Org_med_zabezpe4_vijsk_Paska_2005
.pdf
Начальник медичної служби (його орган управління) включається в ро боту після ознайомлення з рішенням командира (командувача), а також розпорядженнями старшого начальника медичної служби. До роботи залу чається обмежене коло посадових осіб. Метод послідовної роботи дає мож ливість готувати у повному обсязі необхідні розрахунково-довідкові дані, ретельно оцінювати різні варіанти рішень. Він значною мірою забезпечує прихованість розробки відповідних заходів. Безумовною цінністю цього ме тоду у роботі є і те, що він дає можливість старшому начальнику медичної служби по закінченню планування активно надавати допомогу підлеглим з планування медичного забезпечення їх підрозділів. Разом з тим, цей метод має і деякі недоліки, основний з яких полягає в тому, що при такій органі зації роботи процес планування займає надто багато часу. І якщо в роки Ве ликої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. вказаний метод був основним і в тих конкретних умовах себе повністю оправдовував, то в сучасних умовах він буде мати більш обмежене використання.
Принципова схема методу послідовної роботи начальника медичної служби бригади подана на рис. 7.4.
Рис. 7.4. Метод послідовної роботи начальника медичної служби бригади
240
Порівняльна характеристики методів роботи при плануванні медичного забезпечення військових операцій наведена в табл. 7.1.
Найбільш повну уяву щодо послідовності, змісту, характеру і обсягу ді яльності начальника медичної служби (органу управління) можна отримати, коли використовується метод послідовної роботи (рис.7.5).
Робота начальника медичної служби з організації і планування медично го забезпечення військ в бою (операції) починається з отримання і збору
вихідної інформації.
Начальник (орган управління) медичної служби повинен накопичувати, систематизувати і аналізувати дані обстановки, які являють собою вихідну інформацію для всієї наступної роботи щодо планування і організації меди чного забезпечення військ.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Таблиця 7.1 |
|
|
|
Характеристика |
методів |
роботи при |
плануванні |
|||||
|
|
медичного забезпечення військ в бою |
(операції) |
|||||||
|
|
|
|
|||||||
Показники |
Послідовний метод |
|
Паралельний метод |
|||||||
Термін |
підготовки |
|
Тривалий |
|
|
|
Обмежений |
|||
бою |
(операції) |
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
||||
Початок |
Після |
прийняття |
рішен |
Після оголошення замислу |
||||||
ня і |
завершення |
плану |
командира (командувача) і |
|||||||
планування |
вання у вищій інстанції |
попередніх розпоряджень |
||||||||
|
|
|
старшого начальника |
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
||||
Хід планування |
|
Послідовно |
|
|
Паралельно у всіх інста |
|||||
|
|
|
|
нціях |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Підстава для плану |
Витяг з оперативної ди |
Усні (письмові) вказівки, |
||||||||
рективи (бойового |
розпорядження команди |
|||||||||
вання |
||||||||||
|
наказу) |
|
|
ра, старших начальників |
||||||
|
|
|
|
|
|
|||||
Обсяг залучення ор |
Обмежене коло посадо |
|
Всі |
посадові особи |
||||||
гану управління |
|
вих осіб |
|
|
||||||
|
|
|
|
|
||||||
Забезпечення при- |
В більшій |
мірі |
|
В |
меншій мірі |
|||||
хованості |
роботи |
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
||||
Тривалість |
плану |
|
Значна |
|
|
|
Незначна |
|||
вання |
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
Чіткий контроль і акти |
|
Надання широкої ініціа |
|||||
Робота нижчих ін |
|
тиви підлеглим у вирі |
||||||||
вна допомога підлеглим |
|
|||||||||
станцій |
|
шенні питань за призна |
||||||||
|
в плануванні |
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
ченнями |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Начальник медичної служби, приступаючи до розробки заходів з медич ного забезпечення військ в наступному бою або операції, повинен в першу чергу ознайомитися:
>з наказом і вказівками командира про наступні бойові дії, а також про завдання медичної служби щодо забезпечення цих дій;
241
>з розпорядженнями (вказівками) начальника медичної служби вищої ланки щодо порядку організації медичного забезпечення бойових дій військ;
>з даними про бойову та медичну обстановку, які будуть впливати на організацію медичного забезпечення військ.
Початковим моментом отримання вихідної інформації є орієнтування, яке проводить командир (командувач) чи начальник штабу частини, брига ди (АК). Під час о р і є н т у в а н н я начальник медичної служби, як правило, отримує наступні відомості:
>мету і характер наступного бою (операції); очікуваний бойовий поря док (оперативна побудова) військ і напрямок зосередження основних зусиль;
>основні дані про противника і його можливий вплив на війська;
>сили і засоби, що знадобляться частині (бригаді, об'єднанню) для ве дення бою (операції), райони і терміни їх прибуття;
>перелік питань з медичної служби, які необхідні командиру (коман дувачу) для прийняття рішення;
>терміни готовності військ до наступного бою (операції);
>терміни подання начальниками служб (у тому числі і начальником медичної служби) пропозицій щодо організації матеріальнотехнічного, тилового і медичного забезпечення і планів для їх затвер дження.
Р о з п о р я д ж е н н я с т а р ш о г о н а ч а л ь н и к а м е д и ч н о ї служби вищої ланки
вперіод підготовки бойових дій можуть містити наступні дані:
>терміни і порядок прибуття до складу частини (бригади, об'єднання) сил і засобів медичної служби з метою підсилення;
>терміни, райони і порядок розгортання (розміщення) медичних, сані тарно-транспортних частин, лікувальних закладів, що діють в інтере сах медичної служби частини (бригади, об'єднання);
>терміни лікування поранених і хворих в медичних пунктах частин
(медичних ротах бригад), військових польових пересувних госпіта лях;
>порядок евакуації поранених і хворих;
>порядок взаємодії з медичною службою сусідніх частин, з'єднань, об'єднань, місцевими органами охорони здоров'я;
>порядок і терміни подання донесень тощо.
Відповідальним етапом організації медичного забезпечення військ в на ступному бою (операції) є з'ясування начальником медичної служби за вдання медичної служби, яке він отримав від командира (командувача) чи начальника штабу під час орієнтування.
242
Рис. 7.5. Послідовність роботи начальника медичної служби з організації і
планування медичного забезпечення військ в бою (операції)
243
При з'ясуванні завдань медичної служби начальник медичної служби повинен зрозуміти завдання частини (бригади), характер і мету наступних бойових дій, їх розмах, завдання, поставлені перед медичною службою ко мандуванням і начальником медичної служби вищої ланки, строк підготов ки медичної служби. При з'ясуванні завдання особлива увага звертається на фактори і умови, які в даній конкретній обстановці можуть суттєво вплива ти на діяльність медичної служби. Слід зауважити, що виявлені в процесі з'ясування визначальні фактори обстановки глибоко аналізуються і оціню ються в подальшому - при оцінці обстановки.
Р о з р а х у н о к часу здійснюється після з'ясування завдання і має за мету визначити, яким часом володіє медична служба для підготовки до забезпе чення наступних бойових дій і як найраціональніше організувати проведен ня необхідних підготовчих заходів із врахуванням наявного для цього часу. Розрахунок часу здійснюється у наступному порядку. Спочатку визначаєть ся загальний час для підготовки медичної служби до забезпечення наступ них бойових дій військ, потім — час, визначений командиром (командува чем), протягом якого начальник медичної служби повинен прийняти і допо вісти своє рішення, а також мінімальний час, який необхідний для постано вки завдань підлеглим і організації підготовки сил та засобів медичної слу жби. Загальний бюджет часу обчислюється з моменту орієнтування (отри мання завдання) до строку готовності медичної служби. У всіх випадках не обхідно передбачити виділення якомога більше часу для підлеглих, зали шаючи для своєї особистої роботи лише необхідний мінімум. Розрахунок часу, по суті, є складанням календарного плану роботи на період підготовки до бойових дій.
У результаті з'ясування завдання і розрахунку часу намічаються заходи, на які необхідно звернути особливу увагу при організації медичного забез печення військ, визначаються невідкладні заходи медичної служби на пері од підготовки до бою (операції), а також кому і які віддати попередні роз порядження.
Попередні розпорядження віддаються з метою надання підлеглим біль шого часу для підготовки до забезпечення бойових дій. Зміст необхідних підготовчих заходів залежить від низки умов - характеру попередніх бойо вих дій, конкретної бойової і медичної обстановки, особливостей ведення бойових дій, санітарно-епідемічної обстановки та інших факторів.
Як правило, в попередніх розпорядженнях визначаються до виконання найбільш термінові та працемісткі заходи, зокрема:
>звільнення етапів медичної евакуації від поранених;
>згортання та переміщення сил і засобів медичної служби, їх захист, охорона та оборона;
>укомплектування підрозділів, частин і закладів медичної служби осо бовим складом, транспортом, відновлення медичного майна та інших засобів, ремонт техніки;
244
>забезпечення всього особового складу військ індивідуальними засо бами першої медичної допомоги і навчання користування ними;
>бойова підготовка особового складу медичної служби;
>санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи;
>організація зв'язку тощо.
Перелік заходів, які проводяться медичною службою з підготовки до на ступних бойових дій, при необхідності оформляється у вигляді спеціально го плану (плану підготовчих заходів).
Оцінка обстановки - це детальний її аналіз за елементами, порівняння і узагальнення даних, отриманих в результаті цього аналізу. Аналіз обстанов ки дозволяє виявити, в якій мірі ті чи інші умови обстановки будуть вплива ти на здоров'я та санітарне благополуччя особового складу окремої частини (бригади), на діяльність медичної служби з медичного забезпечення військ і на цій основі визначити конкретні практичні заходи. Оцінка обстановки за вершується висновками про заходи, які повинні бути проведені медичною службою при організації медичного забезпечення військ в конкретних умо вах обстановки, які складаються в період підготовки і в ході бойових дій.
Методи і послідовність оцінки можуть бути різними і залежать, голо вним чином, від загального бюджету часу та досвіду роботи начальника ме дичної служби. При достатній кількості часу та застосуванні методу послі довної роботи найчастіше використовується методика оцінки обстановки за елементами, при обмеженій кількості часу на планування і при застосуван ні методу паралельної роботи — комплексна оцінка обстановки.
Оцінюючи обстановку за елементами, необхідно уникати загальних роз думів і намагатися, виходячи з реальних умов, в кінцевому результаті вияви ти і сформулювати конкретні рекомендації з медичного забезпечення військ.
При оцінці обстановки за елементами послідовно аналізуються (оціню ються): противник, свої війська і сусіди, місцевість та метереологічні умо ви, радіаційна, хімічна і бактеріологічна обстановка, організація тилу, сили і засоби медичної служби.
При оцінці противника аналізуються склад (угруповання) його військ, їх озброєння, технічне оснащення, можливості щодо застосування різних засобів ураження, ступінь їх захисту, очікуваний характер дій, санітарноепідеміологічний стан тощо.
Із відомостей про свої війська та сусідів оцінюються: склад; укомплек тованість особовим складом і технікою; озброєння і захищеність; існуючі угруповання, їх бойові завдання, характер наступних бойових дій та їх вплив на зміст роботи медичної служби; боєздатність особового складу; са нітарно-епідемічний стан військ і займаної території; завдання сусідів і по рядок взаємодії з ними.
При оцінці бойового завдання військ визначається його глибина, ширина смуги бойових дій (операції), напрямки, на яких зосереджуються основні зусилля. В результаті оцінки угруповань своїх військ та завдань, які вони
245
будуть виконувати, повинні бути передбачені заходи медичної служби, ви явлені умови і способи їх проведення. При аналізі санітарно-епідемічного стану військ враховується інфекційна захворюваність, санітарно-гігієнічні умови як у військах, так і в районі їх розташування.
При оцінці боєздатності особового складу військ обов'язково врахову ється вишкіл і стан здоров'я військовослужбовців, аналізується ступінь фі зичної втоми, стан харчування, сумарна доза опромінення, отримана під час попередніх бойових дій.
У процесі оцінки своїх військ і при співставленні відомостей про них з даними про противника формується уява щодо співвідношення сил в різні періоди бою (операції). Це дозволяє зробити попередній висновок щодо можливої інтенсивності виникнення та характеру санітарних втрат, їх мож ливого розподілу за напрямками та рубежами, про найбільш важливі умови діяльності медичної служби і доцільні способи використання її сил і засо бів. В окремих випадках при оцінці своїх військ виникає можливість накре слити найбільш доцільне угруповання сил і засобів медичної служби до по чатку бойових дій, а також рубежі розгортання медичних пунктів частин (медичних рот бригад), військових польових пересувних госпіталів під час наступного бою (операції). Кінцеві висновки щодо можливих рубежів най більш напружених бойових дій, величини і структури санітарних втрат мо жуть бути зроблені тільки після оцінки місцевості.
При оцінці сусідів аналізується, в якій мірі виконувані ними бойові за вдання можуть полегшити або завадити виконанню бойових завдань своєї частини і як це вплине на організацію медичного забезпечення.
Оцінка місцевості здійснюється з метою виявлення її особливостей, які можуть затрудняти або полегшувати бойові дії військ, мати той чи інший вплив на стан здоров'я особового складу, на діяльність медичної служби. В результаті оцінки місцевості здебільшого створюється досить повна уява про характер і вірогідний розвиток наступного бою (операції), що дозволяє більш чітко сформулювати зміст основних заходів з організації медичного забезпе чення військ. У процесі оцінки місцевості з'ясовуються умови збору, виносу і вивозу поранених на різних рубежах і напрямках дій військ, розгортання етапів медичної евакуації, їх укриття від впливу засобів ураження, наміча ються шляхи евакуації, визначаються можливості використання місцевих за собів комунікації, цивільних медичних закладів в інтересах медичної служби.
Оцінка місцевості здійснюється за зонами (ділянками) в наступній по слідовності: у наступі - територія, на якій розміщені свої війська, місцевість у районі (смузі) наступних бойових дій, місцевість у глибині району (сму ги), яка зайнята противником; в обороні - місцевість, яку займає противник, потім місцевість у районі бойового зіткнення військ, територія, на якій роз міщена бригада (частина), і, наприкінці, тиловий район (смуга).
У результаті оцінки противника, своїх військ і місцевості формулюються наступні в и с н о в к и :
246
>вплив місцевості на ефективність використання різних засобів ура ження;
>кінцевий висновок про характер бою (напруга і темп), про можливі рубежі найбільш напружених бойових дій і найбільших втрат, про ві рогідний розмір санітарних втрат;
>умови виносу (вивозу) та евакуації поранених і хворих;
>можливі рубежі (райони) розгортання медичних пунктів (закладів) та маневр ними, що передбачається;
>найбільш вигідні шляхи евакуації;
>санітарно-епідемічний стан району розташування наступних бойових дій та зумовлені цим станом відповідні заходи медичної служби.
Метеорологічні умови, пора року й час доби, як правило, оцінюються одночасно з оцінкою місцевості. При цьому особлива увага приділяється характеру погоди, температурі повітря, опадам, можливим змінам погоди під час бойових дій, напрямку вітру тощо .
Оцінка радіаційної, хімічної та бактеріологічної (біологічної) обста новки може здійснюватися як до нанесення противником ядерних, хімічних і бактеріологічних (біологічних) ударів (прогнозування обстановки), так і після їх нанесення.
Оцінка радіаційної, хімічної та бактеріологічної (біологічної) обстановки начальником медичної служби включає:
>нанесення на карту наявних до початку бою зон з різними рівнями за бруднення та визначення вірогідного характеру і масштабу забруд нення місцевості радіоактивними та хімічними речовинами, бактеріо логічними засобами під час бойових дій;
>розрахунок доз опромінення, які може отримати особовий склад при діях на забрудненій місцевості, визначення впливу радіоактивного ураження на боєздатність військ і діяльність медичної служби, оцінка можливих санітарних втрат від впливу іонізуючого опромінення;
>визначення заходів захисту особового складу і організаційних заходів медичної служби, які забезпечують зниження вражаючої дії радіоак тивного опромінення.
Дані про місце вибуху і його потужність начальник медичної служби повинен намагатися активно і як можна скоріше отримати в штабі або від підрозділів, які опинилися в районі вибуху.
Оцінка радіоактивної, хімічної та бактеріологічної (біологічної) обста новки з урахуванням даних про противника та свої війська дозволяє зроби ти висновки про можливий розмір санітарних втрат при дії військ на забру дненій місцевості, про заходи щодо захисту уражених, хворих і підрозділів медичної служби, які знаходяться під безпосередньою загрозою опромінен ня (забруднення, зараження), про можливі маршрути, способи і терміни по долання забруднених (заражених) ділянок місцевості, про організацію сані тарної обробки особового складу військ.
247
При оцінці організації тилу частини (бригади) аналізуються: існуюче розташування тилових частин і підрозділів, прийнятий та запланований для бою порядок підвозу матеріальних засобів, намічені шляхи підвозу та ева куації і можливості використання зворотних рейсів транспорту підвозу для евакуації поранених і хворих, організацію захисту, охорони та оборони тилу частини (бригади). На основі цієї оцінки уточнюються райони (рубежі) роз гортання етапів медичної евакуації.
При оцінці сил і засобів медичної служби аналізуються:
>укомплектованість підрозділів і частин медичної служби особовим складом, транспортом і забезпеченість їх медичним майном; їх злаго дженість і бойовий досвід особового складу, стан майна та транспор тних засобів;
>розташування сил і засобів медичної служби, відповідність цього роз ташування характеру бойових дій, бойовим завданням частини (бри гади) і умовам обстановки;
>ступінь заповнення медичних пунктів, медичних рот, лікувальних за кладів пораненими і хворими, їх лікувально-евакуаційна характерис тика; існуючий порядок медичної евакуації;
Рможливість використання засобів підсилення та місцевих ресурсів;
>можливості медичної служби щодо надання медичної допомоги пора неним і хворим та їх евакуації, а також відповідність цих можливос тей очікуваному обсягу роботи.
Для того щоб прийняти рішення, яке найбільше відповідає конкретній обстановці, начальник медичної служби здійснює низку розрахунків, які до зволяють судити про обсяг майбутньої роботи, про потребу в силах і засо бах медичної служби та про забезпеченість ними.
Основою всіх розрахунків (потреби в засобах збору, виносу (вивозу) по ранених, у санітарному транспорті для медичної евакуації, в крові та крово замінниках, антибіотиках тощо) є дані про можливу величину і структуру санітарних втрат в бою (операції).
Показники можливих санітарних втрат особового складу військ під час проведення бою (операції) слід розраховувати у відповідності з методикою, визначеною Генеральним Штабом Збройних Сил України, на підставі да них, отриманих від командування. Якщо очікувані санітарні втрати визна чити неможливо, то планування роботи медичних підрозділів, частин і за кладів здійснюється шляхом визначення змісту і обсягу їх роботи при над ходженні різної кількості поранених і хворих.
Розрахунок потреби кількості ланок санітарів-носіїв
При розрахунках потреби в засобах збору та виносу (вивозу) поранених з поля бою враховується, що виносу (вивозу) з поля бою підлягає 5 0 % по ранених, а решта 5 0 % виходять самостійно.
Потреба в силах та засобах виносу поранених з поля бою (осередків ураження) - кількість ланок санітарів-носіїв — розраховується по формулі: 248
С— кількість ланок санітарів-носіїв, необхідних для виносу поранених
зполя бою;
СВ — санітарні втрати частини від звичайної зброї противника; / 7 - продуктивність ланки санітарів-носіїв (за день бою одна ланка са
нітарів-носіїв може винести 6-8 тяжкопоранених); А: - частка тих, хто потребує виносу;
к дорівнює 0,5 (тобто виносу з поля бою потребує 50 % загального числа поранених).
Розрахунок потреби кількості санітарних транспортерів
Кількість санітарних транспортерів розраховується по формулі: де
С — кількість санітарних транспортерів, необхідних для вивозу пора нених з поля бою;
СВ - санітарні втрати від звичайної зброї; П — продуктивність одного санітарного транспортера за одиницю часу
(за одну годину одним санітарним транспортером можна вивезти 4-10 тяж копоранених, а за день бою - 36—48);
к- частка тих, хто потребує вивозу;
к- дорівнює 0,5 (тобто вивозу з поля бою потребують 50 % загально го числа поранених).
Розрахунок потреби кількості санітарних автомобілів:
При проведенні розрахунку потрібно враховувати, шо із загальної кіль кості поранених і хворих, які знаходяться в медичних підрозділах бригади, підлягають евакуації в медичну роту на санітарному транспорті 50-60%, а решта 4 0 - 5 0 % поранених і хворих можуть бути евакуйовані транспортом загального призначення.
Кількість санітарних автомобілів, необхідних для евакуації поранених з М П Б до медичної роти, розраховується по формулі:
Са - потрібна кількість одиниць автомобільного санітарного транспо
рту;
к — коефіцієнт потреби в евакуації автомобільним санітарним транс портом (0,5-0,6);
с- можливі санітарні втрати за день бою;
р- плече евакуації (для бригади 20 км);
Мс - евакоємність санітарного автомобіля (УАЗ-3962 - 5 чол.); Д — середня величина добового пробігу санітарного автомобіля (для
бригади 100—150 км).
249