16. Державна політика захисту галузей національного виробництва: цілі та методи

Економіка України забезпечується продукцією власного виробництва на 82%.Тепер, напевне, немає більш актуальної проблеми для нашої економіки, ніж відродження національного виробництва, збільшення випуску сучасної конкурентноздатної продукції. Важливе місце належить проведенню державою ефективної зовніш-ньоторговельної політики – одного з важливих елементів впливу на сприяння розвитку власного виробництва, підтримку вітчизняного товаровиробника. До найголовніших заходів державної політики захисту галузей нац вир-ва слід віднести заходи протекціонізму (П). П – це політика захисту внутр. ринку та нац товаровиробників від іноземної конкуренції шляхом застосування тариф та нетариф інструментів торговельної політики, а також патерналістських засобів впливу на розвиток ек-ки, окрем галузей або в-ва вцілому. Патерналізм – засоби підтримки нац в-ва – це цілеспрямований вплив на параметри ек діяльності з метою покращення показників ек розвитку, ↑ обсягів виробленої продукції, ↑ конкурентоспроможності нац в-ва. Щодо тариф методів, то основними ф-ціями мит тарифів є: - захист нац виробників від інозем конкуренції; - збір мит податей є важливим джерелом надходжень до держ б-ту; - мит тарифи широко використовуються для покращення умов доступу нац товарів на іноземні ринки; - ставки мит тарифів впливають на стан платіжного балансу країни. До найбільш розповсюджених інструментів нетариф адміністративного рег-ня ЗЕД відносять ліцензії та квоти. Ліцензування та квотування імпорту/експорту застосовується виходячи з загальнодержавних цілей, а саме: - у випадку погіршення розрахункового балансу, ↑ зовнішньої заборг-ті країни; - у випадку порушення рівноваги окремих товарів на внутрішньому ринку; - у випадку необхідності забезпечення певних пропорцій між імпортованою та вітчизняною продукцією; - у відповідь на дискримінаційні дії іноземних держав; - у відповідності з міжнар угодами.

17. Охарактеризуйте основні макроекономічні показники України за останній рік

ВВП(ПКС) – 294,3млрд дол. (40 місце в світі). 342.6 – 2008, 335.5 – 2007. ВВП(оф) – 117.1 млрд дол.. Приріст ВВП – мінус 14.1%, 2.1%-2008, 7.9%-2007. ВВП/душу-6.400(2009), 7.400-2008, 7.200(2007). СГ- 10%ВВП, 31.2% - промисловість, 58.8% - послуги. Безробіття – 4.8% - 2009. Інфляція – 12.3%(204 місце в світі).

СГ продукти – цукор, овочі, говядина. Молочні продукти. Промисловість – електроенергія, чорні і кольоров метали, машини, транспорт, хім. пром., харчі.ЕКСПОРТ – 41.49 млрд дол.. ЕКСП товари- чорні і кольоор метали, паливо, продукти хімпром, продукція машинобудув, харчової промисловості. ЕКСП партнери – Росія21.1%., Туреччина5.3%, китай3.8%. іМП – 45.58млрд дол., товари – енергія, машини, обладнання,хім. продукти. Партнери – росія28%, німеччина8.6%, китай6.1%, Казахстан4.9%, польща4.9%.

18. Сутність та особливості процесів інтернаціоналізації української економіки

Інтернаціоналізація — це процес розширення господарської діяльності за межі окремих національних економік у вигляді ба-гатосторонніх коопераційних контактів з метою збільшення про-дуктивності та підвищення ефективності виробництва. Усе більша частина виробленого продукту інтернаціоналізується у вигляді товарного обміну на світових ринках, зростає частка інтернаціоналізованого виробництва. Сказане стосується України, для економіки якої протягом років незалежності характерним є:1. абсолютне та співвідносне зростання інтернаціоналізованої частки виробленого та споживаного продуктів (тобто експорту та імпорту); 2. збільшення (хоча і надто повільне) ваги та значення ек об’єктів, які перебувають у повній або частковій власності іноземців (індикатором цього процесу слугують показники динаміки іноземних інвестицій);3. подальша інтеграція економіки країни в міжнародні валют-но-фінансові, кредитні відносини з міжнародними та іноземними суб’єктами — державами, спеціалізованими організаціями, фізичними особами (відповідні відносини регулюються як двосторонніми домовленостями, наприклад з ЄБРР, МВФ, Світовим банком

Ще однією особливістю процесів інтернаціоналізації з участю України є нерівномірність розподілу експортних виробництв, переважання окремих центрів та територіально-виробничих комплексів (ТВК) й низький рівень експортної спеціалізації цілих регіонів. Наприклад, основу експортного потенціалу України становлять східні ТВК, передусім регіони Кривбасу та Донбасу, і водночас ряд західних та центральних областей України здійснюють мізерний експорт продукції.

Особливу роль у формуванні експортного потенціалу України відіграє Київ, на який припадає і левова частка зарубіжних інвестицій до країни

Особливістю участі Києва в міжнародній торгівлі є перевищення імпорту над експортом (принаймні саме така ситуація була типовою наприкінц ХХ та на поч ХХІ ст.).