19. Охарактеризуйте тарифні інструменти торгівельної політики України

На сучасному етапі існує багато методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що пояснюється розширенням кола країн учасників міжнародної торгівлі необхідністю для кожної країни мати свої інструменти оптимізації її участі у міжнародному товарообміні. Методи регулювання зовнішньої торгівлі діляться на: тарифні (митні тарифи) і нетарифні (кількісні обмеження та інші нетарифні методи). Основним елементом механізму тарифного регулювання є митний тариф. Він представляє собою систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. У законодавстві виділяються декілька видів мита. Передусім, це ввізне, вивізне і сезонне мито. Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезені на митну територію України. Ввізне мито є диференційованим стосовно товарів та інших предметів, що надходять з різних держав. Можуть застосовуватися пільгові та повні ставки ввізного мита. Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезені за межі митної території України. На окремі товари та інші предмети можуть встановлюватися сезонні ввізне і вивізне мито на строк не більше 4 місяців з моменту їх встановлення. В окремих випадках при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів, незалежно від інших видів мита, можуть застосовуватися спеціальне, антидемпінгове і компенсаційне мита. Спеціальне мито застосовується, як захисний та запобіжний захід від ввозу на територію країни товарів чи інших предметів, що можуть завдати шкоду вітчизняним виробникам, або щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують загальнодержавні інтереси в цій галузі. Антидемпінгове мито застосовується як запобіжний захід від ввозу в Україну товарів за ціною, істотно нижчою від їхньої конкурентної ціни в країні експорту. Компенсаційне мито застосовується у випадках ввезення, або вивезення товарів у виробництві чи експорті яких використовувалася субсидія.

20. Трансформ системи регулюв зовнек діяльн у в контексті розв інтеграц та глобалізац процесів

Згідно ЗУ "Про зед" Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на своїй території.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності повинно забезпечити:1. захист економічних інтересів України і законних інтересів суб'єктів зовнішньоек діяльності; 2. створення однакових можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності з ціллю розвитку всіх видів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, використання доходів і здійснення інвестицій; 3. розвиток конкуренції і ліквідацію монополізму.

Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності: 1. Верховна Рада України. 2. Кабінет Міністрів України 3. Національний банк України. 4. Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України. 5. Державне управління митного контролю: 6. Антимонопольний комітет України: 7. Органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю:

За ступенем втручання держави в регулювання зовнішньої торгівлі можна виділити протекціоністську політику і політику вільної торгівлі.

Політика вільної торгівлі характеризується мінімальним державним втручанням у зовнішню торгівлю, тобто коли торгівля розвивається на основі дії вільних ринкових сил, попиту і пропозиції. Протекціоністська політика - це захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції за допомогою тарифних і нетарифних інструментів торгівельної політики. Можна також виділити помірну політику, яка в певних пропорціях містить елементи перших двох. Ступінь жорстокості державного регулювання зовнішньої торгівлі визначається на основі середнього рівня митного тарифу і середнього рівня інтенсивності кількісних обмежень. Відносно відкритим вважається торгівельний режим при середньому рівні мита менше 10% і кількісних обмеженнях, які покриваються 25% імпорту. При використанні тих чи інших елементів торгівельної політики необхідно враховувати їх сукупну дію на загальний характер торгівельної політики країни і на можливі відповідні міри, які можуть здійснюватися зі сторони її торгових партнерів. Тому в залежності від цілей державного регулювання існують різні інструменти торгівельної політики.

Одним з найбільш важливих напрямів діяльності держави в області регулювання зовнішньоекономічної діяльності являється регулювання ввіз і вивіз капіталу. Це направлено на підвищення ефективності іноземних капіталовкладень для економіки в цілому. Регулювання потоку іноземних інвестицій носить подвійний характер. З однієї сторони, здійснюються міри по створенню в країнах сприятливого інвестиційного клімату за допомогою державних гарантій від націоналізації іноземної власності по відношенню пред'явлення різних податкових пільг і канікул, митних пільг, захисту від іноземної конкуренції і т.д. З іншої сторони, держави проводять політику обмеження впливу іноземного капіталу на економіку країни.

21. Застосування митного тарифу: міжнародна практика та українські реалії

Основним елементом механізму тарифного регулювання є митний тариф. Він представляє собою систематизований перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

В Україні застосовуються такі види мита:

• адвалорні – начисляються у відсотках до митної вартості товарів, що обкладаються митом (наприклад, 20% від митної вартості);

• специфічні – начисляються у встановленому розмірі за одиницю товару (наприклад, 10 дол. за 1 г);

• комбіновані – містять обидва названих види митного обкладення (наприклад, 20% від митної вартості, але не більше 10 дол. за 1 г).

У законодавстві виділяються декілька видів мита. Передусім, це ввізне, вивізне і сезонне мито. Міжнародна практика свідчить, що найбільш поширеним є мито на імпорт.

В окремих випадках при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів, незалежно від інших видів мита, можуть застосовуватися:

Спеціальне мито - захисний та запобіжний захід від ввозу на територію країни товарів чи інших предметів, що можуть завдати шкоду вітчизняним виробникам

Антидемпінгове мито застосовується як запобіжний захід від ввозу в Україну товарів за ціною, істотно нижчою від їхньої конкурентної ціни в країні експорту.

Компенсаційне мито застосовується у випадках ввезення, або вивезення товарів у виробництві чи експорті яких використовувалася субсидія.

Закон України «Про Єдиний митний тариф» також передбачає випадки звільнення від сплати мита, зниження рівня митного оподаткування, безмитне ввезення та вивезення, або пільгове оподаткування товарів та інших предметів.

21. Принципи та підходи СОТ застосування нетарифних інструментів в контексті українських зовнішньоекономічних інтересів

В наш час СОТ є головною міжнародною організацією, що регулює торгівлю товарами, послугами та інтелектуальною власністю. СОТ була створена в 1995 році. Кількість країн-членів:  153 (станом на 2008)

Найбільш важливі принципи, на яких базується міжнародна торговельна система, наступні:

• торгівля без дискримінації - кожна країна надає всім партнерам умови торгівлі, не менш сприятливі, ніж ті, які вона надала хоча б одній з них.

• лібералізація міжнародної торгівлі;

• застосування заходів, які обмежують імпорт, тільки на основі правил СОТ – відмова країн від використання протекціонізму як засобу торговельної політики;

• передбачуваність торговельної політики;

• сприяння конкуренції;

• та ін.. наприклад деякі:

• Принцип гласності - всі країни зобов'язуються інформувати інших членів СОТ про застосування засобів торгівельної політики,

• Принцип взаємності – країна, яка вступає в СОТ, отримає певні переваги, але і бере на себе певні зобов’язання. 

Нетарифні інструменти регулювання міжнародної торгівлі – це засоби адміністративного обмеження та впливу на умови міжнародної торгівлі та конкуренції з боку держави.

СОТ виділяє п’ять груп нетарифних заходів регулятивної, макроекономічної політики держави:

1) участь держави в операціях міжнародної торгівлі, передусім – державні закупівлі товарів, субсидування виробництва;

2) запровадження паратарифних та адміністративних імпортних формальностей (установлення вимог до товаросупровідних документів, застосування товарних класифікаторів, методик оцінки митної вартості товарів), які впливають на характер ввезення товарів до країни;

3) застосування стандартів та вимог, які пов’язані з охороною здоров’я, технікою безпеки, екологічними критеріями та ін. (наприклад, можуть установлюватися санітарні, епідеміологічні, епізоотичні, промислові стандарти, особливі вимоги до пакування, маркування товарів тощо);

4) застосування кількісних та валютно-цінових обмежень щодо ввезення (вивезення )товарів;

5) використання обмежень щодо умов та механізмів здійснення платежів.

Найбільш поширеним засобом впливу на міжнародну торгівлю є кількісні та валютно-цінові обмеження, які переважно застосовуються щодо ввезення товарів. Передусім це – контингентування та ліцензування.

21. Перспективи та проблеми членства України в СОТ

Процес приєднання України до системи ГАТТ-СОТ розпочався 1993 р.,16 травня 2008 року Україна стала 152-м членом Світової організації торгівлі.

Членство в СОТ надає такі економічні переваги, як:

• зменшення тарифних і нетарифних обмежень у доступі українських товарів майже на всі світові ринки,

• захист національних виробників від недобросовісного імпорту,

• стабільність розвитку торговельних відносин та справедливе розв'язання торговельних спорів з партнерами;

• підвищення рівня іноземного інвестування в українську економіку для виробництва товарів і послуг, як наслідок модернізація структури українського виробництва та створення нових робочих місць;

• постійна трансформація українського економічного законодавства відповідно до принципів, норм і стандартів СОТ, що довели свою ефективність у найрозвиненіших країнах світу;

• приєднання України до СОТ дало змогу лібералізувати умови торгівлі та співпраці з країнами-членами Європейського Союзу, що є однією із необхідних передумов економічної інтеграції України в ЄС.

• Найголовнішим позитивом від вступу до СОТ є можливість України через роботу в організації впливати на торгівельну політику 153 її членів. 

Негатив:Від вступу України до СОТ виграли експортоорієнтовані галузі, i дещо втратили ті підприємства, чия діяльність зосереджена на внутрішньому ринку. Найбільше програють ті підприємства, які працюють завдяки численним пільгам, що передбачені чинним законодавством України, але не відповідають загальноприйнятій міжнародній практиці, зокрема положенням угод СОТ.

Критика СОТ: Встановленою ціллю СОТ є підтримка вільної торгівлі та економічного зростання. Багато людей аргументують думку, що вільна торгівля не допомагає зробити життя звичайних людей процвітаючим, а лише робить багатих (країн та людей) багатшими. Узгодження СОТ звинувачуються в частковому та нечесному ухилі в бік міжнародних корпорацій та багатих націй.

Критики доводять, що малі країни у СОТ користуються незначним впливом, і всупереч цілі СОТ, замість допомоги країнам, що розвиваються, впливові нації у СОТ фокусуються на своїх власних комерційних інтересах. Вони також стверджують, що принципи здоров'я, безпеки та охорони довкілля стабільно ігноруються.

21. Географічна структура зовнішньої торгівлі України

Г. стр-ра українського експорту: Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» дає визначення ЕКСПОРТ – продаж товарів українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

У 2009 р. Ех склав 4194 млн $. Він суттєво знизився порівняно із 2008 р., коли складав 7870млн $.

Товарна ст-ра експорту: металургійна продукція 28%, продукція АПК 24%, машинобудівна 19,4%, мінеральна продукція 11,4%, продукція хім..пром.8,1%. Головними товарами, що експорт., є чорні та кольорові метали, паливо, хімічні продукти, продукти харчування.

Географічна ст.-ра: Росія 21%, Туреччина 5,3% Китай 3,8%.

Г. стр-ра українського імпорту: Імпорт-купівля укр.суб’єктами ЗЕД в іноз.суб’єктів господ. діяльності товарів з ввезенням чи без на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання та установами, які знаходяться за межами України.

У 2009 р. Ім склав 5086 млн $. Він суттєво знизився порівняно із 2008 р., коли складав 9200млн $.

Географічна ст.-ра: Росія 28%, Німеччина 9%, Китай 6%, азахстан 5%, Польща 5%.

21. Ліцензування в експортно-імпортній діяльності України

Ліцензування (licensing) – регулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом дозволу, який видається державними органами на експорт або імпорт товару в певній кількості за певний проміжок часу. Ліцензії бувають:

1. разові – письмовий дозвіл терміном до 1 року на імпорт (експорт), що видається урядом, певній фірмі на здійснення однієї зовнішньоторговельної угоди;

2. генеральні – дозвіл імпорт (експорт) певного товару протягом року без обмеження кількості угод;

3. глобальні – дозвіл на експорт (імпорт) певного товару в будь-яку країну світу за певний проміжок часу без обмеження кількості або вартості;

4. автоматичні – дозвіл, що видається негайно після отримання від експортера (імпортера) заявки, яка не може бути відхилена державним органом.

21. Україна в системі міжнародної торгівлі послугами

Термін "міжнародна торгівля послугами" охоплює міжнародний обмін різними видами послуг, останнім часом поряд із традиційними для міжнародної торгівлі послугами (транспортними, банківськими, страховими, туристичними) великого значення набувають нові види послуг, такі, як інженерне технічні (інжиніринг), консультаційні (консалтинг), комп'ютерні та інформаційні послуги електронна торгівля, операції з нерухомістю, у сфері обігу, виробничі послуги, ремонт і обслуговування автотранспорту та ін.

Загальний обсяг міжнародної торгівлі послугами за останні 30 років збільшився майже у сім разів. Якщо в 1980 р. він становив близько 400 млрд. дол., то у 2008 р. – 2,8 трлн. дол. Очікується, що швидкий розвиток торгівлі послугами буде продовжуватися й надалі. Станом на 2008 р. частка послуг у структурі світового експорту послуг становила 24% (якщо додати сюди прибутки, що інвестуються, і заробітну плату, яку одержують іноземні громадяни, то цифра збільшиться до 39%), а в структурі світового імпорту – 21%.

У січні-березні 2010 експорт послуг перевищив імпорт на 1 430,7 млн. доларів.

За даними Держкомстату, експорт послуг в 2010 року становив 2 557,4 млн. доларів, збільшившись на 19,6% в порівнянні з 2009 року. Збільшення обсягу експорту послуг відбулося в першу чергу за рахунок зростання експорту послуг трубопровідного транспорту - в 2,3 разу до 959,2 млн. доларів, подорожей - на 16,4% до 50,3 млн. доларів і транспортних послуг - на 33,9% до 1 884,3 млн. доларів.

Імпорт послуг склав 1 126,7 млн. доларів, зменшившись на 0,2% в порівнянні з березнем 2009 року. Імпорт послуг зменшився в основному за рахунок імпорту фінансових послуг - на 22,7% до 228,1 млн. доларів, різних ділових, професійних і технічних послуг - на 11,6% до 188,1 млн. доларів, послуг зв’язку - на 39,4% до 27,7 млн. доларів, а також страхових послуг - на 46% до 13,2 млн. доларів.

Частка України в міжнародній торгівлі послугами є незначною, В експорті послуг найбільшою є лише частка транспортних послуг, яка становить близько 2%. Тому для розширення участі нашої держави в міжнародному обміні послугами необхідним є укрупнення економічних суб'єктів у банківському, страховому, будівельному, туристичному секторах із наступним стимулюванням їх експансії на регіональні ринки країн СНД, ЄС, азіатських країн. Для розширення присутності на ринку наукоємних видів послуг і технологій потрібно забезпечити більш масштабне втягнення в міжгалузевий поділ праці, участь у міжнародних кластерних альянсах, які спеціалізуються на виробництві наукоємних технологій, товарів і послуг.

21. (= 46)Тенденції зовнішньої торгівлі послугами в Україні

Послуга – це цілеспрямована дія економічного змісту, результат якої виражається в термінах споживної вартості та проявляється як задоволення конкретної потреби людини.

Обсяг експорту послуг у 2009 р. склав 6841 млн $, імпорту 3828 млн $. Ці показники скоротилися порівняно із попереднім роком. У 2008 експорт становив 8900 млн $, імпорт 4780 млн $. Україна має позитивне сальдо торгівлі послугами. Найбільша частка у структурі експорту послуг припадає на транспортні послуги 44%, туризм 33%. Імпортуємо також переважно транспортні послуги 42%, туризм 25%.

Основні країни-партнери в експорті послуг: Росія 35%, Великобританія 6%, Кіпр 5,2%, США 4,8%, Німеччина 4%, Швейцарія 3,3%.

Основні країни-партнери в імпорті послуг: Кіпр 13%, Великобританія 13%, Росія 12,7%, Німеччина 7%, США 6%, Франція 5%, Австрія 5%, Швейцарія 4,4%

Експорт по регіонам: найбільше припадає на країни ЄС -35%, Азія 11%, Америка 10%.

Імпорт по регіонам: країни ЄС-60%, Азія -17%, Америка 8%.

21. (=53)Міжнародні торгові режими в практиці міжнародної економічної діяльності України

Згідно із ЗУ «Про ЗЕД» від 1991 р. на території України запроваджуються такі правові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності:

- національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;

- режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб'єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;

- спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України.

21. Посередницькі операції в міжнародній економічній діяльності України

Торгово-посередницька діяльність — це комплекс операцій з організації та забезпечення операцій купівлі-продажу, що реалізується за дорученням первісних продавців (виробників) та/або кінцевих покупців (споживачів) незалежними від них торговельними посередниками на підставі окремого контракту або спеціального доручення.

Метою залучення посередників у міжнародній торгівлі є підвищення ефективності експортно-імпортних операцій за рахунок використання послуг кваліфікованих фахівців, їхньої інфор­маційної бази та встановлених ними раніше господарських зв’яз­ків, прискорення обігу капіталу, отримання необхідних правових, консультаційних послуг, оформлення необхідної документації.

Правовою підставою їх діяльності є національне та міжнародне законодавство. Наприклад, Цивільний кодекс України передбачає два види комерційного представництва — повноважень однієї особи (юридичної чи фізичної) здійснювати певні юридично-господарські акції замість іншої особи: по-перше, на підставі договору-доручення(є документом, згідно з яким довіритель (принципал) доручає довіреній особі (агенту) за відповідну винагороду здійснювати від імені принципала та за його рахунок певні дії, зокрема купівлю майна, проведення платежів тощо), а по-друге — договору-комісії(є документом, згідно з яким одна сторона (комітент) доручає іншій стороні (комісіонеру) за відповідну винагороду, за кошти комітента, але від імені комісіонера укласти для комітента одну чи кілька угод від свого імені (на купівлю-продаж товару або послуги).

Класифікація суб’єктів міжнародного посередництва:

за правом збуту товарів певного експортера:

Прості агенти-посередники отримують право здійснювати збут продукції певного постачальника на обумовленій території за відповідну винагороду. Принципал зберігає за собою право користуватися послугами інших посередників або самостійно здійснювати збут товарів

Агенти з правом «першої руки». Принципал при виході на певний ринок зобов’язаний спочатку запропонувати для реалізації товар такому посередникові. Отже, агент з правом «першої руки» сам вирішує, «працювати» з певними товарами, чи ні.

Ексклюзивні (або монопольні) агенти згідно з даним класифікаційним критерієм мають найбільші, виключні (за деякими винятками, як правило, обумовленими в контракті) права на збут товарів принципала певної номенклатури на повному ринку та протягом обумовленого періоду.

за обсягом повноважень.

А. Посередники, які не підписують основних контрактів та виконують лише представницькі функції, а також здійснюють дослідження цільового ринку та інформаційне забезпечення принципала (довірителя). Такими посередниками можуть бути представники, агенти, брокери, маклери (терміни, особливо з урахуванням традицій різних країн, можуть бути різними).

Б. Посередники, які підписують контракти з третіми особами від імені та за рахунок принципала. Такими посередниками можуть бути торговельні агенти, довірені особи, які відповідно до укладеної з принципалом агентської угоди (фактично — угоди-доручення)

В. Посередники, які підписують контракти з третіми особами від власного імені, але за рахунок принципала. Посередники такого типу називаються комісіонерами (принципал називається комітентом), комісіонери мають право власного підпису, вони самі можуть залучати додаткових посередників, відносно яких є продавцями чи покупцями.

Г. Посередники, які підписують угоди з третіми особами від власного імені та за власний рахунок. Такі посередники переважно називаються дистрибуторами (функціональний аналог купців). Це — торговельні посередники з найбільшим обсягом повноважень, які потенційно можуть виконувати найбільшу кількість функцій, беруть на себе найбільші підприємницькі ризики та мають найбільшу свободу у прийнятті комерційних рішень.

21. Особливості митно-тарифного регулювання в Україні

Методи регулювання можна розділити на : тарифні (митні), що ґрунтуються на використанні митних тарифів; нетарифні - квоти, ліцензії, субсидії, демпінг та ін. Тарифні методи за суттю є економічними і діють через ринковий механізм, вони спрямовані на здешевлення експорту, подорожчання імпорту і впливають на фінансові результати діяльності учасників ЗЕД.

Нетарифне регулювання - це комплекс заходів обмежено-заборонного порядку, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішній ринок країни.

Тарифне регулювання

Митний тариф — це податок, який установлюється на імпорт товарів з метою підвищення їхньої ціни на ринку країни-імпортера та забезпечення безпосередніх надходжень до державного бюджету.

Мотиви використання митного тарифу:

а) захист національного товаровиробника

б) наповнення державного бюджету країни .

Види по методу нарахування на:

- адвалорні (нараховуються у відсотках до митної вартості);

- специфічні - (нараховуються в твердій сумі до одиниці виміру ваги, площі, об'єму і т.д.);

- змішані - об'єднують і адвалорні, і специфічні.

За часовим принципом:

• постійні — стягнення, які не змінюються залежно від кон’юн­ктури та інших обставин;

• змінні — стягнення, які змінюються у разі зміни кон’юн­ктури, умов торгівлі, зокрема сезонні стягнення, які застосовуються для оперативного регулювання міжнародної торгівлі продукцією сезонного характеру, передусім сільськогосподарською.

За характером:

• антидемпінгові — стягнення, які застосовуються у випадках ввезення на територію країни товарів за ціною нижчою, ніж нормальні для її ринку ціни;

• компенсаційні — стягнення, які застосовуються до товарів, під час виробництва яких використовуються субсидії.

21. Транспортно-експедиторські послуги в міжнародній економічній діяльності України

Згідно ЗУ "Про Т-Е послуги" 2004 р:

Транспортно-експедиторська діяльність – підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

Транспортно-експедиторська послуга – робота, що безпосередньо пов’язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

Відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цив кодексом Укр, Господ кодексом Укр, законами Укр "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб’єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами Укр.

Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб’єкти господарювання.

Основним завданням державного регулювання транспортно-експедиторської діяльності є захист екон інтересів Укр, подальше становлення, розвиток та формування ринку транспортно-експедиторських послуг.

Кабінет Міністрів Укр організовує і забезпечує проведення державної політики та державний контроль у сфері транспортно-експедиторської діяльності, спрямовує і координує роботу органів виконавчої влади, які здійснюють державне регулювання в цій сфері діяльності.

Державна підтримка транспортно-експедиторської діяльності формується і здійснюється відповідно до загальнодержавних програм економічного розвитку в галузі транспорту і передбачає: *додержання прав і законних інтересів експедиторів, перевізників та споживачів їх послуг; *стимулювання зростання обсягів експорту транспортно-експедиторських послуг, у тому числі шляхом спрощення системи розрахунків; *створення рівних умов на ринку транспортно-експедиторських послуг та недопущення будь-якої дискримінації стосовно експедиторів, перевізників чи вантажу за ознакою його місця походження, відправлення, ввезення, вивезення чи призначення або у зв’язку з правом власності на цей вантаж, а також при оподаткуванні транспортно-експедиторських послуг, за винятком випадків адекватного реагування на дискримінаційні заходи щодо Укр чи екон санкцій міжнародних організацій, підтриманих Україною; *участь експедиторів у розробці нормативно-правових актів з питань транспортно-експедиторської діяльності; *створення умов для організації підготовки і підвищення кваліфікації працівників у сфері транспортно-експедиторської діяльності; *сприяння розвитку міжнародного співробітництва, адаптації законодавства Укр до міжнародних вимог у сфері транспортно-експедиторської діяльності.

Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з Укр, імпорті в Україну, транзиті територією Укр чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією Укр.

21. Нетарифні інструменти торгівельної політики України

Нетарифні інструменти регулювання міжнародної торгівлі — це засоби адміністративного обмеження та впливу на умови міжнародної торгівлі та конкуренції з боку держави.

Нетарифні інструменти можна класифікувати так:

1. кількісні обмеження визнач. Кількість і номенклатуру товарів, дозволених для ввозу та вивозу. Це Ліцензії, квоти, добровільне обмеження експорту.

Ліцензування — це видача дозволів на здійснення експортно-імпортних та транзитних операцій у тих випадках, коли відповідні вільні операції не допускаються. --------2види

• Генеральна ліцензія — дозвіл на вільне ввезення, вивезення або перевезення певного товару (групи товарів відповідно до списку), яка діє протягом певного часу (як правило, року).

• Індивідуальна (разова) ліцензія — це дозвіл на ввезення, вивезення або перевезення певного товару, який є дійсним протягом обмеженого терміну часу (до року).

Квотування— це обмеження державною владою ввезення або вивезення товарів через установлення певної кількості або граничної суми на певний період часу.

- добровільне обмеження експорту –форма квот, яка вводиться самим експортером під загрозу застосування імпортером санкцій такого характеру, наслідки яких будуть для експортера неприйнятними.

21. Тендери в міжнародній економічній діяльності України

Міжнародні тендер є методом міжнародної торгівлі, сутність якого полягає в конкурентному відборі зарубіжних постачальників і підрядників через організовані товарні ринки шляхом залучення до певної, заздалегідь встановленої дати пропозиції від зарубіжних і національних постачальників та підрядників, проведення конкурсу (порівняння) представлених проектів (умов) та укладання контракту з тим з них, пропозиції якого найповніше задовольняють потреби і вимоги імпортерів-замовників.

Посередником між покупцем і продавцем при цьому методі торгівлі є тендерний комітет, який утворюється імпортером. Основною функцією його є організація надходження замовлень на участь у торгах та робота з ними. С

Найпоширенішими об’єктами тендерів у міжнародній торгівлі є:

• підряди на спорудження підприємств, будівель,

• виконання комплексів будівельних і монтажних робіт та іх окремих видів;

• постачання комплектного устаткування;

• концесії на розробку корисних копалин;

• імпортні закупівлі;

• проекти на основі підприємств з іноземними інвестиціями;

• надання державних кредитів;

• розробка проектів і виконання робіт у сфері природоохоронної діяльності;

• залучення експертів і консультантів;