9 .Ендокринні залози, будова, гіпер- та гіпофункції залоз.

До ендокринних залоз, належать щитовидна, прищитовидні, вилочкова, надниркові залози, гіпофіз, шишкоподібне тіло, епіфіз мозку, панкреатичні острівці, статеві залози.

Характеристика головної залози-гіпофіза.

Гіпофіз невелика овальна залоза масою до 0,5—0,7 г — лежить у ямці турецького сідла й оточений щільною сполучнотканинною оболонкою, зверху прикритий діафрагмою турецького сідла. Гіпофіз складається з трьох відділів: передня частка, або аденогіпофіз; задня частка, або нейрогіпофіз, і проміжна частка. Гіпофіз виділяє в кров понад 20 гормонів.

Передня частка продукує соматотропін (гормон росту). Якщо його виділяється мало або він не виділяється зовсім, тобто настає гіпофункція передньої частки, то дитина погано росте, й це призводить до карликовості. Гіпофізарні карлики мають пропорційно розвинені всі частини тіла, розумові здібності та психічний розвиток, однак вторинні статеві ознаки у них відсутні.

Задня частка гіпофіза продукує гормон вазопресин, який викликає скорочення гладеньких м'язів, при цьому підвищується артеріальний тиск і зменшується сечовиділення. Гормон окситоцин викликає скорочення гладеньких м'язів матки. Під час лактації окситоцин впливає на утворення молока.

Проміжна частка розвинута слабко, продукує меланотропний гормон (інтермедій), завдяки якому утворюється пігмент, що регулює колір шкіри.

Характеристика залоз першої групи(залежних від дії гіпофіза).

Щитовидна залоза розміщена в передній ділянці шиї, нижче від під'язикової кістки, й прикриває собою бічну поверхню гортані та передньо бічну поверхню трахеї. Залоза складається з двох часток і перешийка, маса її від ЗО до 60 г. Гормонів — тироксину та трийодтироніну, які надходять безпосередньо в кров. Вони регулюють обмін речовин, теплоутворення, збудливість нервової системи, ріст і розвиток тканин.

Надниркові залози розміщені безпосередньо на верхньому полюсі нирок. Маса залози — від 7 до 20 г, довжина — 5 см. Залоза складається з двох шарів: зовнішнього (кіркового) та внутрішнього (мозкового).

Статеві залози. До статевих залоз належать яєчка (у чоловіка) та яєчники (у жінок). Залози виконують дві функції. Перша з них пов'язана з виділенням гормонів, а друга — з утворенням статевих клітин.

Характеристика залоз другої групи(незалежних від дії гіпофіза).

Прищитовидні залози представлені чотирма дрібними овальної або круглої форми тільцями, масою від 0,01 до 0,05 г кожне. Прищитовидні залози прилягають до задньої поверхні правої та лівої часток щитовидної залози по одній вгорі й унизу.

Вилочкова залоза розміщена у верхній частин переднього середостіння, між правою та лівою середостінними плеврами. Складається з правої та лівої часток, з'єднаних пухкою сполучною тканиною. Кожна часточка складається з кіркової(зовні) та мозкової (всередині). Маса залози у новонародженого — 10—15 г, а в 13—15 років, у період статевого дозрівання, найбільша — 25—35 г. Після статевого дозрівання організму починається зворотний розвиток залози.

Підшлункова залоза належить до залоз змішаної секреції. Як залоза зовнішньої секреції вона має протоку, що відкривається на сосочку дванадцятипалої кишки, куди й надходить секрет залози.

Епіфіз — непарний утвір, розвивається з проміжного мозку, має овальну форму. У дітей шишкоподібне тіло відносно більших розмірів, ніж у дорослих, в середньому його маса дорівнює 0,2 г. Найбільшого розвитку залоза досягає до 7 років, а потім настає її зворотний розвиток. На місці залозистої тканини відкладаються фосфорнокислі й вуглекислі солі кальцію, так званий мозковий пісок. Гормон шишкоподібного тіла — мелатонін — пригнічує розвиток статевих залоз, попереджує передчасне статеве дозрівання.

Вважають, що мелатонін виділяється в основному вночі, освітлення пригнічує його дію, а тому епіфіз ще називають біологічним годинником організму.