142

ЕРИТЕМИ

Еритеми – у прямому розумінні, як елемент висипки, означає почервоніння шкіри, викликане розширенням кровоносних судин дерми. Усі еритеми розділяють на 3 групи:

еритема, як морфологічний компонент у клінічному симптомокомплексі різноманітних захворювань шкіри ( вузловата еритема);

еритема, як облігатна та основна реакція організму на різноманітні екзогенні та ендогенні подразники;

еритема, як нозологічна форма, звичайно з нез’ясованою етіологією та патогенезом (багатоформн ексудативна еритема, рожевий лишай Жибера)

Вузловата еритема – являє собою форму глибокого алергічного васкуліту, в

основі якого лежить алергічне або гранулематозне запалення підшкірної клітковини. Розвивається при багатьох інфекційних захворюваннях ( ангіна, скарлатина, бруцельоз, туберкульоз легень, глибока трихофітія та інші); та при застосуванні деякіх лікарських препаратів (сульфаніламіди, йод, бром, вакцини, пероральні контрацептиви). Розрізняють гостру та хронічну вузловату еритему.

Гостра вузловата еритема –

зустрічається частіше у жінок віком від 15 до 30 років та дітей. Проявляється швидким висипанням на гомілках ( рідко на інших ділянках кінцівок) щільних, болючих, округлих яскраво – червоних набряклих вузлів діаметром 3 – 20 см з нечіткими контурами, що залежить від набряку оточуючих тканин. Вузли локалізуються у глибоких відділах дерми та підшкірної клітковини. Відмичаються підвищення температури тіла до 38 – 390С, загальна слабкість, головний біль, артралгії. Через 3 – 5 днів вузли ущільнюються, стають майже

синюшного, зеленуватого, жовтого забарвлення ( „цвітіння” синця). Вузли зникають безслідно протягом 2 – 3 тижнів. Рецидиви не спостерігаються. Загальна тривалість захворювання 3 – 4 тижні.

Хронічна вузловата еритема – розрізняють декілька форм, основними з яких є: васкуліт алергічний вузлуватий, ерітема вузловата мігруюча.

Васкуліт алергічний вузлуватий – має хронічний рецидивуючий перебіг. Проявляється на гомілках, де утворюються м’які дещо болючі вузли розміром від

143

1 до 3 см, що групуються по ходу поверхневих судин. Кожний вузол існує декілька місяців і зникає повністю без утворення рубця або атрофії.

Еритема вузловата мігруюча – має підгострий перебіг та схильна до рецидивів. Захворювання зустрічається у жінок 30 – 40 років. Виникають багаточисельні вузли, малочутливі при натискуванні, схильні до периферичного росту, з еволюцією вузлів з центру ( міграція вузлів). Іноді супроводжується підвищенням температури тіла. Висипи локалізуються на гомілках, ступнях, часто асиметрично.

Диференціюють від індуративної еритеми.

Діагноз базується на типовій клінічній картині та даних додаткових методів обстеження.

Лікування. Призначається постільний режим, але корисна гімнастика у ліжку для покращення кровообігу. Призначається дієта з виключенням подразнюючої їжі. Проводять лікування спрямоване на ліквідацію причини захворювання, виключають фактори, що провокують загострення хвороби. Призначають антибактеріальну терапію, сульфаніламіди. Показані препарати Са, аскорбінова кислота, рутин, адаптогени, саліцилати та інші НПЗЗ. Для більш швидкого зникання вузлів – ангіотрофічні та дезагрегантні препарати (компламін, теонікол, трентал), периферичні гемокінатори (цинарізін), іноді призначають аутогемотерапію. У разі прогресування хвороби призначають кортикостероїди. Місцево використовують сухе тепло у формі сухих зігріваючих компресів та компресів з 5% розчином іхтіолу, давлячу пов’язку на гомілки. Можливе використання освітлення лампою „Солюкс” та УФ – променями, фотофорезу з гідрокортизоном.

Багатоформна ексудативна

еритема – гострий поліморфний

дерматоз інфекційно – алергічної або токсико – алергічної природи, що

Багатоформна ексудативна еритема

144

проявляється плямистими висипами. Провокуючими факторами є герпетична та мікоплазменна інфекції, медикаментозна гіперчутлвість, переохолодження, хронічна інфекція щелепно – лицьової ділянки, аліментарні фактори.

Клініка. Висипам можуть передувати продромальні явища: головний біль, міальгії, артралгії, субфібрілітет. За клінічними проявами виділяють 3 форми:

просту (папульозну), везикулобульозну та тяжку бульозну.

з утворенням кровоточивих ерозій та кірок.

Везикулобульозна форма - дуже часто вражується слизова оболонка рота та губи. Висипка представлена еритематозними бляшками з пухирцем у центрі та кільцем пухирців по периферії.

Тяжка бульозна форма – у процес утягуеться слизова оболонка рота, на шкірі з’являються пузирі, однак кількість висипів невелика. Процес триває 10 – 15 днів і

146

появи „материнської бляшки”, або „материнської плями”, для якої характерні великі розміри ( 3 - 5 см) та яскраве рожеве забарвлення. Через 7 – 10 днів з’являється генералізована висипка, яка локалізується переважно на шкірі тулуба та кінцівок.

Представлена

дисемінованими дрібними

Рожевий лишай: материнська бляшка. рожевими округлими та

овальними плямами, які швидко збільшуються у розмірах, досягаючи 1 – 2 см у діаметрі. Через декілька днів шкіра у центральній частині елементів набуває жовтуватого відтінку, роговий шар зморщується та утворює дрібні лусочки. Після їх злущування залишається вузький „ комірець” рогового шару, що оточує центральну буро – жовту частину плями. По периферії плями зберігається рожевий колір. „Материнська бляшка” лущиться по всій поверхні. Іноді висипка може бути плямисто – папульозного або плямисто – уртикарного характеру, або представлена атиповими клінічними формами: без „материнської бляшки”, з декількома „материнськими бляшками”, у вигляді везикул, геморагій, пустул. На місці висипки залишаются плями гіпер – або депігментації, які з часом зникають безслідно. Елементи довгою віссю розташовуються впродовж ліній Лангера ( вказують напрямок максимального розтягнення шкіри) – малюнок вивиспки нагадує гілки ялинки, що є важливою диференційною ознакою. Процес має поштовхоподібний циклічний перебіг, у перші 2 – 3 тижні відмічається декілька спалахів нових висипань. У період висипання свіжих елементів можуть відмічатися нездужання, незначне підвищення температури тіла, збільшуватись лімфатичні вузли. Суб’єктивні відчуття у більшості випадків відсутні, але іноді відмічається свербіж. Одуження наступає самостійно через 6 тижнів. Рецидиви захворювання не відмічаються, після нього залишається досить стійкий імунітет. Діагноз базується на підставі клінічної картини висипки.

Диференціюють з різнобарвним лишаєм, медикаментозною токсидермією, сифілітичною розеолою, трихофітією гладкої шкіри, краплевидним псоріазом, вузловатою мігруючою еритемою, себорейною екземою, краснухою, кір’ю.

Лікування. При легкому перебігу не потребує загального лікування. Хворим рекомендують дотримуватись гіпоалергенної дієти, забороняють водні процедури, носіння вовняної та синтетичної білизни. При генералізації процесу призначають антибіотики широкого спектру дії у сполученні з десенсибілізуючими, антигістамінними засобами, препаратами Са, ацетилсаліциловою кислотою. Місцево рекомендують масляні та водні бовтанки, кортикостероідні креми та мазі.