Org_med_zabezpe4_vijsk_Paska_2005

>ті, що потребують надання медичної допомоги на даному етапі меди­ чної евакуації;

>ті, що підлягають подальшій евакуації без надання їм медичної допо­ моги;

>ті, що отримали ураження несумісні з життям і потребують тільки до­ гляду (агонуючі);

>ті, що підлягають поверненню у свої підрозділи (частина з них - після отримання відповідної медичної допомоги та короткочасного відпо­ чинку).

Поранені, які повинні бути повернуті до строю, проходять медичне сор­ тування при знятій пов'язці.

4.6. Медична евакуація, поняття, мета та порядок її прове­ дення. Санітарно-транспортні засоби, які використову­ ються для евакуації поранених і хворих

Органічною складовою частиною лікувально-евакуаційного забезпечен­ ня, нерозривно зв'язаною з процесом надання медичної допомоги поране­ ним і хворим та їх лікуванням, є медична евакуація.

Медична евакуація - це сукупність заходів щодо транспортування по­ ранених і хворих на етапи медичної евакуації з метою своєчасного і повного надання їм медичної допомоги і лікування. Крім того, медична евакуація забезпечує звільнення етапів медичної евакуації від поранених і хворих, створюючи умови для їх переміщення у відповідності з бойовою та медич­ ною обстановкою.

Шлях, по якому здійснюється транспортування поранених і хворих у тил, носить назву шляху медичної евакуації. Як правило, шляхи медичної евакуації повинні відповідати шляхам підвозу військам різних матеріальних засобів. Це дозволяє використовувати для евакуації поранених та хворих дороги, які обслуговуються інженерними військами та комендантською службою, а також зворотні рейси транспорту загального призначення, що доставляють у війська боєприпаси, продукти харчування та інші матеріаль­ но-технічні засоби.

Сукупність шляхів медичної евакуації, розгорнутих на них медичних підрозділів, частин і закладів, задіяних санітарно-транспортних засобів, що забезпечують певне, як правило, велике угруповання військ, отримало назву

евакуаційного напрямку.

Евакуаційний напрямок, як правило, створюється у відповідності з сис­ темою комунікацій армійського корпусу і оперативного командування.

Принципові вимоги до проведення медичної евакуації:

>медична евакуація є складовою частиною лікувально-евакуаційного забезпечення військ, оскільки вона передбачає не лише транспорту­ вання постраждалих до лікувального закладу, а й надання їм необхід­ ної медичної допомоги в дорозі;

140

>медична евакуація як вид діяльності командування та медичної служ­ би на театрі воєнних дій за своєю важливістю поступається лише пріоритету виконання бойових (оперативних) завдань;

>медична евакуація здійснюється відповідно до евакуаційної політики, встановленої для даного театру воєнних дій;

>евакуаційна політика — це директиви або рішення командування, що

встановлюють контингенти поранених і хворих, які підлягають ева­ куації з одного етапу до іншого залежно від їхнього стану та харак­ теру поранення (захворювання) і встановлених для кожного етапу термінів лікування, а також організацією евакуації цих контингентів з урахуванням оперативної й медичної обстановки та наявності від­ повідних евакуаційно-транспортних засобів і персоналу медичного супроводу;

>евакуаційну політику встановлює Міністр оборони України за подан­ ням начальника медичної служби збройних сил, узгодженим началь­ ником Генерального штабу Збройних Сил України і з урахуванням рекомендацій командувача військ на театрі воєнних дій; вона є клю­ чем до визначення співвідношення медичних можливостей, наявних у кожному ешелоні, і засобів медичної евакуації в інтересах забезпе­ чення оптимального лікування поранених і хворих;

>медична евакуація тісно пов'язана з медичним сортуванням, яке роз­ поділяє поранених і хворих на категорії залежно від того, в який ліку­ вальний заклад, яким видом транспорту, в якому положенні і як шви­ дко має бути евакуйований кожен поранений чи хворий;

>у сучасних війнах різко зросла роль аеромедичної евакуації як най­ більш швидкого засобу транспортування поранених і хворих у ліку­ вальні заклади з використанням спеціально обладнаних вертольотів і літаків у супроводі медичного персоналу;

>аеромедична евакуація висуває високі вимоги до технічного стану і спеціального оснащення транспортних засобів, професійного відбору льотного складу, кваліфікації та практичного досвіду медичних груп супроводу;

>збільшення обсягу і дальності аеромедичної евакуації підвищує вимо­ ги до проведення медичного сортування; воно не повинно обмежува­ тися розподілом поранених (хворих) за тяжкістю, терміновістю на­ дання медичної допомоги й відповідно евакуації, але покликане також

визначити характер медичної допомоги і догляду, яких поранені і хворі потребуватимуть на борту літака, і вплив самого польоту на стан їхнього здоров'я;

>головним видом медичної евакуації є спосіб " н а себе", при якому від­ повідальність за евакуацію поранених і хворих з етапів медичної ева­ куації нижчої ланки покладається на командування вищої ланки ме­ дичної служби;

141

Евакуація поранених і хворих із підрозділів на медичний пункт окремої частини (медичну роту бригади) здійснюється його штатними і приданими санітарними транспортними засобами, а також виділеними для цієї мети спеціально обладнаними транспортними засобами загального призначення. При необхідності для евакуації поранених і хворих розпорядженням коман­ дирів бойових підрозділів і частин виділяється особовий склад, додаткові транспортні засоби, а якщо цього вимагають обставини, то і бойові машини .

В окремих випадках легкопоранені та легкохворі можуть направлятись на медичний пункт частини (медичну роту бригади) організованими коман­ дами пішки.

Евакуація поранених і хворих із підрозділів бригади у військовий польо­ вий пересувний госпіталь здійснюється штатними санітарно-транспортними засобами медичної роти бригади і приданим старшим начальником медич­ ної служби санітарним транспортом, а також спеціально обладнаними транспортними засобами загального призначення (транспорт підвозу боє­ припасів, речового майна, продуктів харчування і т. ін.). Санітарні транспо­ ртні засоби використовуються в першу чергу для евакуації тяжкопоранених і тяжкохворих.

Інфекційні хворі з медичних підрозділів і частин евакуюються санітар­ ними транспортними засобами окремо від поранених та інших хворих.

Транспортні засоби загального призначення для евакуації поранених і хворих виділяються розпорядженням заступника командира бригади по ти­ лу за доповіддю начальника медичної служби бригади і обладнуються для перевезення поранених і хворих табельними та підручними засобами.

На шляхах евакуації поранених і хворих встановлюються спеціальні шляхопокажчики, які повинні бути добре видимі вдень і вночі.

Водії санітарного автомобільного транспорту повинні знати і володіти навичками перенесення, завантаження, розвантаження поранених і хворих, надання їм першої медичної допомоги та догляду за ними на шляхах транс­ портування.

Водії автомобілів та супроводжуючий медичний персонал повинні добре знати маршрут (шляхи) евакуації, розташування медичних пунктів, медич­ них рот, військових польових пересувних госпіталів, лікувальних закладів госпітальних баз.

Для охорони транспортних засобів з пораненими та хворими в необхід­ них випадках розпорядженням командира бригади (підрозділу) виділяється особовий склад.

Передача (перевантаження) поранених і хворих із одного транспортного засобу на інший, а також вивантаження на етапах медичної евакуації здійс­ нюється без зняття їх з нош. Санітарні транспортні засоби укомплектову­ ються ношами з обмінного фонду.

У військовому польовому пересувному госпіталі на кожний транспорт­ ний засіб (автомашину, вертоліт, літак), що здійснює евакуацію поранених і

143

хворих, у трьох екземплярах складається евакуаційна відомість (один екзе­ мпляр з розписом начальника колони, супроводжуючого або водія транспо­ ртного засобу залишається у військовому польовому пересувному госпіталі, другий - передається у лікувальний заклад, у який евакуйовано поранених і хворих, третій - з розписом начальника закладу, який прийняв поранених і хворих, залишається на транспортному засобі для складання звіту).

Евакуація поранених і хворих організується старшим начальником ме­ дичної служби і здійснюється підпорядкованими йому транспортними засо­ бами. Наприклад, начальник медичної служби АК направляє санітарний транспорт медичної бригади корпусу на медичні роти бригад для евакуації поранених і хворих до військового польового пересувного госпіталю. Такий порядок евакуації отримав найменування "евакуація на себе". Не виклю­ чена, однак, можливість і навіть необхідність евакуації в тил своїми транс­ портними засобами, тобто "від себе". Існує також можливість евакуації по­ ранених і хворих за принципами: "евакуація на сусіда", "евакуація за со­ бою", "евакуація через себе". Перевага евакуації "н а себе" перед іншими порядками її організації полягає в тому, що старший начальник медичної служби, який направляє транспорт вперед, має можливість використовувати його більш ефективно у відповідності з обстановкою, а також краще ним маневрувати.

Удосконалення вражаючих засобів та значне використання ручних реак­ тивних установок класу "земля-повітря" вимагає особливих заходів безпеки при використанні санітарних вертольотів.

Характеристика транспортних засобів, які використовуються для еваку­ ації поранених і хворих, подана у табл.4.1.

Залізничний і водний транспорт використовуються головним чином для евакуації з театру воєнних дій у тил країни.

Залізничний санітарний транспорт: військовий санітарний потяг - зага­ льний вміст при нормальному завантаженні - 470 чол., при щільному заван­ таженні - 524 чол.

Повітряний санітарний транспорт:

>літаки - АН-2, які входять до окремих транспортних санітарних авіа­ ційних ескадрилій оперативного командування (вміст - 6 поранених на ношах або 10 сидячих);

>вертоліт МІ-8 (вміст - 8 поранених на ношах або 12 сидячих). Розрахунки на швидку евакуацію поранених авіасанітарним транспор­

том прямо з передових етапів у спеціалізовані лікувальні заклади можливі тількг в умовах локальної війни при пануванні у повітряному просторі та при значній економічній потужності держави. Під час великої війни, або слабкому економічному потенціалі держави орієнтуватися на значні мож­ ливості аеромедичної евакуації не слід.

Водний транспорт використовують для евакуації у комунікаційній зоні оперативного командування і, головним чином, у внутрішньому тиловому

144

районі. У військовому і корпусному тилових районах водний транспорт має допоміжне значення і може використовуватись для переправи поранених і хворих через водні перешкоди за допомогою човнів, баркасів, барж, тепло­ ходів, катерів.

4.7. Особливості організації! проведення лікувальноевакуаційного забезпечення при ліквідації наслідків засто­ сування противником засобів масового ураження. Коротка характеристика сил та засобів медичної служби для прове­ дення лікувально-евакуаційного забезпечення у військах

В основі роботи медичної служби при усуненні наслідків використання противником зброї масового ураження лежать загальні принципи організа­ ції лікувально-евакуаційного забезпечення. В той же час в цих умовах ви­ користовуються також інші форми і методи роботи. Перш за все на органі­ зацію лікувально-евакуаційного забезпечення буде мати вплив характер са­ нітарних втрат. Використання противником ядерної, хімічної зброї і деяких видів бактеріальних засобів (токсинів), а також порушення об'єктів атомної та хімічної промисловості будуть зумовлювати одночасне виникнення на порівняно обмеженій території масових санітарних втрат - осередків масо­ вих уражень.

Під осередком м а с о в о г о у р а ж е н н я мають на увазі територію з людьми, тваринами, транспортом і різним майном, що знаходиться на ній, яка була

145

або зараженої отруйними речовинами, вони спочатку вивозяться (виносять­ ся) за межі цієї місцевості, де і очікують подальшої евакуації.

Організація лікувально-евакуаційного забезпечення в осередках ядерно­ го, хімічного і бактеріологічного ураження визначається характером вра­ жаючої дії цих видів зброї та умовами роботи в осередках.

Найважливішими умовами діяльності медичної служби при застосу­ ванні противником засобів масового ураження є характер бойової обста­ новки і в першу чергу наявність чи відсутність загрози виходу противника в район осередку масового ураження. При наявності такої загрози основ­ ним завданням буде негайна евакуація уражених з цього району. Обсяг медичної допомоги на етапах медичної евакуації за таких умов скорочу­ ється. При відсутності загрози виходу противника в район осередку ура­ ження і сприятливій радіаційній, хімічній та бактеріологічній обстановці сили і засоби медичної служби можуть бути наближені безпосередньо до осередку ураження і забезпечувати надання медичної допомоги в більш широкому обсязі.

В осередках я д е р н о г о у р а ж е н н я характер санітарних втрат визначаєть­ ся видом і потужністю ядерних вибухів. Так, при використанні ядерних боєприпасів надмалого і малого калібрів будуть виникати переважно радіа­ ційні ураження, а середніх і великих калібрів — травматичні й опікові ура­ ження у поєднанні з радіаційними.

Ведення рятівних робіт суттєво ускладнюється через радіоактивне зара­ ження місцевості, значні завали, тощо. За військовослужбовцями, які попа­ ли під вплив вражаючих факторів ядерного вибуху, але зберегли боєздат­ ність і не потребують направлення на лікування, медична служба організо­ вує нагляд.

При використанні противником хімічної зброї виникають осередки ураження, які у залежності від її фізико-хімічних властивостей, рельєфу мі­ сцевості та погодних умов можуть бути стійкими або нестійкими.

При організації лікувально-евакуаційного забезпечення в осередках са­ нітарних втрат від хімічної зброї необхідно враховувати наступні особливо­ сті:

>одномоментне (при використанні противником швидкодіючих отруй­ них речовин) або тривале (отруйні речовини сповільненої дії) форму­ вання санітарних втрат в осередку;

>можливість виникнення при певних умовах комбінованих уражень особового складу;

>можливість вторинних уражень потерпілих, а також медичного пер­ соналу в результаті десорбції отруйних речовин із зараженого одягу або спорядження евакуйованих уражених;

>необхідність надання медичної допомоги за невідкладними показан­ нями великій кількості уражених у дуже короткі терміни.

147

Проведення лікувально-евакуаційного забезпечення в осередках бакте­ ріологічного ураження залежить від характеристики вражаючої дії вико­ ристаних засобів.

Важливим завданням медичної допомоги являється організація бактері­ ологічної розвідки і швидке визначення виду бактеріального засобу.

Відразу ж після встановлення факту використання бактеріальних засобів проводиться екстрена неспецифічна профілактика особового складу. Після ідентифікації виду збудника організовується специфічна профілактика серед особового складу з проведенням, при необхідності, запобіжних щеплень.

При необхідності режиму обсервації або карантину медична служба здійснює нагляд за особовим складом з метою виявлення хворих і підозрі­ лих на інфекційні захворювання, їх своєчасної ізоляції та госпіталізації.

Контрольні питання для самоперевірки:

6.Поняття про етап медичної евакуації.

12.Заходи першої медичної допомоги.

13.Заходи долікарської (фельдшерської) допомоги.

14.Заходи першої лікарської допомоги.

15.Заходи кваліфікованої медичної допомоги.

16.Спеціалізована медична допомога.

17.Визначення поняття медичного сортування, його коротка характеристика.

18.Завдання медичного сортування.

19.Організація медичного сортування поранених і хворих.

20. Принципи медичного сортування поранених і хворих.

2 1 . Визначення поняття "медична евакуація".

22. Мета медичної евакуації.

23. Порядок проведення медичної евакуації.

24. Характеристика санітарно-транспортних засобів, які використову­ ються для евакуації поранених і хворих.

25. Особливості організації і проведення лікувально-евакуаційного за­ безпечення при ліквідації наслідків застосування противником засо­ бів масового ураження.

148

Глава 5

ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬК

Організація та систематичне проведення комплексу санітарногігієнічних та протиепідемічних заходів є одним із основних завдань меди­ чного забезпечення військ і має виключно важливе значення для збережен­ ня і зміцнення здоров'я особового складу, підтримання стійкого санітарноепідемічного благополуччя військ, підтримання високого рівня боєздатності військ.

Будь-яка війна є причиною різкого погіршення санітарно-гігієнічного та епідемічного стану населення та особового складу військ. Тому реалізація заходів медичної служби з протиепідемічного захисту спрямована на під­ тримання епідемічного благополуччя військ і є одним із найбільш важливих завдань медичного забезпечення як в мирний, так і у воєнний час.

5.1. Поняття, значення та місце санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у військах на воєнний час

Санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи являють собою єдину си­ стему, яка спрямована на збереження і зміцнення здоров'я військовослуж­ бовців, підвищення боєздатності особового складу, на запобігання виник­ нення і ліквідацію інфекційних захворювань у військах. Ці заходи прово­ дяться, як правило, в єдиному комплексі, але за своїм змістом, залученням необхідних фахівців, спеціалістів і засобів розподіляються на санітарногігієнічні та протиепідемічні.

Особливого значення набуває організація і проведення санітарногігієнічних та протиепідемічних заходів в умовах воєнного часу. Досвід ми­ нулого підтверджує, що епідемії є постійним і невід'ємним супутником усіх війн. У війнах минулих століть розповсюдження інфекційних захворювань в арміях, що вели війни, набувало настільки широких розмірів, що втрати від інфекційних захворювань значно перевищували санітарні втрати, спри­ чинені дією зброї противника. В середньому це співвідношення в різні пері­ оди історії війн складало 4—5 : І. Так, наприклад, у війні Наполеона проти Росії у 1812 році санітарні втрати від інфекційних захворювань за літню кам­ панію склали біля 80600 чоловік, в цей же час втрати від вогнепальної та холодних видів зброї не перевищували 7-8 тисяч.

Відомі випадки навмисного розповсюдження інфекційних захворювань у військах противника, які мали на меті ураження особового складу для до­ сягнення перемоги в битві чи кампанії.

XX століття відзначилось широкими розробками високоефективної і дешевої бактеріологічної зброї. Сьогодні бактеріологічна зброя є офіційно прийнятою на озброєння багатьох армій світу.

149