89. Перспективи розвитку міжнародного лізингу у мед України

В умовах жорсткої конкуренції виникає необхідність заощадження фін ресурсів а також відстрочення платежів. У цьому випадку різні форми оренди, а зокрема лізинг стають особливо важливими. Такі операції сьогодні опосередковують вир-во приблизно 80% нових видів продукції. Нині лізинг перетворився на потужний чинник пром.. розвитку, а лізингові операції – найпоширеніший вид оренди в міжнародній практиці.

Лізинг (англ. leasing — оренда, майновий найм) — підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна.

В умовах ринку активну роль у розвитку між лізингового спів роб-ва відіграє д-ва. В Україні планується формування лізингових компаній з метою розвитку авіаційного транспорту, аграрного сектору (компанія «Украгролізинг» вже існує).

У масштабах країни поширення лізингу – важливий фактор НТП, поліпшення фін стану, зменшення тиску на центр фін фонди.

За останні роки Україна має гідний потенціал лізингових контрактів – 500 млн. дол. Але реалізовується лише 1/5 цих контрактів.

Ринок лізингу в Україні:

- 2007 р. 90 лізингових компаній, 70% розміщено в києві;

- обсяги ринку 2007 року: 14 млрд. грн. активів було передано в лізинг, вартість портфеля лізингових угод 19 млрд. грн.

- фінансуються лізингові угоди на 70% за доп банківських кредитів; лише на 8% за доп власних коштів лізингодавця;

- найпопулярніші предмети лізингу, які також займають найбільшу частку за вартістю в портфелях лізингу це транспортні засоби (переважно легкові авто, залізничний, вантажний), виробниче обладнання, с/г техніка та комп’ютерне та телекомунікаційне обладнання;

У 2008 році експорт послуг з операційного лізингу склав 78 млн. дол., що є 0,7% від загального імпорту послуг (з 2005 р. частка не змінилася, хоча вартісно експорт за 3 роки зріс майже в 2 рази). По імпорту в 2008 р. – 93 млн. дол. (1,4% від загального імпорту послуг Україною), в 2005 р. частка була 2,4%), а вартісно імпорт зріс за 3 роки на 32 %.

Отже:

• експорт послуг операц л-гу динамічно зростав останнім часом, хоча його частка в стр-рі експорту послуг є невеликою;

• імпорт таких послуг зростає повільніше, але вартісно він перевищує експорт на приблизно 15 млн. дол.

Отже, якщо додати середні значення експорту та імпорту лізингових послуг за період 2005 – 2008 рр. (300 млн. грн.. + 450 млн. грн. = 750 млн. грн.) і порівняти їх з обсягом ринку лізингу України за 2007 рік 19 млрд. грн. , то отримаємо що зовнішньоторгівельний оборот лізингових послуг склав приблизно 4 % від обсягу ринку лізингу в Україні.

Найкрупніші лізингові компанії за портфелем лізингових угод ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", ТОВ "Євро Лізинг", ТОВ "УніКредіт Лізинг".

90. Розвиток страхових послуг в Україні як фактор інтеграції в систему міжнародного поділу праці

Необхідною складовою системи підтримки національних учасників міжнародної економічної діяльності є державне страхування операцій, контрактів у ЗЕД. З погляду інтересів держави передусім має значення забезпечення господарських інтересів експортерів (підтримка експорту у формі державного страхування експортних поставок та експортних кредитів). Страхування як необхідна складова валютно-фінансових і кредитних відносин обслуговує більшість видів міжнародної економічної діяльності й коопераційні, інвестиційні та інші види співробітництва.

Держава може забезпечувати «верхній поверх» перестрахування, що створює достатньо сприятливу кон’юнктуру на ринку страхування щодо співвідношення прибутковості та ризиків операцій, а в кінцевому підсумку дає змогу заінтересувати національних виробників у продажу товарів на зовнішніх ринках.

Особливо важливу роль виконує держава у страхуванні ризиків, пов’язаних із міжнародно-політичною, соціально-економічною і валютно-фінансовою нестабільністю. У таких випадках система державного страхування може сягати максимальних показників і перекривати до 100 % «поля діяльності», пов’язаного з ризиками неекономічного характеру (війни, етнічні збройні конфлікти, революції, примусова експропріація, конфіскація та ін.) і до 90 % — з ризиками комерційного плану (втрати від курсових коливань, інфляції, банкрутств та ін.).

Ринкова модель вітчизняної системи страхування почала формуватися в контексті загальної структурної реформи в економіці. Отже, недостатній розвинутості ринкових інституцій у сфері виробництва об’єктивно відповідає слабка фінансова база страхувальних установ України. У свою чергу, цей факт означає обмеження не тільки у справі забезпечення захисту майнових та особистих прав громадян і підприємницьких суб’єктів, а й при здійсненні експортно-імпортних операцій, у процесі інвестування української економіки як вітчизняними, так і зарубіжними власниками капіталів.

На 2008 в Україні зареєстровано 475 страхових компаній., діяльність яких прив’язана до фінансово-промислових центрів держави. Тому нагальним завданням є поширення страхувальної мережі на підтримку комерційної, міжнародної комерційної діяльності для всіх ринкових агентів.

Нагальною є потреба оптимізації законодавчої бази страхувальної діяльності в Україні, зокрема щодо допущення та регламентації роботи нерезидентів на страхувальному ринку, а також статусу та умов функціонування страхових посередників.