10. Рахунок поточних операцій та особливості його формування в Україні

Рахунок поточних операцій (current account). Це — розділ міжнародного рахунку країни (платіжного балансу), який відо-бражає рух за кордон та з-за кордону товарів, послуг та трансфе-ртних платежів. Він охоплює товарний експорт та імпорт, витра-ти на купівлю послуг (як факторних, так і нефакторних), зокрема таких, що супроводжують товарну торгівлю, а також незалежних від неї — туризм, страхування тощо.

Рахунок поточних операцій, у свою чергу, складається з двох частин: а) рахунку торгівлі та б) рахунку невидимої торгівлі.

а) Рахунок торгівлі містить інформацію про експорт та імпорт товарів (експорт товарів означає приплив грошових коштів та створює статтю кредиту; імпорт товарів означає відплив грошових коштів та створює статтю дебету).

Рахунок торгівлі наповнюють дані про експорт та імпорт то-варів. Якщо експорт товарів перевищує імпорт, кажуть про пози-тивне (додатне) сальдо торговельного балансу (таке перевищення є типовим для ряду країн з висококонкурентним виробництвом, наприклад для Німеччини, від якої інші країни домагаються знизити позитивне сальдо; іншій типовій моделі з додатним сальдо товарної торгівлі відповідає ситуація в країнах — експортерах енергетичних та ряду сировинних ресурсів, зокрема таких, як Росія, члени ОПЕК).

Якщо експорт країни є меншим, ніж імпорт, слід констатувати від’ємне сальдо товарної торгівлі. На кризовому етапі в Україні в 90-х роках ХХ ст. типовим було саме від’ємне сальдо товарної торгівлі. Таке негативне сальдо може компенсуватися іншими статтями платіжного балансу, наприклад за рахунок збільшення державного боргу.

Результуюче додатне чи від’ємне сальдо міжнародної торгівлі для певної країни складається з окремих компонентів — резуль-татів торгівлі з конкретними країнами (блоками країн). Такі ре-зультати можуть взаємно компенсувати один одного (скажімо, коли позитивне сальдо торгівлі з однією країною «погашає» не-гативне сальдо торгівлі з іншою) або, навпаки, створювати куму-лятивний ефект на певному напрямку (напрямках) міжнародної торгівлі окремої країни.

11.Підприємство як суб'єкт міжнародної економічної діяльності

Підпр-во – це юрид особа, організ-но відокрем-на та екон-но само-стійна основна ланка вироб-ї сфери нар.гоп-ва, що виготовляє продукцію (виконує роботу, надає послуги). Кожне П має власу місію, яка є генеральною метою; загальнофірмові цілі, які є вимірбванними, орієнтованими в часі, досяжними, взаємно підтрим-ми. Підпр-во (фірма) як субєкт м/н бізнесу відпов-ть наступним ознакам, що установ-ся законод-вом відповідної країни: постійність існування, незалежно від окремих елементів, осіб, які входять до їхнього складу та можуть мінятися;наявність власного майна, відособленого від його учасників; право купувати, володіти, користуватися й розпоряджатися обєктами власності; право від свого імені бути позивачем у суді й арбітражі;самостійна майнова відповідальність.Суб’єктів визначають ще за критеріями способів привласнення й відповідальності. Виділяють юр. осіб приватн. права: •тов-ва з необмеж. відп-стю; •тов-ва з обмеж. відп-стю; •АО; •командитні тов-ва; •одноосібні п/п-ва. Перехід підприємства на загальноприйняті в ринковій економіці принципи функціонування складає зміст реформи підприємств. Метою реформи підприємств є сприяння їхньої реструктуризації, що сприяє поліпшенню керування на підприємствах, симулюванню їхньої діяльності по підвищенню ефективності виробництва і конкурентноздатності продукції, що випускається, а також продуктивності праці, зниженню витрат виробництва, поліпшенню фінансово-економічних результатів.Пріоритетні задачі реформи підприємств: забезпечення інвестиційної привабливості підприємств, захист прав акціонерів (для акціонерних товариств), забезпечення вільного перерозподілу прав участі в капіталі акціонерного товариства, удосконалювання механізмів виконання судових рішень, забезпечення засновників, акціонерів, учасників, інвесторів і кредиторів достовірною інформацією про фінансово-економічне положення підприємств, створення ефективного механізму керування підприємством.