36.Поняття біосфери і ноосфери.

Біосфера (від грецького біос — життя і сфайрос — сфера) — це цілісна земна оболонка, охоплена життям і якісно перетворена ним. її структура та енерго-інформаційні процеси визначаються минулою і сучасною діяльністю живих організмів. Вона зазнає також впливу космічних і глибинних підземних енергій. Просторово біосфера охоплює: тропосферу - нижню частину атмосфери, до 10— 15 кілометрів; кору вивітрювання, на 2—3 кілометри вглиб від поверхні Землі;

- гідросферу до її максимальних глибин. Цей простір населяє близько 1,5 млн тварин та 0,5 млн рослинних видів. Біосфера включає в себе різні екосистеми, співтовариства, популяції, організми. Крім того, біосфера — це також:  "жива речовина", в якій головна роль належить рослинам, їхня маса становить понад 95 відсотків маси біосфери,

Зростаюча роль практичної діяльності людини та її вплив на природу знаменує собою початок нового етапу геологічної історії Землі, на якому людство має вибудувати свої відносини з природою на наукових засадах, а наука — пронизувати всю діяльність суспільства, у тому числі його відносини з природою. Отже, біосфера у XX ст. перетворюється на ноосферу. Поняття ноосфера (від грецького ноос — розум і сфайрос — сфера) виникло у 20-х роках нашого століття. Наукову концепцію ноосфери розробив В.І. Вернадський. Він розумів її як сферу взаємодії суспільства і природи, в межах якої розумна людська діяльність стає головним, визначальним чинником. Людство, озброєне науковою думкою, вважав учений, має стати вирішальною силою, яка надалі визначатиме еволюцію нашої планети. Виникнення ноосфери об'єктивний і неминучий вияв життя як природного явища. Сутність ноосфери: якщо узгодженість процесів, які відбуваються у неживій природі, забезпечується механізмами саморегуляції, то узгодженість характеристик природного середовища і суспільства може бути здійснена розумом і волею. Тобто мова йде вже не про руйнівне втручання в природу, а про науково обґрунтоване збереження на Землі умов для життя і щастя людей. Визначальним фактором має бути не стихія природного розвитку, а інтелект людини.

37.Поняття глобалізації та форми її існування.

В останні 5 - 10 років виникла «нова філософія глобалізації». Вона охоплює процеси економічної систематизації, встановлення й розвиток міждержавних відносин, виникнення глобальної культури, глобальної свідомості. З часом процес поглиблювався, і тепер перебуває в найбільш стрімкій фазі свого розвитку. Глобалізація охоплює систематичне взаємопереплетення всіх індивідуальних соціальних зв'язків, що встановилися на планеті. У контексті суцільної глобалізації ніякий окремий зв'язок або комплекс зв'язків не можуть залишатися в ізоляції, тому що кожен з них постійно зазнає впливу інших. Глобалізація означає кінець універсалізму й партикуляризму. Більш рання фаза (неприскореної глобалізації) визначалася існуванням відмінностей між одними сферами, де використовувалися загальні раціональні норми, та іншими, де головна роль належала специфічним міжособистісним взаєминам й індивідуальним якостям особистості. Щоб краще зрозуміти сутність економічної глобалізації, слід розглянути її ідеально-типовий зразок: повна свобода обміну, включаючи послуги й нематеріальні цінності; баланс виробничої діяльності зумовлений тільки фізико-географічними перевагами; мінімальні прямі іноземні інвестиції, так як перевага надається торгово-виробничим альянсам; гнучке реагування на кон’юнктуру глобальних ринків; децентралізація, миттєві операції, незалежність від держави; вільне просування робочої сили. Параметри політичної глобалізації визначаються кризою потенціалу окремих держав, зростанням проблем планетарного масштабу, посиленням ролі міжнародних організацій, виникненням нової політичної культури.

Ідеально-типовий зразок політичної глобалізації: множинність центрів влади на глобальному, локальному й проміжному рівнях; вирішення локальних проблем у контексті глобального співтовариства; могутні міжнародні організації, які домінують над національними; гнучкий і багатоцентровий характер міжнародних відносин; подолання домінування державоцентричних цінностей у загальнопланетарному масштабі; глобальне поширення засобів споживання. Важливою і вражаючою рисою політичної глобалізації є те, що в жодній області вона не досягла такого високого рівня, як, зокрема, у глобалізації фінансових ринків. Культурна глобалізація — багатоаспектний процес, що вплинув на відносини між релігіями й етносами, традиційні й сучасні цінності, різні культурні орієнтації, стилі життя й смаки в споживанні. Усе більшою мірою цей процес зазнає впливу новітніх технологій у сфері інформації і комунікації.

Ідеально-типовий зразок культурної глобалізації: у духовній сфері — релігійна мозаїчність поза територіальною приналежністю; в етнічній сфері — космополітизм і розмаїття поза територіальною приналежністю; в економічній сфері — споживання трафаретної і репродукованої продукції; в інформаційно-комунікативній сфері — глобальне поширення уявлень та інформації.