Org_med_zabezpe4_vijsk_Paska_2005
.pdfкож передбачає як особисте спілкування посадових осіб, так і застосування різних каналів зв'язку для невідкладних доповідей та передачі донесень за встановленими формою і часом.
Військово-медична інформація за своїм призначенням та змістом розпо діляється на інформацію стану та командну інформацію. Перша включає детальні відомості про умови життя та побуту військовослужбовців, зміст завдань, які вони виконують; санітарно-епідемічний стан військових частин та території, де вони розташовані; стан здоров'я особового складу; умови, характер діяльності та можливості підрозділів, частин і закладів медичної служби, а також багато іншого, що характеризує об'єкт управління. Інфор мація стану є вихідним матеріалом для аналізу діяльності медичної служби та для прийняття рішення на організацію медичного забезпечення військ (сил).
За допомогою командної інформації начальники медичної служби різ них рівнів здійснюють управлінський вплив на своїх підлеглих. Ця інфор мація закладається в директиви, розпорядження, що розробляються началь никами (органами управління) медичної служби. Основою діючої у військах системи збору, обробки та аналізу військово-медичної інформації є офіцій но встановлений у Збройних Силах України медичний облік та звітність.
Вся інформація в системі управління медичної служби повинна відпові дати певним вимогам якості:
>точність — висока достовірність і об'єктивність даних;
>цілісність - перелік і обсяг даних повинні дозволяти прийняти необ хідне рішення;
>співвідносність — дані, які використовують на різних рівнях управлін ня, повинні бути однотипними;
>послідовність - дані необхідно подавати у встановленому порядку;
>єдність формату - дані повинні оформлятись за чітко визначеною фо рмою (реквізитами) у всій управлінській вертикалі. Ця вимога особ ливо важлива в сучасних умовах при застосуванні автоматизованих (комп'ютерних) систем обробки інформації;
>своєчасність - дані повинні оперативно відображати зміни обстановки;
>своєрідність (валідність) - дані повинні бути адекватними умовам конкретної обстановки; необхідно збирати, аналізувати і подавати са ме ті дані, які потрібні.
Аналітичний етап в процесі управління медичною службою передба чає аналіз отриманої інформації та розробку рішень відповідно до завдань медичних підрозділів, частин, закладів та умов бойової обстановки.
Вся зібрана інформація, перед тим, як її аналізувати, підлягає попередній статистичній обробці, суть якої полягає в тому, щоб обгрунтувати первинні матеріали та визначити узагальнені показники. На сьогодні медична служба Збройних Сил України має усі документи медичного обліку та звітності, які формалізовані і придатні для машинної обробки.
230
Після отримання основних узагальнених показників начальник (орган управління) медичної служби розпочинає аналіз інформації. Суть аналізу полягає у виявленні причинно-наслідкових зв'язків, які зумовлювали б ті чи інші зміни системи медичного забезпечення чи стану здоров'я військо вослужбовців. Аналіз також потрібен для чіткого з'ясування питань, що потребують оперативного вирішення; для контролю ефективності заходів, які здійснює медична служба; для виявлення недоліків у її роботі та вста новлення їх причин виникнення. Найефективніші результати дає аналіз, в ході якого використовують кількісні методи обгрунтування висновків та рішень.
Організаційний етап управлінської діяльності включає оформлення прийнятого рішення, доведення його до конкретних виконавців, здійснення контролю за виконанням прийнятого рішення.
Організація управління медичною службою передбачає створення сис теми управління медичною службою, підтримання її у високій готовності; її розвиток і розширення при медичному забезпеченні, а також підготовку і здійснення заходів забезпечення її безперервної роботи. Система управ л і н н я медичної служби (від грецького Systema — ціле, сукупність елемен тів, які знаходяться у відносинах і зв'язку між собою, утворюючи певну ці лісність і єдність) — це сукупність функціонально пов'язаних між собою об'єктів, суб'єктів і засобів управління.
Об'єктом управління медичної служби, як системи, є підрозділи, час тини і заклади медичної служби, а також окремі особи або їх колективи, які безпосередньо здійснюють медичне забезпечення, а суб'єктом управління
— органи управління, начальники (командири) медичної служби, які відпо відно розгортають та працюють у пунктах управління. Засоби управління забезпечують обмін інформацією як всередині системи між суб'єктом і об'єктом управління, так і з іншими системами управління, а також збір, обробку, частковий (технічний) аналіз і передачу інформації.
Під органами управління медичної служби розуміють штатні колективи посадових осіб, які організаційно об'єднані для виконання певних функцій з управлінням медичними силами і засобами. У воєнний час місця розгортан ня і роботи начальників (органів управління) медичної служби видів зброй них сил, оперативних командувань, армійських корпусів, бригад передбаче ні на відповідних тилових пунктах управління (ТПУ) без оперативного під порядкування начальнику тилу. В медичних з'єднаннях, частинах і закладах також розгортаються пункти управління, як правило, силами особового складу штабу, комендантського підрозділу і підрозділу зв'язку. Оперативні групи з органу управління медичної служби виділяються на командні пунк ти (КП) та запасні командні пункти (ЗКП), а при необхідності й на інші пункти управління військ, сил, служб. Начальники медичної служби брига ди, частини під час бойових дій здійснюють управління підлеглими струк турами медичної служби з командних пунктів своїх командирів.
231
Підпорядкованість начальників медичної служби. Залежність між
суб'єктом і об'єктом управління в медичній службі визначається підпоряд кованістю медичних підрозділів, частин і закладів відповідним начальни кам, нижчих управлінських інстанцій - вищим.
Органи управління медичної служби, як суб'єкти управління, визнача ють мету і способи дій об'єктів управління та впливають на них в інтересах досягнення визначеної мети.
Такими органами управління в медичній службі Збройних Сил (ЗС) України на воєнний час є: Департамент охорони здоров'я Міністерства обо рони України (ДОЗ МОУ); медична служба видів ЗС України, як орган управління; військово-медичні управління (ВМУ) оперативних команду вань (ОК); управління пересувних госпітальних баз (ПГБ); управління тери торіальних госпітальних баз (ТерГБ); військово-медичні відділи (ВМВ) ар мійських корпусів (АК); управління медичної бригади армійського корпусу; медична служба з'єднань та окремих військових частин, (рис. 7.1).
Рис. 7.1. Органи управління медичною службою та їх місце серед органів управління військами.
232
Медичне забезпечення бойових дій безпосередньо організують відповід ні начальники медичної служби бригад та окремих частин. Вони несуть пряму відповідальність за своєчасне проведення заходів із медичного забез печення військ та доповідають по команді щодо необхідності заходів, до виконання яких слід залучати командирів, особовий склад військ, а також сили і засоби інших служб.
Начальник медичної служби частини (бригади) підпорядковується ко мандиру частини (бригади). Із спеціальних питань медичного забезпечення військ він виконує вказівки старшого начальника медичної служби.
Начальники (командири) медичних підрозділів, частин і закладів безпо середньо підпорядковані відповідному начальнику медичної служби, нача льнику військово-медичного відділу (управлінню). Так, наприклад, началь ник медичного пункту окремої частини (полк, батальйон) підпорядкований начальнику медичної служби частини, командир медичної роти бригади — начальнику медичної служби бригади, а командир окремої медичної брига ди армійського корпусу - начальнику військово-медичного відділу армійсь кого корпусу і т. ін. (рис.7.2).
Рис. 7.2. |
Підпорядкованість |
начальників медичної служби |
|
на мирний |
і воєнний час |
Основним засобом управління є зв'язок. Безперебійний діючий зв'язок в системі управління медичної служби забезпечується застосуванням відповід них засобів і створенням системи зв'язку. Під системою зв'язку розуміють складну організаційно-технічну сукупність мереж, вузлів і ліній зв'язку, про грамно-технічних комплексів (засобів) автоматизованого управління, засобів
233
зв'язку, автоматизованих робочих місць посадових осіб пунктів управління (штабів), створених для забезпечення інформаційного обміну та автоматизо ваної обробки інформації в усіх ланках управління медичною службою.
Інформаційний обмін у системі управління медичною службою забез печує передавання і приймання сигналів централізованого бойового управ ління, обмін документальними повідомленнями, ведення телефонних пере говорів, обмін даними та надання інших послуг зв'язку посадовим особам органів управління.
Автоматизована обробка інформації створює умови для підвищення якості оперативно-тактичних розрахунків і моделювання медичного забез печення військ чи діяльності лікувальних закладів з прийому, медичного сортування, надання медичної допомоги та лікування поранених і хворих.
Упродовж останніх років у ЗС України впроваджена автоматизована си стема управління (АСУ) діяльністю військ. А С У діяльністю військ - це за хищена закрита комп'ютерна мережа, що з'єднує командні пункти усіх структурних і функціональних елементів ЗС України. АСУ діяльністю військ керується із центрального командного пункту ЗС України і функціо нально поділена на А С У мирного і АСУ воєнного часу.
Основними завданнями системи зв'язку при організації медичного за безпечення військ (сил) є:
>забезпечення повноцінного інформаційного обміну та автоматизова ної обробки інформації із заданою якістю в системі управління меди чним забезпеченням при підготовці та застосуванні військ (сил);
>забезпечення організації взаємодії зі службами тилового і технічного забезпечення, закладами цивільної охорони здоров'я та приданими медичними частинами і закладами;
Усвоєчасна передача сигналів оповіщення.
Умедичних з'єднаннях, частинах і закладах є штатні підрозділи зв'язку, які використовуються для забезпечення зв'язку при управлінні медичною службою. У медичних підрозділах є штатні засоби зв'язку: радіостанції, те лефонні апарати тощо. Стійкість і безперебійність зв'язку начальника (орга ну управління) медичної служби з командуванням, старшим медичним нача льником (вищим органом управління), підлеглими об'єктами управління мо жна забезпечити тільки при комплексному використанні як власних засобів зв'язку медичної служби, так і засобів командування, тилу та інших служб.
Для управління медичною службою у воєнний час, в основному, застосо вуються: радіодротові, радіорелейні, пересувні та сигнальні засоби зв'язку.
Радіозв'язок використовують начальники (органи управління) медичної служби для управління медичними з'єднаннями, частинами, підрозділами і закладами безпосереднього підпорядкування, які мають штатні або виділені
уїх розпорядження загальновійськові радіостанції. У частинах використо вують переважно ультракороткохвильові станції з дальністю дії до 15-20 км під час руху і до 50 км при розташуванні на місці. У з'єднаннях використо234
вують короткохвильові станції з дією до 20-30 км під час руху і до 100 км та більше - на місці. Зв'язок радіозасобами медичної служби може здійс нюватись по радіомережах (радіонапрямках) тилу. Крім того, для управлін ня силами і засобами медичної служби на евакуаційних напрямках можуть створюватись окремі радіомережі у складі виділених радіостанцій відповід них органів управлінь і санітарно-транспортних частин. У всіх радіомере жах передбачається можливість виводу любого пункту управління для ро боти у радіонапрямках.
Радіозв'язок з лікувальними та санітарно-епідеміологічними закладами, санітарно-транспортними частинами, евакуаційними пунктами здійснюєть ся по радіомережах допоміжних вузлів зв'язку або госпітальних баз. Для управління евакуацією поранених і хворих повітрям або залізницею вико ристовується радіомережа у складі радіостанцій представника військовотранспортної авіації і начальника військових сполучень аеропорту (залізни чної станції). Оповіщення про повітряну обстановку здійснюють командні пункти по спеціальній радіомережі оповіщення. В цю радіомережу органи управління медичної служби, медичні підрозділи, частини і заклади вклю чають радіоприймальні засоби.
Д р о т о в и й з в ' я з о к широко використовується структурами медичної слу жби, починаючи з медичного пункту частини і вище. Даний вид зв'язку за стосовується, в основному, при розташуванні на місці, в районах очікування, при оборонних бойових діях, а також для забезпечення внутрішнього зв'язку в лікувальних закладах та пунктах управління. Дротовий зв'язок забезпечує добру якість передачі інформації, але складнощі при прокладці ліній та їх вразливість, а також громіздкість обладнання обмежують його застосування.
Радіорелейні засоби застосовуються для зв'язку між медичними части нами, з'єднаннями, закладами і органами управління в єдиній системі зв'язку військових з'єднань і вище. Радіорелейний зв'язок використовуєть ся, головним чином, при розташуванні пунктів управління на місці та при роботі їх з коротких зупинок.
Зв'язок радіорелейними і дротяними засобами здійснюється по вісям і напрямкам з використанням ліній і каналів опорної мережі зв'язку військ2 (сил), місцевої державної мережі зв'язку, а також мереж зв'язку транспорт них міністерств, відомств.
Лінії зв'язку забезпечуються, як правило, радіорелейними станціями комплексних апаратних зв'язку (П-240Т, П-241Т) до 25-50 км, або польо вим кабелем на відстань до 10-15 км.
2 Для потреб військ ОК розгортаються головна, одна-дві додаткові вісі зв'язку і рокади зв'язку. Там, де вони пересікаються, розміщуються опорні вузли зв'язку (ОВЗ), із яких виділяються (рішенням начальника військ зв'язку ОК) по 1—2 канали для органів управ ління медичної служби. Головна вісь зв'язку розгортається у напрямку переміщення КП, ЗКП і ТПУ. Відстань між рокадами складає від 50 до 100 км.
235
Лінії прив'язки до опорних і допоміжних вузлів зв'язку (ДВЗ) розгорта ються силами і засобами зв'язку самих органів управління, частин і закладів медичної служби.
З в ' я з о к п е р е с у в н и м и засобами медичної служби на рівні окремої вій ськової частини, здійснюється через осіб, які супроводжують поранених і хворих, водіїв санітарного транспорту і спеціально призначених зв'язкових. Зазначений вид зв'язку для органів управління медичної служби організу ється в єдиній мережі фельд'єгерсько-почтового зв'язку (ФПЗ) військ (сил). Його основу складають вузли і станції Ф П З з відповідними маршрутами пе ресувних засобів зв'язку від вузлів Ф П З до станцій Ф П З та від останніх до пунктів управлінь частин і закладів, що до них приписані. Обов'язком орга нів управління медичної служби є контроль за своєчасною припискою під порядкованих частин і закладів до відповідних станцій Ф П З .
З в ' я з о к с и г н а л ь н и м и засобами (сигнальними ракетами, ліхтарями, прапорцями, покажчиками, знаками тощо) застосовується медичною служ бою для подання різних сигналів на етапах медичної евакуації, управління рухом санітарного транспорту в межах прямого бачення тощо .
Система управління медичною службою повинна мати високу бойову готовність, живучість, стійкість і забезпечувати можливість як централізо ваного, так і децентралізованого управління.
Таким чином, для надійного і ефективного управління медичною служ бою начальнику медичної служби (особовому складу органу управління) потрібні: високий рівень професійної підготовки і досвід організаційної ро боти; глибоке розуміння ними характеру сучасної війни, способів ведення операцій (бойових дій) і принципів медичного забезпечення військ (сил); глибокі знання можливостей та основ застосування підлеглих органів меди чної служби; передбачення і передбачливість; вміння вірно з'ясовувати за вдання, поставлені командуванням і старшими начальниками та оцінювати обстановку; гнучке і вчасне реагування на зміни обстановки; висока опера тивність в роботі при прийнятті рішень, постановці (уточненні) завдань під леглим і плануванні медичного забезпечення; дисципліна; розумна ініціати ва; вміле використання засобів зв'язку і автоматизації управління.
7.2. Методи і послідовність роботи начальника медичної
служби бригади з прийняття рішення на організацію медич ного забезпечення. План медичного забезпечення бригади в бою, порядок його оформлення. Постановка завдань підлег лим і проведення контролю їх виконання
Процес управління медичним забезпеченням військ (сил) у воєнний час включає:
>з'ясування завдання медичної служби;
>розрахунок часу;
>оцінку обстановки;
236
>прийняття рішення і планування медичного забезпечення;
>постановку завдань підлеглим структурам медичної служби;
>організацію взаємодії між медичною службою та іншими структурами військ (сил) і цивільними органами охорони здоров'я;
>всебічне забезпечення виконання завдань;
>практичну допомогу підлеглим при виконанні завдань;
>управління медичною службою при підготовці і виконанні медичного забезпечення;
>контроль готовності медичної служби до медичного забезпечення військ.
Увоєнний час в процесі управління медичною службою окремих частин (бригад, об'єднань) можна виділити два основних періоди: при підготовці до бойових дій і безпосередньо під час бойових дій.
Робота начальника (органу управління) медичної служби з організації ме дичного забезпечення військ в наступних бойових діях здійснюється у відпо відності з прийнятим порядком роботи штабу і органів управління військами.
Найефективніше використання сил і засобів медичної служби, безперер вне і чітке управління ними можливе лише за умов постійного знання об становки начальником медичної служби, а також вміння ним швидко і пра вильно її оцінити; своєчасного прийняття рішення на медичне забезпечення, що відповідає умовам обстановки; своєчасної і чіткої постановки завдань підлеглим у відповідності з прийнятим рішенням, систематичного контро лю виконання завдань і допомоги підлеглим.
Основу управління медичною службою в наступному бою (операції) складає рішення начальника медичної служби. Тому прийняття рішення, постановка завдань підлеглим і оформлення рішення у вигляді плану меди чного забезпечення військ є основним і найважливішим етапом роботи на чальника медичної служби та його органу управління в період підготовки до бою (операції).
Рішення на медичне забезпечення бойових дій повинно базуватися на принципах медичного забезпечення, прийнятих в збройних силах, і відпові дати рішенню командира (командувача) на організацію і ведення бойових дій, рішенню старшого начальника медичної служби, забезпечувати най більш ефективне виконання завдань, поставлених медичній службі. Воно повинно бути точним, повним і конкретним.
Розробка і прийняття рішення, як і вся робота командира та штабу з орга нізації бою, повинні здійснюватися в короткі терміни, що дає можливість най більше часу надати військам для підготовки до бою. Тому і начальник медич ної служби повинен завчасно систематично збирати і накопичувати необхідні дані про обстановку. Після ознайомлення з завданням окремої частини (бри гади, об'єднання) раніше зібрані відомості уточнюються і доповнюються.
Рішення щодо організації медичного забезпечення приймає начальник медичної служби і несе за нього особисту відповідальність. У підготовці
237
даних для прийняття рішення та його оформлення бере активну участь осо бовий склад органу управління, кожен у відповідності зі своїми функціона льними обов'язками. При прийнятті рішення, постановці завдань і плану ванні медичного забезпечення можуть використовуватись наступні основні
методи |
роботи начальника |
медичної служби: |
метод послідовної роботи, |
метод |
паралельної роботи або |
їх поєднання. |
|
Метод п а р а л е л ь н о ї роботи |
використовується |
при обмежених термінах, |
|
які відводяться на підготовку медичного забезпечення військ в бою (опера ції), і в сучасних умовах вважається основним. Принципова схема методу паралельної роботи подана на рис. 7.3.
При паралельному методі організації роботи заходи з підготовки медич ного забезпечення військ здійснюються відносно одночасно в усіх інстанці ях управління. Кожна нижча інстанція приступає до розробки рішення на основі задуму бою (операції), визначеного командиром (командувачем), і попередніх розпоряджень, виданих старшим медичним начальником. У цьому випадку начальник медичної служби не буде володіти достатніми даними для всебічної оцінки обстановки і детальної розробки заходів з ор ганізації медичного забезпечення військ.
Тому рішення з медичного забезпечення військ, що приймається в таких умовах, як правило, охоплює тільки основні, принципові питання організа ції медичного забезпечення військ в наступному бою, операції (основні за вдання медичної служби, приблизні райони розгортання або зосередження підрозділів, частин, закладів медичної служби, загальний порядок їх роботи до початку бойових дій і в ході бою, основні заходи організації евакуації поранених і хворих, перелік і загальний порядок проведення санітарногігієнічних і протиепідемічних заходів тощо).
При зазначеному методі роботи начальник медичної служби (його орган управління) уточнює прийняте рішення і завершує оформлення плану меди чного забезпечення, уточнює завдання підлеглим після ознайомлення з рі шенням свого командира (командувача), а також з розпорядженнями старшо го начальника медичної служби після завершення планування на їх рівні.
Таким чином, у зв'язку з жорстким лімітом часу при методі паралельної роботи основна увага зосереджується на вирішенні головних завдань, нада ючи можливість підлеглим широкої ініціативи у вирішенні інших питань у відповідності з їх обов'язками.
Цей метод вимагає від органів управління завчасного розподілу і особ ливо чіткого виконання кожним своїх функціональних обов'язків, високої організованості і злагодженості в роботі, суворої дисципліни.
Метод послідовної роботи використовується при тривалих термінах підготовки бою (операції). При цьому методі кожна нижча інстанція розпо чинає працювати після прийняття рішення і завершення планування у ви щій інстанції на основі отриманих виписок з бойового наказу (оперативної директиви).
238
а
-о
4
1
U:
Iз
о
X з*
-о
5
а
а
•о
з*
X
а
S
о
о
«і.
'S
а
•о
5
І§
-о
£
І
" і
К
а
а.
239