Змістовий модуль 3. Релігійна і політична картина світу в сучасній Україні. Лекція 5. Релігійно – територіальна локалізація релігійного життя в Україні.

Світові релігії на теренах України. Поняття «сакралізації» та «секуляризації». Основні риси, тенденції та проблеми релігійної культури. Православні та нетрадиційні релігійні конфесії в Україні. Релігійно – територіальна локалізація релігійного життя в Україні.

Текст лекції

Сучасний стан українського суспільства характеризується пошуком нових духовних орієнтирів. В 1991 році прийняті ряд законів «Про свободу совісті та релігійні організації», Закон про альтернативну військову службу. В 1996 році – Закон Конституції України про взаємодію між церквою та державою. Різноманіття конфесій в Україні підвищилось з 47 (в 1991 р) до 85 (в 2005 р). Сучасна релігійна ситуація в україні позначена цілою низкою особливостей:

* Поширюється процес національно-релігійного відродження.

* Змінюється кількість громадян України, які вірують. Якщо в радянські часи до віруючих відносилось 15-20 % населення, то сьогодні ця цифра сягає 50-60%. Але, це не означає, що всі з них є віруючими. Релігійність сьогодні носить поверховий характер і демонстративний, і зводиться до виконання формальних християнських вимог, наприклад, носіння хрестика. Лише 20% відвідують церкву раз на тиждень, ще 20% – раз на місяць, половина – тільки в релігійні свята. Молитви знають менше половини. Значна частина населення пройшла обряд хрещення і хрестила дітей, але вони визнають, що це лише дань моді. Справжні віруючі – це переважно жінки похилого віку.

* Посилюється взаємодія з міжнародними релігійними організаціями. Поширюється ринок релігійної літератури. Тут треба наголосити і про нові методи розповсюдження такої літератури (люди з листівками). Значна частина інформації поширюється через телебачення. В деяких семінаріях майже готують кваліфікаційні кадри для таких випадків.

* Центрами релігійного життя стають великі міста, тоді як раніше це були села.

* Релігійність населення Західних регіонів вище ніж інших.

* Наявні проблема кадрів для церкви. З’являються семінарії, жіночі та чоловічі.

Серед негативних рис спостерігаються такі:

– Соціологічні дослідження показують, що протягом майже всього ХХ століття в Україні відбувалося два протилежних процеси розвитку релігійності. Вони значно вплинули на загальний рівень релігійної свідомості усього населення країни. Перший процес – секуляризації – відхід від релігійності різних груп населення, особливо молоді. В результаті в країни поширюється атеїзм населення. Наприкінці ХХ століття відбувається зворотній процес – сакралізації, тобто повернення до церкви, В цей час, як раз і відбувається вибух та зріст релігійних громад, шкіл та напрямів. Але, не можна сказати, що ці процеси негативно чи позитивно вплинули на населення.

–Єдиної церкви сьогодні в Україні не має. Вона поділена на три частини – Українська автокефальна православна церква (перебуває під духовною опікою глави українських церков в Америці), Українська православна церква Київського Патріархату (УПЦ-КП), Українська православна церква Московського Патріархату (УПЦ-МП).

–Проходить політизація релігійного життя, організуються спілки.

–Виникають нетрадиційні форми релігійності.

В цілому релігійну ситуацію в Україні можна уявити, якщо виокремити умовні 7 територіальних регіони:

1.Волинський – це Волинська, Рівненська, Тернопільська область. Тут більш представлена Українська Православна церква Московського та Київського патріархату. Серед протестантів виділяють п’ятидесятників. Найбільша за масштабами релігійного життя є Почаївська Лавра, Успенський монастир, Зимненський монастир та Корецький Ставропійський монастир.

2.Галицький регіон – Львівська, Івано-Франківська область та більша частина Тернопільській. У регіоні переважають греко-католики. Серед православних виділяють Українську Автокефальну Православну церкву та Українську Православну церкву Київського патріархату. Центром релігійного життя є місто Львів, Івано-Франківськ, Бучач, Тернопіль.

3.Закарпатський регіон – 8,3% парафій Українській Православної церкви Московського патріархату, 7,4% – українська греко-католицька церква, 11,5 % – римсько-католіки, невелика частка – це свідки Ієгови. Не має зовсім Української Автокефальної церкви. Центрами релігійного життя є Ужгород, Мукачеве.

4.Подільсько-Буковинський регіон – Хмельницька, Винницька, Чернівецька області. Тут спостерігаються старообрядці, католицькі общини, Українська Православна церква Московського та Київського патріархату. Центри релігійного життя – Каменец-Подільский, Винниця, Чернівці, Хмельницький, Білі Криниці. Відомими релігійними об’єктами є могили білокриницьких мітрополітів, святі джерела св. Іллі в Хмельніцкій області, св. Анни в Чернігівській області.

5. Центральний регіон – Київська, Житомирська, Чернігівська, Сумська, Полтавська та Кіровоградська області. Переважно це Українська Православна церква Московського та Київського патріархату. Релігійними святинями є Київо0Печерська Лавра, Софійський собор, могили в Умані.

6. Південно-Східний регіон – Харківська, Дніпропетровська, Запоріжська, Донецька, Луганська області. Українська Православна церква Московського патріархату. Центром релігійного життя є місто Харків.

7.Південний регіон – Одеса, Херсон, Миколаїв, Крим. Переважає Українська Православна церква Московського патріархату, але є й мусульманські та іудейські общини, кірха. Центром релігійного життя є Одеса. Серед нетрадиційних релігій спостерігаються такі: неохристіанство, неоіндуїзм, необудізм, сатаніти, саєнтологісти. Сьогодні можна спостерігати повернення держави до церкви: влада святкує релігійні свята разом з мирянами, депутатами різних рівнів стають представники церкви, посилились активність та вплив релігійних організацій.

Завдання для самостійної роботи. Підготувати доповідь про відомі релігійні установи в регіонах України.

Завдання для семінарських занять

1.Світові релігії на теренах України. Наведіть приклади.

2. Поняття «сакралізації» та «секуляризації». Основні риси, тенденції та проблеми релігійної культури.

Методичні рекомендації. Бажано одне з занять провести у вигляді екскурсії в релігійну установу міста.

Література

1.Сухов А.Д. Релігія в історії суспільства. – М.,1979 . – с.234.

2.Угринович Л.М. Вступ до релігієзнавства. – М.,1986. – с.127.

3.Яблоков І.Н. Соціологія релігії. – М.,1979 .– с.243.