Лекція 12. Розвиток мистецтва архітектури та скульптури в сучасній Україні.

Класифікація форм та стилів сучасного архітектурного мистецтва. Нові імена в мистецтві архітектури та скульптури. Пошук і експеримент в інтер’єрі та екстер’єрі, ландшафтний дизайн.

Текст лекції

Вивчення величезного досвіду світової архітектури, закладення необхідних знань, без яких складно орієнтуватися у сучасних тенденціях її розвитку, – важливе завдання професійної архітектурної освіти. Студенти повинні отримати чітку і конкретну інформацію про загальні складні процеси розвитку сучасної архітектури, на що і спрямоване це навчальне видання. Мета посібника «Архітектура сучасності: остання третина ХХ – початок ХХІ століть» – розглянути широкий спектр творчих пошуків, плюралізм стилів і напрямів архітектури останньої третини ХХ – початку ХХІ ст.

Навчальний посібник розглядає стилі та напрями сучасної архітектури. Як це не парадоксально, але до цього часу в теорії архітектури дискутуються питання щодо поняття стилю, діапазон інтерпретацій якого є надзвичайно широкий. Завданням цього навчального видання не є диференціація та систематизація цих інтерпретацій. Тому з метою полегшення розуміння матеріалу прийняте таке тлумачення поняття стилю: стиль в архітектурі – це сукупність формальних ознак архітектурного твору, певних прийомів та принципів творчості, які дають змогу виокремити художнє явище у розвитку архітектури певного періоду. Напрямом у цьому посібнику називається спільність художнього явища впродовж певного періоду, яке не є об’єднане формальною ознакою.

Складним для тлумачення є поняття «сучасна архітектура», у зв’язку з чим постає питання: коли ж настає та точка відліку – «zero hour» – звідки «починається» сучасна архітектура? К. Фремтон, наприклад, вважав цією точкою ХVІІІ ст., а більшість підручників з історії сучасної архітектури починаються з ХХ ст. У той самий час точка відліку сучасності з перебігом історії постійно змінюється. Автори посібника за «годину нуль» прийняли злам 1960–1970 х років, оскільки саме тоді архітектурі довелося зазнати таких радикальних трансформацій, що критики змушені були охарактеризувати цей стан як час «докорінного зламу свідомості» та «зміни архітектурних парадигм».

Окрім того, період останніх 50 років майже не висвітлений у професійній та навчальній вітчизняній літературі щодо історії архітектури. Нечисленні видання мають вузько науковий характер, тому можуть слугувати лише допоміжною літературою для студентів. Більшість літературних джерел – це книги, видані за кордоном, які залишаються для студентів важкодоступними. Відсутність навчальних видань з сучасної історії архітектури в Україні (українською мовою не має жодного видання, а російськомовні підручники із радянських часів не перевидавалися) зумовила необхідність у розробленні нав¬чального посібника, який відповідав реаліям сучасного стану архітектури. Джерелознавчою базою для цього посібника був аналіз вітчизняних і зарубіжних літературних джерел, присвячених історії сучасної архітектури.

Хронологічно інформація, викладена у цьому виданні, охоплює період з 1960-х років по сьогоднішній день. У посібнику проаналізовані стилі та напрями, які є програмними у сучасному архітектурному розвитку, та розглядаються твори майстрів – визнаних лідерів архітектури сьогодення. За чіткої систематизації значного обсягу інформації неминучою є певна схематизація складного історичного процесу, його умовна класифікація, яка, з одного боку, допомагає впорядкувати викладений матеріал, а з іншого, – дещо спрощує хід історії архітектури. Автори, розуміючи це, намагалися подати історію сучасної архітектури не лише як механічне накопичення або зміну стилів та напрямів, а як їх взаємодію та спадкоємність.

На початку кожного розділу проаналізовано передумови виникнення та розвитку конкретного архітектурного явища, подано тлумачення та різні інтерпретації його назви з посиланнями на джерела інформації. Структура кожного розділу визначена специфікою певного явища і побудована за двома основними схемами: розгляд стилю чи напряму за країнами розвитку або аналіз у хронологічному порядку. Наприкінці кожного розділу подано контрольні запитання для самоперевірки знань студентів.

У посібнику подано словник архітектурних термінів, а також надано додаткову інформацію стосовно найважливіших міжнародних архітектурних нагород. Алфавітний покажчик полегшить користування цим посібником. Він доповнений великою кількістю ілюстрацій, які були зібрані авторами у результаті численних експедицій, аналізу літературних та інтернет-джерел, а також роботи над курсом «Сучасні архітектурні теорії та доктрини», що читається в Інституті архітектури Національного університету «Львівська політехніка» та інших архітектурних інститутах. Тут значно збільшено коло імен і творів вітчизняної та зарубіжної архітектури; вводяться у науковий обіг нові терміни, радикально актуалізовано саме поняття «сучасна архітектура».

В 60—70-ті роки з’являються перші прояви нової образності архітектури, використання сучасних індустріальних конструкцій та прогресивних будівельних матеріалів — Палац спорту в Києві (архітектори: М.Гречина, О.Заваров); наземні станції Київського метрополітену «Хрещатик» (архітектори: А.Добровольський, В.Єлізаров та ін.); «Університет» (архітектори: Г.Головко, М.Сиркін та ін.); готель «Тарасова гора» в м. Каневі ( архітектори: Н.Чмутіна, Е.Гусєва, В. Штолько та ін.); Палац дітей та юнацтва у Києві (архітектори: А.Мілецький, Е.Більський,); кіноконцертний палац «Україна» (архітектори: Є.Маринченко та ін.). Оригінальністю та новизною форм позначена архітектура комплексу Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка (архітектори В.Ладний, А. Буділовський, Л. Коломієць та ін.). Необхідно відзначити вдалу спробу цілісного архітектурно-композиційного завершення у 80-ті роки ансамблю майдану Незалежності в м. Києві (архітектори: О.Малиновський, О.Комаровський та ін.).

Україна проголосила державну незалежність, настали новітні часи духовного та культурного відродження, утвердження та розбудови сучасної демократичної Української держави. В 1992 р. архітектурною елітою Києва відроджується Українська академія архітектури, прийшло пожвавлення і в архітектурно-будівельну діяльність, ширше запроваджуються архітектурні конкурси, ведуться активні пошуки прогресивних шляхів розвитку сучасної української архітектури. Почали активно відновлювати пам’ятники архітектури вітчизняної спадщини. Мова сучасної архітектури все частіше стає інтернаціональною, плюралістичною за творчим спрямуванням, водночас значущу роль відіграють нові творчі пошуки прогресивних напрямів, концепцій, принципів та прийомів вирішення форми та змісту в архітектурі. Отримують нове вирішення масштабні містобудівні комплекси. Сучасні високі технології надають необмежені можливості для пошуків ноу-хау в розвитку новітньої української архітектури. В творчості київської генерації українських архітекторів все частіше зустрічаємо прояви постмодерну та інших стильових шукань, як віддзеркалення глобалізації сучасного світового архітектурного процесу. При цьому в будовах такого стильового спрямування вдало використовуються нові конструктивні та художньо-пластичні можливості як традиційних будівельних матеріалів, так і нових сучасних — легкі металопластикові конструкції, вишукані оздоблювальні матеріали (готель «Хрещатик», арх. Л.Філенко; діловий комплекс «Зовнішекспосервіс», архітектор О.Донець та ін.; банк «Україна», архітектор С.Бабушкін та ін.; офісний центр «Київ-Донбас», архітектор В.Жежерін та ін.; готельно-офісний центр «Східний горизонт», арх. О.Комаровський, комплекс «Ексімбанк», архітектор І.Шпара та ін.) і багато інших новітніх будов. У названих об’єктах можна відзначити різноманітні прояви сучасної естетики, пошуки авторської архітектурної своєрідності, намагання врахувати існуюче історико-культурне середовище, по-новому вирішити архітектуру спроектованих будівель. Але воднораз інколи гонитва за «новим» призводить до появи в історичній забудові «модної» ерзац-архітектури — вчорашніх днів сучасного західного істеблішменту. Хотілося б зауважити, що тільки ті архітектурні твори, які є високими творчими досягненнями національної культури, стають надбанням прогресивного світового архітектурного процесу.

В сучасних умовах реконструкції міст надзвичайно гостро постає проблема гармонійного поєднання нової архітектури та існуючого історико-архітектурного середовища. Адже архітектура як великий ідентифікатор національної самобутності та регіональної своєрідності відображає художнє світовідчуття, ментальність, культуру та буття українського народу на всіх щаблях його історичного розвитку. Наш славетний Київ — скарбниця шедеврів вітчизняної історико-культурної спадщини і одночасно сучасне динамічне місто, яке активно розвивається. Кожна епоха вносить свої особливості в його розвиток, і цей процес безперервний. Хотілося б, щоб менше вносилося негативних рис в сучасний образ нашої столиці. Це важлива культурно-екологічна проблема архітектури сьогодення — гармонізації нової забудови міста з унікальними природними ландшафтами та дорогоцінними пам’ятками вітчизняної історико-архітектурної спадщини.

Цього року виповнюється 10 років з дня відновлення Української академії архітектури на громадських засадах як високого науково-творчого закладу зодчих України. Багато зроблено керівництвом і фахівцями Академії для подальшого розвитку архітектури в нашій країні — підготовлені законодавчі документи з архітектури та містобудування, концепція перспективного розвитку архітектури України та ін. Підготовлена до видання «Історія української архітектури» (в 5-ти томах) та ін. Але Академія архітектури має громадський статус, і всі роботи проводяться на благодійній основі. У багатьох розвинених країнах Заходу та СНД створені й успішно діють такого типу Академії архітектури на державних засадах, які розробляють важливі державні програми та проекти зі створення гармонійного середовища для життєдіяльності людини. В дні відзначення 10-річчя відновлення Української академії архітектури та проведення архітектурного фестивалю гостро постає нагальна проблема створення важливої установи сучасної Української академії архітектури — головного науково-творчого закладу з вирішення питань державної охорони та збереження як багатої історико-архітектурної спадщини нашої країни, так і з розробки сучасних проблем та пошуків перспективних напрямів майбуття української архітектури в контексті світового розвитку

З нагоди дня архітектора президент щороку присуджує 5 премій для зодчих, які збудували найбільш видатні споруди. У різні роки кращими ставали відреставровані "Софіївка" в Умані, музей "Пирогово" та Успенський собор Києво-Печерської Лаври, станція метро "Золоті ворота" та приміщення інституту міжнародних відносин у Києві.

Цього року Віктор Янукович відзначив своєю увагою об'єкти з різних регіонів країни - від Прикарпаття до Криму. Державна премія в галузі архітектури вручається найкращим українським будовам з 1988 року. Отримати її можуть твори, завершені не менш, ніж за рік до часу висунення. Вид споруди не має значення - це і суспільні будівлі, і готельні комплекси, і відреставровані пам'ятки. Окрім того, премію може отримати наукова праця, яка висвітлює актуальні проблеми вітчизняної архітектури. Відбір лауреатів здійснює комітет з питань архітектурної премії. Згідно з указом президента від 1996 року, до його складу входить 31 зодчий на чолі з президентом Національної спілки архітекторів Ігорем Шпарою. Втім, президенту варто оновити цей перелік, адже один з членів комітету Юрій Білоконь помер рік тому, але й досі числиться в архітектурному журі.

За словами члена комітету Миколи Дьоміна, будівлі-переможці повинні бути досконалими як за формою, так і за змістом."Потрібно шукати не якісь зовнішні прояви архітектурної форми, а те, яким чином форма відображає зміст. Зміст повинен бути прогресивним та відображати риси та прагнення суспільства у той момент, коли були створені ці шедеври", - розповів він. Щорічно комітет розглядає близько 20 проектів, з яких потрібно обрати лише п'ять. Втім, об'єктивних критеріїв відбору, як виявилось, немає. "Є аналітичні підходи, а є чисто інтуїтивні. Якщо річ добре зроблена, іноді навіть важко сказати, чому від неї складається приємне враження", - поділився пан Дьомін. Окрім власного враження, комітет враховує ще й думки людей, які користуються цією будівлею. Вирішальне таємне голосування відбувається в кілька турів. За споруду-лауреата повинні проголосувати не менше 3/4 членів комітету. Розмір архітектурної нагороди щорічно визначає президент України. Наприклад, у 2005-2007 роках архітектори отримували по 50 тисяч гривень за проект, а з 2009 року - 100 тисяч гривень. Кошти розподіляються порівну між усіма членами колективу. Лауреатами, окрім самих архітекторів, можуть стати інженери, художники чи "інші фахівці, чий творчий внесок був найбільшим". Головне - щоб претендентів було не більше 8 осіб. Згідно з положенням про премію, лауреатами не можуть стати ті, хто виконував адміністративні функції. Але на практиці правила виконуються не завжди. За словами члена преміального комітету Миколи Дьоміна, перелік нібито складає організація, яка подає проект на конкурс, і журі не має права його редагувати. Хоча трапляються і винятки. Наприклад, цього року комітет порадив вилучити зі списку головних електрика та сантехніка Апеляційного суду, адже їх вклад не був "достатньо значним".Натомість цього року до списку нагороджених потрапив голова Апеляційного суду Києва Антон Чернушенко. За словами розробників проекту, його "творчий внесок" полягав у пропозиції збудувати в суді тренажерний зал та сауну. Окрім того, суддя чи його заступник проводили робочі наради. Хоча такі дії і є виключно адміністративними, премію він все ж отримав. Микола Дьомін вважає, що такі випадки є одиничними. Якщо ж колись чиновник і отримував премію, то вона діставалась йому заслуженою працею. Насправді посадовці чи власники будівель вже неодноразово потрапляли до списку видатних архітекторів. Наприклад, у 1992 році нагорода дісталась колишньому голові колгоспу та теперішньому губернатору Івано-Франківської області Михайлу Вишиванюку "за архітектуру громадсько-торгівельного центру села Турка Коломийського району Івано-Франківської області". Більше того, він вдруге отримав архітектурну премію в 2001 році як голова Івано-Франківської ОДА "за відбудову, реставрацію та комплексний благоустрій міста Коломиї".У 2002 році премію "за архітектуру комплексу навчально-спортивної бази футбольного клубу "Динамо-Київ" на Столичному шосе, 45 в місті Києві" отримав перший віце-президент "Динамо" Ігор Суркіс. У 2003 році за реконструкцію станції "Київ-Пасажирський" були нагороджені одразу двоє посадовців - міністр транспорту Георгій Кирпа та президент "Київміськбуду" Володимир Поляченко.У 2004 році до числа видатних зодчих потрапив сумський губернатор Володимир Щербань за стадіон "Ювілейний" в Сумах. Не обійшла архітектурна нагорода і представників церкви. У 2005 році її отримав єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ Василь Семенюк за духовний центр в селі Зарваниця. У тому ж 2005 році премію за будівництво клініки відновного лікування у Львові "сімейним підрядом" отримали генеральний директор клініки Володимир Козявкін та його дочки-заступники - Наталія та Ольга. Окрім того, в цей же час за академію банківської справи в Сумах нагородили голову Нацбанку Володимира Стельмаха. Лишається загадкою, як члени комітету не помітили цих "дрібних деталей", але при цьому виключили зі списків електриків та сантехніків.

На відміну від вітчизняної премії, у світі часто відзначають не конкретну споруду, а загалом творчість певного архітектора чи конструкторської компанії.

Завдання для самостійної роботи

1.Розкрийте термін «ландшафтний дизайн».

2.Охарактеризуйте сучасний стан розвитку архітектури в Україні.

Завдання для семінарських занять

1. Назвіть відомі вам імена архітекторів та зодчих України. Охаратеризуйтие творчість одного з них (на ваш вибір).

2.Назвіть відомі для вас архетиктурні споруди в Україні. Охарактеризуйте одну з них (на вибір).

Методичні рекомендації

Розкрийте такі поняття як "хай-тек", "лоу-тек" в українській архитектурі. Описати архитектуру Україны з 90-х р. Головані шляхи розвитку сучасної архітектури Украины. Домінантні принципи архітектури.

Література

1. Черкес Б. С. Національна ідентичність в архітектурі міста [Текст] / Б. С. Черкес. – Львів : Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2008. – 268 с.

2. Архитекторы Киева Александр Комаровский [Електронный ресурс]. − Режим доступа: htt p :// archunion . com . ua / arch / a -0002 . html

3. Бабушкін С. Готель «InterContinental» в Києві [Текст] / С. Бабушкін // А+С. – 2008. – № 3. – С. 134–139.

4. Віг Я. Житловий будинок на вул. Старонаводницькій в Києві [Текст] / Я. Віг // А+С. – 2008. – № 3. – С. 140–145.

5. Проектна пропозиція забудови ділянки на вул. Валовій, 15 для ТзВО фірма «Консоль» [Текс] / /Архітектурний вісник. – 2002. – № 2(15). – С. 26.

6. Сабанский переулок 2, 4. [Електронный ресурс]. − Режим доступа: http :// archproject . com / ua /project/particle/200

7. Шуляр В. Архітектурні прем’єри Дніпропетровська [Текст] / В. Шуляр // Архітектурний вісник. – 2000. – № 33(11). – С.8–11.

8. Архитекторы Киева. Сергей Бабушкин. − [Електронный ресурс]. − Режим доступа: http:// www. nostalgia . org . ua / aarchitect - babushkin . shtml . htm .

9. Архитекторы Киева. Сергей Юнаков [Електронный ресурс]. − Режим доступа: http://archunion.com.ua/arch/a-0182.html