34. Особливості предмету та об’єктів водного права України

На сьогоднішній день проблема вод є дуже гострою, адже водні ресурси становлять важливий регулюючий та стабілізуючий компонент біосфери, який охороняється і використовується для духовних і матеріальних потреб громадян. Сфера водних ресурсів стала однією з головних елементів національної безпеки України [1], а тому питання регулювання водних відносин набули загальнодержавного значення

На жаль, чинним законодавством не визначено не тільки об’єкти водних правовідносин, а й саме поняття «водні відносини». В еколого-правовій літературі також немає єдності думок щодо визначення зазначених понять.

Так, Б.В. Єрофєєв зауважує, що предметом водного права є конкретні вольові відносини людей з приводу води як об’єкта власності і господарювання [2, с. 6]. В.І. Андрейцев, розкриваючи зміст водних відносин, виокремлює відносини права власності на води, відносини управління і контролю в галузі використання, відтворення та охорони вод, відносини використання вод, охорони та захисту водних ресурсів [3, с. 339]. Незважаючи на відсутність єдності доктринального розуміння змісту водних відносин, вони, як і будь-які інші відносини, складаються суб’єктів і об’єктів, на які спрямовується дія суб’єктів. Учасниками водних відносин в Україні виступають громадяни, юридичні особи, органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Щодо об’єктів водних відносин, то, наприклад, В.О. Джуган вважає, що об’єктами водних відносин в Україні є води (водні об’єкти та їх частини) в межах території України [4, с. 30]. Згідно зі ст. 1 Водного кодексу України води – це усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води [5]. З цього випливає, що критерієм об’єкта водних відносин є належність його до природної системи кругообігу води. Тому необхідно відрізняти води в цілому як об’єкти водних відносин від води, як рідини, що здатна задовольняти життєві та інші побутові потреби людей.

Слід зазначити, що води зазвичай зосереджується у так званих водних об’єктах, які є елементом довкілля і можуть бути або природними (море, річка, озеро), або штучно створеними (водосховище, ставок тощо).

Таким чином, окремого розгляду потребує питання про співвідношення понять «водний об’єкт» та «земельна ділянка під водним об’єктом». Земельний кодекс України передбачає, що «право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на ... водні об’єкти..., які на ній знаходяться» [7, ст. 79]. На перший погляд, це свідчить про те, що поняття «земельна ділянка» охоплює і відповідні води (водні об'єкти). Проте, на нашу думку, оскільки води є окремим природним ресурсом, які мають відмінний від землі правовий режим, а для їх використання закон вимагає отримувати спеціальні дозволи незалежно від наявності у користувача прав на земельну ділянку, вважаємо, що слід розмежовувати землі, земельні ділянки, з одного боку, та розташовані на них води, з іншого. Таким чином, земельні ділянки під водними об’єктами не можуть вважатись об’єктами водних відносин.

Для конкретизації об’єкта водних правовідносин варто розглянути поняття «право водокористування» як різновид водних правовідносин. У літературі існує його визначення як право конкретного суб'єкта користуватися, володіти, а в певних випадках і розпоряджатися наданим йому у визначеному порядку відповідним водним об’єктом у межах, передбачених водним законодавством [9, с. 196]. У цьому разі ознаками об’єкта водних відносин будуть виступати наявність певних меж та місце розташування об’єкта. Все це доводить, що атмосферна та ґрунтова волога, вода, що знаходиться в організмах рослин і тварин, не є об’єктами водних відносин, адже вказаними водними ресурсами не можна користуватись.

Поняття «водні ресурси» часто вживається як тотожне такій категорії, як «водний об’єкт». Але, виходячи із визначення термінів «об’єкт» (об’єктом є будь-яка функціональна одиниця або система, яку можна розглядати відокремлено [10]) та «ресурси», беручи до уваги, що в розглянутому форматі дослідження аналізуються саме природні ресурси (ресурсами є частини природного середовища, які використовуються для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства [11, с. 207]), можна стверджувати, що поняття «водний об’єкт» є складовою категорії «водні ресурси». Таким чином, води можуть виступати водними об’єктами і водними ресурсами.

Отже, дослідивши дане питання, слід зазначити, що і водні об’єкти, і водні ресурси можуть виступати об’єктами водних відносин. Проте, щоб не виникало розбіжностей з приводу визначення останнього, потрібно на законодавчому рівні більш чітко розмежувати всі поняття, що стосуються сфери водного права.