§ 5. Літературний розвиток учнів

У початковій школі діти ознайомлюються з широким колом тем і жанрів української літератури, з елементами інтеграції творів зарубіжних авторів. У кожному класі у різному співвідношенні представлено теми і жанри відповідно до пізнавальних можливостей дітей та їхнього читацького досвіду. На рівні елементарних уявлень учні практично засвоюють літературознавчі поняття: «тема», «ідея твору», «жанрові особливості», «сюжет», «композиція», «засоби художньої виразності», «зв'язок між автором, темою і твором», «характеристика персонажів, мотиви їх вчинків» тощо.

За новими програмами цей напрям набуває особливої ваги, бо зміст читацької діяльності молодших школярів є літературним читанням, це засвідчує перелік принципів, на яких ґрунтується відбір текстів. Літературний розвиток молодших учнів здійснюється в органічному взаємозв'язку із реалізацією інших змістових ліній програми. Тому у попередніх параграфах певною мірою ми торкалися цієї теми. Однак розв'язання завдань літературного розвитку вимагає цілеспрямованої системи. У підручниках з читання вона охоплює такі напрями:

1. Досягнення жанрової різноманітності кола читання у кожному підручнику з виділенням пріоритетів певних жанрів. Так, у 2 класі серед творів усної народної творчості переважають народні пісні, колискові, лічилки, скоромовки, а серед авторських —вірші. У 3 класі коло жанрів розширюється (з'являються науково-популярні оповідання, байки, п'єси-казки), збільшується питома вага прозових текстів. У 4 класі, крім раніше зазначених жанрів, діти читають міфи, біблійні легенди. Ознайомлення учнів з різними жанрами і темами є основою для реалізації інших завдань літературного розвитку.

2. Достатня частотність у підручниках творів одного автора, що сприяє виявленню взаємозв'язку між автором і темою його творчості. Наприклад, у 3 класі під час опрацювання кожного твору розділу «від слова — до книги» доцільно привернути увагу учнів до взаємозв’язку між авторами творів і темами жанрами, у яких вони пишуть. Цьому сприяють відповідний відбір текстів, їх блочне розташування книзі і коментар укладача підручника. Наприклад першій темі «Мова — дивний скарб» акцент зроблено на імені Алли Коваль, відомого мовознавця, яка лише для дітей цікаві науково-популярні оповідання про українську мову. Діти прочитають два її науково-популярні оповідання з відповідним коментарем: «Якщо вас зацікавили розповіді про слова, знайдіть і прочитайте книжку Алли Коваль «Життя і пригоди знайомих незнайомців».

Безумовно, вчитель приверне увагу дітей до особистості і творчості Дмитра Білоуса, якому належить особлива роль у мовному і патріотичному вихованні школярів. Для цього у читанці є спеціальний блок, у якому йде спочатку слово про поета, а потім його вірші. Діти дізнаються, що відомий український поет Дмитро Білоус відкриває читачам скарби рідної мови. Його книги «Диво калинове» та «Чари барвінкові» читають дорослі й діти. Поет вважає, що:

В джерелах слова — душі криниця,

а рідна мова — як чарівниця.

І далі у темі «Цікава книга Природи» маємо можливість актуалізувати і розширити знання дітей про цього поета.

В інших розділах підручника також достатньо матеріалу, щоб простежити взаємозв'язок між автором і темою твору. Маємо на увазі розворот з віршами Ліни Костенко, матеріал про Леоніда Глібова, Олександра Олеся, Анатолія Костецького. У кожному випадку, коди діти читатимуть новий твір, добре, щоб учитель активізував відоме і доповнив його новими відомостями про особистість письменника.

3. Лінійно-концентричний принцип ознайомлення з відомостями про життя і творчість поетів і письменників протягом початкової школи. Вперше учні мають можливість у кожному класі прочитати відомості про авторів, розглянути їхні портрети. Враховуючи рекомендації вчителів-експериментаторів, ми удосконалили подання цього матеріалу. У 2 класі відомості про авторів творів уміщено наприкінці першої частини «читанки». У 3 і 4 класі в зв'язку із запровадженням елементів монографічного підходу відомості про письменників і поетів розташовано поряд із текстом, що наче наближає читача до його автора.

Прикметно, що з творчістю деяких авторів діти мають можливість ознайомлюватися у кожному класі. Це твори Т. Шевченка, М. Рильського, Л. Костенко, Олександра Олеся, А. Костецького, Т. Коломієць, М Сингаївського, В. Сухомлинського та ін. Неодноразові «зустрічі» з авторами і творами, що мають великий виховний і розвивальний потенціал, безумовно, сприяють літературній освіченості і загальному розвитку учнів.

4. Засвоєння учнями на практичному рівні суттєвих ознак, що характеризують жанри. Цей матеріал послідовно засвоюється учнями за лінійно-концентричним принципом від класу до класу. Розпочинається зазначений напрям роботи у 2 класі. Так, перед тим як читати українські народні казки, діти ознайомлюються з елементарними відомостями про цей жанр усної народної творчості.

А на завершення теми вчитель звертається до дітей із запитанням: «Чи зрозуміли ви, чому в народних казках немає одного автора?» Розмірковування над цим запитанням зосереджує їхню увагу на найсуттєвішій особливості цього жанру. З кожним класом коло уявлень школярів про твори усної народної творчості розширюється. Це розширення завжди починається з актуалізації попередніх знань, що поступово створює певну систему в мотивації дітей до засвоєння нових. Так, у підручнику для 3 класу вони читають: «У 2 класі ти читав казки про тварин. Тепер пропонуємо тобі поринути у світ чарівних казок...». у 4 класі: «Ти вже знаєш, що з давніх-давен народ складав казки, пісні, загадки, прислів'я... Вони передавалися з вуст в уста, тому їх об'єднують назвою усна народна творчість. Це спільне надбання багатьох поколінь...» Підготовка до зустрічі з новим видом казок ґрунтується на актуалізації знань у 2 і 3 класів: «у 2 класі ти читав казки про тварин, у 3 — чарівні. У цьому розділі ти прочитаєш побутові казки. Їх герої — люди, які діють в обставинах, близьких до справжнього життя. Але, потрапляючи у вигадані ситуації, вони виявляють надзвичайні якості: небачену силу, хоробрість, дивовижний розум, нечувану жадібність тощо...»

Лінійно-концентричний принцип діє і у розгортанні та закріпленні уявлень про найсуттєвіші ознаки таких жанрів як вірш, оповідання, байка, п'єса-казка Наприклад, у 2 класі привертається увага до загальної особливості віршів — кінці рядків звучать однаково чи подібно. Це рими. А у 3 класі, крім цієї ознаки акцентується увага на засобах створення образності віршів, на тому, що відрізняє вірші різних авторів. Завершуючи тему, діти готують відповідь на запитання: «Чим відрізняється віршована мова від звичайної? Які теми віршів Наталі Забіли, Анатолія Костецького, Тамари Коломієць?» тощо. У 4 класі, читаючи вірші у «Поетичній світлиці», учні виконують дослідницькі завдання, щоб більше дізнатися про творчість і життя видатних поетів, про місця, пов'язані з їхніми іменами.

5. Ознайомлення з літературними термінами на рівні розпізнавання значення і називання суттєвих ознак. У першій частині підручника для 4 класу у «Короткому словничку читача» систематизовано терміни, з якими діти працювали протягом початкової школи на уроках читання. Визначення понять доступне, дещо спрощене, порівняно з науковими виданнями, але узгоджене з вимогами основної школи. Вміщені у словнику 44 терміни дають визначення щодо: структури тексту («абзац», «заголовок», «зміст твору», «діалог»); навчальної книги («підручник», «хрестоматія», «зміст книги», «обкладинка», «палітурка», «титульна сторінка», «довідник», «енциклопедія», «журнал», «газета», «ілюстрація», «форзац», «шрифт», «друкарня»); бібліотеки («абонемент»» «анотація», «картотека», «каталог», «читальний зал»)» жанрів творів («акровірш», «байка», «вірш», «гумористичні твори», «загадка», «казка», «колисанка»» «легенда», «міф», «науково-популярне оповідання»» «небилиця», «оповідання», «переказ», «пісня»» «прислів'я», «скоромовка»); авторів творів («байкар» «казкар», «псевдонім»); художніх засобів («рима», «порівняння»). Якщо до роботи із словничком діти залучаються досить часто, одержують завдання самостійно вибрати і відтворити з нього певну інформацію, поступово відбувається природне засвоєння цих понять у практичній діяльності. Наприклад: «Вдома знайдіть у «Короткому словничку читача» слова, що стосуються теми «Книга». Підготуйтесь розповісти про їх значення у класі»; «Перегляньте «Короткий словничок читача». Назвіть поняття, що стосуються творів цього розділу»; «Знайдіть, як визначається у словничку байка, що нового ви помітили?» та ін.

Особливо сприятливі передумови для літературного розвитку молодших учнів наявні у 4 класі. У методичному апараті підручників, з нашого погляду, достатньо завдань щодо актуалізації вживання літературознавчих термінів і понять, збільшено питому вагу монографічного підходу. Учні за завданнями до творів самостійно визначають тему, сюжет, головного героя, характеризують дійових осіб, розрізняючи позитивних і негативних. Особлива увага надається встановленню зв'язку між автором твору і тематикою його творчості. Так, у 4 класі у дітей є достатньо читацького досвіду, щоб висловитись щодо тематики творів, скажімо, А. Костецького, Т. Коломієць, С. Жупанина, Н. Забіли, Г. Бойка та ін., з'ясувати з допомогою вчителя, чим відрізняються оповідання В. Сухомлинського від творів Д. Чередниченка, В. Нестайка, В. Чухліба, Ю. Ярмиша тощо.

Отже, літературний розвиток молодших школярів є інтегрованим результатом активної читацької Діяльності за різними змістовими лініями програми. Його характеризує не лише засвоєння літературознавчих понять, уявлень, образних засобів,рРозрізнення творів різних жанрів. Не менш важливим результатом є цілеспрямоване виховання учня-читача, естетично розвиненого, з позитивним емоційним досвідом, здатного висловлювати своє ставлення до прочитаного, відчувати радість від спілкування з гарною книгою.