2-1 Організація та інформаційне забезпечення управлінської діяльності / КНМЗ ОтІЗУД

22

Президентові України. – К. ; Х. : НАДУ ; ФОРТ, 2009. – 232 с. : іл. – МОН України.

10.Кіндрацька, Г. І. Стратегічний менеджмент : навч. посібник / Г. І. Кіндрацька ; МОН України, Нац. ун-т "Львівська політехніка". – 2 вид., перероб. і доп. – Львів : Вид-во Львів. політехніки, 2010. – 406 с. – МОН України.

11.Основи Інтернет-технологій : навч. посіб. / В. М. Бредіхін, В. В. Карасюк, О. В. Карпухін, Ю. В. Міщеряков ; під ред. О. В. Карпухіна. – Х. : СМІТ, 2010. – 394 с.

12.Авдошин, С. М. Информатизация бизнеса. Управление рисками : учебник для студ. вузов / С. М. Авдошин, Е. Ю. Песоцкая. – М. : ДМК Пресс, 2011. – 176 с. : ил.

13.Методи підтримки прийняття рішень : навч. посібник / І. В. Гребеннік, Т. Є. Романова, А. Д. Тевяшев, Г. М. Яськов ; МОН України, Харк. нац. ун-т радіоелектроніки. – X. : ХНУРЕ, 2010. -127 с.

14.Глушко, С. Б. Управлінські інформаційні системи : навч. посібник / С.

В.Глушко, А. В. Шайкан. - Львів : Магнолія Плюс, 2006. - 320 с. - (Вища освіта в Україні). – ISBN 966-8340.

15.Воронін, А. М. Інформаційні системи прийняття рішень : навч. посіб. / А. М. Воронін, Ю. К. Зіатдінов, А. С. Климова. - К. : НАУ-друк, 2009. - 136 с. : іл. - ISBN 978-966-598-488-7

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ з дисципліни

«ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

для студентів денної форми навчання першого (бакалаврського) рівня освіти

зі спеціалізації «Управління інформаційною безпекою» спеціальності 125 «Кібербезпека»

галузі знань 12 «Інформаційні технології»

Електронне видання

Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри Інфокомунікаційної інженерії. Протокол № 4 від 24.01.2018.

Харків 2018

2

Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни «Організація та інформаційне забезпечення управлінської діяльності» для студентів першого (бакалаврського) рівня освіти зі спеціалізації «Управління інформаційною безпекою» спеціальності 125 «Кібербезпека» галузі знань 12 «Інформаційні технології» [Електронне видання] / Упоряд. І.С. Добринін. – Харків: ХНУРЕ, 2018. – 30 с.

3

ЗМІСТ

Загальні положення ………………………………….…………………… 4 Практичне заняття №1……………………………………………… 5 Практичне заняття №2…………………………………………….. 17 Рекомендована література …………………………………………..…. 30

4

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Управлінська діяльність на сучасному етапі розвитку суспільства зазнає суттєвих змін як за своїм змістом, так і за технологією. Ці зміни пов'язані не тільки з корінною перебудовою форм і методів управління, а й з підвищенням рівня сучасної комп'ютерної техніки і технології збирання та обробки управлінської інформації.

У сучасних умовах світового соціально-економічного розвитку, особливо важливою областю стало саме інформаційне забезпечення процесу управління, що складається в зборі і обробці інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, які формуються у виді певних документів.

Таким чином, метою проведення практичних занять з дисципліни «Організація та інформаційне забезпечення управлінської діяльності» є надання студентам практичних навичок щодо розробки типових службових документів підприємства та формування документопотоків.

5

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №1

Тема: Розробка схем документопотоків підприємства. Висування вимог до організації документообігу.

Розробка формулярів основних документів підприємства.

Мета заняття: навчити студентів розробляти схеми документопотоків підприємства та формулярів основних документів.

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ЗА ТЕМАТИКОЮ ЗАНЯТТЯ

У всіх сферах життя управління відіграє величезну роль. Будь-яка організація потребує раціонального та ефективного управління. Поняття «організація» може вживатися в широкому сенсі і мати декілька значень. Тому під організацією будемо розуміти промислові підприємства, комерційні фірми, державні установи та ін.

Як відомо, під управлінням розуміється цілеспрямований вплив суб'єкта на об'єкт з метою переведення його в якісно новий стан.

Як суб'єктом, так і об'єктом управління може бути людина, групи людей, підрозділ підприємства, підприємство в цілому, а також різні інформаційні системи та ін.

Різниця між суб'єктом і об'єктом полягає в тому, що суб'єкт є джерелом керуючого впливу, а об'єкт підпорядкований цьому впливу.

Будь-який процес управління пов'язаний з інформаційним обміном, який полягає в циклічному здійсненні наступних процедур:

-збір інформації про поточний стан керованого об'єкта;

-аналіз отриманої інформації та порівняння поточного стану з бажаним;

-впровадження керуючого впливу з метою переведення керованого об'єкта

вбажаний стан;

-передача керуючого впливу об'єкту.

Процес управління має на увазі наявність зворотного зв'язку, тобто інформаційного потоку, спрямованого від об'єкта до суб'єкта.

Зворотній зв'язок дозволяє встановити, наскільки ефективно надано на об'єкт керуючий вплив.

6

Найбільший інтерес представляє розгляд управлінських процесів в бізнессередовище.

На цьому рівні організація управління включає в себе наступні операції:

-виявлення функцій управління;

-встановлення оптимальної кількості рівнів управління;

-розподіл функцій, прав і відповідальності між різними рівнями;

-визначення професійного та чисельного складу кадрів;

-розробка нормативно-методичної бази.

Функція управління являє собою відносно самостійний і відокремлений вид управлінської діяльності. Функції управління мають структуру, зміст і механізм реалізації.

Фахівці виділяють наступні основні функції управління:

-планування:

-календарно-планове керівництво;

-оперативне керування;

-контроль.

Деякі фахівці виділяють також такі функції, як мотивація, регулювання та ін. З точки зору інформаційного забезпечення процесу управління, виділені функції є найбільш важливими.

Для успішного здійснення управлінської діяльності необхідно скласти чітке уявлення про структуру організації, взаємодії її складових частин і зв'язках організації із зовнішнім середовищем.

Існуючі в даний час організації відрізняються величезною різноманітністю, як за напрямками діяльності, так і за формою власності, масштабами, іншими параметрами. При цьому кожна організація по-своєму унікальна. Однак, при управлінні будь-якими організаціями застосовуються однакові принципи, методи і способи. Щоб пристосувати їх до особливостей конкретного підприємства, чітко визначити місце керуючих структур в загальній структурі підприємства, а також їх взаємодію між собою та з іншими підрозділами, широко застосовується моделювання.

Моделювання - це створення моделі, тобто образу об'єкта, що його замінює, для отримання інформації про цей об'єкт шляхом проведення експериментів з його моделлю.

7

Моделі об'єктів є більш простими системами, з чіткою структурою, точно визначеними взаємозв'язками між складовими частинами, що дозволяють більш детально проаналізувати властивості реальних об'єктів і їх поведінку в різних ситуаціях. Таким чином, моделювання являє собою інструмент аналізу складних систем і об'єктів.

До моделей висувається ряд обов'язкових вимог.

По-перше, модель повинна бути адекватною об'єкту, тобто як можна більш повно відповідати йому з точки зору обраних для вивчення властивостей.

По-друге, модель повинна бути повною. Це означає, що вона повинна давати можливість за допомогою відповідних способів і методів вивчення моделі дослідити і сам об'єкт, тобто отримати деякі твердження щодо його властивостей, принципів роботи, поведінки в заданих умовах.

Безліч моделей, що застосовуються, можна класифікувати за наступними критеріями:

-метод моделювання;

-характер модельованої системи;

-масштаб моделювання.

За способом моделювання розрізняють наступні типи моделей:

-аналітичні, коли поведінка об'єкта моделювання описується в вигляді функціональних залежностей і логічних умов;

-імітаційні, в яких реальні процеси описуються набором алгоритмів, що реалізуються на ЕОМ.

Зараз більшість моделей організації будується на основі дефініцій теорії систем. Організація представляється у вигляді складної системи, яка має певні властивості, яка може бути описана деякими графічними, математичними і іншими моделями.

До таких, властивим всім системам властивостей, відносяться наступні.

1. Подільність - система складається з декількох частин (компонентів), кожна з яких має свої цілі і функції. При цьому просте об'єднання (не в рамках системи) компонентів не буде за своїми властивостями ідентично всій системі.

2. Цілісність - система має всю повноту властивостей і функцій тільки як єдине ціле.

3. Зв'язаність компонентів - все компоненти системи пов’язані між собою і впливають один на одного своїм перебуванням в системі виходом з неї.

8

Входження компонентів в систему та їх виключення з неї можуть бути наслідком взаємного впливу підсистем і (або) взаємодії з зовнішнім середовищем.

4. Гнучкість - система повинна адекватно реагувати на зміни, що відбуваються в ній самій і в зовнішньому середовищі.

Структура моделі організації як об'єкта управління.

Будь-яка модель організації повинна повно відображати:

-організаційну структуру управління; це означає виділення функціональних підсистем організації та встановлення зв'язків між ними;

-механізм управління, до якого відносяться цілі, критерії, ресурси і методи управління.

Організаційну структуру підприємства зручно описувати організаційною моделлю, яка демонструє склад функціональних підрозділів підприємства і зв'язку їх підпорядкування і взаємодій-наслідком.

Фахівці виділяють наступні типи організаційних структур підприємства:

-лінійна;

-функціональна;

-лінійно-функціональна;

-лінійно-штабна;

-матрична.

Лінійна організаційна структура являє собою схему, що описує вертикальні зв'язкі підпорядкування різних підрозділів організації. Так, виділяють керівника організації, його заступника і штат співробітників, їм підлеглих. Подібний тип організаційної структури доцільно застосовувати при невеликому штаті організації і відносно стабільною зовнішнє і внутрішнє середовище. Лінійна структура проста і може бути ефективна, якщо число розглянутих питань невелика і по них можуть бути дані рішення в найближчих підрозділах.

Даний тип організаційної структури застосовується в умовах функціонування дрібних підприємств з нескладним виробництвом при відсутності розгалужених зв'язків з постачальниками, споживачами, науковими і проектними організаціями і т.п. В даний час лінійна структура використовується в управлінні виробничими ділянками, окремими невеликими цехами, а також невеликими фірмами.

При функціональній організаційній структурі підприємство підрозділяється на елементи, кожен з яких має свої завдання і обов'язки. Характеристики та

9

особливості того чи іншого підрозділу відповідають найбільш важливим напрямкам діяльності підприємства.

Традиційні функціональні блоки підприємства - це відділи виробництва, маркетингу, фінансів. Це широкі області діяльності, або функції, які є на кожному підприємстві для забезпечення досягнення його цілей.

Функціональна організаційна структура, на відміну від лінійної, використовується на більш великих підприємствах з серійним виробництвом.

При функціональній організаційній структурі зв'язки підпорядкування більш складні: так, нижчестоящої підрозділ підпорядковується відразу декільком вищестоящим у рамках своїх питань. При такій структурі можуть виникнути ситуації, коли підлеглі підрозділи не знають, як узгодити отримані вказівки, в якій черговості їх виконувати та ін. Тому в чистому вигляді функціональна організаційна структура використовується рідко. На практиці частіше застосовується структура змішаного типу - лінійно-функціональна.

В основі лінійно-функціональної організаційної структури лежать принципи двох попередніх типів.

Така структура має на увазі створення при основних ланках як вертикальної лінійної структури так і функціональних підрозділів. Основна роль цих підрозділів полягає у підготовці проектів рішень, які вступають в силу після затвердження відповідними лінійними керівниками.

Поряд з лінійними керівниками (директорами, начальниками філій і цехів) існують керівники функціональних підрозділів (планового, технічного, фінансового відділів, та ін.), що готують проекти планів, звітів, які стають офіційними документами після підписання лінійними керівниками.

Основною перевагою цієї структури є те, що вона, зберігаючи цілеспрямованість лінійної структури, дає можливість спеціалізувати виконання окремих функцій і тим самим підвищити ефективність управління організацією в цілому.

Лінійно-штабна організаційна структура багато в чому схожа з лінійнофункціональної, але її особливістю є те, що в ній виділяється деякий штабний координуючий орган. Він займається координацією питань будь-якого напрямку по всіх відділеннях (філіях) і підрозділам підприємства.

Такий вид організаційної структури, як правило, зустрічається у великих організаціях (холдинги, транснаціональні корпорації), коли необхідно забезпечити злагоджену спільну роботу великої кількості функціональних підрозділів.