9. «Украинский вестник»: наукові статті, естетична програма.

«У.в.» (1816-1819) - перший у підросійській Україні літ.-мистецький і громадсько-політ. місячник. Ініціатива створення належала І. Срезневському. Редакторами стали студенти Є. Філомафітський та Розумник Гонорський. Журнал складався з чотирьох розділів: «Наукові статті», «Красне письменство», «Суміш» та краєзнавчий розділ. У веденні наукового відділу часопис спирався на науковців універу. Друкувалися тексти доповідей з урочистих зборів універу. Сенсаційною стала стаття проф. філософії А. Дудровича «Про тваринний магнетизм» (психоаналіз). Широко були репрезентовані в журналі гуманітарні науки. І центральне місце тут посідають історичні праці, зорієнтовані на вивчення історії України. Відзначалися праці І. Срезневського. Друкувалися і перекладні праці, які поєднували харк. авторів зі світовою науковою традицією. Естетичну програму журналу формував Р. Гонорський, здобутками якого можна назвати 2 теорії: наслідувальної гармонії слова та теорія мальовничої прози. Теорія наслідувальної гармонії слова побудована на усвідомленні символічності значень звуків. Митець у процесі творчості мусить враховувати не лише зміст слів, але й образні уявлення звуків. Слово повинно означати предмет і бути складником зображуваної ознаки. На цих засадах була побудована теорія мальовничої прози. Головна ознака такої прози – вміння зображати картини дійсності так, щоб передавати у фонетичній значимості слова ознаки відтворюваних явищ. Письменник прагне створити враження ефекту присутності читача на місці подій, активізувати його уяву. Величезної вагомості набуває особистість письменника.

10. «Украинский вестник»: літературний склад.

«У.в.» (1816-1819) - перший у підросійській Україні літ.-мистецький і громадсько-політ. місячник. Ініціатива створення належала І. Срезневському. Редакторами стали студенти Є. Філомафітський та Розумник Гонорський. Журнал складався з чотирьох розділів: «Наукові статті», «Красне письменство», «Суміш» та краєзнавчий розділ. Для художнього відділу журналу естетичною програмою стала теорія мальовничої прози Р. Гонорського – зірки літ-го Х. початку ХІХ ст. Головна ознака такої прози – вміння зображати картини дійсності так, щоб передавати у фонетичній значимості слова ознаки відтворюваних явищ. У журналі панував культ навчання, засвоєння кращих світових зразків на своєму нац. ґрунті. Гонорський прагнув збагачення рос. мови за рахунок мови, з якої перекладався твір. Тому переважали твори іноземних авторів, перекладені місцевими діячами. Друкувались уривки творів, які найбільше відповідали еталонам мальовничої прози. Це були твори Шатобріана, Вінкельмана, Мармонтеня та ін. Лише один місцевий письменник витримав конкуренцію зі світовими авторитетами. Гонорський запросив до журналу Івана Вернета, твори якого являли собою зразки ліричної прози, побудовані на суб’єктивному погляді на світ.

У відділі віршів друкувались твори Срезневського, Філомафітського, Кричевської тощо:) Видатним співробітником журналу став Гулак-Артемовський, з приходом якого журнал почав відводити більше місця перекладам з польської мови. Журнал друкує твори Гулака-А. укр. мовою, які були виконані у бурлескно-травестійному стилі та відображали укр. нац. колорит. У журналі був опублікований і Г. Квітка (Фалалей Повінухін) – «Листи до видавців».

Головний здобуток журналу – публікування худ. прози І. Вернета, укр. поезії Гулака-Артемовського, естетичних праць Р. Гонорського. Літ. творчість може призвести до зростання нац. самосвідомості – уряд заборонив видання.