Org_med_zabezpe4_vijsk_Paska_2005

при наукових розробках принципових питань організації медичного забез­ печення військ.

Логічний метод є обов'язковою складовою частиною наукових дослі­ джень. Він вміщує в себе елементи логіки, формальної логіки, індукції та дедукції, які взаємно доповнюють метод і дають йому нові грані визначення у вигляді аксіоми чи теорії наукового дослідження.

Розвиток організаційних форм медичного забезпечення військ. Роз­

виток організаційної структури медичної служби та способів її застосування під час воєнних дій підлягає тим же закономірностям, що визначають роз­ виток військової медицини взагалі.

Відомо, що збройні сили є основою та гарантом державності багатьох країн світу відповідно до їх воєнно-політичної та воєнно-стратегічної докт­ рини. Загальнополітичний устрій держави визначає рівні керівництва, ме­ ханізми управління, функції збройних сил як на мирний, так і воєнний час. Відношення органів влади до збройних сил, місце останніх в соціальнополітичній структурі держави, статус військовослужбовців у суспільстві, законодавчо визначений порядок взаємовідношень (ступінь інтеграції) вій­ ськових формувань та цивільних організацій на особливий період по різно­ му впливають на організаційні форми медичного забезпечення військ. Сту­ пінь і якість медичного забезпечення військ (сил) також залежить від до­ тримання норм міжнародного гуманітарного права, інструкцій, директив, міжнародних домовленостей.

Так, після розпаду Радянського Союзу й проголошення в 1991 році неза­ лежності, Україна успадкувала одне з найбільш потужних угруповань військ у Європі, оснащене ядерною зброєю та в цілому відносно сучасними зразками звичайного озброєння та військової техніки. З перших днів само­ стійного існування України поряд із загальним процесом державотворення одним з основних завдань країни стало будівництво власних збройних сил. Останні пройшли шлях еволюції від безсистемної сукупності окремих фра­ гментів військової машини колишнього С Р С Р до цілісної боєздатної струк­ тури. В основу процесу створення власного війська було закладено полі­ тичне рішення керівництва України стосовно без'ядерного й позаблокового статусу держави. В перші роки незалежності Україна здійснила ядерне роз­ зброєння. Вперше в історії людства держава добровільно відмовилася від володіння ядерною зброєю.

У розвинених країнах світу концептуальним, базовим і регламентуючим документом державного рівня щодо ролі й місця військової медицини у ми­ рний і воєнний час є Військово-медична доктрина. Так, у російськорадянській військово-медичній традиції Доктрина є основним науковопрактичним документом непрямої дії, який для своєї практичної реалізації потребує низки додаткових керівних документів. Фахівці Н А Т О під Докт­ риною розуміють політику і концепцію планування медичного забезпечен­ ня військ. Військово-медична доктрина Н А Т О підпорядкована виконанню

51

військ, забезпеченості медичних підрозділів, частин і закладів медичним майном і технікою, своєчасності їх відновлення і ремонту, наявності крові.

Удосконалення організаційної структури збройних сил, оснащення військ все більш потужною та різноманітною зброєю з новими вражаючими властивостями, повна механізація військових формувань змінюють способи ведення бойових дій. Цей процес розвитку військової справи в свою чергу ускладнює організацію медичного забезпечення військ (сил). Медична слу­ жба може ефективно виконувати свої основні функції тільки при адекват­ них організаційних змінах відповідно до зростаючої мобільності військ, збі­ льшеної маневреності бойових дій. Забезпечення своєчасності, безперерв­ ності й послідовності в проведенні лікувально-евакуаційних, санітарногігієнічних і протиепідемічних заходів досягається оснащенням медичних підрозділів, частин і закладів сучасним обладнанням, підвищенням їх мобі­ льності, компактності, застосуванням нових медичних технологій, препара­ тів, одноразового інструментарію та ін. Матеріально-технічне забезпечення медичних підрозділів удосконалюється в напрямку можливості організації їх роботи "з ходу", під час короткотермінових зупинок з незначним часом на розгортання. Промисловістю розробляються і надходять на постачання військово-медичних формувань автоперев'язочні, автоопераційні, автолабораторії, пересувні стоматологічні й рентгенівські кабінети на автомобі­ лях, медичні літаки (вертольоти) з реанімаційним обладнанням.

Розробка військовими фахівцями повітряно-наземних і космічноназемних оперативно-стратегічних операцій, наявність на озброєнні авіа­ ційних і ракетних засобів доставки як ядерної, так і звичайної зброї масово­ го ураження, техніки аерокосмічної розвідки різко підвищують вимоги до загальної боєготовності збройних сил. Готовність медичної служби полягає в спроможності підтримувати стан медичних ресурсів на рівні, що дозволяє зберігати здоров'я особового складу збройних сил тривалий час. Це вклю­ чає спроможність сил і засобів медичної служби до відмобілізування, своє­ часного висування та розгортання. Швидкість відмобілізування медичної служби полегшується в разі максимального використання автомобільних, повітряних та морських засобів для її перевезення та модулювання елемен­ тів системи медичного забезпечення. Ці засоби будуть також дуже важли­ вими для евакуації поранених і хворих з театру воєнних дій.

Розвиток медицини і всієї системи охорони здоров'я в державі має без­ перечний вплив на військово-медичну службу. Передові медичні технології завжди пронизували всю систему медичного забезпечення, збільшуючи вже існуючі можливості і забезпечуючи досягнення доцільного рівня охорони здоров'я військовослужбовців для даного етапу розвитку медицини. Так, виникнення бактеріології, розвиток антисептики, винахід антибіотиків і удосконалення засобів знеболювання створили сприятливі умови для пода­ льшого розвитку військово-польової хірургії. Збагачення військової меди­ цини новими методами діагностики, лікування, більш досконалою лікарсь-

53

кою технікою відкрили нові можливості в лікуванні бойових уражень і по­ шкоджень. Виникла потреба у створенні і розробці питань з організації ро­ боти в польових умовах перев'язочних і операційних з дотриманням правил асептики та антисептики, реанімаційних та протишокових палат, госпіталь­ них палат для тяжкохворих та післяопераційного догляду прооперованих, діагностичних лабораторій та фізіотерапевтичних кабінетів.

Усучасній військовій медицині все ширше використовуються технології молекулярної біології, системи сучасного фізіологічного та психологічного моніторингу військовослужбовців, сучасні наземні та повітряні засоби ева­ куації з підвищеними можливостями медичної допомоги під час руху, комп'ютерні засоби та штучний інтелект. Застосування систем комунікації та електронного обладнання дозволяє ефективно управляти підрозділами, частинами й закладами медичної служби, забезпечувати можливості телемедицини. Впровадження технологій телемедицини у військово-медичну практику дозволяє своєчасно використовувати будь якого медичного фахів­ ця в системі медичного забезпечення військ (сил), поширює вплив медич­ них професіоналів щодо проведення медичної експертизи, починаючи з по­ ля бою. Ці технології облегшують збір поранених, забезпечують санітара доступом до порад та керівництва лікаря, в тому числі, лікаря вузької спеці­ алізації, який може знаходитись далеко від місця бойових дій в тилу або у військових госпіталях.

Уцілому розвиток медичної науки та охорони здоров'я дозволяє безпе­ рервно удосконалювати форми і методи медичного забезпечення військ (сил), при цьому відповідно ускладнюючи його організацію. Це в свою чер­ гу підвищує роль організаційних заходів в системі медичного забезпечення військ (сил).

Організація медичного забезпечення військ безпосередньо впливає на кількісні і якісні показники діяльності медичної служби щодо збереження і відновлення здоров'я особового складу: індекс здоров'я, захворюваність, інвалідизація, повернення у стрій, демобілізація із збройних сил, леталь­ ність. Організація медичного забезпечення військ одним з факторів, який визначає зміст і обсяг профілактичних, лікувальних та евакуаційних заходів медичної служби.

2.3. Основні завдання медичної служби Збройних Сил України у воєнний час, їх зміст і значення. Умови діяльності медич­ ної служби та їх вплив на організацію медичного забезпе­ чення військ

інтересам збройних сил і спрямована на підтримання їх боєздатності і боєготовності на відповідному рівні шляхом збереження, зміцнення і віднов­ лення здоров'я особового складу військ. Вирішення цього головного за-

54

вдання досягається виконанням ряду часткових завдань, зміст і спосіб ви­ рішення яких може змінюватись залежно від розвитку збройних сил, суспі­ льно-політичного ладу держави, її економічного стану, військової справи, медицини та охорони здоров'я.

Основні завдання медичної служби на воєнний час сформульовані вже давно, протягом півстоліття, але зміст їх залишається незмінним і тільки де­ талізується та доповнюється залежно від зміни умов діяльності медичної служби.

Сучасні бойові дії військ характеризуються рішучістю, високою манев­ реністю та напруженістю, швидкими і різкими змінами обстановки, веден­ ням їх на землі та в повітрі, на широкому фронті, на велику глибину і у ви­ сокому темпі. В сучасній війні на діяльність медичної служби суттєво впли­ ває можливість одномоментного виникнення масових санітарних втрат як по всій глибині побудови бойового порядку військ, так і в тилу (центрі) кра­ їни. Умови воєнного часу погіршують санітарно-епідемічний стан населен­ ня, військ і районів бойових дій, що може викликати епідемічні спалахи рі­ зних інфекційних захворювань.

Застосування засобів радіоелектронної боротьби, порушення постійних комунікацій створять значні складнощі в управлінні силами і засобами ме­ дичної служби, в здійсненні медичного постачання та організації медичної евакуації. Наведене доводить, що в умовах сучасної війни (збройному кон­ флікті) медична служба буде виконувати завдання у виключно складній об­ становці.

Перед медичною службою Збройних Сил України на воєнний час стоять наступні основні завдання, від вирішення яких залежить успіх медичного забезпечення в цілому.

1. Організація та проведення системи заходів з надання медичної до­ помоги пораненим та хворим, їх лікування з метою збереження життя

та скорішого відновлення боєздатності і працездатності. Форми та ме­ тоди реалізації цього завдання залежать від прийнятої системи лікувальноевакуаційного та лікувально-профілактичного забезпечення військ на воєн­ ний час. Традиційно для аналізу ефективності організації роботи медичної служби використовують такі показники, як кількість поранених, що загину­ ли на полі бою без надання медичної допомоги; летальність серед пг гане­ них та хворих, що надійшли на етапи медичної евакуації; своєчаснісіо на­ дання їм медичної допомоги; число поранених та хворих, яких повернули у стрій чи звільнили за небоєздатністю.

Так, особливе значення для успішного виконання зазначеного завдання медичної служби набуває час і якість надання медичної допомоги та швид­ кість евакуації постраждалих для надання медичної допомоги й подальшого лікування. Зволікання з наданням медичної допомоги приводить до збіль­ шення раневих ускладнень (особливо шоку) і навіть до загибелі частини по­ ранених і хворих.

55

Досвід Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. показав, що з числа по­ ранених, які вмерли на полі бою, далеко не всі мали поранення несумісні з життям. Так, за даними В.А. Б'ялика, у загиблих на полі бою від поранень кінцівок за більшістю випадків (73,8%) мали місце "умовно смертельні" по­ ранення, тобто поранення, які не виключали збереження життя в особливо сприятливих умовах, при своєчасному наданні першої медичної допомоги та ранньому виносі їх з поля бою до медичних підрозділів. Більше того, в 26,2% випадків мали місце поранення кінцівок, які за характером пошко­ джень та їх локалізацією були несмертельні. Ці поранення ставали смерте­ льними в силу несвоєчасного надання першої медичної допомоги. Відомі військові медики М.М. Гурвич, М.І. Завалішин, Є.О. Семека, В.А. Б'ялик підкреслювали, що серед загиблих на полі бою 10% загинули від зовнішньої кровотечі, інші автори (А.І. Васильєв, М.Ф. Глазунов) також вказували, що серед вбитих тільки 5 0 % мали травми несумісні з життям, інші загинули від кровотечі та шоку.

Починаючи з 5-6 год. після поранення, незалежно від якості кваліфіко­ ваної хірургічної допомоги, що надається, інтенсивність збільшення смерт­ ності та інвалідності й кількість тих, що не повертаються у стрій, зростає (рис. 2.1).

Важливе завдання медичної служби - зниження летальності при наданні медичної допомоги та лікування поранених і хворих (рис 2.2).

Рис. 2.1. Залежність результатів лікування від строків надання кваліфікованої медичної допомоги

56

О ц і н ю ю чи в цілому позитивно організацію хірургічної допомоги за роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр. (повернення у стрій 72,3% пора­ нених), не можна не враховувати, що при лікуванні поранень деяких локалі­ зацій відмічалися дуже високі показники летальності та інвалідності порів­ няно з іншими війнами (табл. 2.1).

Такі результати лікування поранень під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. пояснюються як тяжкістю пошкоджень життєво важливих органів та систем, так й запізненими строками операцій, недосконалими ме-

57

котоксичних, швидкодіючих отруйних речовин, типу фосфорорганічних, вимагають надання першої медичної допомоги в перші хвилини (10 хв.) з моменту ураження, а надання першої лікарської допомоги - в найближчі перші 2 год., в протилежному випадку допомога буде неефективна.

Крім відновлення боєздатності пораненим і хворим та повернення їх у стрій, медична служба повинна прагнути до скорішого відновлення праце­ здатності тих поранених і хворих, які за тяжкістю та характером свого по­ ранення (захворювання) підлягають звільненню з армії.

Відновлювальне лікування займає одно з важливіших місць в загально­ му комплексі завдань, які вирішує медична служба та має загальнодержавне значення. Використання вилікуваних поранених і хворих в народному гос­ подарстві підвищує воєнно-економічний потенціал держави. Якщо у війнах XIX ст. для забезпечення діючої армії всім необхідним було достатньо, що­ би на одного військовослужбовця на фронті працювала 1 особа в тилу, то вже в період Другої світової війни для цього потрібна була праця 5-8 осіб.

59