50. Аутстаффінг: сутність, призначення, особливості проведення. Д

Багато компаній у своїй діяльності стикаються із ситуаціями, коли колектив перевантажений, приймати в штат нового співробітника нерентабельно, а робота повинна бути виконана професійно й вчасно. У такому випадку може допомогти аутсорсинг (аутстаффінг) персоналу.

Аутсорсинг (аутстаффінг) персоналу в даний час не дуже розвинений в Україні, і його термінологія поки що не усталена, тому на практиці може застосуються кілька назв цього процесу. Найпоширеніші:

•Лізинг персоналу - оренда персоналу на довгостроковій основі. Компанія-наймач оплачує тільки послуги агентства-лізингодавця, не зв'язуючи себе зі співробітником юридичними відносинами. Спеціаліст значитися в штаті компанії-лізингодавця.

•Temporary staffing - набір персоналу на короткостроковий період (звичайно до трьох місяців). Найчастіше ця послуга затребувана при проведенні маркетингових заходів або виконанні невеликих проектів. Підбір спеціалістів провадить рекрутингове агентство, і воно ж відповідає за співробітника.

•Аутстафінг персоналу - аутсорсингова компанія приймає у свій штат вже працюючого в клієнтській компанії спеціаліста. При цьому відповідальність несуть обидві сторони, а формальну роботу (оформлення трудової книжки, відрахування податків і т.д.) бере на себе аутсорсингова компанія.

•Аутсорсинг персоналу - покупка не праці певного спеціаліста, а послуги, що необхідна компанії в конкретний період часу. Перелік питань, які можна вирішити в такий спосіб‚ досить великий. В основному це стосується вирішення завдань, не пов'язаних з профільною діяльністю компанії-замовника.

Поняття аутсорсингу (аутстаффінгу) персоналу все більш упевнено впроваджується в лексикон управлінської діяльності вітчизняних компаній. Хоча його практичне використання в Україні зустрічається поки що відносно рідко, у той час як у США й Західній Європі аутсорсинг (аутстаффінг) персоналу відноситься до числа напрямків‚ які досить швидко розвиваються, що приносить аутсорсинговим компаніям дохід понад $60 млрд. у рік. То що ж це за процес і які переваги він може надати вітчизняним організаціям?

51. Управління кадровим забезпеченням організації в умовах реструктуризації та аутсорсингу.З

52. Роль профспілок в управлінні персоналом організації. Концепція соціального партнерства. Колективний договір.К

В сучасних умовах профспілки являють собою добровільні незалежні громадські організації, що об'єднують працівників, пов'язаних загальними інтересами за родом їх діяльності як в виробничій, так і в соціальній сферах. Головним завданням профспілок всіх напрямків є захист прав і законних інтересів працюючих, встановлення соціальної справедливості, ефективної і гуманної економіки.

Профспілки виконують важливі для робітника, але непідсильні для однієї людини функції, а саме:

• Участь в колективних переговорах, відстоювання вигідних для робітників для робітників умов праці

• Підготовка та підписання колективної угоди;

• Контроль за виконанням адміністрацією умов колективної угоди та примушування її ліквідувати порушення;

• Представництво трудящих перед адміністрацією, в державних органах, а також в судах та таке інше.

Соціальне партнерство – це система колективних відносин між найманими працівниками, роботодавцями, виконавчою владою, які виступають сторонами соціального партнерства у ході реалізації їх соціально – економічних прав і інтересів. Суб’єктами (сторонами) соціального партнерства є: держава, профспілки і

спілки роботодавців. Об’єктами соціального партнерства є соціально-трудові відносини між його

суб’єктами. Одним з напрямів соціально-партнерських відносин є укладення колективних договорів і колективних угод.

Колективний договір — це локальний нормативно-пра¬вовий акт, який регулює трудові, соціально-економічні відно¬сини між власником і працівниками даного підприємства. Колективний договір укладається на підприємствах, в уста¬новах, організаціях незалежно від форм власності й господа¬рювання, які використовують найману працю і які володіють правами юридичної особи. Згідно із Законом України "Про колективні договори і угоди" сторонами колективного договору є власник або упов¬новажений ним орган, з одного боку, і один або декілька проф¬спілкових або інших, уповноважених на представництво тру¬довим колективом, органів, а у разі відсутності таких органів — представники трудящих, обрані й уповноважені трудо¬вим колективом, з іншого боку. Змістом колективного договору є узгоджені сторонами умови (положення), покликані врегулювати соціально-тру¬дові відносини в даній організації.