31. Основні ролі працівників в колективі, їх взаємодія.К

Коли людина починає працювати в організації, вона включається в систему внутрішньо-організаційних відносин, займаючи одночасно декілька позицій, кожній із яких відповідає сукупність вимог, норм, правил поведінки, які і визначають соціальну роль людини в колективі як працівника, колеги, підлеглого, керівника, члена колективного органу управління.

Існують дві основні спрямованості ролей для створення ефективно працюючої групи:

1) цільові ролі: розподілені таким чином, щоб мати можливість відбирати групові задачі і виконувати їх (ініціювання діяльності, пошук інформації, збір думок, надання інформації, висловлення думок, координування, узагальнення);

2) підтримуючі ролі: передбачають поведінку, що сприяє підтримці та активізації діяльності групи (заохочення, забезпечення участі, встановлення критеріїв, вираження почуттів групи).

32. Виробнича та соціальна поведінка персоналу, методи її прогнозування та впливу на неї.Л

Методи управління індивідуально-особистісним поведінкою покликані забезпечити необхідне виробниче поведінку персоналу відповідно до поставлених цілей: навіювання - безпосередній вплив на волю індивіда в складних, критичних ситуаціях; методи особистого прикладу розраховані на ефект наслідування; методи орієнтувальних умов використовуються для зміни ставлення персоналу до праці.

Для цього необхідно інформувати про хід виконання завдань, про прибутковість і рентабельності, про заробітну плату та інші показники діяльності підприємства та індивіда.

Мета психологічних методів - створення морально-психологічного клімату, що сприяє активізації діяльності індивіда і підвищення ступеня задоволеності процесом праці в колективі, на підприємстві.

До психологічних методів належать: -методи формування і розвитку трудового колективу з урахуванням психологічної та соціально-психологічної сумісності; -методи гуманізації відносин між працівниками і керівниками, що відповідають принципам соціальної справедливості: стиль керівництва, етика і культура управління; -методи психологічного спонукання (мотивації), формують у працівників ініціативу, підприємливість, прагнення до високопродуктивної праці; -методи професійного відбору та навчання орієнтовані на відповідність психологічних характеристик людини виконуваній роботі.

Вибір методів багато в чому визначається компетентністю керівника, організаторськими здібностями, знаннями в галузі соціальної психології.

Пізнання соціально - психологічних та індивідуальних особливостей виконавців дає керівникові можливість сформувати і прийняти оптимальний стиль управління і тим самим забезпечити підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок поліпшення соціально-психологічного клімату та підвищення ступеня задоволеності працею.

Одним з показників ефективності управління персоналом є формування виробничої поведінки співробітників, що забезпечує досягнення організаційних цілей.

Виробниче поведінка визначається двома основними чинниками: бажанням / внутрішньою мотивацією / і здатністю співробітника виконувати необхідні функції. Механізм людської мотивації дуже складний, тому на бажання співробітника виконувати необхідні виробничі функції роблять вплив всі методи управління персоналом.

Показником ефективного управління співробітниками будь-якої організації є цілісність системи управління персоналом.

Серцевиною будь-якої організації є працюючі в ній люди, якими необхідно управляти також, як співробітниками інших функцій. Саме співробітники служби людських ресурсів, а не структура відділу, забезпечують функціонування і відновлення систем управління персоналом організації.

Мета соціально-психологічних методів управління - пізнання і використання законів психічної діяльності людей для оптимізації психологічних явищ і процесів в інтересах суспільства і особистості. У цьому полягає єдність, тісний зв'язок і взаємозумовленість соціальних та психологічних методів управління. Однак між ними існує й відмінність: за допомогою соціальних методів здійснюється управління відносинами в групах і між групами; за допомогою психологічних - управління поведінкою індивіда і міжособистісними відносинами в групі.

Мета соцілогічних методів - управління формуванням і розвитком колективу, створення в колективі позитивного соціально-психологічного клімату, оптимальної згуртованості, досягнення загальної мети шляхом забезпечення єдності інтересів, розвитку ініціативи і т. п. В основі соціологічних методів лежать потреби, інтереси, мотиви, цілі й т. п.

Методи управління окремими груповими явищами і процесами включають: - методи підвищення соціальної активності, які покликані підвищувати ініціативу і творче ставлення членів колективу до виконання службових і громадських обов'язків: - методи соціального регулювання - для впорядкування суспільних відносин в колективах на основі виявлення загальних цілей, інтересів; - методи управління нормативною поведінкою - впорядкування соціальних відносин шляхом нормування поведінки.