- •6. «Харьковский еженедельник», «Украинский домовод».
- •7. «Харьковский Демокрит».
- •8. «Харьковские известия».
- •9. «Украинский вестник»: наукові статті, естетична програма.
- •10. «Украинский вестник»: літературний склад.
- •11. «Украинский журнал».
- •12. Альманахова жур-ка Харківської школи романтиків. (хшр)
- •13. Газета «Харьковские губернские ведомости» першого періоду.
- •14. «Харьковские губернские ведомости» в епоху Великих реформ: дискусія про т. Шевченка.
- •15. «Х. Губернские ведомости» в 1870-90ті: співробітництво в газеті д.І. Багалія та м.Ф. Сумцова.
- •16. Завершальний період в історії газети «Харьковские губернские ведомости».
- •17. Журнал «Мир»: редактор, автори, матеріали.
- •18. Газета «Южный край»: видавець, автори, позиція
- •19. М.Ф.Сумцов як співробітник газети «Южный край».
- •20. Становлення фахової журналістики в Харкові
- •21. Журналістика наукових товариств Харківського університету.
- •22. Наукові періодичні видання Харківського університету.
- •23. «Протоколы заседаний совета Императорского Харьковского университета».
- •24. Розвиток вищих закладів освіти в Харкові та їх журналістика.
- •25. Приватна складова в розвитку фахової журналістики Харкова.
- •27. Промислові, сільськогосподарські, торгівельні газети й журнали як складова фахової журналістики в Харкові.
- •28. Періодичні видання урядових структур як складова фахової журналістики в Харкові.
- •29. Журнал «Вера и разум» задум, історія заснування, структура.
- •30. Тимофій Буткевич як публіцист вр.
- •31. Філософія у журналі вр
- •32. Церковна історія у вр
- •33. Літературна критика в журналі вр
- •34.Заперечення соціалізму з позиції христ.Цінностей у вр
- •49. Ідеологія журналу «Мирний труд»: монархізм, російський націоналізм, ставлення до національного питання, соціалізму.
- •50. Журналістика в Харкові між двома революціями
- •51. Спроби організації партійної журналістики в Харкові між двома революціями.
- •52. Фахова журналістика в Харкові між двома революціями.
- •53. Газета «Сніп»: видавець, редактор, автори.
- •54. Газета «Сніп»: структура, основні матеріали.
- •55. Газета «Сніп»: причини припинення видання.
- •57. Газета «Рідне слово»
- •58. Преса російських більшовиків у Харкові
- •59. Захоплення більшовиками влади в Харкові та їх інф. Політика.
- •60. Офіційна журналістика Радянського уряду України.
- •61. Для чого слід знати історію журналістики Харківської губернії
- •62. Преса Харківської губернії і сучасність…
- •63. Видатні редактори й журналісти Харківської губернії.
32. Церковна історія у вр
Церковний відділ вміщував у собі проп. єпископа Амвросія, настоят. Харк. Кафедр. Собору протоієрея Т. Павлова, проф. богосл. Харк. унів протоієрея Буткевича, ректора семінарії протоієрея І. Кратирова. Традиція ВР – публ. проп. з нагоди провідних реліг. і держ.свят. Протягом усієї історії свого існування ВР друкував переклади найкращих творів зарубіжних авторів, публікувалися наук. праці провідних укр і рос істориків церкви та правосл публіцистів. (Буткевич «Зло. Його сутність і походження»); проф. В.К. Надлер: про діяльність Олександра І у контексті еволюції його релігійного світогляду, подав картину дипломатичної і військової боротьби в Європі в період наполеонівських війн; проф. І.М.Корсунський: статті про Митропол. Моск. Філарета, проф. М.Барсов: про проповідників 4 стол. на Сході, портрети засновників християнського ораторства на тлі релігійно-суспільного життя їх епохи; М.С.Стеллецький: стаття про структ., особл., фінансування, наук.роботу Харк. колегіуму. Такі дослідження, як Т. Буткевича, В. Надлера, І. Корсунського, М. Барсова, П. Горського-Платонова, М. Стеллецького були окрасою журналу, започаткували в ньому традицію високої наукової творчості, яка відзначалася ґрунтовністю у висвітленні предмета, сумлінністю у ставленні автора до теми дослідження. Безсумнівно, що такі праці були надбанням не лише журналістики, але й науки, а це і є найвищою похвалою для редакції.
33. Літературна критика в журналі вр
Автори журналу ВР розглядали філос. проблематику рос і зар літ. Так Снегірьов у ст..«Філософське світоспоглядання Ф. М. Достоєвського» (1885). Інтерпретує письменника в дусі ідеології свого часопису: Достоєвському приписувалася не критика церкви в цілому, а лише західного католицизму, сутність якого вбачалася в «проголошенні ідеї насильницького єднання». Журнал ВР завжди вдавався до богосл-філос. розгляду найбільш актуальних творів худліт. Часто ВР писав про Леоніда Андрєєва: Д. Брянцева, О. Бургова, П. Нечаєва (усі в 1909). Це не зовсім літ.критика, а оцінка з т.з. християнства. Бугров вважав, що Андреєв не має право на худ.вимисел та власну інтерпретацію, бо це злочин проти христ-ва. За всю історію ВР у ньому не було надруковано жодного позитивного відгуку на художній твір сучасної літератури, а лише їх критичні розбори – відповідність до першоджерела. Інакше – гріх. Журнал виявляв активну зацікавленість тв. Толстого, особливо тоді, коли після його смерті посилився авторитет толстовства. Дослідження В. Тихомирова «Релігія, філософія і мораль Л. М. Толстого» (1911) є викладенням учення Т. і критикою погляду ортодокс. Правосл. церкви. Правосл. публіцисти боролися з толстовством, але його популярність не зменшувалася. Свящ. І. Дмитревський у статті «Особистість графа Толстого і причини його впливу на суспільство» (1912) все ж таки визнав Толстого генієм, але зауважив, що його талант мав руйнівну силу. Тож критика ВР – оцінка твору з т.з. ортодоксального христ-ва, а не з т.з. законів тексту.