6.8. Проектування позасівозмінних ділянок.

До позасівозмінних ділянок ріллі, на яких проектом внутрігосподарського землеустрою передбачається система агротехнічних та організаційно-господарських заходів з чергуванням культур, тільки тимчасово або з вирощуванням беззмінної культури. Це беззмінні посіви кукурудзи; ділянки , які використовуються для конвеєрів зелених кормів при тваринницьких комплексах і фермах; ділянки ріллі постійного залуження, незначні по площі, вкраплені в інші угіддя, віддалені на невеликі відстані від основних орних масивів, відрізняючись від навколишніх їх масивів ріллі по ґрунтовим або іншим вимогам, на яких утворення окремої сівозміни недоцільно.

Основне призначення поза сівозмінних ділянок –отримання високоякісного, дешевого корму, а вимога їх розміщення – максимальне приближення до тваринницьких комплексів і ферм або до інших місць споживання кормів. Найбільш часто в господарствах зустрічаються поза сівозмінні ділянки у вигляді беззмінних посівів кукурудзи на силос.

У випадках коли місце розташування поза сівозмінних ділянок визначено просторовими умовами (ґрунтами, рельєфом, контурністю), в проекті внутрігосподарського землеустрою визначають систему їх використання, яка залежить від природних властивостей кожної ділянки, його площі, конфігурації, віддаленості від господарського центру та інших умов. Повне економічне обґрунтування розміщення поза сівозмінних ділянок і їх використання можливо в ув’язці з всією системою устрою території ріллі.

6.9. Економічне обґрунтування системи сівозмін та поза сівозмінних ділянок.

При виборі кращого проектного рішення виникають різні варіанти організації системи сівозмін, які відрізняються вилами, типами і кількістю, схемами чергування культур, розміщенням сівозмінних масивів, а також поза сівозмінними ділянками закріпленням ріллі за виробничими підрозділами.

В якості варіантів проекту можна визнати лише такі логічно обґрунтовані та зіставлені пропозиції, в яких схеми чергування культур агротехнічно витримані, рекомендовані розробленою зональною системою землеробства і забезпечують заданий рівень виробництва зерна, кормів та іншої валової і товарної продукції; сівозміни і культуртехнічні заходи сприяють захисту ґрунтів від ерозії та інших негативних явищ природи.

Для оцінювання варіантів використовують наступні економічні показники:

• вихід валової продукції, яка залежить від попередників і розміщення посіві на грунтах з різними оціночними балами;

• витрати на перевезення вантажів;

• витрати на перевезення робочої сили;

• втрати продукції у зв’язку з подовженням строків виконання сільськогосподарських робіт;

• витрати на невиробничі переміщення техніки.

Вихід валової продукції з врахуванням попередників відрізняється лише в тому випадку, коли змінюють схему чергування посівів або виділяють поза сівозмінні ділянки. Підсумкова посівна площа може бути збільшена у випадку зменшення площі чистих парів, а врожайність збільшиться в порівнянні з середньою при вирощуванні сільськогосподарських культур по кращим для них попередникам.

Вартість валової продукції (ВП) по кожній сівозміні можна визначити по формулі:

Б_ск

ВП = [И_к*Р_к*а_к* ------] (3.2.)

Б_хк

де Р_к – розрахункова площа культури в сівозміні, га;

И_к – плануємо врожайність культури по господарству, ц\га;

а_к – кадастрова ціна культури, грн\ц;

Б_ск – середньозважений бал економічної оцінки врожайності даної культури по сівозміні;

Б_{хк –} середньозважений бал економічної оцінки врожайності даної культури по господарству в цілому.

Середньозважені бали по врожайності культури по господарству та сівозміні визначають за формулами:

[Рпх*Бк ] [Рпс*Бк]

Бхк = -------------- (3.3.) Бск = ------------- (3.4.)

[Рпх] [Рпс]

де Рух, Рпс – площі ґрунтових різностей по господарству і сівозміні,га;

Бк – бал економічної оцінки врожайності культури ґрунтових різностях (із матеріалів економічної оцінки земель);

[Рпх] – площа ріллі по господарству, га;

[Рпс] – площа сівозмінного масиву, га.

Витрати на перевезення вантажів залежать від віддаленості посівів вантажомістких культур від місця зберігання, переробки або споживання отриманої продукції. В розрахунок приймають лише ті вантажі, витрати на перевезення яких змінюються в залежності від схеми чергування культур і розміщення сівозмінних масивів. Середня відстань до сівозмінних масивів визначається як середньоарифметичне значення з відстані до кожного поля по шляхам.

Витрати на перевезення робочої сили можна визначити по формулі:

С_т*п_п* 2 R_ср*а_км

С_авт = ------------------------ (3.5.)

п_ч*f_авт

де С_авт - витрати на перевезення робочої сили, грн.;

С_т – витрати праці на польові роботи, чол.-дні;

п_п – число переїздів, здійснених однією людиною в день;

R_ср – середня відстань від обслуговуємого масиву, км;

а_км – вартість одного кілометра автопробігу, грн.;

п_ч – місткість однієї машини, чол.;

f_авт – коефіцієнт наповнюваності машини.

Втрати часу на холості переходи характеризуються процентом холостих переходів і можуть бути визначені за формулою:

100*n*Rср

Схп = ---------------- (3.6.)

V*Tдн

де Схп – втрати часу на холості переходи, %;

n – кількість переходів здійснених однією людиною в день;

Rср – середня відстань від місця проживання до сівозмінного масиву, км;

V – швидкість руху, км\год;

Tдн – тривалість робочого дня, год.

Цей показник використовується для додаткової характеристики варіантів на масивах, розташованих в межах пішохідної доступності.

При визначенні витрат на невиробничі переміщення техніки враховують : переміщення техніки з полів до садиби або польового стану з метою зміни знаряддя, які використовуються при виконання різних операцій; переміщення техніки на сівозмінному масиві при виконанні одних і тих же робіт; витрати на технічне і культурно-побутове обслуговування, яке залежить від організації території.