Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ministerstvo_osviti_i_nauki_Ukrayini.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
23.02.2015
Размер:
129.54 Кб
Скачать

Вступ

Internet - глобальна комп'ютерна мережа, що охоплює увесь світ. Сьогодні Internet має близько 150 мільйонів абонентів у більш ніж 170 країнах світу. Щомісяця розмір мережі збільшується на 7-10%. Internet утворить як би ядро, що забезпечує зв'язок різних інформаційних мереж, що належать різним установам в усьому світі.

Якщо раніше мережа використовувалася винятково як середовище передачі файлів і повідомлень електронної пошти, то сьогодні на зважуються більш складні задачі розподіленого доступу до ресурсів. Біля трьох років тому були створені оболонки, що підтримують функції мережевого пошуку і доступу до розподілених інформаційних ресурсів, електронним архівам.

Internet, що служив колись винятково дослідницьким і навчальним групам, чиї інтереси простягалися аж до доступу до суперкомп'ютерів, стає усе більш популярної у діловому світі.

Компанії спокушають швидкість, дешевий глобальний зв'язок, зручність для проведення спільних робіт, доступні програми, унікальна база дані мережі Internet. Вони розглядають глобальну мережу як доповнення до своїх власних локальних мереж.

При низькій вартості послуг (часто це тільки фіксована щомісячна плата за використовувані чи лінії телефон) користувачі можуть одержати доступ до комерційних і некомерційних інформаційних служб США, Канади, Австралії і багатьох європейських країн. В архівах вільного доступу мережі Internet можна знайти інформацію практично по всіх сферах людської діяльності, починаючи з нових наукових відкриттів до прогнозу погоди на завтра.

Крім того, Internet надає унікальні можливості дешевого, надійного і конфіденційного глобального зв'язку по усьому світі. Це виявляється дуже зручним для фірм, що мають свої філії, по усьому світі, транснаціональних корпорацій і структур керування. Звичайно, використання інфраструктури Internet для міжнародного зв'язку обходиться значно дешевше прямого комп'ютерного зв'язку через супутниковий чи канал через телефон.

Електронна пошта - найпоширеніша послуга мережі Internet. В даний час свою адресу в електронній пошті мають приблизно 120 мільйонів чоловік. Посилка листа по електронній пошті обходиться значно дешевше посилки звичайного листа. Крім того, повідомлення, послане по електронній пошті, дійде до адресата за кілька годин, у той час як звичайний лист може добиратися до адресата кілька днів, а те і тижнів.

В даний час Internet випробує період підйому, багато в чому завдяки активній підтримці з боку урядів європейських країн і США. Щорічно в США виділяється близько 1-2 мільярдів доларів на створення нової мережної інфраструктури. Дослідження в області мережних комунікацій фінансуються також урядами Великобританії, Швеції, Фінляндії, Німеччини.

Однак, державне фінансування - лише невелика частина засобів, що надходять, тому що усе більш помітної стає "комерціалізація" мережі (очікується, що 80-90% засобів буде надходити з приватного сектора).

2. Історія мережі Інтернет

Історія не дає нам права назвати засновником Інтернет яку-небудь конкретну людину або організацію.Все почалося в 1962 році, коли доктор Ліклайдер з Массачусетського технологічного інституту (MIT) написав серію доповідних записок про концепцію «Галактичної мережі». У них він описував глобальну мережу, по якій будь-який користувач міг би передавати дані і програми. Через пару місяців Ліклайдер очолив комп'ютерну дослідницьку програму в агентстві АRРА Міністерства оборони США. Ця установа багато в чому визначила розвиток Інтернет, фінансуючи первинні розробки.

У 1961 році декілька незалежних дослідницьких груп почали дослідження у області комутації пакетів, які у результаті привели до створення TCP/IP - основного протоколу, який використовується в Інтернет і сьогодні.

У 1967 році Лоуренс Роберті зі все тієї ж ARPA опублікував статтю «План для ARPANet». Ґрунтуючись на результатах досліджень у області комутації пакетів, він запропонував архітектурні рішення для глобальної мережі, названої ним ARPANet.

У 1968 році компанія BBN Planet (у той час вона ще називалася по-іншому) інтенсивно займалася розробками пристрою, здатного переадресовувати дані в ARPANet (сьогодні ми назвали б його маршрутизатором). До кінця 1969 року пристрій пройшов перші тести в Університеті Каліфорнії в Лос-Анджелесі (UCLA) і Стенфорде.

Протягом декількох подальших років урядові агентства, університети і приватні компанії продовжували працювати над розвитком Інтернет, винаходивши нові протоколи і архітектуру. Перше представлення широкій публіці Інтернет і електронної пошти відбулося в 1972 році на комп'ютерній конференції по Інтернет. У 1973-74 роках був створений TCP/IP-протокол практично в його сучасній формі, хоча авторська група і продовжувала роботу над ним до початку 80-х.

Як тільки проблема протоколів була вирішена, розробники зайнялися створенням ПО для реалізації всіляких функцій Інтернет. У середині і кінці 70-х з'явилися програми для віддаленого доступу до комп'ютерів і файлів (Telnet), передачі файлів по мережі (FTP) і для електронної пошти. У 1979 році як наслідок Unix-буму виникла система новин Usenet. І нарешті, в 1989 році відбулося народження World Wide Web.

У 1990 році уряд США офіційно розформував ARPA-Net, передавши контроль за хребтом Інтернет Національної академії наук (National Science Foundation, NSF). У свою чергу, в 1995 році NSF поступилася управлінням Інтернет консорціуму з найбільших комерційних мережевих компаній.

3. Структура та принципи мережі Інтернет Як і будь-яка інша комп’ютерна мережа, Iнтернет складається з багатьох комп’ютерів, з’єднаних між собою лініями зв’язку(каналами), і встановлених на цих комп’ютерах програм. Є декілька способів доступу до мережі Iнтернет, які визначаються вибраним каналом. Найпоширенішим варіантом каналу серед приватних користувачів є так звана комутована лінія, або, інакше кажучи, виділена звичайна телефонна лінія, по якій дані можуть передаватися за допомогою модема. Перевагою такого каналу є дешевизна: при наявності у користувача вдома телефонного зв’язку канал готовий до експлуатації. Недоліками тут є невисока швидкість і якість зв’язку, адже якість зв’язку залежить від того, сучасною чи застарілою є телефонна станція, до якої під’єднано комп’ютер. Бажано теж, щоб комп’ютер користувача був під’єднаний до тієї ж станції, що і сервер провайдера (організація, що надає послуги по під’єднанню до комп’ютерної мережі Iнтернет). Швидкість передачі інформації обмежується меншою з двох наступних величин: максимальною швидкістю, яку "витримує" телефонна лінія (у нас це реально 28.8 Кбіт, в окремих випадках 33.6 Кбіт) і швидкістю модема. Виділена (або некомутована, тобто персональна) лінія є найпоширенішим каналом, яким з’єднані комп’ютери, що працюють в мережі на постійній основі. Негативною стороною такого каналу є, в першу чергу, висока ціна прокладання і трохи вища вартість мережевих послуг. Позитивною - практично бездоганна якість і значно вища швидкість. Для виділеної лінії може використовуватися як звичайний кабель(Ethernet), так і телефонна пара. Дуже перспективним є використання оптоволоконних кабелів. Якщо "протягнути дріт" проблематично через природні або політичні перешкоди, тоді використовують супутниковий канал. Як зазначено вище, користувачі Iнтернета під’єднуються до мережі через комп’ютери спеціальних організацій, які називаються провайдерами (provider - постачальник) послуг Iнтернета. До мережі можуть бути під’єднані як окремий комп’ютер, так і локальна мережа. В останньому випадку вважають, що до Iнтернета під’єднані всі комп’ютери даної локальної мережі, хоча лінією зв’язку з Iнтернетом з’єднаний лише один комп’ютер. З’єднання може бути постійним або тимчасовим. Всі організації, з’єднані між собою найшвидшими лініями зв’язку, утворюють базову частину мережі, або хребет Iнтернета. Насправді відмінність між користувачами і провайдерами досить умовна. Кожен користувач, який під’єднав свій комп’ютер або локальну мережу до Iнтернета і встановив необхідне програмне забезпечення, може надавати послуги під’єднання до мережі інших користувачів, тобто стати провайдером. В загальному випадку Iнтернет здійснює обмін інформацією між двома довільними комп’ютерами, під’єднаними до мережі. Комп’ютери, під’єднані до Iнтернета, часто називають вузлами Iнтернета, або сайтами. Сайти (вузли), встановлені у провайдерів, забезпечують доступ користувачів до Iнтернета. існують також вузли, що спеціалізуються тільки в наданні інформації. Особливістю Iнтернета є його висока надійність. При виході з ладу частини комп’ютерів і ліній зв’язку мережа продовжує функціонувати. Така надійність забезпечується тим, що в Iнтернеті немає єдиного центру управління. Якщо виходять з ладу деякі лінії зв’язку або комп’ютери, то повідомлення можуть бути передані іншими лініями зв’язку, оскільки завжди існує декілька шляхів передачі інформації. Таким чином, Iнтернет - це умовна назва системи взаємопов’язаних мереж, до складу якої входить велика і непостійна кількість комп’ютерів з усього світу, які характеризуються спільними ознаками. . Защита в сети Internet. По-перше, всі вони з’єднані між собою певними каналами і мають свої унікальні адреси і, по-друге, вміють обмінюватися інформацією згідно із спеціально розробленими правилами - протоколами. Тому зупинимося дещо детальніше на описі таких двох основних понять, як адреса і протокол.

4.Суть компютерної мережі. Ще на початках комп’ютерної цивілізації виникла ідея обміну інформацією між комп’ютерами в режимі реального часу. Об’єднання комп’ютерів розташованих безпосередньо один біля одного (в одному чи у кількох сусідніх будинках), за допомогою спеціальних кабелів і програм управління називають локальною мережею. Якщо в загальну мережу об’єднуються комп’ютери чи локальні мережі віддалені на значні відстані (в межах однієї чи кількох держав) то таку структуру називають територіальною мережею. Глобальні мережі – це територіальні мережі всесвітнього масштабу. Самою відомою і доступною глобальною мережею є Інтернет. Мережа Інтернет не є стійкою структурою, вона постійно змінюється самими користувачами,чисельність яких вже рахують мільйонами. Найважливіша особливість цієї глобальної мережі: Інтернет нікому не належить. Наслідком відсутності централізованого управління Інтернетом є абсолютна свобода інформаційного простору. Ця обставина породжує безкінечні суперечки про цензуру в мережі. Хоча, безсумнівно, саме необмежена свобода і приваблює маси користувачів Інтернету.

5. Адміністративний устрій Інтернет Internet по організації багато в чому нагадує церкву. Це організація з цілком добровільною участю. Управляється вона то на зразок ради старійшин, проте, у Internet немає патріарха, президента або Тата. Складові мережі можуть мати своїх президентів або аналогічних керманичів, але це зовсім інша справа; у Internet немає єдиної авторитарної фігури. Вища влада, де б Internet не була, залишається за ISOC (Internet Society). ISOC - товариство з добровільним членством. Його ціль - сприяти глобальному обміну інформацією через Internet. Воно призначає раду старійшин, що відповідає за технічну політику, підтримку і керування Internet.  Рада старійшин являє собою групу запрошених добровольців, називану IAB (Рад по архітектурі Internet.). IAB регулярно збирається, щоб ''благословити'' стандарти і розподілити ресурси, такі, наприклад, як адреси. Internet працює, оскільки є стандартні засоби спілкування між комп'ютерами і прикладними програмами. Це дозволяє комп'ютерам різного типу зв'язуватися без особливих проблем. IAB відповідальний за стандарти; він вирішує, коли стандарт необхідний і яким йому варто бути. Коли потрібно стандарт, рада розглядає проблему, приймає стандарт і по мережі оповіщає про нього світ. IAB також стежить за різноманітними номерами (і іншими речами), що повинні залишатися унікальними. Наприклад, кожний комп'ютер у Internet має свій унікальний 32-розрядний двоічний адрес; ніякий інший комп'ютер не має такого ж. Як присвоюється ця адреса? IAB піклується про такого роду проблеми. Він не привласнює адрес сам, але розробляє правила, як ці адреси привласнювати.  Якщо якась мережа приймає вчення Internet, приєднується до неї і вважає себе її частиною, тоді вона і є частиною Internet. Можливо їй багато чого покажеться нерозумним, дивним, сумнівним - вона може поділитися своїми сумнівами з IETF. Якщо мережа робить що-небудь, що може нашкодити Internet, вона може бути виключена зі співтовариства доти, поки вона не виправиться. 

.Структура функціонування мережі. Сучасні мережі побудовані по багаторівневому принципу. Щоб організувати зв'язок двох комп'ютерів, потрібно спочатку створити правила їхньої взаємодії, визначити мову їхнього спілкування, тобто визначити, що означають сигнали, що посилаються ними і т.д. Ці правила і визначення називаються протоколом. Для роботи мереж необхідно запастись багатьма різноманітними протоколами: наприклад, що управляють фізичним зв'язком, установленням зв'язку по мережі, доступом до різноманітних ресурсів і т.д. Багаторівнева структура спроектована з метою спростити й впорядкувати цю безліч протоколів і відношень. Взаємодія рівнів у цій моделі - субординарна. Кожний рівень може реально взаємодіяти тільки із сусідніми рівнями (верхнім і нижнім), віртуально - тільки з аналогічним рівнем на іншому кінці лінії.  Під реальною взаємодією ми розуміємо безпосередню взаємодію, безпосередню передачу інформації, наприклад, пересилку даних в оперативній пам'яті з області, відведеній одній програмі, в область іншої програми. При безпосередній передачі дані залишаються незмінними увесь час. Під віртуальною взаємодією ми розуміємо опосередковану взаємодію і передачу даних; тут дані в процесі передачі можуть уже визначеним, заздалегідь обговореним образом, видозмінюватися. 

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]