35. Стадії життєвого циклу організації, та їх вплив на управлінські відносини в ній. Бюрократизація управління та засоби її зниження.Ш

Стадія народження На стадії народження організація створюється, робить перші кроки. Засновником є підприємець, який самотужки або спільно з невеликою кількістю працівників виконує всі завдання. Структура абсолютно неформальна, завдання частково збігаються та дублюються. Ще не сформувався професійний штат, майже відсутній адміністративний персонал, немає формалізованих правил та інструкцій, відсутня внутрішня система планування, заохочення та координації. Прийняття рішень зосереджено в руках власника.

Стадія юності На стадії юності організація швидко зростає. Засновник вже не є єдиним власником. Кілька колег, яким він довіряє, розподіляють відповідальність за прийняття рішень, хоча контроль ще відносно централізований. Поступово виникає розподіл праці, виокремлюються спеціалізовані функції підрозділів.

Внутрішня система досі неформальна. З'являються офіційні правила та елементи загальної політики, формується невеликий за розміром професійний та адміністративний персонал.

Стадія розквіту На стадії розквіту організація досягає чималих успіхів на ринку та розростається за розмірами. Вона починає виглядати як більш формалізована бюрократична структура. Триває екстенсивний розподіл праці з формуванням політики компанії та розподілом відповідальності. Використовуються правила, процедури та характеристики робіт.

Наймається професійний та адміністративний персонал для виконання спеціалізованої діяльності, наприклад, з виробництва, маркетингу. Запроваджуються системи нарахування зарплати, обліку, бюджетування. Вище керівництво передає численні функції до функціональних підрозділів, але ступені гнучкості та новаторства можуть зменшуватися.

Стадія зрілості На стадії зрілості компанія стає великою, організаційна вертикаль чітко вибудована і часто буває дуже міцною. Наявні бюджет, система контролю, правила, політика, великий персонал інженерів, бухгалтерів та економістів, всебічний розподіл праці.

36. Організація ефективної комунікації та координації персоналу в організації.Д

Проблема ефективних комунікацій – одна з ключових у діяльності керівників, оскільки за їх допомогою здійснюється обмін повідомленнями, що виражені різними символами та мають певне смислове навантаження.

Комунікації – це обмін інформацією, на основі якої керівник отримує дані, необхідні для прийняття рішень, і доводить їх до працівників організації.

Комунікаційна мережа – це сукупність індивідів, які постійно взаємодіють між собою на основі створених та функціонуючих інформаційних каналів.

Велику питому вагу займає особиста комунікація, або безпосередні контакти між працівниками, під якою розуміються всі види обміну інформацією, що має місце між людьми. Вона набуває таких форм: комунікація між двома людьми, комунікація між індивідом і групою, комунікація всередині групи.

Характер комунікаційної системи будь-якої організації у великій мірі залежить від типу структурних систем, що використовуються для побудови управлінської • системи.

Горизонтальні комунікації здійснюються між особами, які знаходяться на одному рівні ієрархії. Такий обмін інформацією забезпечує координацію діяльності (наприклад, між віце-президентами з маркетингу, фінансів, виробництва). Як показують дослідження, ефективність горизонтальних комунікацій досягає 90% і пояснюється значним рівнем розуміння працівниками характеру роботи своїх колег і проблем, що виникають при функціонуванні суміжних підрозділів.

Діагональні комунікації здійснюються між особами, які перебувають на різних рівнях ієрархії. Наприклад, між лінійними та штабними підрозділами, коли штабні служби керують виконанням певних функцій. Такі комунікації характерні також для зв'язків між лінійними підрозділами, якщо один із них є головним з певної функції.

Неформальні комунікації – непередбачені організаційною структурою. Практика свідчить, що значна частина комунікацій здійснюється неформально, за допомогою незапланованих керівництвом способів.

Комунікація буде ефективною, якщо помічене повідомлення наблизить умисне повідомлення до задоволення відправника, при цьому отримуючи дасть відповідь, котра містить дане повідомлення. Можна ніколи не вважати доведеним, що одержувач має ту ж реальність, що і відправник. Можна ніколи не вважати доведеним, що одержувач інтерпретує повідомлення тим же шляхом, котрим робить це відправник.