- •1. Мета і завдання оздоровчої, і лікувальної фізкультура в школі.
- •2. Медико-біологічне обґрунтування занять лфк школярів із захворюваннями серцево-судинної системи.
- •3. Медико-біологічне обґрунтування занять лфк школярів із захворюваннями хребта і вадами постави
- •Медико-біологічне обґрунтування видів, періодів та етапів лфк в школі.
- •5.Медико-біологічне обґрунтування занять лфк школярів із захворюваннями та при порушенні обміну речовин.
- •6. Медико-біологічне обґрунтування занять лфк школярів із захворюваннями органів дихання.
- •7. Медико-біологічне обґрунтування занять лфк школярів із захворюваннями і травмами опорно-рухової системи.
- •8. Поняття лфк та реабілітації. Мета, завдання та принципи її застосування в школі.
- •1. Вплив систематичних занять фізичною культурою та спортом на систему дихання спортсменів.
- •2. Методи дослідження функціонального стану серцево-судинної системи.
- •3.) Вплив систематичних занять фізичною культурою та спортом на опорно-руховий апарат спортсменів.
- •4. Вплив систематичних занять фізичною культурою та спортом на систему обміну речовин.
- •1. Особливості тренування спортсменів в умовах низьких і високих температур.
- •2. Тиск як абіотичний фактор. Особливості працездатності спортсменів в умовах середньогір'я.
- •3. Вплив радіаційного забруднення на опорно-рухову систему спортсменів.
- •4. Природні ресурси (водойми, рослинний і тваринний світ, мінерали та ін..) як засоби відновлення працездатності).
- •5. Світло як екологічний чинник. Використання ультрафіолетового випромінювання в спортивній практиці.
- •1. Ланки тіла як важелі і маятники.
- •2. Механічні властивості кісток і суглобів.
- •3. Біомеханічні властивості м'язів:
- •4. Біомеханічні шляхи підвищення витривалості:
- •5. Умови стійкості твердого тіла.
- •6. Будова тіла і рухові можливості.
- •7. Роль сенситивних періодів у житті людини.
- •8. Біомеханіка вправ на поставу, гнучкість, силу.
- •1. Вітаміни с, а, е та їх використання у спортивній практиці.
- •2. Характеристика вітамінів Вх, в2, в6 та їх використання у спортивній практиці.
- •3. Характеристики адреналіну соматропного гормону та похідних тестостерону (роль в спорті).
- •4. Білки, їх характеристика та біологічна роль у різних видах фізичної активності
- •5. Вуглеводи, їх класифікація та біологічна роль. Роль глюкози та глікогену в енергозабезпеченні фізичної активності.
- •6. Характеристика жирів. Біологічне значення нейтральних жирів фосфоліпідів та холестерину.
- •7. Особливості водно-сольового обміну у спортсменів.
- •8. Макроергічні зв'язки. Роль атф та інших макроергічних сполук у енергозабезпеченні рухової активності спортсмена.
- •9. Значення повноцінного білкового харчування в спортивній діяльності.
- •10.Незамінні амінокислоти та їх біологічне значення.
- •1. Серцево-судинна система, характеристика її будови.
- •2. Загальна характеристика будови нервової системи.
- •3. Особливості будови спинного мозку людини.
- •4. Клітина-та тканинна будова організму людини. Розвиток організму людини.
- •5. Кістка як орган. Ріст та розвиток кісток, сполучення кісток. Класифікація сполучень кісток.
- •6. Будова та функціональне значення скелету тулуба.
- •7. Будова м'яза як органа. Морфологічні основи скорочення м'язового волокна.
- •8. Серце. Будова, положення у грудній порожнині, функція.
- •9 .Ендокринні залози, будова, гіпер- та гіпофункції залоз.
- •10. Загальний план будови лімфатичної системи.
- •12.Морфо функціональна характеристика органів чуття.
- •13. Органи травлення, особливості будови та функції.
- •13. Особливості будови органів дихання.
- •14. Характеристика кіл кровообігу.
- •1. Травлення в шлунку людини.
- •2. Умовні та безумовні рефлекси.
- •3.Сенсорні системи. Фізіологічне значення органів чуття в життєдіяльності людини.
- •4. Фізіологія ендокринної системи. Класифікація гормонів.
- •Дихальні об’єми дихальні ємкості легень.
- •Будова і функції шкіри.
- •7. Показники роботи серця.
- •8. Функції і склад крові.
- •9.Ендокринна система людини. Гормони гіпофіза.
- •10.Тиск в артеріальному руслі кровообігу. Методи дослідження.
- •1. Джерела небезпек у побуті. Способи запобігання їх впливу на людину.
- •2. Джерела небезпек у побуті. Способи запобігання їх впливу на людину.
- •3. Аналіз та прогнозування травматизму при заняттях фізичними вправами в навчальних закладах.
- •4. Профілактика професійної захворюваності.
- •1. Перша допомога при відкритих та закритих ушкодженнях
- •2. Перша допомога при загостренні серцево-судинних хвороб.
- •3. Перша допомога при загостренні хвороб органів черевної порожнини.
- •4. Отруєння, перша допомога
- •5. Вікові особливості реанімації при термінальних станах.
- •1. Гігієна харчування спортсменів.
- •2. Фізичний розвиток учнів. Методи оцінки фізичного розвитку
- •3. Гігієнічні оцінка мікрокліматичних умов в спортивному залі
- •4. Гігієнічна оцінка вентиляції та повітряного режиму в спортивному залі.
- •5. Гігієнічна характеристика природного та штучного освітлення спортивних споруд
- •6. Санітарно-гігієнічне обстеження спортивної ділянки школи.
- •7. Визначення основного обміну і добових енерговитрат спортсменів.
- •8. Санітарно-гігієнічне обстеження місць занять легкою атлетикою.
- •9. Гігієнічне забезпечення підготовки спортсменів у вибраному виді спорту (легка атлетика).
- •1. Теоретичні основи валеології сучасного суспільства.
- •2. Поняття про здоров’я. Критерії здоров’я.
- •3. Здоровий спосіб життя як основа довголіття.
- •4. Шкідливі звички та поширення їх серед молоді в сучасному суспільстві.
- •5. Шляхи збереження психічного здоров’я.
- •1. Механізм дії та терапевтичні ефекти масажної терапії. Правила і вимоги до вибору прийомів і технік проведення масажу, послідовність і порядок виконання сеансу.
- •2. Основні прийоми масажу, їх класифікація. Прийоми поглажування і вижимання, техніки і тривалість їх виконання. Фізіологічна дія, показання та оздоровчі ефекти.
- •3. Техніка виконання прийомів розтирання, їх різновиди і тривалість. Фізіологічна дія, показання та оздоровчі ефекти.
- •4. Фізіологічна дія масажу, показання та оздоровчі ефекти масажних прийомів.
- •5. Вимоги до застосування масажних прийомів і техніки їх виконання.
1. Серцево-судинна система, характеристика її будови.
Серцево-судинна система — це велика розгалужена транспортна система, якою безперервно, протягом усього життя людини, кров розносить кисень, поживні речовини, гормони по організму, забираючи з клітин, тканин і органів відпрацьовані продукти обміну речовин, тобто здійснює гемодинаміку (рух крові по організму). Кровоносна система забезпечує: живлення організму, звільнення його від продуктів обміну речовин та гуморальну регуляцію його функціонування.
Кров кровоносними судинами рухається в основному завдяки скороченням серця і м'язів судин. її шлях по організму такий: серце - артерії - капіляри - вени - серце (замкнене коло), тобто система кровообігу — це замкнена система. Вона складається з двох кіл кровообігу — великого та малого, що забезпечує досить високий тиск у капілярах тому, що кров двічі проходить через серце. У перший раз кров під певним тиском накачується із серця в легені і там збагачується киснем, а звідки вдруге повертається до серця, де через його скорочення кров'яний тиск зростає ще більше, при цьому частково сила цього тиску допомагає крові повернутися до серця.
2. Загальна характеристика будови нервової системи.
Нервова система виконує функції сприймання подразнення зовнішнього і внутрішнього середовищ та організації відповідних пристосувальних реакцій. Подразнення сприймається спеціальними чутливими утвореннями, які входять до складу сенсорної системи. Відповідна реакція здійснюється у формі рефлекторних змін діяльності окремих структур організму і змін поведінки всього організму. Поведінка є вищою формою пристосування організму до зовнішнього середовища. Таким чином, виділяють три функції нервової системи: сприймання, подразнення, організацію фізіологічних функцій і організацію поведінки.
Для зручності вивчення нервову систему поділяють на три частини: Центральну, периферичну і автономну. до центральної відносять головний та спинний мозок. До периферичної - всі черепно-мозкові і спинномозкові нерви, а також нейрони, які утворюють вузли у черевній, грудній порожнинах і у робочих органах. Та частіша нервової системи, яка регулює діяльність внутрішніх органів і вегетативних функцій організму, називається автономною нервовою системою. Вона відповідно ділиться на симпатичну і парасимпатичну.
3. Особливості будови спинного мозку людини.
Спинний мозок регулює рухи та діяльність вегетативних структур тулуба. Спинний мозок розміщується в каналі хребта. Він поділяється на п'ять відділів — шийний, грудний, поперековий і крижовий, кожен з яких забезпечує чутливу і рухову іннервацію окремих ділянок тіла, а також регуляцію функцій певного внутрішнього органу. У дорослої людини довжина спинного мозку становить 45 см, діаметр — 1 см. Уздовж спинного мозку проходить спинномозковий канал, що містить спинномозкову рідину, яка сполучається з рідиною шлуночків головного мозку. Найпростіші рефлекси спинного мозку — рефлекси на розтягування м'язів. При незначному розтягуванні цих корінців спричинює радикуліт, що завдає сильного болю та інші розлади організму.
Сіра речовина спинного мозку оточена білою речовиною. Це відростки нейронів, які є чутливими і руховими провідними шляхами. Ті з них, що несуть інформацію з периферії та внутрішніх органів до спинного і головного мозку, називають чутливими, або висхідними. Інші — рухові, або низхідні, несуть інформацію від головного й спинного мозку до периферії та внутрішніх органів.
Отже, спинний мозок контролює і регулює прості безумовні рефлекси (наприклад, сухожильного колінного), діяльність кишечнику, сечового міхура; здійснює зв'язок між периферичними ділянками тіла, внутрішніми органами з головним мозком в обох напрямках.
Права і ліва половини спинного мозку спереду і ззаду розділені глибокими борознами. Навколо центрального каналу є сіра речовина (тіла вставних та рухових нейронів, які відповідають за згадані вище безумовні рефлекси), що формує парні ділянки; на поперечному розрізі вона має вигляд метелика.
Передній виступ сірої речовини називають переднім рогом. Там розташовані рухові нервові центри. Звідти виходять аксони, які, з'єднуючись на виході зі спинного мозку, утворюють його передні корінці. Протилежний виступ називають заднім рогом, у ньому містяться чутливі нервові центри, чутливі волокна яких формують задні корінці спинного мозку.
