Структура національного характеру зазвичай виокремлює такі елементи:

1. Національний темперамент – спокійний, бурхливий.

2. Національні емоції – «національне піднесення».

3. Національні почуття – гордість.

4. Національні пересуди.

В повсякденному житті прийнято вважати, що кожна нація має свій характер, і певні риси його вже закріплені за тією чи іншою нацією. Так, наприклад, американців вважають дуже діловими особами, німців – педантами, французів – галантними кавалерами, євреїв – хитрими.

Перші спроби аналізу психічного складу українців як етносу і нації були прийняті ще в 18-19 століттях в працях видатних представників українського наукового світу: М.Костомаров, Ф.Чижевський, В.Липинський, Г.Сковорода, Памфіл Юркевич.

Майже всі дослідники підкреслюють такі важливі риси українського національного характеру, як: демократичність, вільнолюбство, емоційність, музичність, наближення до природи, естетизм, культ жінки у сім’ї, толерантність по відношенню до інших народів, релігійність, гостинність, працелюбність.

Більшість дослідників вважають серед головних рис національного характеру – інтровертизм, тобто, люди повернені до свого власного внутрішнього світу більше, ніж на проблеми в соціумі. Дійсно, для українців завжди сім’я та сімейні цінності відігравали важливішу роль. Інтровертизм виявляється також в толерантності, не агресивності, бажанні зберегти свою власну свободу.

Близька до попередньої риси, в українців відзначається ще одна – індивідуалізм. Це небезпечна риса, тому що може виявлятися в небажанні прислухатися до інших, відмови від будь якої влади. І тому в історії є приклади (казаки). Дуже схожа риса з цією – упертість, яка виявляється в намаганні діяти не зважаючи на поради.

Позитивною рисою в українців називають – здатність до саморегуляції. Ця риса розглядається як рівень самостійності, розвитку самопізнання, відповідальності за власне життя.

Перевагу серед інших рис, дослідники віддають таким рисам, як: емоційність, мрійництво, спостережливість, вразливість, слабку волю, здатність до обіди з будь-якого приводу, амбіційність.

Треба нагадати, що формування певного ідеалу необхідно для молодого громадянина України, але у формування українського національного характеру є протиріччя. Так, наприклад, сьогодні йдуть спори у питаннях індивідуалізму та колективізму. Також нажаль, такі риси як мужність, розумний ризик, лицарство «витискаються» іншими новомодними рисами. Таким чином, можна говорити, що критерієм української ментальності є подвійний внутрішній світ, який допускає існування з одного боку, авантюрно-казацького психологічного типу (активного) та «потаємного існування» типу «моя хата з краю» (пасивного).

В літературі дуже часто ми знаходимо ще одну рису національного характеру – кордоцентризм, перевага почуттів над інтелектом, емоційності над розумом. «Філософія серця» як концепція була запропонована Памфілом Юркевичем та Григорієм Сковородою, Пантелеймоном Кулішем і Миколою Костомаровим, та іншими.

Окремо треба розповісти про національний характер представників Західної України – гуцулів. В творах письменника Г.Хоткевича можна знайти такі описи: бунтівничість, рішучість, воля (притаманні чоловікам), ліризм, м’якість, доброзичливість (притаманна жінкам), певна терплячість, очікування, пристосування (загальнонаціональні риси).

Ще одна риса національного характеру, яка виявляється не тільки у простого народу, а й у політиків – «хуторянство». «Хуторянин» вважає себе розумним, а якщо і не зовсім, то «мудрим». Однак його розум та мудрість виявляються в хитрості та здатності відхилятися від не важливої для нього праці, від ризику. Хуторянин сам собі на умі, він може лаяти владу, але при зустрічі з об’єктом ненависті він йому намагається угодити. Живе окремо, відлюдно, застережливо відноситься до нових ідей та ініціатив.

Слід зауважити, що всі риси, які описані нами вище, вказують на середньостатистичного громадянина України. Не можна забувати, що в кожному випадку ми розглядаємо такі риси окремо. Також треба пригадати, що територія Україні не рівнозначна, неоднорідна за регіональними, релігійними, кліматичними ознаками. При проведенні анкетування ми отримаємо різні показники на Західній Україні, ніж на Півдні. В усіх регіонах України різне відношення до історичного минулого, культури, мови, релігії, і до майбутнього розвитку держави в цілому.

Завдання для студентів

1. Наведіть приклади, коли Україну можна назвати «монокультурною державою», а коли «полікультурною».

2. Назвіть завдання та предмет вивчення курсу.

3.Чим відрізняються терміни «менталітет» та «ментальність»?

4.Визначить головні передумови формування менталітету українського народу.

5.Як ви розумієте поняття «культурний релятивізм», «кордоцентризм», «етноцентризм»? Наведіть приклади.

6.Які стереотипи національного українського характеру ви знаєте? Наведіть приклади.

7.Хто такі «маргінали» і чи існували вони в українській культурі?

Запитання для самоперевірки

1.Назвіть, що вивчає герменевтика? Наведіть приклади тем з курсу, які можна вивчати завдяки цього методу.

2.Чому, на вашу думку, важливо вивчати культуру інших народів та націй, які мешкають в Україні?

3.Знайти і зацитувати працю Г.Сковороди «Філософія серці». Розуміти основні положення його філософії, біографічні данні та етапи творчості.

4..Зробити порівняльну таблицю, розглянути дві різні національності, визначити іх спільні риси та відмінні, вказати головні риси менталітету.

Методичні рекомендації

Під час семінарських занять розібратися в розумінні понять, на прикладах визначити, які теми повинні розглядатися в курсі. Під час семінарських занять слід визначити різницю між поняттями «менталітет» та «ментальність». Надати студентам інформацію про різні методи та засоби опитування. Метою семінарських занять має стати розуміння того, що Україна неоднорідна держава, і аналіз культурних подій треба проводити по різним критеріям.

Література

1.Історія української культури/За загал.ред.І.Крип’якевича. – К.:Либідь,1994.–656 с.

2.Історія світової культури. – Либідь,1994.–320 с

3..Бичко І. Українська ментальність і проблема гуманізації національної вищої освіти// Розбудова держави. – 1993. – № 3. – С.58-63.

4.Гончаренко М. Життєвість національного // Сучасність. – 1993. – № 2. – С.116-127.

5.Грабовська І. Проблема засад дослідження українського менталітету та національного характеру // Сучасність. – 1998. – № 5. – С.58-70.

6. Літературознавчий словник-довідник/ Р.Т.Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. – К.: Академія, 1997. – 752 с.

7.Лисий І. менталітет і духовна культура українців //Філософська і соціологічна думка. – 1995. – № 11-12. – С.37-59.

8.Соболь В. Дослідження витоків української ментальності// Слово і час. – 1992. – № 8. – С.42-45.

9.Українська культура: історія і сучасність. – Львів: «Світ», 1994. – 456 с.

10.Хоткевич Г. Кам’яна душа. – К.: Дніпро, 1981. – 294 с.

11.Шведова А. Культурні проекції національного характеру// Сучасність. – 2000. – № 7-8.– С.123-134.

12.Гнатюк Я.С. Особливості філософського кордорцентризму Памфіла Юркевича// Вісник Прикарпатського університет: філософські та психологічні науки. – Вип..3. – Івано-Франківськ: «Плай», 2002.