- •1. Мета і завдання оздоровчої, і лікувальної фізкультура в школі.
- •2. Медико-біологічне обґрунтування занять лфк школярів із захворюваннями серцево-судинної системи.
- •3. Медико-біологічне обґрунтування занять лфк школярів із захворюваннями хребта і вадами постави
- •Медико-біологічне обґрунтування видів, періодів та етапів лфк в школі.
- •5.Медико-біологічне обґрунтування занять лфк школярів із захворюваннями та при порушенні обміну речовин.
- •6. Медико-біологічне обґрунтування занять лфк школярів із захворюваннями органів дихання.
- •7. Медико-біологічне обґрунтування занять лфк школярів із захворюваннями і травмами опорно-рухової системи.
- •8. Поняття лфк та реабілітації. Мета, завдання та принципи її застосування в школі.
- •1. Вплив систематичних занять фізичною культурою та спортом на систему дихання спортсменів.
- •2. Методи дослідження функціонального стану серцево-судинної системи.
- •3.) Вплив систематичних занять фізичною культурою та спортом на опорно-руховий апарат спортсменів.
- •4. Вплив систематичних занять фізичною культурою та спортом на систему обміну речовин.
- •1. Особливості тренування спортсменів в умовах низьких і високих температур.
- •2. Тиск як абіотичний фактор. Особливості працездатності спортсменів в умовах середньогір'я.
- •3. Вплив радіаційного забруднення на опорно-рухову систему спортсменів.
- •4. Природні ресурси (водойми, рослинний і тваринний світ, мінерали та ін..) як засоби відновлення працездатності).
- •5. Світло як екологічний чинник. Використання ультрафіолетового випромінювання в спортивній практиці.
- •1. Ланки тіла як важелі і маятники.
- •2. Механічні властивості кісток і суглобів.
- •3. Біомеханічні властивості м'язів:
- •4. Біомеханічні шляхи підвищення витривалості:
- •5. Умови стійкості твердого тіла.
- •6. Будова тіла і рухові можливості.
- •7. Роль сенситивних періодів у житті людини.
- •8. Біомеханіка вправ на поставу, гнучкість, силу.
- •1. Вітаміни с, а, е та їх використання у спортивній практиці.
- •2. Характеристика вітамінів Вх, в2, в6 та їх використання у спортивній практиці.
- •3. Характеристики адреналіну соматропного гормону та похідних тестостерону (роль в спорті).
- •4. Білки, їх характеристика та біологічна роль у різних видах фізичної активності
- •5. Вуглеводи, їх класифікація та біологічна роль. Роль глюкози та глікогену в енергозабезпеченні фізичної активності.
- •6. Характеристика жирів. Біологічне значення нейтральних жирів фосфоліпідів та холестерину.
- •7. Особливості водно-сольового обміну у спортсменів.
- •8. Макроергічні зв'язки. Роль атф та інших макроергічних сполук у енергозабезпеченні рухової активності спортсмена.
- •9. Значення повноцінного білкового харчування в спортивній діяльності.
- •10.Незамінні амінокислоти та їх біологічне значення.
- •1. Серцево-судинна система, характеристика її будови.
- •2. Загальна характеристика будови нервової системи.
- •3. Особливості будови спинного мозку людини.
- •4. Клітина-та тканинна будова організму людини. Розвиток організму людини.
- •5. Кістка як орган. Ріст та розвиток кісток, сполучення кісток. Класифікація сполучень кісток.
- •6. Будова та функціональне значення скелету тулуба.
- •7. Будова м'яза як органа. Морфологічні основи скорочення м'язового волокна.
- •8. Серце. Будова, положення у грудній порожнині, функція.
- •9 .Ендокринні залози, будова, гіпер- та гіпофункції залоз.
- •10. Загальний план будови лімфатичної системи.
- •12.Морфо функціональна характеристика органів чуття.
- •13. Органи травлення, особливості будови та функції.
- •13. Особливості будови органів дихання.
- •14. Характеристика кіл кровообігу.
- •1. Травлення в шлунку людини.
- •2. Умовні та безумовні рефлекси.
- •3.Сенсорні системи. Фізіологічне значення органів чуття в життєдіяльності людини.
- •4. Фізіологія ендокринної системи. Класифікація гормонів.
- •Дихальні об’єми дихальні ємкості легень.
- •Будова і функції шкіри.
- •7. Показники роботи серця.
- •8. Функції і склад крові.
- •9.Ендокринна система людини. Гормони гіпофіза.
- •10.Тиск в артеріальному руслі кровообігу. Методи дослідження.
- •1. Джерела небезпек у побуті. Способи запобігання їх впливу на людину.
- •2. Джерела небезпек у побуті. Способи запобігання їх впливу на людину.
- •3. Аналіз та прогнозування травматизму при заняттях фізичними вправами в навчальних закладах.
- •4. Профілактика професійної захворюваності.
- •1. Перша допомога при відкритих та закритих ушкодженнях
- •2. Перша допомога при загостренні серцево-судинних хвороб.
- •3. Перша допомога при загостренні хвороб органів черевної порожнини.
- •4. Отруєння, перша допомога
- •5. Вікові особливості реанімації при термінальних станах.
- •1. Гігієна харчування спортсменів.
- •2. Фізичний розвиток учнів. Методи оцінки фізичного розвитку
- •3. Гігієнічні оцінка мікрокліматичних умов в спортивному залі
- •4. Гігієнічна оцінка вентиляції та повітряного режиму в спортивному залі.
- •5. Гігієнічна характеристика природного та штучного освітлення спортивних споруд
- •6. Санітарно-гігієнічне обстеження спортивної ділянки школи.
- •7. Визначення основного обміну і добових енерговитрат спортсменів.
- •8. Санітарно-гігієнічне обстеження місць занять легкою атлетикою.
- •9. Гігієнічне забезпечення підготовки спортсменів у вибраному виді спорту (легка атлетика).
- •1. Теоретичні основи валеології сучасного суспільства.
- •2. Поняття про здоров’я. Критерії здоров’я.
- •3. Здоровий спосіб життя як основа довголіття.
- •4. Шкідливі звички та поширення їх серед молоді в сучасному суспільстві.
- •5. Шляхи збереження психічного здоров’я.
- •1. Механізм дії та терапевтичні ефекти масажної терапії. Правила і вимоги до вибору прийомів і технік проведення масажу, послідовність і порядок виконання сеансу.
- •2. Основні прийоми масажу, їх класифікація. Прийоми поглажування і вижимання, техніки і тривалість їх виконання. Фізіологічна дія, показання та оздоровчі ефекти.
- •3. Техніка виконання прийомів розтирання, їх різновиди і тривалість. Фізіологічна дія, показання та оздоровчі ефекти.
- •4. Фізіологічна дія масажу, показання та оздоровчі ефекти масажних прийомів.
- •5. Вимоги до застосування масажних прийомів і техніки їх виконання.
5. Кістка як орган. Ріст та розвиток кісток, сполучення кісток. Класифікація сполучень кісток.
Кісткова тканина. Розглядаючи розпил кістки під мікроскопом, можна побачити, що вона складається із закономірно розподілених кісткових пластинок, утворених колагеновими волокнами кістки, просоченими кістковою основною речовиноютаостеоцитами.
Структурною одиницею кістки є остеон. Кількість кісткових пластинок у кожному остеоні неоднакова.
Між остеонами є проміжки, заповнені кістковими пластинками, які сполучають остеони між собою.
Кістка складається з щільної і губчастої речовин. Перша розташована ззовні і являє собою щільне й міцне утворення. Губчаста речовина в трубчастих кістках міститься в епіфізах і складається з кісткових перекладин, напрям яких залежить від тяги діючих на них м'язів. Між перекладинами губчастої речовини лежить червоний кістковий мозок.
Кожна трубчаста кістка вкрита зверху окістям. Окістя складається з двох шарів сполучної тканини. Зовнішній шар — волокнистий, виконує захисну функцію. Внутрішній шар — ростковий — складається з пучків колагенових та еластичних волокон, які в процесі росту кістки розмножуються й перетворюються на остеоцити.
Трубчаста кістка складається з тіла — діафіза та двох кінців — епіфізів: проксимального, розташованого ближче до голови, й дистального, який міститься на протилежному кінці кістки відносно першого.
Всередині тіла трубчасті кістки мають порожнини, заповнені жировою тканиною — жовтим кістковим мозком.
Сполучення кісток.
Вчення про з'єднання кісток має назву артрологія, або синдесмологія.
Кістки в скелеті людини, залежно від функціонального навантаження, з'єднуються рухомо, напіврухомо й нерухомо.
Рухомі з'єднання — синовіальні (діартрози). До них належать суглоби У суглобі розглядають основні й допоміжні утворення. До основних належать: суглобові поверхні зчленованих кісток, капсула суглоба і порожнина суглоба.
Нерухомі з'єднання (синартроз) — фіброзні — такі види сполучень, за яких кістки немовби зрощені між собою за допомогою того чи іншого типу сполучної тканини, відповідно до чого й дістали назву: синдесмоз, синхондроз, синостоз, синсаркоз.
Синдесмоз — з'єднання кісток за допомогою волокнистої сполучної тканини. До синдесмозів відносять шви між кістками черепа та ін.
Синхондроз — з'єднання кісток за допомогою хрящової тканини. Рухомість і міцність хрящових з'єднань залежить від виду хрящової тканини й товщини хряща.
Синостоз — з'єднання за допомогою кісткової тканини. Наприклад, кістки таза до 15—16-річного віку з'єднуються між собою хрящовою тканиною, а пізніше, в дорослому віці, хрящ замінюється кістковою тканиною, внаслідок чого утворюється нерухоме з'єднання — синостоз.
6. Будова та функціональне значення скелету тулуба.
Хребетний стовп, або хребет є основою всього тіла і утворюється з 31—35 хребців, з'єднаних між собою рухомими й нерухомими зчленуваннями.
Хребетний стовп має 5 відділів: шийний — 7 хребців, грудний — 12 хребців, поперековий — 5 хребців, крижовий — 5 хребців, які зрослися в одну кістку — криж, і куприковий — 4—5 хребців.
Хребець має тіло, позаду якого є дуга. Тіло й дуга оточують отвір хребця . Отвори суміжних хребців утворюють хребетний канал, у якому міститься спинний мозок. У місцях з'єднання дуги з тілом утворюються вирізки. Вирізки суміжних хребців обмежують міжхребцеві отвори, крізь які виходять спинномозкові нерви. Від дуги відходять 7 відростків: задній, непарний — остистий , 2 бічні — поперечні, 2 верхніх суглобових і 2 нижніх суглобових . Суглобовими відростками хребці з'єднуються між собою в хребетний стовп. Хребці кожного відділу мають свої специфічні особливості, які відрізняють їх від хребців інших відділів.
Грудна клітка утворена грудиною, 12 парами ребер і 12 трудними хребцями.
Грудина, або грудна кістка, — це плоска видовжена кістка, яка складається з трьох частин: рукоятка, тіло та мечоподібний відросток.
Ребра та їх з'єднання з хребетним стовпом і грудиною.
Ребер у людини 12 пар. Це довгі вигнуті пластинки, які мають тіло й два кінці — передній і задній. Тіло ребра має дві поверхні — внутрішню, ввігнуту, й зовнішню, опуклу, та два краї: верхній — тупий і нижній — гострий. На внутрішній поверхні нижнього краю є борозна ребра, в ній проходять міжреберні кровоносні судини та нерви. Задній кінець ребра має головку, шийку і горбок. Головкою ребро з'єднується з тілом хребця, а горбком — із суглобовою поверхнею поперечних відростків грудних хребців. Суглоби головки та горбків мають спільну вісь обертання, що проходить крізь обидва суглоби, об'єднані в один загальний комбінований суглоб. Задня частина ребра в місці переходу в тіло згинається наперед, утворюючи кут ребра. Такого кута не мають XI і XII пари ребер. Передній кінець ребра закінчується хрящем
Сім пар верхніх ребер з'єднуються хрящем з грудиною, їх називають справжніми. Решта п'ять пар (VIII—XII) — несправжні, з них VIII—X пари з'єднуються хрящами між собою й утворюють реберну хрящову дугу. XI і XII пари ребер вільні, вони лежать у товщі м'язів і називаються коливальними.
