6.5.Організація кормових сівозмін.

Основу проектування кормових сівозмін складає важлива економічна вимога: приближення виробництва кормів до місця споживання з метою зменшення транспортних та інших витрат.

Прифермські кормові сівозміни призначені головним чином для виробництва соковитих кормів, в склад яких входять коренеплоди, клубне плоди, кормові баштанні, силосні культури. В ці сівозміни можуть бути включені культури для отримання зеленої маси. Щоб забезпечити агротехнічне правильне чергування культур та правильне використання попередників, включають також зернові культури: овес, ячмінь, кукурудзу, сорго, просо та інші.

Введення кормових сівозмін сприяє скороченню транспортних витрат, створенню умов для закріплення посівів кормових культур за бригадами та перетворенню кормовиробництва в самостійну спеціалізовану ланку, що забезпечує отримання більш високих врожаїв і якісних кормів.

Прифермські сівозміни розміщують поблизу ферм на ґрунтах, придатних для вирощування кормових культур, на масивах, які мають зручний зв’язок з фермами. У випадку виробництва в цих сівозмінах зеленого корму слід забезпечити зручний зв’язок з пасовищами.

Притабірні кормові сівозміни розташовують поблизу літніх таборів. Вони призначені для виробництва зеленого корму та інших видів відгодування в період убого травостою на природних пасовищах. Для цієї мети в першу чергу повинні бути використанні невеликі по площі ділянки, придатні для землеробства, вкраплені в пасовища, а також орні масиви, прилеглі до пасовищ і розташовані на невеликій відстані від табору.

В цих сівозмінах можливо вирощувати силосні культури на площі, необхідної для відгодівлі в пасовищний період, а також інші кормові культури для літнього використання.

Сінокосо-пасовищні сівозміни призначені для отримання сіна, сінажу, зеленого корму. Їх також використовують для створення високопродуктивних лугів шляхом періодичного заорювання і використання під польові культури та травосуміші багаторічних трав. Тривалість польового періоду (4-5 років) визначається терміном, на протязі якого шар багаторічних трав розкладається. Тривалість лугового періоду може коливатись від 4 до 8 років в залежності від ґрунтових умов, складу травосумішей, клімату та умов використання. Він менший на суходільних луках (4-5 років), довший на низинних (6-8 років). В перші 2-3 роки лугового періоду можливе отримання сіна, а в послідуючім рекомендується випасання.

Сінокосо-пасовищні сівозміни вводять також на сильноеродованій ріллі, яка потребує тимчасове залуження. Вони являються ґрунтозахисними.

6.6.Організація спеціальних сівозмін.

Спеціальними прийнято вважати такі сівозміни, в яких вирощують сільськогосподарські культури, які характеризуються підвищеною вимогливістю до ґрунтів, рельєфу, водному режиму або потребуючі складної технології обробки.

Більшість овочевих культур, конопля, тютюн, мак та інші пред’являють високі вимоги до ґрунтової родючості. Для овочевих сівозмін необхідні пухкі ґрунти легкосуглинистого або супіщаного механічного складу, достатньо забезпечені вологою. Найкращі місця для вирощування - річкові долини і пойми. По рельєфу придатні слабопологі нижні частини схилів, добре обігріті (південні і південно-західні схили), захищені від шкідливих вітрів. Найбільш сприятливі чорноземні ґрунти з вмістом гумусу 5-6% гумусу.

Зважаючи на те, що овочеві сівозміни праце і грузоємні їх розміщують поблизу населених пунктів, тваринницьких комплексів і ферм. Тим самим зводячи до мінімуму транспортні витрати на перевезення людей, вантажів, добрив і різноманітних матеріалів.

Необхідно також вірно підібрати типи сівозмін і їх розміщення з врахуванням біологічних особливостей різних груп культур (таблиці 3.2.).

Таблиця 3.2. Приблизні схеми овочевих сівозмін для різних зон

Зона	Чергування овочевих культур в полях
	І	ІІ	ІІІ	ІV	V	VІ	VІІ	VІІІ
Нечорноземна та лісостепова	Капуста	Картопля	Морква, буряк	Горох	Картопля	-	-	-
	Капуста	Картопля	Хрестоцвіті коренеплоди	Картопля	Вика + овес на сіно	-	-	-
	Багаторічні трави	Багаторічні трави	Капуста	Томати	Цибуля	Хрестоцвіті коренеплоди	Ярі зернові + трави	-
	Капуста рання	Щавель, лук-батун	Щавель, лук-батун	Картопля	Морква, буряк	-	-	-
	Капуста	Томати	Огірки	Цибуля, столові коренеплоди	-	-	-	-
	Картопля рання	Капуста	Морква, буряк	Картопля	Огірки	Зелені культури	-	-
Степова	Огірки, кабачки	Томати	Цибуля, столові коренеплоди	Капуста	Перець, баклажани, картопля	-	-	-
	Багаторічні трави	Багаторічні трави	Огірки, ба баштанні культури	Томати, перець, баклажани	Столові та кормові коренеплоди	Кукурудза	Картопля, зелені культури	Ярі зернові + трави

По виробничим ознакам та подібним способам вирощування овочеві рослини поділяють на:

- клубнеплоди (картопля);

- баштанні (кавун, диня, гарбуз);

- огірки та овочеві гарбузи (кабачки, патисони);

- капустяні рослини (капуста качана, кольорова та інше);

- коренеплоди (морква, буряк, ріпа, редька та інше);

- пасльонові овочі (помідори, баклажани, перець);

- зелені культури (салат, шпинат, кріп та інші);

- цибульні (цибуля, часник);

- бобові (горох, квасоля).

Перелічені групи овочевих рослин ставлять різні вимоги до вологи. Дуже вимогливі – капуста, огірки, редис; вимогливі – томати, баклажани, перець, цибуля; маловимогливі – коренеплоди, бобові, кукурудза, гарбуз; засухостійкі – кавуни, дині.

Також необхідно враховувати вимоги овочевих культур до тепла. По цій важливій ознаці їх поділяють на п’ять груп:

І – найбільш морозостійкі та зимостійкі багаторічні рослини (спаржа, часник, деякі види цибулі, щавель та інші);

ІІ – холодостійкі дворічні рослини (коренеплоди, цибуля, капустині та зелені культури - шпинат салат);

ІІІ – напівхолодостійкі (картопля);

ІV – теплолюбні рослини (томати, огірки, перець, баклажани);

V – жаростійкі культури (кавун, диня, гарбуз, кукурудза, квасоля).

Всі ці різноманітні вимоги часто змушують проектувати декілька сівозмін, щоб розташувати кожний з них з детальним врахуванням фізико-хімічних та механічних властивостей ґрунту, забезпеченості тих чи інших ділянок вологою та теплом.