44.Лібералізація міжнародної торгівлі України: досвід та перспективи

Лібералізація міжнародної торгівлі держави проявляється у поступовій відміні обмежень у зовнішній торгівлі, зниженні ставок імпортного та експортного мита. Лібералізація торгівлі приносить багато вигод. Вона дає відомі переваги як споживачам – більш широкий і різноманітний асортимент товарів і послуг, так і виробникам – велику свободу у виборі ресурсів і можливість розширення збуту. Сприяючи оновлення технологій і підвищенню якості товарів, розвитку конкуренції, відкритість економіки в цілому сприяє зростанню ефективності національного господарства. З цих позицій відкритість національного ринку – сприятливий фактор розвитку підприємництва. Тому віс країни прагнуть лібералізувати торгівлю, проте при цьому захищати національних виробників. У всіх країнах колишнього СРСР лібералізація зовнішньої торгівлі почала здійснюватися після проголошення незалежності в 1991 р. Метою лібералізації було по-перше, підтягнути національне підприємництво до світового рівня (запозичення технологій і методів управління), по-друге – розвивати національні ринки і конкуренцію, по-третє – приток в країну іноземних інвестицій.

Уряд України з початку 1992 р. проголошує лібералізацію торгівлі та повну свободу ринкових цін

Однак порівняно низька якість продукції і високі витрати виробництва, відсутність навичок конкурентної поведінки і слабкість фінансової бази зробили національне виробництво уразливим перед зовнішніми конкурентами. Українські виробники опинилися в нерівних умовах з іноземними конкурентами. У результаті національні виробники втратили багато товарних ринків. Надмірна доступність українського ринку для товарного імпорту справила негативний вплив на розвиток вітчизняних підприємств, продукція яких не могла конкурувати з іноземною. Масовий відтік капіталу з національної економіки як у формі вивозу за кордон (неповернення платежів, заниження експортних цін, нелегальний вивіз валютних цінностей), так і у формі «доларизації» економіки (накопичення населення і підприємств у валюті) підірвав інвестиційну базу національного господарства.

Подібний характер взаємодії зі світовим господарством не сприяв розвитку національного підприємництва. Становлення підприємництва потребує нової політики відкритості: мова йде не про створення непереборних митних бар'єрів, а про те, щоб надати селективну підтримку найбільш перспективним національним виробникам і виробництвам, що мають високий науково-технічний потенціал. Необхідно створення системи що використовуються в усьому світі екс119. Зовнішній борг: структура, обслуговування та визначення оптимальності

Борг: зовнішній та внутрішній. Зовнішній Б. - сума боргових зобов’язань приватних та державних установ країни таким установам в іншій країні; або за валютою позики. Клас-я З.Б. за кредиторами:

Багатостороння позика – надається міжнародними фінансовими організаціями (Міжнародним валютним фондом, Світовим банком або регіональними банками розвитку);

Двосторонні п. – надаються державами (урядами, або відповідними установами; поділяються на гарантовані урядом (імпортні кредити) та прямі позики (від уряду однієї країни уряду іншій).

Приватні п. – надаються постачальниками, тримачами акцій та комерційними банками

Склад З.Б.: сума випущених, але не погашених держ. запозичень з відсотками (обслугов-ня) (коротко- та довгострок.). + Б. суб’єктів госп-ня, гарант. держ-ю. Обслуг. Б. - комплекс заходів держави, спрям. на погашення позики, виплати відсотків за ними, уточнення і проведення змін умов погашення позик. Оптимальність – за показниками:

Б. до ВВП – відношення Б. до ресурсної бази його покриття (як потенціал збільшення Ех для підвищення платоспроможності)

Платежі з обслуговування З.Б. в обсязі доходів бюджету – порівняння боргового навантаження з ресурсами держ. фін.

Short-term З.Б. до поточних бюдж. надх-нь – поточна ліквідність

З.Б. на душу – хар-зує соц. навантаження

Головне: Б. потр-ний для фін-ня дефіциту бюдж-ту, стабіл-ії екон., інвест-ня.

45. Інституційні посередники в МЕДУ: біржі, аукціони, виставки та ярмарки.

Біржи являють собою постійно діючий оптовий ринок декількох країн, де укладаються угоди купівлі-продажу широкого асортименту сировинних і продовольчих товарів, що відповідають уніфікованій системі стандартних вимог до товарів.

Практично весь біржовий оборот на світовому товарному ринку, а саме – 98%, забезпечується завдяки діяльності п’ятдесяти бірж, з яких більше 80% обороту припадає на біржі США.

Станом на 1 січня 2009 року в Україні зареєстровано 503 біржі, з них 103 універсальних (20,5%), 318 товарно-сировинних (63,2%), 26 агропромислових (5,2%) та 19 фондових (3,8)

Біржова торгівля в Україні в досліджуваному періоді характеризується такими закономірностями:

• зросла як кількість, так і вартість укладених біржових угод. Але щорічне зростання відбувається не стільки за рахунок розширення торгів, скільки завдяки стрімкому подорожчанню товарів;

• максимальним був обсяг біржової торгівлі у 2008 році (59 875,3 млн. грн.). Найбільшу питому вагу в структурі біржового товарообороту займають угоди на сільськогосподарську продукцію (66,8%) та паливо (20,7%);

• негативним чинником функціонування біржового ринку України є наявність у структурі біржового товарообороту небіржових товарів, зокрема транспортних засобів та нерухомості, що призводить до неможливості стандартизації біржових товарів та запровадження строкових біржових угод.

Домінуюча частка біржових угод в Україні укладається на Українській міжбанківській валютній біржі – 38,2%,

Міжнародний товарний аукціон – це спеціально організовані, періодично діючі в певних місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів в завчасно обумовлені терміни та в спеціально визначеному місці проводиться продаж раніше оглянутих товарів, які переходять у власність покупця, який запропонував найвищу ціну.

Етапи проведення: підготовка – огляд товарів – аукціонні торги – оформлення й виконання угоди

В міжнародній торгівлі склалась вельми обмежена номенклатура товарів, що продаються з аукціонів (наприклад, хутро, чай, овеча вовна, квіти, каучук, шкіра, антикваріат). Товари, що продаються на аукціонах, бувають масовими і одиничними, але їхньою загальною рисою являється неоднорідність партій чи окремих екземплярів, тобто їх не можна купувати без попереднього огляду одиниці товару (лоту), що продається.

Традиційним аукціонним товаром є також чай. Чайні аукціони проводяться в Калькутті (Індія), Джакарті (Індонезія), Момбасі (Кенія), Коломбо (Шрі-Ланка). Важливим центром аукціонної торгівлі каучуком є Сінгапур, хутром – Санкт-Петербург, антикваріатом – Крісті (Christie) і Сотбі (Sotheby) в Лондоні.

Види аукціонних торгів: з підвищенням ціни, з пониженням ціни.

Способи ведення аукц.. торг: гласний, негласний, автоматизований.

У сучасній міжнародній торгівлі спостерігається тенденція до падіння ролі аукціону, що викликано цілим рядом причин:

7. Посилення конкуренції зумовило динамічний розвиток прямих зв’язків між експортерами та імпортерами без використання посередницької ланки, перш за все брокерів-аукціонерів;

8. Підвищення якості товарів і вдосконалення стандартизації сприяли розширенню товарних поставок рівномірнішої та гарантованішої якості, збільшенню обсягу продажу товарів на основі окремих договорів;

9. Розробка асоціаціями торговців типових контрактів і вдосконалення механізму комерційного арбітражу призвели до зростання торгівлі на основі типових контрактів;

10. Значні додаткові витрати пов’язані з розвантаженням, зберіганням, відправкою товару тощо, суттєво знижують ефективність експорту;

11. Розвиток світової транспортної мережі і засобів зв’язку зумовив зростання визначеності термінів і поставки, що знизило потребу в запасах як резерві;

12. Зміщення аукціонів з імпортуючих в експортуючі країни, що пов’язано як з нижчими накладними витратами при продажах у місцях походження товару, так і з прагненням досягнення більшого контролю за системою збуту своїх експортних товарів і посилення впливу на формування рівня цін.

Виставка — це показ, яким би не була його назва, основа мета котрого полягає в ознайомлені публіки шляхом демонстрації із засобами, які маються в розпорядженні людства, для задоволення його потреб, а також з метою сприяння прогресу в одній або кількох сферах діяльності або майбутніх перспектив.

Ярмарок — це міжнародна економічна виставка зразків, яка незалежно від її назви у відповідності з традиціями країни, на території якої він проводиться, являє собою великий ринок товарів широкого вжитку та /або обладнання, діє у визначені терміни протягом обмеженого періоду в одному і тому ж місті та на якій експонентам дозволяється представляти зразки своєї продукції для укладання торговельних угод у національному та міжнародному масштабах.

46. Міжнародна торгівля послугами України з регіонами світу

Послуга – це цілеспрямована дія економічного змісту, результат якої виражається в термінах споживної вартості та проявляється як задоволення конкретної потреби людини.

Обсяг експорту послуг у 2009 р. склав 6841 млн $, імпорту 3828 млн $. Ці показники скоротилися порівняно із попереднім роком. У 2008 експорт становив 8900 млн $, імпорт 4780 млн $. Україна має позитивне сальдо торгівлі послугами. Найбільша частка у структурі експорту послуг припадає на транспортні послуги 44%, туризм 33%. Імпортуємо також переважно транспортні послуги 42%, туризм 25%.

Основні країни-партнери в експорті послуг: Росія 35%, Великобританія 6%, Кіпр 5,2%, США 4,8%, Німеччина 4%, Швейцарія 3,3%.

Основні країни-партнери в імпорті послуг: Кіпр 13%, Великобританія 13%, Росія 12,7%, Німеччина 7%, США 6%, Франція 5%, Австрія 5%, Швейцарія 4,4%

Експорт по регіонам: найбільше припадає на країни ЄС -35%, Азія 11%, Америка 10%.

Імпорт по регіонам: країни ЄС-60%, Азія -17%, Америка 8%.

46. Сучасні засоби протекціонізму в міжнародній економічній діяльності та особливості його застосування в Україні

Згідно з класифікацією СОТ обмеження на ввезення продукції до певної країни допускаються у таких формах:

• антидемпінгові розслідування та відповідні санкції (коли вважається, що товар продається за цінами, що є нижчими за їх вартість);

• заходи протидії субсидованому експорту іноземних держав (коли вважається, що вартість товару, що продається, була штучно зниженою завдяки фінансовій підтримці з боку уряду);

• так звані «заходи запобігання» (коли доказово, з використанням статистики обсягів імпорту та цін, стверджується, що зазначені заходи у вигляді обмежень або додаткового оподаткування імпорту мають виключно тимчасову природу та застосовуються проти такого імпорту, який може зашкодити національному виробництву).

Подібні інструменти широко використовують як провідні рин­кові країни, так і країни що розвиваються. «Найпопулярнішим» з наведених трьох інструментів на сьогодні безумовно є антидемпінг.