- •Оглавление
- •Науково-методологічні підходи до змісту функції природи у життєдіяльності людини та розвитку суспільства.
- •Науково-методологічні підходи до поняття екологічної кризи та її причин в Україні.
- •Наукові підходи до шляхів вирішення екологічних проблем за допомогою і в рамках екологічного права.
- •Наукові концепції взаємодії суспільства і природи та їх вплив на формування науки екологічного права.
- •Концепція сталого розвитку і правові форми її втілення у міжнародному праві та праві України.
- •Поняття та механізм реалізації державної екологічної політики України (за науковими працями проф. В.І. Андрейцева).
- •Формування та реалізація державної екологічної політики України в програмних документах.
- •Правові проблеми реалізації в Україні екологічної складової концепції сталого розвитку (за науковими працями проф. Г.І. Балюк).
- •Науково-правові засади становлення екологічного права України.
- •Формування наукових положень про предмет і метод екологічного права.
- •Теоретико-правові аспекти принципів та функції екологічного права.
- •Особливості сучасного екологічного права України та перспективи його розвитку (за науковими працями проф. Г.І. Балюк).
- •Перспективи розвитку екологічного права в ххі сторіччі (за науковими працями проф. Н.Р. Малишевої).
- •Сучасні проблеми систематизації екологічного, земельного та аграрного законодавства України (за матеріалами Круглого столу і повідомленням доц. Е.В. Позняк та к.Ю.Н. Н.Л. Ільїної).
- •Актуальні проблеми кодифікації національного та міжнародного екологічного права (за науковими працями проф. Ю.С. Шемшученка).
- •Еколого-правова наукова школа Інституту держави і права ім.. Корецького (персоналії та наукові доробки).
- •Еколого-правова наукова школа Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» (м. Харків) ( персоналії та наукові доробки).
- •Еколого-правова наукова школа Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
- •Еколого-правова наукова школа Національного університету «Одеської юридичної академії» ( персоналії та наукові доробки).
- •Еколого-правова наукова школа Львівського національного університету імені Івана Франка ( персоналії та наукові доробки).
- •Становлення та розвиток інституту екологічних прав людини у законодавстві України (за публікаціями українських вчених)
- •Правові проблеми екологічного підприємництва (за науковими працями проф. А.Г. Бобкової).
- •Тектолого-правові (управлінські) аспекти забезпечення сучасної екологічної політики держави (за науковими працями проф. В.І. Андрейцева).
- •Правові проблеми екологічного контролю (за науковими працями проф. М.В. Краснової, доц. Е.В. Позняк, доц. Т.О. Коваленко та ін.).
- •Проблеми юридичної відповідальності за екологічні правопорушення в контексті сталого розвитку (за науковими працями проф. Г.І. Балюк).
- •Проблеми компенсації шкоди за екологічним законодавством України (за науковими працями проф. М.В. Краснової).
- •Консолідуюча роль земельного законодавства у розвитку системи природноресурсового права (за науковими працями проф. В.І. Андрейцева).
- •Колізії в правовому регулюванні земельних відносин в Україні (за науковими працями проф. А.М. Мірошниченка, доц. Коваленко т.О.).
- •Актуальні проблеми екологізації земельного законодавства (за науковими працями проф. В.Л. Мунтяна, доц. Євстігнєєва а.С.).
- •Проблема юридичного визначення лісу як об'єкта правового регулювання та відмежування його від об'єктів інших поресурсових галузей.
- •Проблеми постійного і тимчасового користування лісами( за працями Ковальчук)
- •Перспективи розвитку гірничого права
- •Особливості предмету та об’єктів водного права України
- •Атмосферне повітря як особливий об’єкт правового регулювання:поняття,юридичні ознаки,особливості правового режиму
- •Наукові підходи до формування природоохоронного (ландшафтного) права у системі екологічного права України.
- •Екологічна мережа як новітній об’єкт екологічного права України – соціально-правові та екологічні передумови визнання та регулювання
- •Правові форми і види використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду
- •Актуальні проблеми становлення і розвитку права екологічної безпеки в Україні
- •Поняття та ознаки екологічної безпеки як правової категорії
- •Правові проблеми радіаційної безпеки в Україні (за науковими працями проф. Г.І. Балюк г.І., к.Ю.Н. О.В. Сушик, к.Ю.Н. О.Ю. Кронди).
-
Особливості предмету та об’єктів водного права України
На сьогоднішній день проблема вод є дуже гострою, адже водні ресурси становлять важливий регулюючий та стабілізуючий компонент біосфери, який охороняється і використовується для духовних і матеріальних потреб громадян. Сфера водних ресурсів стала однією з головних елементів національної безпеки України [1], а тому питання регулювання водних відносин набули загальнодержавного значення
На жаль, чинним законодавством не визначено не тільки об’єкти водних правовідносин, а й саме поняття «водні відносини». В еколого-правовій літературі також немає єдності думок щодо визначення зазначених понять.
Так, Б.В. Єрофєєв зауважує, що предметом водного права є конкретні вольові відносини людей з приводу води як об’єкта власності і господарювання [2, с. 6]. В.І. Андрейцев, розкриваючи зміст водних відносин, виокремлює відносини права власності на води, відносини управління і контролю в галузі використання, відтворення та охорони вод, відносини використання вод, охорони та захисту водних ресурсів [3, с. 339]. Незважаючи на відсутність єдності доктринального розуміння змісту водних відносин, вони, як і будь-які інші відносини, складаються суб’єктів і об’єктів, на які спрямовується дія суб’єктів. Учасниками водних відносин в Україні виступають громадяни, юридичні особи, органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Щодо об’єктів водних відносин, то, наприклад, В.О. Джуган вважає, що об’єктами водних відносин в Україні є води (водні об’єкти та їх частини) в межах території України [4, с. 30]. Згідно зі ст. 1 Водного кодексу України води – це усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води [5]. З цього випливає, що критерієм об’єкта водних відносин є належність його до природної системи кругообігу води. Тому необхідно відрізняти води в цілому як об’єкти водних відносин від води, як рідини, що здатна задовольняти життєві та інші побутові потреби людей.
Слід зазначити, що води зазвичай зосереджується у так званих водних об’єктах, які є елементом довкілля і можуть бути або природними (море, річка, озеро), або штучно створеними (водосховище, ставок тощо).
Таким чином, окремого розгляду потребує питання про співвідношення понять «водний об’єкт» та «земельна ділянка під водним об’єктом». Земельний кодекс України передбачає, що «право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на ... водні об’єкти..., які на ній знаходяться» [7, ст. 79]. На перший погляд, це свідчить про те, що поняття «земельна ділянка» охоплює і відповідні води (водні об'єкти). Проте, на нашу думку, оскільки води є окремим природним ресурсом, які мають відмінний від землі правовий режим, а для їх використання закон вимагає отримувати спеціальні дозволи незалежно від наявності у користувача прав на земельну ділянку, вважаємо, що слід розмежовувати землі, земельні ділянки, з одного боку, та розташовані на них води, з іншого. Таким чином, земельні ділянки під водними об’єктами не можуть вважатись об’єктами водних відносин.
Для конкретизації об’єкта водних правовідносин варто розглянути поняття «право водокористування» як різновид водних правовідносин. У літературі існує його визначення як право конкретного суб'єкта користуватися, володіти, а в певних випадках і розпоряджатися наданим йому у визначеному порядку відповідним водним об’єктом у межах, передбачених водним законодавством [9, с. 196]. У цьому разі ознаками об’єкта водних відносин будуть виступати наявність певних меж та місце розташування об’єкта. Все це доводить, що атмосферна та ґрунтова волога, вода, що знаходиться в організмах рослин і тварин, не є об’єктами водних відносин, адже вказаними водними ресурсами не можна користуватись.
Поняття «водні ресурси» часто вживається як тотожне такій категорії, як «водний об’єкт». Але, виходячи із визначення термінів «об’єкт» (об’єктом є будь-яка функціональна одиниця або система, яку можна розглядати відокремлено [10]) та «ресурси», беручи до уваги, що в розглянутому форматі дослідження аналізуються саме природні ресурси (ресурсами є частини природного середовища, які використовуються для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства [11, с. 207]), можна стверджувати, що поняття «водний об’єкт» є складовою категорії «водні ресурси». Таким чином, води можуть виступати водними об’єктами і водними ресурсами.
Отже, дослідивши дане питання, слід зазначити, що і водні об’єкти, і водні ресурси можуть виступати об’єктами водних відносин. Проте, щоб не виникало розбіжностей з приводу визначення останнього, потрібно на законодавчому рівні більш чітко розмежувати всі поняття, що стосуються сфери водного права.