30.Філософський зміст категорії «матерія».

У філософії була сформована категорія "субстанція", що означає внутрішню єдність різноманітних конкретних речей, явищ, процесів та подій, через які і в яких вона існує.Вчення, що пояснюють єдність світу, виходячи з однієї субстанції, відносяться до філософії монізму: матеріалістичного та ідеалістичного. На відміну від монізму дуалізм стверджує, що в основі світу лежать дві субстанції – матеріальна та ідеальна.До пошуку субстанції привела гостра практична й світоглядна потреба: з'ясувати місце людини в світі, її велич, відшукати земні основи такої величі, реальні передумови і шляхи її досягнення. Від розуміння субстанції, її характеру залежить самосвідомість людини, усвідомлення нею свого призначення в світі, і, відповідно, формування життєвої позиції. Представники різноманітних напрямків матеріалістичного монізму ототожнювали субстанцію з категорією "матерія". Спочатку філософські уявлення про матерію як першооснову і сутність всіх речей здійснювався з позицій принципу елементарності: першоосновою, тобто матерією всіх речей вважалися вода, повітря, вогонь, Анаксімандр (610–540 pp. до н. е.) основу світу зводив до апейрону (безкінечну, невизначену, незнищувану та всеохоплюючу матеріальну частку, що вічно рухається та творить), а Демокріт, один із засновників атомізму, стверджував, що матерія складається з атомів (неподільних часток). На думку Арістотеля, субстанцією може бути одиничне буття. Світ є сукупністю множин таких субстанцій, кожна з яких є нерозривною єдністю форми та матерії. Одиничне буття – поєднання форми і матерії. Це і є субстанція. При цьому форма первинна й активна. Матерія – пасивний "матеріал", – сама по собі не здатна розвиватися, в "чистому вигляді" може тільки мислитися, існує лише у зв'язку з формою, будучи "оформленою". Все існуюче в світі є матерією і формою, але матерія "сама по собі" – це чиста можливість, форма реалізує, перетворює можливість в дійсність, тобто у конкретну річ. Філософи, і природознавці XVIII–XIX ст. визначили матерію як сукупність неподільних сполук (атомів), з яких побудований світ. Але у 1896 р. було виявлено радіоактивність, відкрито електрон, з'ясувалось, що атом розпадається. Звідси висновок: матерія руйнується , пропадає, щезає. Таке твердження отримало назву "криза в фізиці". Матеріалісти на основі цього зробили методологічний висновок: необхідно діалектично підходити до розуміння субстанції, усвідомлювати, що субстанції, тобто матерії, притаманна різноманітність, невичерпність, рухливість, змінюваність, Найбільш повно цим вимогам відповідає таке визначення: матерія – це філософська категорія для позначення об'єктивної реальності, що дається людині у її відчуттях, відображається відчуттями людини й існує незалежно від них.

31.Рух як спосіб, простір і час як форми існування матерії.

 Невід'ємною частиною вчення про матерію є уявлення про рух. Рух - це будь-яка зміна явища чи предмета; він охоплює всі процеси, які відбуваються у Всесвіті, починаючи від простого переміщення тіл і закінчуючи мисленням.  Сучасний матеріалізм твердить, що джерелом усіх конкретних форм руху є внутрішні суперечності, притаманні усім об'єктам, а також зовнішня взаємодія між ними. Рух матерії є саморухом. Саморух - це наслідок суперечностей між усталеністю і змінністю, складним і простим, старим і новим, прогресивним і регресивним. Так, механічному рухові притаманне протиріччя між змінним станом тіла у просторі і часі і зв'язком цих станів. У розвитку живих організмів усталеність виявляється у збереженні спадкових ознак, а змінюваність - у пристосуванні організму до нових умов середовища.  Саморух притаманний усім рівням будови матерії - від механічного, фізичного і хімічного до біологічного і соціального рівнів.  Матерія не існує інакше ніж у русі, тому рух є способом існування матерії. Він, так само як і матерія, не виникає і не зникає безслідно, а лише перетворюється з однієї форми на іншу. Філософський матеріалізм визнає існування спокою, але вважає його відносним. Спокій має місце щодо тих чи інших матеріальних об'єктів, а не всієї матерії. Рух же не відокремлений від усього існування тіла в цілому. Будь-яке тіло перебуває у спокої лише в якомусь певному відношенні, а в інших відношеннях воно змінюється. Рух взагалі - це абстракція, яка насправді не існує; реальне існування мають конкретні форми руху: механічна - це просторове переміщення різних тіл: рух найдрібніших часток, рух великих тіл, включаючи і космічні об'єкти; фізична - охоплює електромагнетизм, гравітацію, теплоту, світло, звук, зміну агрегатного стану речовини; хімічна - включає різні хімічні реакції, процеси хімічного синтезу в неорганічній та органічній природі; біологічна - це різноманітні біологічні процеси в живих організмах; соціальна - охоплює різні суспільні зміни, а також процеси мислення. Невід'ємною частиною вчення про матерію є вчення про простір і час. Доповнюючи один одного, простір і час функціонують як універсальні форми організації всього розмаїття нескінченного світу. Кожне матеріалізоване тіло має об'ємні характеристики: і довжину, і ширину, і висоту. Воно співіснує також з іншими тілами, що його оточують, займає своє місце в певній, більш глобальній, системі. Простір - це форма буття матерії, яка характеризує її протяжність, структурність, співіснування і взаємодію елементів в усіх матеріальних системах. Час - це форма буття матерії, яка виявляє тривалість існування, послідовність зміни станів у розвитку всіх матеріальних систем. Отже, час відображає процесуальність буття. Простір і час - це філософські категорії, які відображають основні форми існування матерії. Просторово-часові характеристики має будь-яке явище буття світу. Якщо простір є найзагальнішою формою сталості, збереження змісту об'єктивної реальності, то час - це форма його розвитку, внутрішня міра його існування та самознищення.