40

ПРОФЕСІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ШКІРИ.

Професійні дерматози – це захворювання , що виникають під впливом

певних виробничих шкідливостей, коли виключається можливість впливу інших факторів, не пов’язаних з умовами праці. До факторів, що викликають професійні захворювання, відносять чисельні хімічні, фізичні (у тому числі механічні) та інфекційні фактори. Особливе значення мають хімічні сполуки, які діють як подразники, фотосенсибілізатори та фотостимулятори, або речовини – сенсибілізатори. У результаті дії антигенів виникає алергічна реакція сповільненого або миттєвого типу.

Розрізняють:

1. Професійні дерматози хімічної етіології

А. Обумовлені дією первинних подразників: епідермою, контактний дерматит, хімічні опіки; Б. Алергічні професійні дерматози: алергічний дерматит, токсидермія,

екзема, фотодерматит, кропив’янка, васкуліт; В. Обумовлені дією вуглеводнів, фенолів: фолікуліти і акне, обмежена кератодермія, професійне вітіліго.

2.Професійні дерматози фізичної етіології

А. Дерматози, викликані дією механічних факторів: обмежений гіперкератоз, механічний дерматит; Б. Дерматози, викликані дією термічних факторів: озноблення, обмороження, опіки;

В. Дерматити, викликані дією актинічних агентів: сонячний дерматит, променеві радіаційні ураження, променевий рак шкіри; Г. Електротравма;

Д. Пов’язані із загальною та локальною вібрацією: ангіоспастичний синдром, вібраційні оніхії.

3.Дерматози інфекційної та паразитарної етіології

А. Бацилярні: еризипелоїд, туберкульоз шкіри, сибірка, сифіліс; Б. Вірусні: вузлики доярок; В. Дерматозоонози;

Г. Мікози: трихофітія, трихомікози, глибокі микози, кандидоз; Д. Алергози, викликані амбарними кліщами.

Епідермоліз – зміни шкіри, що виникають під дією води, органічних розчинників, слабких лугів та кислот. Клінічно спостерігаються сухість шкіри, висівкоподібне лущення, тріщини переважно у ділянці кистей та передпліч без вираженої інфільтрації та запальних явищ на шкірі. Перебіг хвороби сприятливий. Концентровані луги та кислоти діють більш агресивно, при чому луги – сильніше ніж кислоти. У цьому випадку відбувається колікваційний некроз з утворнням рихлого струпу, що розповсюджується по периферії з оголюванням виразки, що рубцюється через 2 – 2,5 місяці. Під дією кислот відбувається коагуляційний некроз з утворенням сухого струпу. При тривалому контакті зі слабкими

41

розчинами кислот відбувається забарвлення шкіри та нігтів, спостерігається сухість шкіри долоней, гіперкератоз, болючі тріщини.

Дерматит контактний професійний – гостре запальне захворювання

шкіри, що виникає від безпосередньої дії виробничого фактора. При цьому на місці впливу виникають суцільна еритема, набряк, на фоні яких утворюються папули, везикули, пузирі. Хворі скаржаться на свербіж, відчуття жару, поколювання, іноді свербіж; загальні симптоми відсутні або виражені незначно. Інтенсивність запальних явищ адекватна силі подразника. При припиненні дії подразника, прояви швидко регресують, та загострення більше не спостерігаються за умови відсутності повторного впливу подразнюючого фактора. Подальший вплив та контакт з подразником обумовлює затяжний перебіг дерматиту та спричинює втрату працездатності.

Диференціюють від непрофесійних дерматозів, дерматоконіозів, алергічних дерматозів, токсидермій.

Лікування полягає у призначенні місцево протизапальних засобів (2% розчин борної кислоти, бовтанки), холодних примочок (свинцева, танин, резорцин). Іноді призначають десенсибілізуючі, седативні засоби.

Хворих рекомендують тимчасово на 2 місяці переводити на роботу поза контактом з подразнюючою речовиною.

Дерматит алергічний професійний – виникає часто під впливом

динітрохлорбензолу, формальдегіду, смол, синтетичних клеїв, напівсинтетичних антибіотиків, солей хрому, кобальту, сполук хрому, золота, скіпідару, барвників та ін. Виникнення дерматиту обумовлене підвищеною чутливістю сповільненого типу. Запальна реакція з’являється через певний час після повторного впливу подразника та пояснюється індивідуальною зміною реактивності організму. Ступінь алергічної реактивності обумовлює клінічну картину. Спочатку з’являється еритема, набряк, папульозні та везикульозні висипи, потім виникають ерозії, мокнення, серозні кірки. Суб’єктивно хворі відчувають свербіж. Якщо дія пошкоджуючого фактора припиняється, запальні явища під дією терапії швидко регресують, але при повторному впливі можлива трансформація у професійну екзему.

Диференціюють від професійного контактного дерматиту. Діагноз підтверджують за допомогою алергологічних шкірних проб.

Лікування: місцево призначають протизапальну терапію (примочки, бовтанки, кортикостероїдні мазі, креми), а також гіпосенсибілізуючі та антигістамінні засоби.

Хворим рекомендовано переведення на постійну роботу поза контактом з промисловим алергеном, що викликав дерматоз.

Токсидермія професійна виникає під впливом сенсибілізуючої або

токсичної дії хімічних речовин, що потрапляють в організм інгаляційним, пероральним, транскутанним та ін. шляхами. Частою причиною виникнення токсидермій є контакт в умовах виробництва з антибіотиками, сульфаніламідами, барбітуратами, хініном, солями йоду, брому, риванолем, новокаїном та ін. Розвиток обумовлений наявністю вираженої чутливості миттєво – сповільненого

42

або миттєвого типу. Клінічно спостерігається інтенсивна запальна реакція, інколи з порушенням загального стану. На різних ділянках шкірного покриву з’являються поліморфні висипи: плями, пухирі, папули, везикули, пузирі, іноді – геморагії. Перебіг захворювання гострий, має тенденцію до дисемінації та злиття висипних елементів аж до еритродермії. Нерідко яскраво виражені прояви таксидермії розвиваються після мінімального контакту з алергеном. Перебіг захворювання при своєчасному усуненні контакту з алергеном як правило нетривалий.

Діагноз базується на даних анамнезу та імуноалергічних тестах. Диференціюють від професійного алергічного дерматиту, спадкового ангіоневротичного набряку.

Лікування полягає перш за все в усуненні причини захворювання. Призначають гіпосенсибілізуючі, антигістамінні, сечогінні препарати, вітаміни. Місцево застосовують водні та масляні бовтанки, кортикостероїдні креми та мазі.

Хворих на професійну токсидермію необхідно переводити на роботу поза усілякого контакту з алергеном, та обов’язково вивести хворих із приміщень, у яких вони працювали на початок захворювання.

Екзема професійна – алергічне захворювання шкіри, у розвитку якого

важливу роль відіграють вплив певного виробничого фактора та функціональні порушення нервової, судинної та інших систем. Виникає у результаті сенсибілізації організму виробничими алергенами, обумовлена підвищеною чутливістю сповільненого типу значної інтенсивності. Спочатку чутливість моновалентна, а в подальшому формується групова, перехресне або полівалентна. Первинні прояви, як правило, виникають на відкритих ділянках шкірного покриву: тильна поверхня кистей, передпліч, іноді – гомілок, ступнів, обличчя, шиї, тобто в зонах контакту шкіри з хімічною речовиною. Далі висипи розповсюджуються по усьому шкірному покриву. Вогнища ураження мають чіткі межі. Спочатку з’являється яскрава еритема, на фоні якої утворюються везикули, папули, іноді пустули. По мірі наростання сенсибілізації та посилення запалення, везикули розкриваються, утворюється мокненням та мацерацією і злущуванням рогового шару. Якщо контакт з алергеном не припиняється, мокнення підсилюється, з’являються вогнища з білувато – сіруватими або жовтими кірочками, при знятті яких оголюється яскрава волога поверхня та серозні „колодязі”. Суб’єктивно відчувається свербіж. При усуненні дії пошкоджуючого фактора та проведенні адекватної терапії, клінічні явища стихають та регресують. Перебіг екземи тривалий, особливо при повторному впливі алергену, хоча загострення процесу може спостерігатися і при його усуненні. Нерідко спостерігається приєднання біогенної інфекції, при цьому підвищується температура тіла, спостерігається лімфангііт, лімфаденіт, лейкоцитоз, підвищена ШОЕ у крові.

Встановлення діагнозу базується на анамнезі та позитивних шкірних проб з виявленим алергеном.

Диференціюють від професійного алергічного дерматиту та токсидермій, справжньої екземи.

43

Лікування: починається з усунення контакту з виробничим алергеном. Важливе дотримання молочно – рослинної дієти. Призначають комплексну гіпосенсибілізуючу та протизапальну терапію, седативні та антигістамінні препарати. Місцево показані примочки у період мокнення, потім – кортикостероїдні мазі („Фторокорт”, „Флуцинар”, крем Уни), після стихання гострозапальних явищ – пасти і мазі з нафталаном, АСД. Рекомендовані фізіотерапія, лікування на курортах.

Хворим рекомендується перевод на роботу поза контактом з промисловими алергенами, подразнюючими шкіру речовинами та несприятливими фізичними факторами. При впертому перебігу захворювання хворий має право на визначення інвалідності.

Фотодерматит розвивається

у осіб, які контактують в умовах виробництва з речовинами або сполуками, що мають фотодинамічну дію, тобто підвищують чутливість організму до сонячного проміння. До таких речовин відносяться ароматичні вуглеводи, гетероциклічні сполуки, середні і тяжкі масла, смоли, метиленовий синій, еозин, солі марганцю, урану, сульфаніламіди, препарати ртуті, хлорофіл та ін. Обов’язковим для виникнення фотодерматиту є опромінення сонячним світлом. Висипи локалізуються у межах ділянок шкіри, що забруднені вказаними речовинами та підлягають опроміненню сонячним світлом. Перші симптоми з’являються згодом після початку роботи на сонці. Хворих турбує печіння, свербіж опромінених ділянок. На шкірі розвивається помірна еритема,

яка поступово набуває насичено - червоного забарвлення, шкіра набрякає, свербіж збільшується та заміняється болем. При тяжкому перебігу захоплюються обширні ділянки шкірного покриву. Можуть виникати пузирі, розвиватися симптоми фотокон’юнктивіту та риніту. Якщо дія етіологічного фактора припиняється, симптоми фотодерматита швидко зникають, увогнищах запалення лишається стійка пігментація. При його повторному впливі інтенсивність пігментації наростає, а при в’ялому перебігу на виступаючих ділянках шкіри розвивається

44

інфільтрація. Перебіг фотодерматиту як правило короткочаснийі при усуненні діючих речовин, процес швидко регресує.

Діагноз базується на даних анамнезу, локалізації та клінічних особливостях вогнищ уражень.

Диференціюють від термічних опіків.

На період лікування хворих переводять на роботи поза контактом з речовинами, що викликали появу фотодерматиту. Місцево призначають водні та масляні бовтанки, фотозахисні креми. При тяжкому перебігу зовнішньо застосовують протизапальні та антигістамінні засоби.

Після одужання можна продовжувати працювати у попередніх умовах з дотриманням правил техніки безпеки.

Обмежені гіперкератози утворюються на шкірі тильної поверхні кистей, на

передпліччях, обличчі,гомілках, стегнах, на животі у результаті тривалого контакту з бензпиреном, бензантраценом, фенатреном, креозоном, аніліном, парафіном, хризеном та ін. Клінічно проявляються утвореннями, що нагадують плоскі або вульгарні бородавки кольору нормальної шкіри, або сірувато – рожевого кольору, щільні на дотик. Шкірні покриви можуть бути сухими, лущаться, розвиваються пігментні або дихроматичні плями, телеангіектазії. Розміри елементів від 2 мм до 5 мм, але іноді через 2 – 3 місяці вони можуть трансформуватися у пухлиноподібні елементи розміром до 3 см і більше. У окремих випадках на цьому тлі розвивається шкірний ріг. Перебіг тривалий, суб’єктивні відчуття відсутні. Іноді спостерігається самовільне відторгнення елементів. При збільшенні елементів та інших ознаках трансформації у рак хворих слід направляти в онкологічні відділення.

Рак шкіри, як професійне захворювання часто розвивається на відкритих ділянках шкіри, що найбільше забруднюються канцерогенними речовинами, у робочих середнього віку після 12 – 15 років роботи у контакті з бластомогенними речовинами (як правило, кам’яновугільна смола, рідше – дистиляти нафти). Виникає у вигляді окремих утворень, іноді на місці гіперкератотичних елементів. клінічно нагадують базаліому, або спиноцелюлярну епітеліому. Діагноз підтверджується цитологічними та гістологічними дослідженнями.

При підозрі на професійну пухлину шкіри хворих необхідно направляти у спеціалізовані онкологічні заклади.

Еризипелоїд відноситься до числа частих інфекційних захворювань шкіри у

робочих харчової промисловості (на м’ясокомбінатах, рибоперероблюючих підприємствах), ветеринарів і куховарів. Захворюванню майже завжди передує травма шкіри верхніх кінцівок. Еризипілоїд викликається грам позитивною паличкою (паличка свинячої бешихи, бацила мишачої септицемії). Джерелом зараження еризипелоїдом є м’ясо, риба, птахи, бактеріоносії (гризуни), інструменти для розробки м’яса і м’ясопродуктів. Виділяють шкірну, шкірно – суглобову, суглобову та генералізовану форми еризипелоїду. Через 2 – 3 дні з моменту зараження у вогнищах з’являються обмежена еритема та припухлість, відчувається свербіж, печіння, помірний стріляючий біль. Формується інфільтрована бляшка бузково – червоного кольору, зі зменшенням набряклості та

45

інфільтрації у центрі. Бляшка швидко зростає у розмірі. Нагноєння не відбувається. Хронічні еризипелоїдні артрити нерідко рецидивують, викликають деформації суглобів.

Діагноз базується на даних анамнезу та клінічних ознаках.

Диференціюють від паронімії, панарицію, стрептококової бешихи, ревматоїдного артриту, еритеми АфцеліусаЛіпшютца, поліморфної ексудативної еритеми.

У цілях профілактики на м’ясокомбінатах та інших підприємствах повинен підсилюватись ветеринарний нагляд, необхідно дотримуватись правил по техніці безпеки при догляді за хворими тваринами та їх забої.

Вузлики доярок (паравакцина) зустрічаються переважно у зоотехніків, доярок та осіб, що контактують з коровами. Клінічно з’являються поодинокі вузлики на шкірі тильних поверхонь кистей, пальців, у ділянці променево – зап’ясних суглобів. Цикл розвитку елементів – 12 тижнів. Профілактиці захворювання сприяють введення на більшості фермах електродоїння, автопоїння, механізації основних виробничих процесів.

Професійні стигми (ознаки) викликаються тими ж причинами, що і професійні дерматози, але являються вираженням фізіологічної (захисної), а не патологічної реакції організму та у більшості випадків не перешкоджають виконанню роботи. Звичайно стигми локалізуються на місцях контакту шкіри з подразником. Зустрічаються: омозеленості (у вигляді округлих, жовтуватих, щільних утворень, часто на долонній поверхні кистей); слизові сумки (мішкові розширення сухожильних піхв); промислові забарвлення органічними та неорганічними речовинами, барвниками, кислотами; промислові забруднення („відкладення”) вуглецевим пилом, землею, попелом, металевим пилом та мінеральними маслами; зміни нігтів, пігментації, телеангіектазії, так звані професійні татуїровки, тріщини, садна, рубці та атрофії, що є наслідком професійних виразкувань (припікань) та виробничих травм.

При різко виражених проявах деяких стигм з інфікуванням рекомендуються тимчасове звільнення від роботи та систематична терапія.