![](/user_photo/70219_lTFOd.jpg)
- •Сутність менеджменту персоналу, його специфіка. Д
- •Персонал, його роль в діяльності організації. Функціональна структура персоналу.З
- •Основні якісні характеристики персоналу, їх вплив на діяльність організації.К
- •Сутність стратегічного управління персоналом, порядок його здійснення. Л
- •Нормативно-правова база управління персоналом в організації. М
- •Кадрова документація підприємства, вимоги до її ведення. Р
- •Розподіл ролей між лінійними керівниками та службою персоналу у вирішенні завдань управління персоналом. Роль вищого керівництва організації в системі кадрового менеджменту.Ш
- •Основні причини та типи конфліктів в організації, методи їх вирішення. Специфіка вирішення конфліктів між підлеглими та керівником. Д
- •Управління неформальним групами в організації та формування позитивного соціально-психологічного клімату. З
- •Методи визначення якісної потреби організації в кадрах. К
- •Методи визначення кількісної потреби організації в кадрах.Л
- •Структура організації, її роль в системі управління персоналом. Врахування норми керованості в процесі формування структури організації. Умови та порядок створення нових посад. М
- •Японська система кадрового забезпечення. Особливості заповнення посад із внутрішніх джерел. Р
- •Американська система кадрового забезпечення. Особливості заповнення посад із зовнішніх джерел.Ш
- •Система кадрового забезпечення в Україні.Д
- •Методи відбору персоналу та форми найму персоналу. Процедура проведення співбесіди.З
- •Посередники ринку праці, їх особливості. Ефективність діяльності посередників різних типів в Україні та світі.К
- •Професійне навчання та розвиток персоналу. Використання наставників.Л
- •Планування трудової кар'єри персоналу. М
- •Поняття, види та фактори руху персоналу. Ротація. Плинність кадрів, методи її зниження.Р
- •Ефективність управління персоналом організації: сутність та показники.Ш
- •Методи та критерії оцінки персоналу. Продуктивність праці. Д
- •Атестація персоналу. З
- •Влада та вплив в системі кадрового менеджменту. К
- •Умови праці в організації, їх роль в системі кадрового менеджменту. Л
- •Місце мотивації персоналу в системі кадрового менеджменту. М
- •Поняття компенсації, її зв'язок із заробітною платою. Основні системи оплати праці в організації. Умови підвищення заробітної плати персоналу. Р
- •Преміювання персоналу: роль в системі кадрового менеджменту, порядок проведення, основні вимоги.Ш
- •Сутність колективу, його вплив на трудову поведінку персоналу.Д
- •Основні характеристики колективу, їх вплив на управління ним. Соціометрія.З
- •Основні ролі працівників в колективі, їх взаємодія.К
- •Виробнича та соціальна поведінка персоналу, методи її прогнозування та впливу на неї.Л
- •Адаптація персоналу до роботи на нових посадах. Випробувальний термін.М
- •Управління стресом в системі кадрового менеджменту.Р
- •Стадії життєвого циклу організації, та їх вплив на управлінські відносини в ній. Бюрократизація управління та засоби її зниження.Ш
- •Організація ефективної комунікації та координації персоналу в організації.Д
- •Зовнішні джерела кадрового забезпечення. Посередники ринку праці в Україні, їх роль у кадровому забезпеченні організації.З
- •Система підготовки кадрів в Україні: стан та перспективи розвитку.К
- •Корпоративна культура в системі управління персоналом організації.Л
- •Порядок звільнення персоналу. Законодавчі вимоги щодо звільнення персоналу.М
- •Внутрішні джерела кадрового забезпечення. Формування та використання кадрового резерву.Р
- •Ресурсне забезпечення управління персоналом. Ш
- •Стиль керівництва, його роль в системі управління персоналом. Види стилів керівництва, їх недоліки та переваги. Зрілість персоналу, її вплив на вибір стилю керівництва.Д
- •Управління персоналом в системі мережевого маркетингу.З
- •Особливості управління персоналом в системі державного управління. Законодавчі вимоги до держслужбовців.К
- •Особливості управління персоналом в сфері послуг.Л
- •Особливості управління персоналом в транснаціональних корпораціях.М
- •Особливості управлінської праці. Вимоги до керівників. Оцінка керівників та визначення їх винагороди. Р
- •Механізм функціонування ринку праці. Особливості встановлення ринкової ціни праці. Локаут.Ш
- •Аутстаффінг: сутність, призначення, особливості проведення. Д
- •Управління кадровим забезпеченням організації в умовах реструктуризації та аутсорсингу.З
- •Роль профспілок в управлінні персоналом організації. Концепція соціального партнерства. Колективний договір.К
- •Етика ділових та службових стосунків, її роль в управлінні персоналом організації. Справедливість керівників, її роль в системі управління персоналом та методи досягнення.Л
- •Мотивація та демотивація персоналу, її взаємозв’язок із кадровим забезпеченням організації.М
- •Трудове законодавство України: склад, основні вимоги. Р
- •Контроль в системі управління персоналом, складності його проведення.Ш
Система кадрового забезпечення в Україні.Д
Отже, однією із головних причин тривання наукового занепаду в Україні залишається невизначеність щодо стратегічних цілей та напрямів науково-технологічного розвитку держави, та, відповідно, зволікання з реформуванням існуючої науково-технологічної системи, у тому числі її кадрового потенціалу
Cкорочення чисельності кадрового потенціалу науково-технологічної сфери України відбувається переважно через зменшення його активної частини – дослідників та техніків. Протягом 2000-2003 років чисельність працівників основної діяльності наукових організацій скоротилась на 8,5%, у тому числі дослідників (-5,9%) та техніків (-33,6%). Одночасно доволі значною у штатній структурі організацій залишається частка адміністративно-господарчого персоналу (39,7% від загалу працівників). Такі штатні диспропорції суттєво знижують ефективність проведення безпосередньо наукових, науково-технічних робіт та стримують розвиток перспективних напрямів ДіР, зокрема через завищення обсягів витрат на них.
Для удосконалення системи кадрового забезпечення науково-технологічного розвитку України, підвищення ефективності використання наявного кадрового потенціалу та створення умов для його гармонійного розвитку, доцільно:
1. Удосконалити штатну структуру наукових організацій зі зменшенням частки адміністративно-господарчого персоналу до 20% відповідно до європейських стандартів.
2. Запровадити ринкові підойми до системи кадрового забезпечення сфери науково-технічної діяльності – перехід до контрактової система оплати праці, стратегічного планування розвитку в та сприяння створенню системи кадрового консалтинґу наукового потенціалу.
3. Створити цілісну, прозору систему продукування наукових кадрів відповідно до потреб науково-технологічного розвитку країни.
4. Гармонізувати адміністративний вплив Вищої атестаційної комісії України шляхом передачі частини її функцій на користь вчених рад наукових інституцій зі збереженням за нею наглядової функції.
5. Передбачити у проекті урядової Державної програми інтеграції науки, освіти та виробництва на 2012 і наступні роки розроблення концепції Програми реформування науково-технологічної сфери як необхідної умови модернізації наявного інтелектуального потенціалу держави.
Методи відбору персоналу та форми найму персоналу. Процедура проведення співбесіди.З
Підбір персоналу — це процес вивчення психологічних і професійних якостей працівника з метою встановлення його відповідності до вимог робочого місця і підбору з наявних претендентів того, хто найбільше підходить на це робоче місце, з врахуванням його кваліфікації, спеціальності, особистих якостей, здібностей, характеру та інтересів організації. Спочатку проводиться попередня співбесіда; заповнення заяв і анкет; співбесіда з менеджером з персоналу; тестування, перевірка рекомендації і послужного списку, медичний огляд. За їх результатами лінійні керівники або менеджер з персоналу приймають остаточне рішення про найм на роботу.
Методи початкового підбору залежать від бюджету, стратегії, культури організації і важливості посади для неї. Найпоширенішими методами є: аналіз даних, тестування, експертиза, моделювання, співбесіда.
Аналіз анкетних даних включає: біографічний метод (аналіз особових документів) і контент-аналіз (аналіз змісту тексту, який досліджується).
Аналіз анкетних даних передбачає, що біографія людини є надійним індикатором її потенціалу. При використанні цього методу проводять аналіз інформації, порівнюють фактичні дані зі своєю моделлю.
Аналіз анкетних даних є простим, дешевим і досить ефективним методом початкового підбору. В той же час, цей метод є приблизним і орієнтується на факти з минулого кандидата, а не на сьогоднішній стан і здібності до професійного розвитку.
Тому при відборі кандидатів на керівні посади потрібно досить обережно користуватись методом аналізу анкет. Більш точно визначити відповідність претендента на певні посади можна за допомогою тестування.
Спочатку «тести на професійну придатність» застосовувались тільки для престижних професій: космонавтів, військових, льотчиків. Поступово метод тестування почали застосовувати при відборі керівників і висококваліфікованих спеціалістів. Цей метод використовують не тільки корпорації, але й державні організації, університети. Переваги тестування полягають у можливості оцінки сучасного стану кандидата з врахуванням особливостей організації і майбутньої посади. Недоліки: високі виграти, необхідність консультації, обмеженість тестів. Кожна організація сама приймає рішення про застосування цього методу з врахуванням фінансового стану, пріоритетів розвитку.
Метод вибіркових випробувань — демонстрація можливостей працювати з апаратурою, комп'ютером, практика та застосування інтелектуальних тестів, що відповідають точним характеристикам майбутніх посад.
Метод моделювання — різні форми імітації конкретних ситуацій, розіграш ролей.
Співбесіда — це одержання інформації за допомогою словесної комунікації. Процедура співбесіди починається з організації її проведення. Правил підготовки співбесіди повинні дотримуватись обидві сторони. Співбесіда, як метод підбору, допомагає значною мірою оцінити такі якості претендента як компетентність, самоорганізованість, потенційну користь для підприємства.
Претенденту потрібно надати можливість заздалегідь одержати необхідну інформацію, яку він має вивчити й оцінити свої можливості зайняти дану посаду і бути більш упевненим при співбесіді.
Обидві сторони повинні намагатись досягти взаєморозуміння. Менеджеру не потрібно перебивати свого співрозмовника, треба вести розмову, а не допит, а також не робити під час співбесіди записів. Треба бути об'єктивним, не піддаватись першому враженню, не приймати швидких рішень на основі «інформації зі сторони», інерції свого мислення, яке працює проти будь-кого.
Управлінець обов'язково має бути уважним і точним при формулюванні запитань, бажано їх ставити за принципом «від простого до складного», уміти оцінювати свої питання і відповіді.
Менеджер починає співбесіду, як правило, з метою створення невимушеної розмови. Він намагається «розговорити» претендента (хай 70% часу говорить претендент). Для цього ставить питання на різні теми. Вислуховуючи відповіді, менеджер має можливість звертати увагу як на ключові моменти, гак і на деталі, що дасть йому можливість керувати співбесідою.
З самого початку співбесіди потрібно вияснити, чи є запитання у претендента, і дати на них відповіді. Якщо уже на початку співбесіди видно, що даний претендент не підходить підприємству, необхідно йому про це сказати і подальші переговори не проводити. В основній частині співбесіди необхідно дати можливість претенденту розповісти про себе, вияснити його мотиви і цілі.
Закінчення співбесіди можливе тільки після того, як претендент використав свої можливості. Слід сказати претенденту, з яких питань досягнуто взаєморозуміння, і чітко сказати йому на що він може розраховувати. Подякувати претенденту за розмову і увагу до фірми. Результати співбесіди необхідно оцінити і зробити висновок — про прийняття чи не прийняття на роботу даного претендента.
Рішення про прийняття чи не прийняття претендента має бути об'єктивним і приймається керівником підрозділу вакантних місць.