Добавил:
Telegram: @ohthischizh Если ответы не отображаться в браузере, скачайте файл и откройте в Word. 4149 4393 0114 6555 - Можете кинуть спасибо-копейку :) Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпоры управление персоналом.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
17.02.2022
Размер:
381.44 Кб
Скачать
  1. Преміювання персоналу: роль в системі кадрового менеджменту, порядок проведення, основні вимоги.Ш

Використання преміальної форми доповнює погодинну і відрядну форми. Умовами отримання премії є виконання працівником попередньо встановлених критеріїв, які повинні бути вимірюваними і контрольованими. Премія є змінним складником винагородження, вона не завжди може бути нарахована. Нарахування премії стосується всіх груп працівників. Виплачують її з фонду оплати праці або з прибутку організації.

Мета застосування премії - зміцнення позитивної мотивації працівників до досягнення конкретних цілей за певний час.

Обов’язковими складовими будь-якої преміальної системи мають бути: - показники та умови преміювання; - визначення розмірів премій та джерел їхньої виплати; - перелік категорій персоналу, які підлягають преміюванню; - визначення періодичності преміювання та порядку виплати премій.

Перша вимога. У преміальній системі, що має обов’язково включати як показники, так і умови преміювання, принципово важливим є розподіл «навантаження» між ними. Загальні засади використання мотиваційного потенціалу умов і показників преміювання є такими. Друга вимога. Необхідно надзвичайно відповідально і зважено підійти до вибору конкретних показників і умов преміювання. Головна вимога полягає в тому, щоб показники і умови преміювання, по-перше, відповідали завданням, що стоять перед колективом та конкретним виконавцем, а по-друге, реально залежали від трудових зусиль певного колективу або певного працівника. Третя вимога. Важливо, щоб кількість показників і умов преміювання була обмеженою. Дослідження з інженерної психології довели, що оптимальна кількість логічних умов для діяльності людини не повинна перевищувати чотирьох. Четверта вимога. Принципово важливо, щоб показники і умови преміювання, які закладаються в преміальну систему, не суперечили один одному, тобто, щоб мотиваційний вплив одних не спричиняв погіршання інших. П’ята вимога. Для того щоб показники й умови преміювання справляли стимулювальний вплив на поведінку персоналу підрозділу (окремих виконавців) і відповідали завданням їхньої діяльності, необхідно визначити базу, вихідну величину та передбачити «технологію» визначення фактичного рівня показників і умов, що дають підставу для сплати винагороди. Шоста вимога. Необхідно передбачити обґрунтування розміру премії, тобто забезпечити відповідність розміру заохочення величині трудового внеску колективу чи працівника.

  1. Сутність колективу, його вплив на трудову поведінку персоналу.Д

Поняття колектив (від лат. collectivus — збірний) вживається для позначення соціальної спільності людей, об'єднаних спільною діяльністю на основі чинних соціально-економічних відносин, єдністю цілей та інтересів, взаємною відповідальністю, відносинами товариськості і взаємодопомоги, організованих і забезпечених органами управління та самоврядування.

Ознаками колективу є: - спільна мета. Вона може формуватися внаслідок взаємного впливу індивідуальних цілей членів групи або визначатися зовні, відповідно до місії організації, але завжди буде спільною, єдиною для всіх, а не просто подібною. Тому, наприклад, пасажирів літака не можна назвати колективом, хоча кожен із них має подібну мету – добратися то місця призначення; - психологічне визнання членами групи один одного і ототожнення себе з нею. В основі цього лежать спільні інтереси, ідеали, принципи, подібність характерів тощо. Варто зауважити, що ця ознака більше притаманна неформальним групам, ніж формальним; - практична взаємодія людей в процесі досягнення спільної мети. В результаті такої взаємодії потенціал колективу стає істотно більшим суми потенціалів його членів (проявляється так званий синергічний ефект). Це досягається завдяки підсиленню інтелектуальних можливостей членів групи; підвищенню продуктивності їхньої праці внаслідок раціонального розподілу робіт, кооперації тощо; - постійність взаємодії протягом всього часу існування колективу, хоча не обов'язково безпосередньо всіх його членів зі всіма. Внаслідок цього і стає можливим їхній вплив один на одного, який веде до формування спільних цілей та інтересів.