30. Тимофій Буткевич як публіцист вр.

ТимІвБуткевич – визначна постать у журналі ВР. Написав багато монографій («Архієпископ Інокентій Борисов (Біографічний нарис)»: сусп.-політ. епоха та церк. жит­тя, залучалися архівні матеріали, аналіз праці церковного діяча; «Зло, його сутність і походження»: добро є щось необхідне, що з*явилося за Божественним планом, зло – щось випадкове, не створене Богом. Аналіз етичних концепцій усіх філос. систем. Бог є недосяжним до обмеженого людського розуму. Зло служить мотивом до проявів любові й милості Божої до людей; «Невір'я XIX віку»: огляд провідних філос. концепцій століття (вчення Канта, Фіхте, Гегеля, Шеллінга, Гердера, Фейєрбаха, Шопенгауера та ін.), наголошує на матеріаліст. елементах у світогляді філософів). Буткевич бере участь у дискусії з теми толстовства. Критика Остроумова на «Сповіді» Толстого у статті «Граф Лев Миколайович Толстой». Буткевич прогол. проповідь - критика постулатів Толстова «не протився злу» і «не сприяй злу» Бутк нічо не знав, а рассуждав. У праці «Огляд рос сект та їх учень» розглянув всі варіанти рос.протестантизму, зміст їх учень і способів богослужіння. Хоча Бутк. переїжджає до СПб у кінці 1909 – не перестає бути автором ВР. ВР друкував політичні про­мови Бутк в Державній Раді (позиція - ортодоксальність, нетерпимість до будь-якого відхилення від ка­нонічного православ'я). У своїх промовах Бутк протестує проти на­дання старовірам права розповсюдження свого вчення, він висловлювався за утримування силоміць на­родів Рос імперії у межах офіційної православної церкви; Також Бутк. вважав, що Малоросії не слід відділятися від Росії, виступав проти змішаних шлюбів. Буткевич возвеличував Рос правосл церкву перед католицькою. Але як наслідок закону про віротерпимість 1905 р. з правосл. пішло більше 200 тис людей. Всупереч зусиллям Бутк довести історичну справедливість, красу, відповідність Євангельським заповітам і богоугодність православ'я, громадяни Росії переходять у католицтво.Проговорився про марність своїх героїч­них зусиль. Повертається до Харк у 1924. Був заарештований. Помер у 1925.

31. Філософія у журналі вр

Філософський відділ будувався за принципом від простого до складного. У перших річниках - статті проф.Кудрявцева «Що таке філософія» - початкові філософські знан­ня. Тут публікувалися першоджереа класики античної філософії (Сенека, Цицерон), праці з нової філософії (П. Свєтлов «Учення Фейєрбаха про походження релігії», Т. Буткевич «Данський філософ Серен Киркегор…і» та ін.), переклади праць з нової філософії рос мовою (Г. Струве «Сучасна анархія духу та її філософ Фрідріх Ніцше»: Анархія виросла з революційності. Найгірше - анархія духу, що походить від індивідуалізма та суб*єктивізм ВР не підтримував ідей Ніцше, нещадно критикував), розглядалася філос. проблематика рос і заруб літ-­ри, літ. твори, у яких вик-ся біблійна тематика (Після ст.М. Муратова «Ернест Ренан і його „Життя Ісуса"» Буткевич критикує книгу Ренана, бо він описує Ісуса як історичну особу. Каже, шо Ренан брудний атеїст), розгляд давньорус. літ-ри. На стор.ВР розгорталися полеміки (Істомін(Стоянов) і Соловйов про об'єднання Західної і Східної християнської церкви. Істомін: об'єднання можливе лише на ґрунті право­славної церкви. Дискусія з теми толстовства. Остроумов пише про моральне руйнування Толстого на сторінках «Сповіді». Розвінч. толст-ва - провідна тема журналу і церкви. Буткевич проголошує проповідь, у якій він критикує постулати Толстова. Також, пізніше, розвивалася полеміка з1.Питання смертної кари. П.Кратиров казав шо коли Ісус не противився своїй страті, то він типу дозволив см.кару, шо вбивство і см.кара – різні речі. Буткевич заявив,що він проти см.кари, а потім ляпнув,що заповідь «Не убий!» відноситься тільки до злочину, але не до покарання. 2.Тема нового становища духівництва (про кон.незалежн.священиків і про виборність свящ.сільською громадою). Коли єп..стає Арсеній,. у ВР з*явл. більше політики. Часто автори піднімають тему соціалізму: Галахов «Соц-ні утопії XIX віку…» писав, що соц-зм принизив людину до тваринних інстинктів, культ плоті відкинув людство в епоху язичництва). З*являються частіше матеріали реферативного характеру та передруки. У ВР було репрезентовано чорносотенську орг-цію (нею стала ст. Страхова «Кант як великий учитель моральності…» Єпархаільний з*їзд 1906 глосував за спрощення ВР. Рішення: закрити філос.відділ. Статті набули більш ужиткового х-ру(Власовський «Релігія і народність як основи вихо­вання»). З*явились мемуари (спогади І.Пічети).Багато мат-лів присв.архієпископу Арсенію. Але редакція продовж.вміщувати у ВР глибокі філос.твори. До ВР писали парафіяльні священики – ужитково-прагматичні статті. Почалася І Св.в. Незваж.на це, ВР тримав наукову планку (досл. О.Ходзицького про життя, діяльн. і бого­сл-філос світогляд проф.філос.Юркевича – вперше висв. доробок української філософської школи). Філос.відділ зробив визначний внесок у вивчення античної філософії й риторики, патристики, історії християнської церкви та іс­торії Російської православної церкви, нової й сучасної філософії.