з токсичними відходами, затверджена Законом України від 14.09.2000 р.; загальнодержавна Програма охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів, затверджена Законом України від 22.03.2001 р., та інші. З 2007 р. обговорюється Проект Стратегії національної екологічної політики України на період до 2020 р.

Враховуючи глобальний характер екологічних проблем, становлення та реалізація національної екологічної стратегії неможлива без урахування міжнародного досвіду.

Пріоритети співробітництва України та ЄС у розділі "Навколишнє середовище", розроблені на принципах спільної власності та спільної відповідальності, полягають у: розробці, схваленні та імплементації Україною Національної стратегії з питань навколишнього природного середовища на період до 2020 р. та Національного плану дій з питань навколишнього природного середовища на 2009-2012 рр.; посиленні адміністративної спроможності на національному, регіональному та місцевому рівнях; подальшій розробці та імплементації українського законодавства, стратегій та планів у сфері навколишнього природного середовища тощо.

Перспективними напрямами розвитку НВДЕ в Україні є: біоенергетика, видобуток та утилізація шахтного метану, використання вторинних енергетичних ресурсів, позабалансових покладів вуглеводнів, вітрової і сонячної енергії, теплової енергії довкілля, освоєння економічно доцільного гідропотенціалу малих річок України. На базі відновлювальних джерел вагомий розвиток отримують технології одержання як теплової, так і електричної енергії.

8. Правові проблеми реалізації в Україні екологічної складової концепції сталого розвитку (за науковими працями проф. Г.І. Балюк).

Наразі в Україні окреслився комплекс проблем, пов’язаних з охороною довкілля та безпекою людини: 1) висока динаміка забруднення атмосферного повітря; 2) забруднення водного басейну держави, погіршення якості води; 3) забруднення земель; 4) проблема відходів; 5) екокатастрофи, техногенні аварії тощо.

На нашу думку, щоб уникнути незворотних процесів, необхідно вживати рішучих і невідкладних заходів на всіх рівнях управління — загальнодержавному, регіональному та місцевому. Тобто необхідна якнайшвидша реалізація ідеї сталого розвитку суспільства, яка ґрунтується на використанні ресурсозберігаючих та екологічно чистих технологій, на дбайливому ставленні до людини та навколишнього середовища [2].

9. Науково-правові засади становлення екологічного права України.

Після набуття статусу незалежної держави, Україна отримала у спадщину досить важку екологічну ситуацію, яка була викликана безмірною, науково не обґрунтованою експлуатацією природних ресурсів; невдалими спробами змін законів природи; безладним промисловим розвитком; нехтуванням екологічними потребами людей, їх здоров'ям, а значить і майбутнім всього людства.

Основним джерелом екологічного права України є Конституція України. ст. 50 проголошує право на безпечне довкілля та право на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, друга - гарантує вільний доступ до інформації про стан довкілля, якість харчових продуктів, предметів побуту.. Саме в цей час було прийнято найбільшу кількість нормативно-правових актів у цій сфері. Серед них: Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991 р.), Закон України "Про плату за землю" (1992 р.), Кодекс України "Про надра" (1994 р.), Водний кодекс (1995 р.), Лісовий кодекс (1994 р.), Закон України "Про тваринний світ" (1993 р.), Закон України "Про охорону атмосферного повітря" (1992 р.), Закон України "Про екологічну експертизу" (1995 р.), Закон України "Про природно-заповідний фонд" (1992 р.), Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення в наслідок Чорнобильської катастрофи" (1991 р.). Закон України "Про виключну (морську) економічну зону" (1995 р.) і т. ін. Норми екологічного змісту були включені в Закони України "Про підприємства в Україні" (1991 р.), "Про основи містобудування"(1992р.), "Про транспорт" (1994р.), "Про трубопровідний транспорт" (1996р.), "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" (1997р.), "Про видобування і переробку уранових руд" (1997 р.) і т. ін.