Не плакати, не горювати – любити й жити. !!! Кома не ставиться:

О і О

• між поширеними чи непоширеними однорідними членами

речення, з’єднаними єднальними сполучниками і, та(=і):

Місяць почав бліднути на заході і готовий був уже сховатися в чорні хмари, які ще звечора зависли на далеких вершинах.

Яничари запрудили весь січовий майдан і тісним натовпом розтеклися поміж куренями.

Сивий дід гріє свою бороду біля вогню та слухає розмову вітру.

!!! Не будуть однорідними і не виділяються комами:

1. Прикметники, які характеризують предмет явище чи особу у

різних планах:

Одразу за вікном росли стрункі зелені сосни.

Старі дерев’яні човни тихо доживали тут свого віку.

2. Однакової форми дієслова, що означають дію та її мету:

підійду привітаюся, ляжу посплю, зайду куплю тощо.

3. Два однакові або близькі за значенням слова, які становлять за змістом одне ціле і в яких друге вжите із заперечною часткою не:

камінь не камінь, змій не змій, робиш не наробишся,

гукай не гукай тощо.

4. В усталених висловах перед і, ні:

і туди й сюди, і так і сяк, ні вдень ні вночі, ні се ні те.

5. Між двома однорідними членами речення з повторюваними

сполучниками (як правило, без пояснювальних слів), які

утворюють тісну смислову єдність:

І лиха й щастя довелося їм тут пізнати.

Не бачив він ні батьків ні родичів.

1. Якби цей погляд міг палити, то згорів би Іван Петрович миттєво.

2. Він плавав на боку, пірнав, знову плавав і грався.

3. Ці люди, тіні біля багаття видавалися зараз незнайомими.

4. Його обличчя, одяг свідчили про те, що дорога була важкою.

5. Козенята їли майже все.

6. Варто комусь було прославитися, як вони вже знайомилися з ним. запрошували його у свій дім.

7. Йому подобалося її бліде обличчя, усмішка, але було в ній щось зайве.

8. Сержант сидів під лампою, читав, нахиливши голову.

9. Для такої роботи потрібні сміливість, розум.

Налетів вітер, пішов дощ, а через три години погода змінилася

9. Вставні слова, словосполучення, речення.

Вставні слова, словосполучення, речення граматично не

зв’язані з членами речення; їх можна вилучити з речення, не порушуючи його структури. Вони можуть виражати:

• оцінку вірогідності повідомлення: безперечно, можливо, дійсно, мабуть, очевидно, напевно, звичайно, природно, як завжди, здається, звичайно, зрозуміло, в усякому разі, правду кажучи, сподіваюся, як водиться, скажімо, здавалося б тощо;

• джерело повідомлення: кажуть, на мою думку, як повідомляють, за словами (когось), мені здається тощо;

• емоційну оцінку висловлювання: на жаль, на щастя, на радість, грішним ділом, на біду, майте на увазі, на гріх тощо;

• послідовність викладу, порядок думок: по-перше, по-друге, передусім, між іншим, навпаки, головним чином, крім того, однак, у цілому, наприклад тощо;

• активізацію уваги співрозмовника: знаєте, погодьтесь, зрозумійте, уявіть, послухайте тощо.

Тільки вставними бувають слова: по-перше, по-друге, мабуть,

щоправда, а втім, отже.

Вставними лише в середині речення можуть бути слова:

однак, одначе, проте.

!!! Не будуть вставними і не виділяються комами:

ніби, нібито, мовби, немовби, немовбито, наче, неначе, все-таки, адже, от, принаймі, навіть, між тим, у кінцевому підсумку, буквально, якби, майже, при тому, при цьому, тим часом, до того ж, приблизно, якраз, будь-що-будь тощо.

9.1. вставні слова: ,___, вставні словосполучення: ,_ _, -_ _- вставні речення: ,_ _ _ _ _, -_ _ _ _ _- ( _ _ _ _ _ )

Вставні слова виділяються, як правило, комами; вставні

словосполучення – комами або тире (тире - якщо вони поширені і відносно незалежні за змістом від змісту головного речення).

Вставні речення виділяються комами (якщо вони невеликі за обсягом і за змістом близькі до змісту головного речення), тире (якщо вони відносно незалежні від змісту головного речення) або дужками (якщо вони носять характер попутної примітки, не зв’язаної зі змістом головного речення).

Це був, можливо, найкращий день.

Безумовно, це було дуже приємно, але, як нам здалося, дещо завчасно і – це бентежило нас найдужче – занадто урочисто.

Йому хотілося відчути вагу втомленого тіла – і в тяжкій роботі є своя радість – і стати людиною, яка споглядає у вікно свого будинку знайомий пейзаж.

Ми вирушили в дорогу, яка, здавалось, вела в небо, бо, скільки могло око розгледіти, вона все піднімалась і, нарешті, пропадала в хмарі, яка ще звечора відпочивала на вершині, як яструб в очікуванні здобичі.

!!! 9.1.1. Тире або дужки ставляться за умови, що вставне речення чи

словосполучення стоїть у середині головного речення.

Ми, безперечно, не виключаємо такої можливості, але

(висновок експертної комісії щодо цього був одностайним) вона

має чисто гіпотетичний характер.

1. Розділові знаки (, ; : -) ставляться, як правило, тільки після

відкритої чи закритої дужкою:

Коли кораблі вже вийшли в море (споряджалися вони, правда,

поспіхом, бо наказом передбачалося вийти в море через два дні),

надійшов наказ розділилися на два загони.

2. Розділові знаки (. ! ? …) ставляться у кінці речення перед

закритою дужкою, якщо відносяться до слів, взятих у дужки:

Усі разом стихли (хто ж чекав від мовчазного капітана такого

красномовства?!) і зацікавлено подивилися на новачків.

3. У кінці речення після закритої дужки ставиться знак

(. ! ? … ?!), якого вимагає все речення:

Та-а-а-к… (гість не міг отямитися, бо чув про господаря і

його маєток зовсім інше). Оце і є ваше господарство?

4. При збігу в реченні внутрішніх і зовнішніх дужок можна вживати дужки різної форми (круглі та квадратні). При цьому круглі дужки ставляться в середині квадратних:

Ця гіпотеза і зараз має своїх прихильників [вперше проблема

розглядалася ще в кінці ХІХ століття (П.О. Орловський, 1897 р.)],

хоча і зазнала суттєвих змін.

9.2. Вставне – не вставне.

Одне і те ж слово може бути вставним і може не бути ним

(бути членом речення й не відокремлюватися комами):

1). Я хотів, власне, тільки побачити їх. Це було моє власне бажання.

2). Взагалі, я не хотів би це робити. Тепер взагалі нічого не розумію.

3). Прийшли ми, видно, невчасно. Над лісом видно було легкі хмарки.

9.3. … , мабуть зрозумівши, … ,зрозумівши, мабуть,…

Вставні слова не виділяються комами, якщо вони належать до

відокремлених членів речення (стоять перед одиничним

дієприслівником чи дієприслівниковим зворотом, обставинами

часу, місця, дії тощо):

1). Я, мабуть втомившись, переплутав конверти.

Я, втомившись, мабуть, переплутав конверти.

2). Зустрінемося завтра, можливо годині о восьмій.

Зустрінемося завтра, годині о восьмій, можливо.

!!! 1. Сполучник а (але) не виділяється окремою комою, якщо

він відноситься до вставного слова (а головне, а можливо,

але очевидно, але по-перше тощо):

Зустріч була випадковою, але безумовно, дуже цікавою.

По-перше, проблема лише щойно виникла, а по-друге, ми,

безперечно, можемо вирішити її і самостійно.