15. «Х. Губернские ведомости» в 1870-90ті: співробітництво в газеті д.І. Багалія та м.Ф. Сумцова.

Кін. 19-поч. 20 ст. – ІІІ період «ХГВ». З 1875 виходить щоденно. З 1869 в Х. розпочався роздрібний продаж газет окремими номерами. Жур-ка формує громадську думку. З газетою співробітничають найвидатніші діячі Х. Найвідоміші – Сумцов та Багалій – професори історико-філологічного фак-ту.

Своє співробітництво з «ХГВ» Сумцов почав з двох етнографічних нарисів, та надалі відійшов від суто наукових досліджень, обираючи соц. Значимі та загальноцікаві теми. Кілька статей присвятив історії та культурі Х. Особливе значення у творчому доробку відіграють некрологи, присвячені як відомим особам (Срезневський, Потебня), так і менш відомим. Виступав Сумцов і як літ. та театр. критик Професор інформував публіку про події в універі у жанрі репортажу та звіту. Найбільший корпус статей Сумцова в «ХГВ» стосувався роботи його як депутата Харк. міської думи. Статті стосувались організації громадського життя, аналізу проблем міста. Окремий цикл складають статті про Харк. Громадську бібліотеку, якою пишався автор (відкриту в 1886). Найбільше статей Сумцов присвятив різним аспектам міського і сільського життя, його зручному облаштуванню. Він вважав своїм обов’язком піклуватися про беззахисних!

З 1885 незмінним автором газети є Багалій, який друкує як уривки зі своїх великих істор. праць, так і спеціально написані статті. Перший цикл матеріалів складають статті з історії Х. За цими статтями можна простежити створення монографії «Історія міста Х. за 250 р. його існування». Наступний цикл присвячено історії Харк. універу. І, врешті втілився у «Нарисі історії Харк. універу». Пов’язана з цим і третя тема публікацій – створення портретів видатних діячів Слобожанщини. Виступав Багалій і в суто журналістській праці – написанні некрологів:) Під псевдонімом Д. Чепурний друкує подорожні нариси. Писав і огляди рос. істор. журналів, зокрема особливу увагу приділяв «Киевской старине». Приклад Сумцова і Багалія свідчить про плідність співпраці видатних діячів науки і культури з газетою «ХГВ», яка для них – комунікаційний об’єднуючий канал, а не лише «рупор» реакційного уряду.

16. Завершальний період в історії газети «Харьковские губернские ведомости».

Завершальний період «ХГВ» розпочався 1903 – газета була перейменована на «Харьковские ведомости». Надалі газеті не вдалося втриматися в статусі об’єктивного інф. джерела. За демократичні погляди було усунуто з посади головного редактора А. Єфимовича. Новим редактором призначено росіянина М. Остроумова, відомого своїми консервативними поглядами. Газета перетворилась на чорносотенське видання. Рос революція остаточно поділила харк. пресу на реакційну («ХВ») та прогресивну («Южный край»). У процесі революції підірвано авторитет самодержавства, а отже, і урядової преси. «ХВ» зайняли войовничу позицію щодо сил, які очікували реформ. Більшість матеріалів писав сам редактор. Урядові видання втратили довіру читачів, надаючи перевагу приватним виданням. У період реакції після 1905-07 «ХВ»лише утверджуються у чорносотенському спрямування. Редагує видання Т. Вязігіна – дружина лідера найбільш реакційних партій. Газета «ХГВ» пережила різні періоди: становлення, розквіту, нагромадження авторитету та, врешті, перехід на реакційні позиції. Це досить природно, адже газета видавалася рос. урядом, а отже, навряд чи могла зберегти об’єктивність.