Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ПСРС.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
31.07.2019
Размер:
4.78 Mб
Скачать

МОЗ України

Богодухівський медичний коледж

Матеріали ПСРС з теми:

Дисципліна: «Догляд за хворими та медична маніпуляційна техніка»

Підготували студенти групи Л-20

ІІ курсу лікувального відділення

Гудкова І., Власова Ю., Гребінка С.

під керівництвом викладача Антосік Л.М

Комп’ютерна верстка Гладуна Р.

2011/2012 н.р.

Нові методи застосування ліків

Традиційні шляхи введення лікарських засобів в організм людини:

  • Зовнішній

  • Ентеральний

  • Парентеральний

  • Інгаляційний

Завдяки розвитку медичної науки з’являються нові методи введення ліків в людський організм.

Пластир

Пластирі (від грец. Emplastron — мазь) — м'яка лікарська форма у вигляді пластичної маси, яка має здатність розм'якшуватися при температурі тіла і прилипати до шкіри; або у вигляді маси, нанесеної на носій (тканину).

Види пластирів

В залежності від медичного призначення розрізняють пластирі:

Епідермальні: мають необхідну липкість і можуть не містити лікарських речовин,

застосовуються як перев'язувальний матеріал, для зближення країв рани, приховання

дефектів шкіри, запобігання її від травматизуючих факторів зовнішнього середовища, при

лікуванні деяких шкірних захворювань;

Ендерматичні: містять у своєму складі лікарські речовини (кератолітичні, депілюючі та

ін.), і використовуються при захворюваннях шкірних покривів;

Діадермальні: містять лікарські речовини, які проникають через шкіру і впливають на

глибоко розміщені тканини абомають загальну (резорбтивну) дію. Різновидом

д іадермальних пластирів є трансдермальні терапевтичні системи (ТТС). Зовні це звичайнісінький пластир. Насправді ж він має численні шари, у кожного з яких своя функція. Перший шар або мембрана охороняє лікарський засіб від випаровування в зовнішнє середовище; наступний, безпосередньо містить ліки, підготовлене до швидкого проведення через шкіру і нетоксичний склад, що клеїть, призначений для оптимального закріплення системи на шкірі при натисканні.

Щоб втихомирити сильний біль, людина хапається за будь-яку «соломинку». У цій якості успішно себе зарекомендували пластирі-компреси марки Extraplast – це пластирі швидкої дії. Екстрапласт: пластирі від менструального, головного, м’язового болю, від температури.

«Субанг» - трансдермальний пластир для лікування простуди і швидкого зниження температури.

Аплікатори для ясен

застосовують для лікування захворювань слизової оболонки порожнини рота і пародонту.

Лікувальний грязьовий аплікатор для ясен методом аплікацій після 5-ти сеансів знімає запалення ясен, припиняє їх кровоточивість, стабілізує рухливі зуби при пародонтозі.

Історія парентерального введення ліків починається з Вільяма Гарвея – людини, яка відкрила систему кровообігу і детально описала велике та мале коло кровообігу. Тоді ж у Гарвея виникла ідея: «А що буде, якщо людині в кровоносні судини ввести будь-яку рідину?» Його ідею підтримав в 1656 р. Кристофер Рен, один з засновників Англійського Королівського наукового товариства, який з’єднав гусяче перо з повітряним риб’ячим міхуром і почав переливати різні субстанції (пиво, вино, молоко, опіум) тваринам.

В 1670 р. відомий німецький військовий хірург Пурман застосував «нову хірургічну клізму» - так в ті роки називали внутрішньовенні вливання…

Перший успішний клінічний досвід інфузійної терапії було проведено в 1832 р. під час епідемії холери, коли англійський лікар для боротьби зі зневодненням влив хворому розчин повареної солі і , таким чином, спас людині життя. Наступний крок було зроблено в середині того ж століття, коли було винайдено ІНЄКЦІЙНИЙ ШПРИЦ, завдяки якому велику популярність отримав парентеральний спосіб введення ліків – «уколи».

Сучасні методи парентерального введення ліків.

Парентерально, тобто обминаючи шлунково-кишковий тракт, ліки можна ввести шляхом ін’єкцій. Завдяки розвитку нанотехнологій все більшу популярність в медичному світі набувають нові способи парантерального введення ліків.

Так, наприклад, ін’єкції інсуліну самі хворі виконують за допомогою особливих однодозових пристроїв «пенфілів»

Пенфіли дозволяють хворим досягти певної зручності в житті, оскільки відпадає необхідність носить з собою флакон з інсуліном і набирати його шприцем. В спеціальний корпус заздалегідь вставлено флакон з інсуліном – картридж або пенфіл. У віконці корпусу набірним кільцем виставляється необхідна доза і після введення голки під шкіру треба натиснути до кінця на кнопку, зачекати 7-10 сек. і видалити голку.

Велику зручність, простоту,швидкість та безболісність введення гарантує застосування шприців-ручок. Вони дозволяють виконувати підшкірне та внутрішньом’язове введення препаратів. Застосовуються для надання невідкладної допомоги в екстреній медицині.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.