1. Науково-методологічні підходи до змісту функції природи у життєдіяльності людини та розвитку суспільства.

По відношенню до людини вона виконує ряд функцій, пов'язаних із задоволенням його потреб: екологічну, економічну, естетичну, рекреаційну, наукову, культурну.

Зміст екологічної функції визначається тим, що з урахуванням взаємозв'язку і взаємозумовленості явищ і процесів у природі забезпечується екологічна рівновага, включаючи екологічний оптимум для людини. В її рамках людина взаємодіє з середовищем свого природного проживання. Окремі елементи природи є безпосередніми джерелами задоволення природних фізіологічних потреб людини - дихання, втамування спраги, харчування. Про значення даної функції для людини свідчать наступні дані: людина може прожити без повітря кілька хвилин, без води - кілька днів, без їжі - близько двох місяців. Стан природних ресурсів, перш за все лісів, вод, земель, визначає стан клімату і погодних умов, від яких також залежить осіб і розвивається їм економіка.

Інша суттєва функція природи - економічна. Її сутність зумовлена тим, що природні ресурси, якими користується людина, володіють економічними властивостями, економічним потенціалом. Якщо екологічна функція є «вічною» по відношенню до людині, то економічна з'явилася, коли людина почала створювати перші знаряддя праці, будувати собі житло, шити одяг. Природні багатства служать джерелом задоволення різноманітних, все зростаючих по мірі розвитку людини його матеріальних потреб.

Естетична, рекреаційна, наукова, культурна функції природи з'явилися набагато пізніше економічній, на досить високій стадії розвитку людського суспільства. В процесі спілкування з природою людина задовольняє свої духовні і інформаційні потреби.

Питання про функції природи по відношенню до людини є юридично значущим. Він покладений в основу правового регулювання природокористування і охорони навколишнього середовища від шкідливих впливів людської діяльності. Так, щоб підтримати економічну функцію природи і попередити виснаження природних ресурсів, сучасне право навколишнього середовища встановлює вимоги щодо раціонального використання землі, вод, лісів, інших природних багатств; спрямовані на охорону природи хімічного, фізичного і біологічного забруднення з метою забезпечення оптимальної можливості для реалізації екологічної функції природи. В рамках законодавства про особливо охоронюваних природних територіях регулюються відносини, пов'язані із задоволенням естетичних, рекреаційних, наукових, культурних потреб людини при її спілкуванні з

2. Науково-методологічні підходи до поняття екологічної кризи та її причин в Україні.

Сучасна глобальна екологічна криза може бути визначений як порушення рівноваги в екологічних системах і у відносинах людського суспільства з природою*. є наслідком невідповідності розвитку продуктивних сил і виробничих відносин в людському суспільстві екологічним можливостям навколишнього середовища. Криза в природі характеризується такими основними рисами, як порушення екологічної рівноваги у процесі антропогенної діяльності і нездатність людського суспільства переломити тенденцію погіршення стану навколишнього середовища.

Одне з істотних проявів екологічного кризи пов'язане з надмірним споживанням природних ресурсів..

Причини екологічної кризи:

• Відсутність політ волі держави до послідовного, ефективного здійснення діяльності по охороні навколишнього природного середовища, забезпечення природокористування

• Слабо розвинуте законодавство і право

• надмірне використання всіх видів природних ресурсів, яке тривало десятиріччями без урахування здатності екосистем досамовідтворення й самоочищення;

• цілковите нехтування традиціями господарювання, можливостями природи регіонів та інтересами корінного населення;

• інтенсивна хімізація й хибні способи організації сільськогосподарського виробництва (наприклад створення величезних колгоспів і радгоспів);

• різке прискорення негативних економічних, соціально-політичних та екологічних процесів в Україні у зв'язку з найбільшою техногенною катастрофою XX століття — аварією на Чорнобильській АЕС;

• відсутність дійових економічних стимулів для ресурсо- та енергозбереження

Концептуальні прогалини в законі

• надлишок декларативних положень

• відсутність ефективних механізмів реалізації нормативних вимог

• неналежне врегулювання екологічних процедур

• дефіцит спеціалістів екологів

• низький рівень правової свідомості