Ендокринна частина статевих залоз (яєчко та яєчник)

У паренхімі яєчка(parenchyma testis) розміщеніінтерстиційні клітини(Лейдіга), які виділяютьте­стостерон.

Тестостерон впливає на розвиток первинних чо­ловічих статевих ознак (ріст статевого члена (penis), яєчка(testis), над'яєчка(epididymis) і цибулино- сечівникових залоз(glandulae bulbourethrales) та на розвиток вторинних статевих ознак.

У паренхімі яєчника(parenchyma ovarii) розмі­щені:

• жовте тіло(corpusluteum), що продукуєпро­гестерон,який "готує" слизову оболонку матки до фіксації зародка, затримує розвиток нових фолікулів і стимулює розвиток грудних залоз(glandulae mammariae) під час вагітності;

• фолікулярний епітелій(epitheliumfolliculare), що виділяєфолікулін,регулює розвиток таких пер­винних жіночих статевих ознак: ріст яєчника (ovarium) і матки (uterus) та розвиток вторинних жі­ночих статевих ознак: ріст грудної залози, волосся за жіночим типом, менструації тощо.

Отже, ці гормони впливають не лише на розвиток вторинних статевих ознак, але й на розвиток плода під час вагітності.

Ендокринна частина підшлункової залози

Вона представлена острівцями підшлункової залози(insulaepancreaticae), які ще називаютьсяострівцями Лангерганса.Вони розміщені по всій залозі, але найбільше їх міститься в хвості підшлун­кової залози (caudapancreatis).

Вони виробляють:

• соматостатин,панкреатичні поліпептиди та ін., які продукуютьC,D,PP-інсулоцити;

• інсулін,що виробляєтьсяß-клітинами острівців;

• глюкагон,який виробляютьa-клітини острівців; він є антагоністом інсуліну.

При недостатній продукції інсуліну виникає за­хворювання - цукровий діабет.

Параганглії (paraganglia)

Параганглії є невеликими скупченнями хрома- фінних клітин,що не мають чітко визначеної лока­лізації. Найчастіше вони розміщені біля черевної аорти(аортальні парагангліі-paragangliaaortica) або в товщі симпатичного стовбура(симпатичний паравузол-paraganglionsympathicum).

Параганглії також розміщуються у товщі вузлів симпатичного стовбура - симпатичні параганглії (paragangliasympathica) - усонному клубочку (glomuscaroticum) в місці біфуркації спільної сонної артерії такуприковому клубочку(glomuscoccygeum) на кінці серединної крижової артерії.

Параганглії виконують функцію, аналогічну до функції мозкової речовини надниркової залози, і продукують гормон адреналін.

Параганглії розвиваються із симпатобластів за­кладки симпатичного стовбура - хромафінобластів.

Неврогенні ендокринні залози (гіпофіз, шишко­подібна залоза) будуть описані в розділі "Центра­льна нервова система".

Змістовий модуль 10 АРТЕРІАЛЬНА СИСТЕМА

До серцево-судинної системи (systemacardiovasculare) належать серце та складна сітка кровоносних і лімфатичних судин.

Кровоносну систему (systemasanguineum), яка є замкненою, складають:

• артерії (arteriae);

• судини мікроциркуляторного кровоносного рус­ла;

• вени (venae).

Центральним органом кровоносної системи є се­рце (cor), з яким сполучаються кровоносні судини(vasa sanguinea).

По артеріях кров тече від серця, по венах кров тече до серця.

Виділяють три кола кровообігу:

Велике коло кровообігу(circulussanguineusmajor) починається з лівого шлуночка, з якого вихо­дить аорта і закінчується в правому передсерді, куди впадають верхня порожниста вена (venacavasuperior) та нижня порожниста вена (venacavainferior). Це тілесне коло кровообігу забезпечує ар­теріальною кров'ю всі органи та тканини організму.

Мале коло кровообігу(circulussanguineusminor) починається з правого шлуночка (ventriculusdexter), де виходить легеневий стовбур (truncuspulmonalis), і закінчується в лівому передсерді (atriumsinistrum), куди вливаються 4 легеневі вени (venaepulmonales). Це є легеневе коло кровообігу, в арте­ріях якого тече венозна кров, а у венах - артеріаль­на. Воно виконує функцію газообміну.

Серцеве коло кровообігу(circulussanguineuscordis) починається від висхідної частини аорти (parsascendensaortae;aortaascendens) з вінцевих арте­рій (arteriaecoronariae) і закінчується венами серця, що впадають у праве передсердя (atriumdextrum).

Кровоносні судини (vasasanguinea) відсутні у:

• волоссі (pili);

• нігтях (ungues);

• епітеліальному шарі шкіри (stratumepitheliale cutis);

• рогівці ока (cornea oculi);

• суглобових хрящах (cartilagines articulares).

Лімфатичні судини (vasalymphatica) належать до

лімфатичної системи (systemalymphaticum). Лімфа (lympha) тече по лімфатичних судинах і вливається у венозну систему.

Лімфокапілярна сітка (retelymphocapillare) відсу­тня у:

• головному та спинному мозку (encephalonet medulla spinalis);­

• оболонах мозку (meninges);

• очному яблуці (bulbus oculi);

• епітелії шкіри (epithelium cutis);

• паренхімі печінки і селезінки (parenchymahepatisetsplenis);

• хрящах (cartilagines);

• кістковому мозку (medulla ossium);

• плаценті (placenta).

Лімфатичних капілярів у тканинах значно більше, ніж кровоносних.

ЗАГАЛЬНІ ТЕРМІНИ