Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Пункт.,86 с., А5, 10 шрифт.doc
Скачиваний:
81
Добавлен:
23.02.2015
Размер:
675.84 Кб
Скачать

Вправа 2. Утворіть складні речення. Розставте розділові знаки й

поясніть їх уживання.

  1. Тебе веде по життю весела примарна істота сповнена жаги пізнання яка знаходиться у тобі самому. Вона і є тобою.

  2. Живи так щоб ніколи не було соромно якщо те що ти робиш чи кажеш стане відомим усьому світу. Навіть якщо те що стане відомим буде неправдою.

  3. Висота плоскогірїв цікава спільність однакова. Усі вони сягають у висоту не більше ніж на триста метрів. Крім того вони мають однаковий колір складаються з одних і тих же порід. У них однакові по-справжньому круті схили. Усе це свідчить про те що тут колись лежало одне широке плоскогіря.

  4. Для того щоб жити вільно й щасливо ви маєте пожертвувати нудьгою. Це запевняю вас не завжди легка жертва.

  5. Якщо твоє щастя залежить від того що робить чи не робить хтось інший то будь певен у тебе хочеш ти того чи ні все-таки є проблеми. До того ж усі вони не навколо тебе у тобі самому.

  6. Від снігу до снігу ходив він босоніж не розбираючи ні каміння ні колючок. Ноги його розлаписті й чорні були настільки твердими що здавалося нічим їх не можна пошкодити що це не ноги суцільні кістки.

  7. Вітер ніби кіннота в чистому полі стрімкий і лютий. Я не можу ні бігти ні стояти. Тільки дрижати від холоду.

  8. Сергій пригадував дорогу гарячково похапцем і память вибрала одне. Величезний валун звужує ущелину. Перед нею камяний майданчик замкнутий скелею що випирає зі схилу. За скелею він Сергій.

§5. Крапка з комою. Крапка з комою може стояти:

1. ; .

  • найчастіше - між реченнями у безсполучниковому складному реченні:

Сніг хрумтів під нашими ногами; повітря ставало таким рідким,

що боляче було дихати; кров приливала до голови, але, разом із тим, було якось весело від того, що ми так високо над світом.

Вони сиділи недалеко від церкви, дивилися вниз, на море, і мовчали; крізь ранковий туман було видно вершини гір, на яких стояли білі хмари; листя не рухалося на деревах, кричали цикади; шум моря, глухий, одноманітний, долинав знизу і нагадував про спокій, вічний сон, який чекає нас.

Була сумна серпнева ніч; вона була сумною, бо вже пахло осінню; покритий багряними хмарами, виходив місяць і ледь-ледь освітлював дорогу; обіруч темніли озимі поля, на які зверху часто падали зірки.

2. ; а (і, та) .

  • між реченнями – частинами складносурядного речення, звязаними сполучниками а, але, проте, однак, все ж таки (рідше – сполучниками та (= і), і тощо:

Тихо було на небі і на землі, як у серці людини в хвилини ранньої

молитви; тільки зрідка набігав прохолодний вітер зі сходу, піднімаючи

гриви коней, вкритих інеєм, переганяючи через дорогу сніг.

Наші уявлення про нас самих і життя на цій планеті, життя на

інших планетах, про все, у чому є простір і час, - усе це ілюзія; але

протягом певного часу ми можемо дуже багато пізнати і добре

повеселитися за рахунок наших ілюзій.

За якимось дивним збігом обставин, можливо випадковим, усе, що

було для нього важливим, цікавим. необхідним, у чому він був щирим і

не обманював себе, що складало зерно його життя, відбувалося

таємно від інших; та все, що було його маскою, оболонкою, якою він

закривався, щоб приховати правду, - він це усвідомлював - було явним.

3. ,

де ; де .

  • між однорідними підрядними реченнями, підпорядкованими одному й тому ж головному:

Хочеться, щоб усе життя було таким же щасливим, як зараз,

коли бачиш, як зелений садок, ще вологий від роси, весь сяє від сонця і

здається щасливим; коли бачиш, як біля будинку, який пахне квітами,

гуляють люди, усі так мило одягнені й веселі, усі здорові і красиві.

Важко навіть уявити, які можливості для людини надає нам світ,

де все живе тягнеться до живого, створюючи струнку гармонію

життя, і тільки люди створюють собі самотність; які незвідані

відстані прокладає між нами наш внутрішній світ, у якому кожен

замикається, як у власній таємниці, перетворюючись на окрему

планету, сповнену чарівних вигадок і обману.

Усі ми у цьому світі шахраї, тому що усі ми удаємо із себе й для

себе щось таке, чим не являємося, і віримо у те, що удаємо; тому що

ми ж зовсім не тіла, які рухаються по Землі, сповнені жалю до себе, і

через якийсь час розпадаються на атоми й молекули; тому що

насправді ми - істоти, які не можна ні вбити, ні зруйнувати, як би

сильно ми не вірили у смерть.

4. О; О; О.

  • між поширеними однорідними членами речення:

Я намагався все оглянути, але не знайшов у цьому місці ні якихось

чудес, ні див, ні чогось несподіваного чи надзвичайного; було

відчуття, що є хтось невідомий і, водночас, дуже схожий на

найближчого друга, якого ось-ось впізнаю.

Він розплющив очі, мов здивований нашим мовчанням, подивився

на нас, на берег моря, на баркаси, які повільно гойдалися на хвилях;

повернув голову, тихо й повільно зітхнув, наче після солодкого сну.

Йому бракувало всього: сліз, прощань, докорів, ревнощів - усього

того, що людина леліє чи обриває кожним своїм жестом; бракувало

тих незліченних зв’язків, що єднають його, як і всіх, з іншими

надають йому, як і іншим, ваги.

В усіх вказаних випадках речення (сурядні, підрядні), однорідні

члени речення мають бути:

  • поширеними;

  • хоча б в одному з них мають бути власні розділові знаки;

  • вони мають бути відносно незалежними за змістом

(на місці крапки з комою умовно можна поставити крапку).

5. Між групами незалежних речень,

коли необхідно вказати межі між ними на відміну від

розмежування окремих речень:

Ти вмієш робити будь-що; просто відмовся від усіх заборон і

обмежень, а також від віри у те, що ти чогось не вмієш; торкнися

до речі так, наче вона є частиною твого життя, - так воно і є

насправді; знай: для тебе вміти робити будь-що – це нормально;

дозволь своєму підсвідомому “я” здолати опір тіла й розуму.

У польоті, коли ніч дуже гарна, іноді захоплюєшся і майже не

керуєш літаком; літак потроху перевертається, чіпляючись крилом

за сузіря; вирівнюєш літак – і сузіря, зовні дуже схоже на селище,

повертається на місце.

А ще рідше, у хвилини, коли мене пригнічує самотність і мені

сумно, я пригадую, мов крізь серпанок, ті події; мало-помалу мені

починає чомусь здаватися, що про мене теж згадують, мене

чекають; я відчуваю це і починаю вірити, що ми зустрінемося.

6. У кінці рубрик переліку,

якщо в нумерації рубрик немає крапок:

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.