217

ДЕРМАТОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СНІДу

Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ, HIV – Human Immuno – Deficiency Virus),

відноситься до ретровірусів, має тропізм до лімфоцитів СД4+ (Т – хелперам) . На даний час виділяють 2 типи ВІЛ – ВІЛ 1 і ВІЛ 2, що відрізняються за структурою та антигенними характеристиками. Збудником імунодефіциту звичайно є ВІЛ 1, частота виявлення ВІЛ 2 невелика. В Європі і США захворювання практично завжди обумовлено ВІЛ типу 1, в Західній Африці типу1 і типу 2.

Вірус знаходять у клітинних елементах та рідких середовищах хворих та інфікованих , однак передається через кров, сперму, вагінальне і цервікальне відділяєме та грудне молоко. У слині, сечі, сльозах вірус знаходиться у дуже малій кількості. Доказаними шляхами передачі інфекції є статевий, парентеральний (внутрішньом’язові ін’єкції, внутрішньовенні вливання, трансфузії крові та її продуктів, трансплантація органів) і вертикальний (внутрішньоутробно, під час пологів, через грудне молоко). В наш час виключається передача ВІЛ повітряно – крапельним та фекально – оральним шляхом, а також через продукти харчування, побутові контакти, користування загальним посудом, або укуси комах.

Класифікація ВІЛ – інфекції.

1.Інкубаційна стадія;

2.Стадія первинних проявів А. Гостра інфекція Б. Безсимптомна інфекція

В. Персистуюча генералізована лімфаденопатія

3.Стадія вторинних захворювань

А. Зниження маси тіла до 10%, грибкові, бактеріальні та вірусні ураження шкіри та слизових оболонок, оперізуючий лишай, повторні фарингіти, синусіти.

Б. Зниження маси тіла більше 10%, не пояснювана діарея та лихоманка тривалістю більше 1 місяця, волосиста лейкоплакія, туберкульоз легень, повторні або стійкі вірусні грибкові, мікробні ураження внутрішніх органів, повторний або розповсюджений оперізуючий лишай, локалізована саркома Капоші.

інтерстиціальний пневмоніт, кандидоз стравоходу, генералізований туберкульоз, ати пічні мікобактеріози, кахексія, дисемінована саркома Капоші, ураження ЦНС різної етіології.

4. Термінальна стадія

Обстеження шкіри і слизових оболонок являється основним клінічним методом виявлення хворих на ВІЛ – інфекцію. Прояви на шкірі при СНІДі не являються специфічними, тому що спостерігаються не тільки при цьому захворюванні.

218

Однак дуже часті рецидиви чи особливості клінічної картини, а також сума декількох ознак або симптомів, які не являються поодиноко патогномонічними, повинні наводити на думку про інфікування ВІЛ і завершуватись серологічним обстеженням.

До проявів ВІЛ – інфекції відносять ураження шкіри та слизових оболонок які умовно можна поділити на:

•Непластичні (саркома Капоші);

•Інфекційні (вірусні, грибкові, бактеріальні, паразитарні);

•Дерматози з нез’ясованим патогенезом (себорейний дерматит, телеангіектазії, ксеродерма, псоріаз, атопічний дерматит та інші дерматози)

Гостра екзантема з’являється у половини хворих в гострій стадії хвороби через 2-6 тижнів після зараження. Проявляється розповсюдженою, локалізованою на симетричних ділянках тіла висипка, що нагадує кореву екзантему або сифілітичну розеолу.

Локалізується частіше на тулубі, обличчі, шиї. Регресування висипки відбувається за 3 дні чи декілька тижнів. Паралельно через 5-8 тижнів від початку гострої фази виявляються позитивні серологічні реакції на наявність ВІЛ, лейкоцитопенія, тромбоцитопенія у крові.

Саркома Капоші є

найбільш характерним проявом ВІЛ – інфекції. Основними клінічними особливостями її у хворих на ВІЛ є :

•розвиток у молодих людей ( у середньому 35 років)

•розповсюджений характер вогнищ ураження

•схильність до

швидкої генералізації з ураженням

слизових оболонок рота, верхніх дихальних шляхів, лімфатичних вузлів та внутрішніх органів

•часте виникнення ізольованих уражень слизових оболонок та периферичних лімфатичних вузлів

•висока смертність за короткі терміни від початку перших проявів (80%

вмирають протягом 2-х років)

Саркома Капоші починається з появи блідо – рожевих плям та папул, що повільно збільшуються у розмірах та набувають фіолетового чи коричневого

219

кольору. По периферії вогнищ відмічаються крапкові геморагії. Вогнища можуть виникати на будь – якій ділянці шкіри, можуть бути одиничними але частіше - розповсюджені. Слизові оболонки рота та статевих органів, кон’юнктива уражуються у 30% хворих. Іноді перші симптоми саркоми Капоші з’являються на твердому піднебінні у вигляді фіолетової плями, яка з часом вкривається папулами та вузлами (вид „бруківки”), або на м’якому піднебінні, язичкові, яснах, язиці. На шкірі також можуть з’являтися вузлики та вузли напівсферичної форми щільної або еластичної консистенції різного розміру, червоно – багрового кольору.

Частим симптомом саркоми Капоші є набряк кінцівок, який може призводити до папіломатозних або верукозних розростань. Нерідко саркома Капоші виникає ізольовано, без ознак ураження шкіри та слизових оболонок. У всіх хворих уражуються внутрішні органи (у 40% випадків – кишечник), тривалість життя хворих у цій стадії залежить від ступеня імунодефіциту та активності опортуністичних інфекцій.

Кандидоз слизових оболонок та шкіри являється раннім симптомом

ВІЛ – інфекції у 40% хворих . Клінічними проявами кандидозу є наявність на фоні гіперемії білого крихтоподібного нальоту у вигляді манної крупи, що поступово утворює суцільну білу плівку. Поступово плівка ущільнюється, стає грязно – сірого або жовтуватого кольору, міцно тримається на ділянці ураження, і при її відділенні оголюється кровоточива ерозія. Частіше уражується язик, але процес може розповсюджуватися на всі відділи слизової оболонки рота. Спостерігаються: кандидозна заїда, хейліт та стоматит, рідше – кандидоз крупних складок тіла, оніхії та паронімії. При вираженому імунодефіциті – кандидоз трахеї, бронхів, легень. Діагноз кандидозу у всіх випадках повинен підтверджуватись результатами біологічного дослідження.

Дерматомікози досить розповсюджені у інфікованих ВІЛ та відрізняються важкістю перебігу, частими рецидивами та резистентністю до лікування. Захворювання можуть бути у вигляді типових для дерматомікозів уражень шкіри ступнів, кистей, гомілок, волосистої частини голови, атипові прояви відмічаються на обличчі та шиї і по клінічній картині нагадують багато формну ексудативну еритему, себорейний дерматит, фолікуліт. Діагноз базується на клінічній картині і знаходженні міцелію при мікроскопічному дослідженні та посіві культури збудника. Глибокі мікози (споротрихоз, криптококоз, гістоплазмоз, мадуромікоз, хромомікоз та ін.) на фоні імунодефіциту швидко прогресують і вогнища ураження досягають значних розмірів.

Герпес з’являється часто на початку інфікування ВІЛ та являється першим симптомом СНІДу. Герпетичні висипання можуть виникати на будь – якій ділянці шкіри чи слизових оболонок, частіше всього на губах, статевих органах, гомілках та в перианальній області. Висипання з’являються у вигляді пухирців, дуже болючих ерозій або виразок, які потім швидко трансформуються у великі, болючі тривало незаживаючі виразки, які клінічно нагадують трофічні виразки або пролежні. Ознаки герпесу можуть нагадувати вітряну віспу або імпетиго.

220

Оперезуючий герпес звичайно має класичні клінічні прояви: бульозні або везикульозні елементи, часто локалізовані форми без постгерпетичних невралгій, але можуть бути і дисеміновані, схильні до рецидивів висипання. Локалізація в області голови і шиї є наблагоприємною ознакою агресивного перебігу ВІЛ – інфекції. Найбільш тяжким ускладненням є кератити та сліпота при локалізації уражень у ділянці очей. Оперезуючий лишай може виникнути у будь – якому періоді ВІЛ – інфекції, у багатьох хворих поєднується з саркомою Капоші.

„Волосата” лейкоплакія слизової оболонки роту зустрічається

лише у інфікованих ВІЛ. Причиною виникнення її є наявність вірусу Епштейна – Бар, або папіломовірусу людини, можливо їх сполучення. Типова локалізація – по краю язика, іноді вся його поверхня та слизова оболонка щік. Клінічна картина при „волосатій” лейкоплакії представлена стовщенням слизової оболонки білого кольору з нечіткими межами, нерівною поверхнею за рахунок ниткоподібних розростань епітелію слизової оболонки, що нагадують волосся, розміром до 2-3 см. Суб’єктивно іноді відмічається незначна болючість або печіння. „Волосата” лейкоплакія може поєднуватись з іншими симптомами ураження слизової оболонки

Волосата лейкоплакія роту (виразки вірусної або бактеріальної етіології та інші).

Контагіозний молюск – часте ускладнення СНІДу. Етіологічним фактором є 2 типи поксвірусів. Клінічні прояви локалізуються на щоках, обличчі та волосистій частині голови, та представлені щільними, блискучими полу сферичними вузликами кольору нормальної шкіри, розміром від 1мм до 1 см, з характерним пупкоподібним вдавленням у центрі. У інфікованих ВІЛ контагіозний молюск має тенденцію до швидкого розповсюдження, тому рекомендоване раннє лікування перших вогнищ ураження.

Звичайні бородавки часто з’являються у таких хворих, особливо на обличчі та у роті. Окрім того, в пері анальній області та на статевих органах вони виникають у великій кількості та відрізняються резистентністю до терапії. Розповсюдженість і важкість проявів залежить від ступеню імунодефіциту.

Гострокінцеві кондиломи – нагадують

кольорову капусту або півнячий гребінь. Звичайно локалізуються на внутрішньому листку крайньої плоті у чоловіків або при вході у піхву у жінок. По мірі наростання імунодефіциту кондиломи

Гострокінцеві кандиломи

221

розростаються і можуть утворювати досить обширні конгломерати.

Стафілококові та стрептококові ураження – часті прояви ВІЛ –

інфекції. Піодерміти виникають у вигляді фолікулітів на шиї, спині, грудях, верхніх кінцівках, у пахвових ділянках та перианальній складці, іноді фурункулів, стафілококових ектим, абсцесів, імпетиго, піоміозиту. Відмічається торпідність перебігу, низька ефективність лікування антибіотиками.

Хвороба Рейтера – діагностується нечасто. Клінічні ознаки можуть з’являтися разом з маніфестним СНІДом або протягом декількох місяців передувати виникненню його симптомів. Симптом Рейтера характеризується тяжким перебігом та наявністю 3-х симптомів: артрит, уретрит або цервіцит, кон’юнктивіт або увеіт. Іноді відмічається цирцінарний баланіт, неболюче виразкування слизової оболонки роту, кератодермія долоней і підошв. Майже завжди у хворих виявляється ентеропатія та характерні виражені деструктивні зміни суглобів. Лікування мало ефективне.

Сифіліс у ВІЛ - інфікованих відзначається тим, що тверді шанкери представлені виразковими дефектами та ускладнюються вторинною інфекцією, часто шанкери набувають гігантських розмірів та мають виражене ущільнення при основі, описані тверді шанкери у вигляді вузла діаметром до 3 см. . У вторинному періоді характерні розеольозні та папульозні висипи, схильні до виразкування та некрозу; великі бляшки, що нагадують псоріатичні висипи. Папули відзначаються чисельністю та розповсюдженістю; на слизовій оболонці роту, геніталіях, у перианальній ділянці та крупних складках превалюють виразкові та вегетуючі папули. Частими та більш вираженими є ураження долоней та підошв, аж до сифілітичної кератодермії; відмічається гіперпігментація долоней та підошв, пахвових ділянок. Третинний сифіліс проявляється гумами великих та, навіть, гігантських розмірів, що схильні до швидкого розпаду. Імунодефіцит сприяє швидкій появі симптомів нейросифілісу у результаті ураження ЦНС блідою трепонемою, навіть при повноцінному лікуванні. Часто перебіг нейросифілісу безсимптомний, маніфестні форми обумовлюються менінгітом та менінговаскулітом. Серологічні реакції можуть бути хибнонегативними або, напроти, різко позитивними з високим титром реагінів. Тому для підтвердження сифілісу удаються до альтернативних тестів: біопсія ділянки ураження, дослідження у темному полі зору.

Короста нерідко поєднується з імунодефіцитом, але має ати пічний перебіг у вигляді генералізованих сверблячих еритемо – сквамозних, папуло – сквамозних вогнищ уражень, які часто локалізуються на обличчі та волосистій частині голови. Іноді розвивається норвезька короста з гиперкератотичними бляшками, лущенням на шкірі шиї, волосистої частини голови, тулуба, крупних складок, ліктів та колін. Після лікування корости, як правило, розвивається сверблячий дерматит, що триває місяцями.

Себорейний дерматит одно з найбільш частих шкірних проявів ВІЛ – інфекції. Перші клінічні прояви можуть виникати за 2 роки до маніфестації СНІДу та представлені еритематозними плямами і бляшками, що вкриті жирними гиперкератотичними лусочками і кірками сіро – жовтого кольору на шкірі

222

волосистої частини голови, обличчя, грудей, розгинальних поверхонь рук, міжлопаточної ділянки. Залежно від ступеню імунодефіциту процес може розповсюджуватись на весь шкірний покрив у вигляді сверблячих зливних еритематозних фолікулярних бляшок, що свідчить про неблагоприємний прогноз. Ксеродерма (суха шкіра) в основному виникає у хворих СНІДом, що страждають на хронічну діарею або синдром мальабсорбції. Ураження шкіри подібні до набутого іхтіозу, з вираженою сухістю шкіри на обличчі та долонях. На слизовій оболонці порожнини рота спостерігається у вигляді ксеростомії.

Атопічні прояви при СНІДі залежать від ступеню розвитку імунодефіциту. Відзначаються у схильності до алергічних реакцій шкіри, часто у осіб з ознаками атопії ( бронхіальна астма, риніт, атопічний дерматит). Загострення атопічних захворювань у цих хворих часто спостерігається у продромальному періоді, ще до розвитку маніфест них проявів СНІДу. Часто виникає медикаментозна таксидермія.

Таким чином, дерматологічні прояви на фоні імунодефіциту дозволяють не лише запідозрити його наявність і після серологічного дослідження підтвердити клінічний діагноз, а також прогнозувати перебіг СНІДу.

223

ЛІТЕРАТУРА:

1.Атопический дерматит /Суворова К.Н., Антоньев А.А., Довжанский С.И., Писаренко М.Ф. – Изд - во Саратовского ун - та, 1989.

2.Айала Ф.Дж., Кайгер Д. Современная генетика: В 3-х т.; Пер.с англ. /Под ред.Ю.П.Алтухова. – М.:Мир, 1987. – Т.1-3.

3.Айзятулов Р.Ф. Сифилис (иллюстрированое руководство) Донеччина, Донецк, 1998, -228с.

4.Айзятулов Р.Ф. Болезни, передаваемые половым путем (иллюстрированое руководство) Донеччина, Донецк, 2000, -384с.

5.Антоньев А.А., Шарапенко М.В. Эндокринопатии в дерматологии: учеб. пособие. Москва ЦОЛИУВ, 1986, -44с.

6.Антоньев А.А., Бульвахтер Л.А., Глазкова Л.К., Ильин И.И. Кандидоз кожи и слизистых оболочек. Москва. Медицина, 1985, -160с.

7.Багданова М.Д. Профессиональные дерматозы. Москва, Медицина, 1984,

-384с.

8.Бадалян Л.О.(ред.) Наследственные болезни. – Справочник-Ташкент: Медицина. – 1980. – 415с.

9.Бариляк И.Р. Проблемы медицинской генетики //Цитология и генетика. –

1992. – Т.26,№4. – С.4-6.

10.Бариляк I.Р. Проблеми збереження генофонду України як передумова її демографічного розвитку //У кн.: Демографічна ситуація в Україні. – К., 1993. – Ч.2. – С.152-157.

11.Бариляк І.Р, Дудченко М.О., Скибан Г.В. Генодерматози. Чернівці. Прут,

2001, -96с.

12.Беклемишев Н.Д. Иммунопатологии и иммунорегуляция. Москва, Медицина, 1985,-256с.

13.Беляев Г.М., Рыжко П.П. Псориаз. Псориатическая артропатия (этиология, патогенез, диагностика, лечение, профилактика). СтПетербург, Ореол, 1996,-291с.

14.Беренбейн Б.А. Псевдорак кожи. Москва, Медицина, 1980,-274с.

15.Бочков Н.П., Захаров А.Ф., Иванов В.И. Медицинская генетика. – М.:Медицина, 1984. – 386с.

16.Вейнеров И.Б., Рудченко Ю.А. диссеменированные формы туберкулеза кожи. Киев, Вища школа, 1973,-148с.

17.Владимиров В.В., Зудин Б.И. Кожные и венерические болезни (атлас). - М.: Медицина, 1980.

18.Ганджа И.М., Сахарчук В.М. Коллагеновые болезни, Киев, Вища школа,

1978, -216с.

19.Ганджа И.М., Сахарчук В.М., Свирид Л.М. Системные болезни соединительной ткани, Киев, Вища школа, 1988, -270с.

20.Гершензон С.М. Основы современной генетики. – К.:Наук.думка, 1983. – 506с.

21.Глухенький Б.Т., Грандо С.А. Иммунозависимые дерматозы: экзема, атопический дерматит, истинная пузырчатка, пемфигоиды.- Киев: Здоровья, 1990,-477с.

224

22.Глухенький Б.Т. и соавт. Гнойничковые болезни кожи.- Киев: Здоровье,

1983,-136с.

23.Данилевский Н.Ф., Леонтьев В.К., Несин А.Ф.. Рахний Ж.И. Заболевания слизистой оболочки полости рта. Москва. ОАО„Стоматология”,2001, -271с.

24.Довжанский С.И., Ивановская К.Н. Кожные болезни. Саратов, 1982, - 259с.

25.Довжанский С.И., Утц С.Р. Псориаз или псориатическая болезнь:, Саратов, Из-во Саратовского университета , В2ч.Ч1,1991, - 260с.

26.Дифференциальная диагностика кожных болезней: Руководство для врачей //Под ред. Б.А.Беренбейна и А.А.Студницина.- М.: Медицина, 1989.

27.Зенін О.С., Торсуєв О.М. Шкірні та венеричні хвороби. Київ. Здоров’я,1967,-351с.

28.Каламкарян А.А., Бухарович А.М. Хроническая стафилококковая инфекция кожи.- Киев: Здоров’я, 1990, -136с.

29.Кашкин Н.П., Шеклаков Н.Д. Руководство по медицинской микологии. - М.: Медицина, 1988.

33.Королев Ю.Ф. Себорея и угри. Минск, Беларусь, 1972, -144с.

34.Кравченко В.Г. Шкірні та венеричні хвороби.- Київ: Здоров’я, 1995.

35.Кулага В.В., Романенко И.М. Лечение болезней кожи.- Луганск, 1996,- 128с.

36.Кутасевич Я.Ф., п’ятикоп І.О., Зіміна Т.В., Маштакова І.О. та ін. Сучасне лікування оніхомікозів (методичні рекомендації). Харків, 2000, С.9-13

37.Лівшиць Л.А., Гришко В.І., Кравченко С.А. Можливості і перспективи використання аналізу ДНК для діагностики та профілактики спадкових захворювань в Україні //Цитология и генетика. – 1992.

–Т.26, №4. – С.35-42.

38.Мавров І.І. Половые болезни. Энциклопедический справочник. Укр. энциклопед. КиевМосква. «Астпресс», 1994, -480с.

39.Мавров І.І. Половые болезни. Руководство для врачей, интернов и студентов. Харьков «Факт» 2002. -789с.

40.Машковский М.Д. Лекарственные средства т.1, Москва. Медицина,1987,

-623с.

41.Машковский М.Д. Лекарственные средства т.2, Москва. Медицина,1987,

-576с.

225

42.Милявский А.И.Физиотерапия заболеываний кожи. Здоров’я, Київ,1987,-

72с.

43.Михайлов И.Н. Структура и функция эпидермиса. Москва, Медицина,

1979, -240с.

44.Мордовцев В.Н., Мушет Г.В., Альбанова В.И. Псориаз (патогенез, клиника, лечение).- Кишинев:Штиинца,1991,-186с.

45.Новик І.О.Хвороби слизової оболонки порожнини рота.-К.:Здоров’я,1969

46.Павлов С.Т., Шапошников О.К.,Самцов В.И., Ильин И.И. Кожные и венерические болезни. Москва. Медицина , 1985, -368с.

47.Петров Р.В. Иммунология. – М.:Медицина, 1987. – 415с.

48.Потоцкий И.И. Гиперкератозы. Киев. Здоров’я, 1977, -151с.

49.Потоцкий И.И., Ляшенко И.Н., Головченко Д.Я. Чешуйчатый лишай (псориаз).Киев. Наукова думка,1979, -232с.

50.Потоцкий И.И., Торсуев Н.А. Кожные и венерические болезни. Киев. Вища школа, 1978, -495с.

51.Рукавишникова В.М. Современные проблемы микозов стоп. Москва.

Медицина.,1997, -82с.

52.Рыбаков А.И., Банченко Г.В. Заболевания слизистой оболочки полости рта.-М.:Медицина, 1978

53.Савчак В., Галникіна С. Практична дерматологія. - Укрмедкнига, 1998.

54.Скрипкин Ю.К. Кожные и венерические болезни (учебник) Москва.

Медицина, 1979, -552с.

55.Скрипкин Ю.К. Кожные и венерические болезни.Руководство для врачей в 4-х томах. Москва. Медицина, 1995, 1т.-576с, 2т.-544с.,3т.-

467с..4т.-276с.

56.Скрипкин Ю.К., Машкилейсон А.А., Шарапова Г.Я. Кожные и венерические болезни (учебник) Москва. Медицина, 1997, -464с.

57.Соколова Т.В., Федоровская Р.Ф., Ланге А.Б. Чесотка. Москва.

Медицина, 1989,-175с.

58.Студницин А.А. Дифференциальная диагностика кожных болезней. –

М.:Медицина, 1983. - 455с.

59.Студницин А.А. Кожные и венерические болезни (учебник) 4-е издание

– М.:Медицина, 1979. - 280с.

60.Суворова К.Н., Антоньев А.А. Наследственные дерматозы. – М.:Медицина, 1977.

61.Торопова Н.П., Синявская О.А., Христюк В.М., Бахтилин В.Я. Экзема и нейродермит у детей .- Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1986

62.Фитцпатрик Т., Джонсон Р., Вулф К., Полано М., Сюрмонд Д. Дерматология. Атлассправочник. Москва. Практика, 1999, -

1088с.

63.Цыркунов Л.П. Контактные дерматозы. Киев.Здоровяя, 1987,-176с.

64.Чернуха А.М., Фролова Е.П. Кожа (строение, функция, общая патология и терапия). Москва. Медицина, 1982, -335с.

65.Чудина А.П., Микельсон В.М. Онкогенетические синдромы: клиника, диагностика, профилактика. – М.: Медицина, 1989. – С.66.

226

66.Шапошников О.К. Венерические болезни. Руководство для врачей. Москва. Медицина, 1991, - 544с.

67.Шелюженко А.А., Браиловский А.Я. Кожные болезни у лиц пожилого и старческого возраста. Киев. Здоров’я, 1982, -200с.

68.A Lange Clinical Manual Neonatology. Basic Management. On-call

Problems. Diseases. Drugs. /Ed by T.L.Gomella. - Norwalk: Appleton and Lange, 1989. - 1246p.

69.Ahmed Q., Chung Park M., Mustafa K., Khan M.A. Psoriatic

spondyloarthropathy with secondary amyloidosis. .!. Rheumatol. - 1996. - Vol.23, N.6.- P. 1107-1110.

70.Al'Abadie M.S, Kent G.G., Gawkrodger D.J. The relationship between stress

and the onset and exacerbation of psoriasis and other skin conditions Br. J. Dermatol. -

71.An Introduction to Genetic Analysis /Ed by J.F.Griffits et al.-New York:

W.H.Freeman and Company, 1996. - 915p.

72.Beutner K.R., Friedman D.J., Forszpaniak C. et. fl. Valaciclovir compared

with acyclovir for improved therapy for herpes zoster in immunocompetent adults. Antimicrob. Agents. Chemoter. 1995, 39, 1546-1553.

73.Bundinos S.Zina A.M. Berwango M.G. Diskeratosis congenita with

epidermodisplasia verruciformis of Levvandowsky and Lutz. //Dermatologica. Basel. 1978.-V.156, IV.-P. 15-23.

74.Calabrese E.J. Genetic predisposition to occuparionally-related diseases:

current status and future directions //Ecogenetics. - 1991. - P. 19-44

75.Clinical Genetics/Ed by A.Sorsby. 2nd ed. - England: Industrial Estate. -

1973.– 646p.

76.Cloherty J.P., Stark A.R. Manual Neonatal Care. 2nd ed. -Boston /Toronto:

Little, Brown and Company. - 1985. - 790p.

77.Current Pediatric Diagnosisang Treatment /Ed by W.W.Hay et al. 12nd ed. -

Norwalk:Appleton and Lange, 1995. - 1295p.

78.Current Therapy in Neonatal-Perinatal Medicine /Ed by N.M.Nelson. -

Toronto: BC Decker Inc, 1990. - 506p.

79.Effective Care in Pregnancy and Childbirth. 2 volumes. /Ed by A.Chalmers.

1989. -1800p.

80.Endometriosis in rhesus monkeys following chronic exposure to 2,3,7,8, -

tetrachlorodibenzo-p-dioxin. /Rieaz S., Martin D., Dmowsky W.. Becker J.//Fundam. Appl. Toxicol. - 1993. - N21. - P.433-442.

81.Eskenazi B., Kimmel G. Workshop on Perinatal Exposure to Dioxin-like

Compounds. Reproductive effects. //Envir. Health Perspectives. - 1993. - V 103 Suppl.2.-P.143-145.

82.Gilbert E.S., Harmon J.S. Manual of High Risk Pregnancy and Delivery. -

St.Louis: Mosby, 1993. - 630p.

83.Gomer M.R. Criteria for diagnosis tuberous sclerosis. Raver Press. New York,

84.Goring, H. - D., Raith, L.: Immundermatologie. Pathogenese-Diagnostik-

Therapie. Leip-zig, VEB GeorgThieme, 1990,271 pp.

227

85.Greaves M.V. Chronic urticaria. N. Engl. J. Med. 1995.332,1767-1772.

86.Guidelines for Perinatal Care. Americal Academy of Pediatrics /America!

College of Obstetricians and Gynecologists. 1993.

87. Hamm, G., Wozniak, K. - D: Die Basal-membran der Haut.I. Ultrastruktur und biochemische Zusammensetzung. Z. Klin. Med., 45, 1990. n. 9, p. 725-728.

88.Health in Europe :WHO Reg. Publication N 56.-WHO.-1994.-58p.

89.Hedin C. Staphylococcus epidermidis – hospital epidemiology and the detection

of methiallin resistance Scand. J. Infect.Dis. I Suppl. 1- 1993. - Vol.

90.- P. 1-59.

90.Heng M.C., Song M.K., Heng M.K. Elevated phosphorylase kinase activity in

psoriatic epidermis: correlation with increased phosphorylation and psoriatic activity Br. J. Dermatol. -1994. -Vol. 130, N3. - P.298-306.

91.Hertzman C. Environment and Health in Centre and Eastern Europe. Human

development report 1994. Annex. 1.-New-York Oxford. Univ.press.- 1994.-P. 1-4.

92.Honig P. J., Caputo G. L., Leyder I. I. et al. Microbiology of Kerions J.

Pediatr. - 1993. -Vol. - 123. -P. 422-424.

93.Humean C. L'essentiel en genetique.-3-eme edition.-Montpellier Sauramps

Medical, 1987.-164 p.

94.HumeanC. L'essentiel sur cellule.-3-eme edition.-MontpellierSauramps Medi-

cal, 1985. -195p.

95.James 1. High Risk Pregnancy. 1994.-300 p.

96.Jones K. Smith's Recognizable Pattern of Malformations. 5th ed, 1996. - 280p.

97.Kaplan J.-C, DelpcchM. Biologicmoleculairect medicine.-Paris :Flammarion

Medecine Sciences ,1990.-598 p.

98.Konis N.G., Karapanou E. The von Hippel-Lindau syndrome:Report of a case

and review of the literature. //Brit.J.clin.Pract. - 1989. - 43..Nsbo - P.37-41.

99.Lebwohl M,Tan MH Psoriasis and stress Lancet. -1998.-Vol. 10, N.

351(9096). -P.82.

100. Leung D.Y., Travers J.B., Giorno R., Norris D.A., Skinner R., Action J. Evidence for a streptococcal superantigen-driven process in acute guttate psoriasis J.Clin.Invest. - 1995.-Vol. 96, N.5- P.2106-2112.

101. Leyder J. J. Marples R. R. Superinfection induced by antibiotics in familial benign chronic pemphigus Acta Dermato-venerologica. - 1973.. -Vol.

53.Ne 1. -P. 63-65.

102.Lisson R. Klippel-Trenaunay Syndrom. ein Kasuistischer Beitrae //Pediatr.

Grenzgebiete. - 1989. -Bol.28. - JVe3. -'S. 185-186.

103. Long V. J. W. Changes in the fatty acid composition of the phospholipids, traglycerides and free faty acids with depth in the cow shout epidermis Brit. J.Dermatol. — 1972. -Vol. 87.-P. 227-234.

104. Manual Obstbetrics/Ed by K.R.Niswander A.T. Evans 3th ed.-Boston. Little Brown, 1991 .-250 p.

228

105. Manual of Neonatal Care /Ed by J. P. Cloherty.A.R. Stark .3rd ed .- Boston: Little, Brown and Co.-1987.

106. Marlow D.R., Redding B.A. Textbook of Pediatric Nursing. 6th ed.- Philadelphia: Saunders Co, 1988.-1316 p.

107. Mc Donald C.J., Calbresi P. Psoriasis and occlusive vascular diseases Br. J. Derm. - 1978. - Vol.99, N.5. - P.469-475.

108. Mc Kenna K.E., Stern R.S. The impact of psoriasis on the quality of life of patients from the 16-center PUVA follow-up cohort J. Am. Acad. Dermatol. - 1997. -Vol. 36, N3(Pt 1).-P.388-394.

109.Medical Disorders during Pregnancy / Ed by A. Barren, 1995.-1200 p.

110.Melean D.J., Haynes H.A.:Cutaneous manifestations associated with

malignant internal disease. In: Dermatology in General Medicine, 3d ed. TB Fitzpatrick et al (eds). New York, Me Graw-Hill, 1987. - 421p.

111. Momeni A.Z. and Aminjavarheri M. Treatment of recurrent cutaneous leishmaniasis. Int. Dermatol. 1995, 129133.

112. Nelson Textbook of Pediatrics /Ed by R.Behrman et al. 15th ed.- Philadelphia:Saunders Co, 1995.-1640 p.

113. Neonatal-Perinatal Medicine /Ed by B.Fanarof T.6th ed. 2 volumes, 1996.- 1700 p.

114.Neonatology /Ed by M.E. A very, 4th ed.-1994.-l 700 p.

115.Nurses Association of the American College of Obstetricians and

Gynecoloeists. Standarts of Nursing Care of Women and Newborns. 4th ed.-Washington, DC.-NAACOG, 1991.-370 p.

116. Ortonne J.P Aetiology and pathogenesis of psoriasis Br. J. Dermatol. - 1996. - Vol. 135, Suppl 49. – P.1-5.

117. Pediatrics /Ed by P.H.Dworkin. 2nd ed.- Philadelphia: Harval Publishing, 1992.-550 p.

118. Pediatrie Medicine/Ed by M.E.Avery. L.R.First. 2nd ed.-Baltimore: Williams and Willins, 1994.-1636p.

119. Peterson D.A., Punkhouser J.D.. Gatti R.A. Ataxia-telangiectasia (A-T): Disease providing clues to the regulation of the immunoelobulin acne superfamily?: [Abstr.] 20th Annu. Meet.Leystone Symp.Mol. and Cell. Biol., Apr.6 - 25, 1991 // J.Cell. Biochem. - 1991. – P.2.

120. Peterson R.E., Theobald H.M., Kimmel Q.L. Developmental and reproductive toxicity of dioxins and related compounds: cross species comparisons.

-CRC Crit. Rev. Toxicol.-1993.-V.23.- N 3. - P.433-441.

121.Philip A.Y. Neonatology. A Practical Guide. 3rd ed. - Philadelphia-London-

Toronto: W.Blunders and Co. 1987.-559 p.

122. Primary Care of the Newborn /Ed by H.M.Seidel. - St.Louis: Mosby Year Book, 1983.

123. Rogers R.S. Dermatologic manifestations. In Gomez M.R., (Ed). Tuberous Sclerosis. Raven Press, New York, 1988. - P.I 11.

124. Rossianol J.-L.Genetique.- 3-eme edition. - Paris : Masson, 1985.-278 p.

229

125.Severity scoring of atopic dermatitis: the SCORAD index/ Consensus report of the European Task Force on Atopic Dermatitis Dermatology. - 1993. - Vol. 186. - P. 23-31.

126. Soter A. N., Baden H. P. Pathophysiology of Dermatolic Diseases. — New York, Hamburg, Toronto, 1984. — 452 p.

127. Swanbeck G., Inerot A., Martinsson T, Wahlstrom J. A population genetic study of psoriasis Br. J. Dermatol. - 1994.-Vol. 131, N1. – P.32-39.

128.Textbook of Neonatology. /Ed by J.Roberton .-3rd ed.-1996.-630 p.

129.Thoene J.G./Ed./ Physicians' Guide to Rare Diseases, Dowden Publishing

Company Inc., Montvale. Nj? 1992. - 1080p.

130.Voipe P. Neurology of the Newborn. 3rd ed.-1995.-280p.

131.Willems P.J., Von Roy BernadetteC. Atypical clinical presentation of ataxia

telangiectasia //Amer J.Med.Genet. - 1993. - V.45, - P.777-782. 132. Zanden J.W.V. Human Development, Ny, Alfred A.Knopf. 1981. - 665p.