
- •1. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення та його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •4. Історичні форми постановки основного питання філософії.
- •5. Структура філософського знання.
- •6. Співвідношення філософських і загальнонаукових методів.
- •7. Діалектика та метафізика як філософські методи.
- •8. Основні функції філософії
- •9. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення.
- •10. Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорії.
- •11. Особливості філософської думки у Стародавній Індії і Стародавньому Китаї.
- •19. «Філософська антропологія» як напрям сучасної філософії.
- •12. Філософія Античності: загальна характеристика.
- •14. Особливості філософії епохи Відродження.
- •17. Своєрідність філософії українського духу.
- •18. Марксистська філософія: сучасне осмислення основних положень.
- •22. Філософські ідеї психоаналізу.
- •24. Філософські ідеї структуралізму.
- •25.Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу.
- •26 Структура світогляду
- •27.Історичні типи світогляду.
- •28.Класична онтологія та її фундаментальні проблеми.
- •29.Основні рівні буття.
- •30.Філософський зміст категорії «матерія».
- •31.Рух як спосіб, простір і час як форми існування матерії.
- •33.Визначальні категоріальні характеристики світу
- •34.Поняття природи.
- •36.Поняття біосфери і ноосфери.
- •37.Поняття глобалізації та форми її існування.
- •38.Глобальні проблеми сучасності.
- •39.Екологічні проблеми і шляхи їх розв’язання.
- •40.Інтелект, почуття, пам’ять і воля як здатності людини.
- •41.Співвідношення понять «людина», «індивід», «особа», «особистість», «індивідуальність».
- •42.Проблема визначення сутності людини.
- •43.Проблема сенсу життя людини.
- •44.Проблема свободи і відповідальності.
- •45.Свідомість як найвища форма відображення.
- •46.Феноменологічна концепція свідомості.
- •47. Чуттєве,раціонально-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості.
- •48. Евристична і творча функції інтуїції.
- •49. Рівні і форми суспільної свідомості.
- •50.Несвідоме, свідоме і над свідоме.
- •51. Основні складові пізнавальної діяльності: суб’єкт і об’єкт, мета і ціль, засоби та результат.
- •52. Епістемологія та гносеологія
- •53.Можливості та межі пізнавального процесу.
- •54. Проблема істини у теорії пізнання
- •55. Абсолютність і відносність як властивості істини.
- •56. Проблема критеріїв істини.
- •57. Істина і правда.
- •58. Поняття методу і методології.
- •61. Функції мови.
- •64.Обєкт та предмет філософії історії
- •65. Периодизація історії та її критерії
- •66. Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.
- •67.Поняття суспільного та соціального у філософії
- •68.Основні характеристики суспільства
- •69.Соціальна структура суспільства
- •70.Сімя як соціальна ланка суспільства
- •71.Нація як соціокультурний феномен.
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації соціуму.
- •73. Рушійні сили та субєкти соціального процесу.
- •75. Цінності як ядро духовного світу людини.
- •74.Дух, душа, духовність:особливості взаємозв’язку.
- •77. Поняття філософії економіки.
- •76. Гуманізм філософії.
- •78. Поняття суспільного виробництва та його різновиди.
- •79.Поняття власності та її форм.
- •82. Поняття політичної системи та її структури
- •80. Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •85.Поняття культури
- •81. Поняття політики
- •87.Поняття цивілізації.
- •84. Правова держава та громадянське суспільство: поняття, проблеми формування і розвитку.
- •88. Традиції і новаторство в культурі.
- •86. Масова культура,контркультура і антикультура.
- •89.Співвідношення національного та загальнолюдського у культурі
- •90. Поняття міжкультурної комунікації
- •83. Держава – основна складова політичної організації суспільства
10. Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорії.
Філософські категорії – загальні структури або властивості сущого – речей, процесів, живого, ідеальних предметів (всього, що створює світ); загальні форми мислення. Проблема систематизації категорій завжди посідала чільне місце і їй приділялось багато уваги. Так, в античності Арістотель виділив і систематизував десять категорій – "сутність", "кількість", "якість", "відношення", "місце", "час", "положення", "стан", "дія" "страждання". Чомусь не ввійшли до цієї системи такі категорії, як "матерія", "форма", "причина"і "ціль". В новий час сформував свою систему категорій І. Кант. До неї ввійшли – «кількість», «якість», «відношення», «модальність». Гегель уперше ввів динамічну систему категорій. Вона розвивалась, у ній категорії були пов'язані єдністю походження й розвитку, що обумовлювався силою внутрішніх суперечностей. На жаль мислення у нього розвивалося з самого себе і категорії розглядалися як самостійні творчі сутності. Діалектико-матеріалістична філософія розуміє категорії як загальні форми пізнавально- світоглядного ставлення людини до природи, суспільства і свого власного буття. Категорії — це відображення об'єктивного в суб'єктивному. Тому вони об'єктивні за змістом і суб'єктивні за формою. Вони універсальні й необхідні. Це абстракції, наповнені живим, конкретним змістом, що є в предметах і явищах об'єктивного світу й пізнаються людиною. Філософські категорії мають історичний характер. Їх історичний характер проявляється удвох відношеннях: з одного боку, старі категорії, змінюючись разом з розвитком науки й пізнання, наповнювались новим змістом; з другого, з розвитком науки й практики виникали нові філософські категорії. Метафізики ж вважають, що категорії незмінні, не можуть переходити одна в одну. Філософські категорії виконують такі важливі функції, як світоглядна й методологічна. Перша проявляється у тому, що зміст кожної категорії формує певні уявлення про суттєві властивості й відношення об'єктивного світу, про ту чи іншу сторону об'єктивної реальності. Друга полягає в тому, що вони задають пізнанню початкові умови й перспективи його здійснення, розширюють його межі, утворюють критерії осмислення й розуміння реальності, організовують рух думки, прогнозують результати пізнання.
13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя.
Європа перебувала на стадії становлення феодального суспільства. Цей феодалізм перейняв від античності християнство, яке як релігія передбачає певну самостійність особи і орієнтована на особу, наділену свободою волі. Так за феодалізму утверджується духовна особа – своєрідний компроміс феодалізму та християнства: особа, яка не мое реалізуватися у зовнішньому світі, заглиблюється в себе. Характерна особливість середньовічного світогляду – теоцентризм. Середньовіччя по-іншому мислило і Бога, і світ. Бог творить світ з нічого, він абсолютно перший, істинне буття. Природа як створіння Бога втрачає свою самостійність. Бог єдиний, незмінний; природа множинна, подільна, рухома, але існує завдяки Богові. Філософія в Середньовіччі розвивалася в лоні релігії як панівного світогляду тієї течії. Крім того, філософія не мала власної соціальної бази – особи, яка потребувала б філософського світогляду. Носіями в цю епоху було вузьке коло служителів церкви. Світської філософії не існувало. Перший період у розвитку філософії названий патристикою (II – VII ст.). патристика – сукупність філософських доктрин християнських мислителів (отців церкви). Представники – Квінт Тертулліан та Августин Блаженний. Відомим висловом «Вірую, бо це абсурдно» висловлений основний принцип патристики. Схоластика – філософське вчення, в якому поєднанні релігійно-філософські засновки з раціоналістичною методикою та формально-логічними проблемами (XIII – XV ст.) представники – Августин, Фома Аквінський. Схоластика практично вирівнює в значущості віру і розум, тобто знання, яке осягається в акті віри, можна передати розумом. Суттєве значення в схоластиці мали реалісти та номіналісти. Реалізм – філософський напрям, згідно з яким загальні поняття існують реально як сутності речей. Номіналізм – філософське вчення, що заперечує онтологічне значення загальних понять, стверджуючи, що універсалії існують не в дійсності, а тільки в мисленні.