Розділ IV. Репертуарне забезпечення навчання диригування на початковому етапі
4.1. Практичні поради до вивчення хорових творів
Українська народна пісня для чоловічого хору в обр. М.Леонтовича «За річкою за Дунаєм». Розмір пісні 3/4, тактується «на три». Виконується в темпі moderato, динамікою mf, штрихом legato. Наспівне звучання досягається ретельним поєднанням всіх дольових рухів у схемі. Твори без супроводу прийнято виконувати на ланцюговому диханні. Особливу увагу треба звернути на ланцюгове поєднання фраз, а також не допускати дихання між тактами, де вдих навіть одного співака може негативно вплинути на загальне звучання. У таких фрагментах хористам вчасно нагадують спеціальними рухами і поглядом про необхідність утримування від вдиху, звертаючись до тих партій, де створюються критичні ситуації.
Фразування виразно визначається специфічними особливостями тридольного розміру: перша доля – сильна, друга – слабка, але сильніша за третю, вона досить пружно поєднується з першою, третя – найслабша.
Специфічна виразність фразування в творі створюється тридольним розміром, коли 2-а доля звучить досить активно в поєднанні з першою сильною долею, третя слабшає на мить, оскільки готує ауфтактом наступну сильну долю. До цього ще звертаємо увагу на рух у висхідному порядку мелодії від першої до другої долі, що теж вимагає збереження, а то і ще більшого посилення активності звуку (руху).
Імітаційні вступи голосів не повинні порушувати темп, що склався на цю мить – ауфтакт на третій долі не повинен стримувати темп.
У першому такті диригент зосереджує увагу на партії ТI, після точки третьої долі переключає увагу на партію ТII, щоб вчасно зробити вдих, і в 3-му – аналогічно переключає увагу на басову партію. Далі динаміка посилюється в русі до кульмінації куплету. В останньому такті звучить каданс, з’являється фермата над унісоном соль – четвертна з крапкою, яка повинна помітно слабшати і на кінці завершити звучання слабкою вісімкою. Четвертну з крапкою під ферматою вірно витримати подовжено, поставити на 2-гу долю, потім дугоподібним знімаючим легким торканням точки 3-ї долі та окремо виконати кистьовим рухом останню вісімку.
В наступному куплеті показати все аналогічно. Фермата на першу долю в партії ТII виконується в темпі, що склався, на другій долі вона зливається з загальним звучанням і прийом зняття виконується так, як в 1-му куплеті.
Українська народна пісня в обр. М.Лисенка «Ой наступила та чорна хмара». Для виконання твору визначено повільний темп, штрих legato, розмір 3/8. Образний ряд створює загальний образ братців – бідної голоти, образ «богача» – превражого сина дуки та образ чорної хмари, яка віщує недобру подію між вражими силами. Для виконавців позитивною силою є бідна голота, негативна – дукач, богач. Пісня за своїм літературним текстом і музичним повільним відтворенням наспівного голосоведення нагадує історичні українські думи про стражденне життя народу.
Тридольний розмір вимагає протяжної наголошеності першої долі, яка на залишковій пружності прямує ретельним кантиленним рухом до другої долі, з логічно природним послабленням до початку третьої долі, щоб на елементі відбиття – ауфтакту до наступної першої долі накопичити пружність підготовки виконання сильної (першої) долі. Говорячи про активний спосіб виконання перших долей, треба розуміти, що всі вони однаково сильними не можуть бути. У структурі всього першого речення кульмінаційними є третій – четвертий і п’ятий – шостий такти. Де четвертий і шостий такти будуть найвищими за динамікою. Виконувати їх треба поступовим напруженням рухів, зокрема на перших долях вказаних тактів і поступово привести звучання на спад у сьомому такті. Наступне речення «Ой там збиралась…» показати напружено, але невеликими жестами, щоб у дев’ятому такті після наголошеної першої долі заспокійливими рухами прийти з diminuendo (затихати) до унісону на f з ферматою. Фермату поставити слабким рухом і слухати рукою ще більше природне затихання звуку. Витримати її на три долі, лише потім у сповільненому темпі послабляючими рухами зняти звучання «на три». Така трактовка розкриває характерний мелодизм партій, інтонаційний склад, альтероване посилення звуків у високій теситурі, зручне теситурне використання. Інтонаційне звучання зосередити на альтерованих звуках мі-бекар – фа в теноровій партії, фа як dominanta мінорної тональності повинно звучати з тенденцією до підвищення, мі-бекар теж максимально (в межах зонності) до нього наблизити.
У цьому ж такті є ще альтерований звук ля-бекар до b-moll, як ввідний тон в мінорну тоніку він потребує виконання з тенденцією до підвищення. Доречно використати допоміжний жест «з тенденцією до підвищення». Метроритмічну послідовність двома шістнадцятими треба виконати без поспіху, уважно, без різкості в рухах прослухати другу шістнадцяту тривалість.
Твір Х.Кальюсте для жіночого хору «Все на качели». Розмір 3/4, помірно, non legato (не легато). Звук життєрадісний, просвітлений, активний – створюється образ дівчат, які знаходяться у стані задоволення, радісно запрошують всіх присутніх приєднатися до них в приємну мить катання на гойдалках. Міміка і погляд диригента повинні відповідно настроювати виконавців.
Жести виконуються характерними легкими кистьовими ударами в точку долі. Але всі дольові рухи (звуки) повинні поєднуватись між собою. Твір акапельний, тож вимагає співу на ланцюговому диханні: між фразами не можна робити вдих. На стиках фраз погляд диригента повинен нагадувати про дотримання ланцюгового дихання. Ще одна особливість виконання: оскільки твір повинен виконуватись у жвавому темпі, умов для повноцінного вдиху немає. Тому треба користуватись коротким вдихом.
Динаміка допустима на f, mf, у відповідності до звукового образу вона повинна бути яскравою. На f рухи виконуються всією рукою. Наприклад, у вступі, у першому такті на другій долі відбувається розподіл функцій рук: ліва ставить половинну тривалість для сопранової партії, права теж на другу долю ставить альтам довгу тривалість, витримуючи її аж до початку третього такту. На фоні витриманої ноти ре першої октави в другому такті сопранова партія ще яскравіше виконує свій другий заклик, теситурні умови сприяють тому. На початку третього такту функції обох рук зливаються, досягаючи динамічної кульмінації у четвертому такті на останній половинній тривалості. Її треба з підготовкою поставити обома руками, витримати внутрішнім слухом у реально зростаючому динамічному посиленні й тільки після третьої долі повести руки на активне зняття по траєкторії третьої долі такту до її точки. Прийом зняття закінчити досягненням точки долі та закриттям кисті. Після почутої цезури в загальному звучанні дати стриманіший ауфтакт до початку виконання першої частини куплету.
Ця частина характерна частим використанням пунктирного ритму як міждольового, так і внутрішньодольового, що сприяє активізації звуку. Диригентові не можна підміняти активність рук розмашистими рухами. Треба весь час уважно прослуховувати внутрішнім слухом характерні ритми.
Друга половина куплету імітує гойдання способом імітаційного перегукування партій, починаючи з пружного p, через crecsendo впродовж трьох тактів довести звучання до приємного стриманого (не крикливого) f, на другій і третій долях помірно послабити рухи, щоб з першої долі наступного такту знову почати аналогічний розвиток динаміки.
Виконання цієї частини потребує уважної подачі поглядом рухів розвиненим партіям.
Так на першій долі необхідно поставити альтам четвертну з крапкою – ауфтакт і точку долі спрямувати поглядом, який одразу треба перевести на сопранові партії, щоб поставити половинну тривалість лівою рукою. Поставивши, одразу в ритмі переключити погляд на альтову партію, легким ударом відштовхнутись від точки «два» і провести третю долю. Далі знову активно повторити таку послідовність рухів, узгоджених з поглядом. В наступному такті «весело поём» треба уважно змінити послідовність по аналогії з попередніми тактами.
Кода виконується рухами, подібними вступу. В останньому такті важливо поставити фермату сопрано I і альтам на першу долю, сопрано II – лівою рукою на другу долю з відповідним поглядом. Витримати тривалість внутрішнім прослуховуванням до долі «три», потім виконати ауфтакт і зняття як у 4 такті.
Твір Л.Бетховена. «Похідна пісня». Переложення Л.Шохина. Переклад Т.Сікорської.
Сама назва твору говорить про його характер: енергійний, бадьорий, емоційно піднесений. Диригент повинен бути настроєний на темп активного маршу, рухи – на удари в точку (non legato), рішучі, природно прискорені у вільному падінні до точки.
Твір написаний з супроводом, який повністю підтримує хорові партії, посилюючи їх характер виконання, за виключенням останніх чотирьох тактів, де музика носить вільне інтермедійне завершення в контексті загального звучання. Тому партія концертмейстера буде виконуватися за загальними рухами диригента.
Не складна двоголосна хорова партитура утворена ідентичним метроритмічним викладенням партій за типовою куплетною формою (двочастинною) типу заспіву і приспіву, який повторюється двічі. Може вивчатися в хорі учнів основного шкільного віку.
До початку твору важливо вірно настроїти виконавців на тональність
G-dur за допомогою концертмейстера. Після того як диригент візуально переконався у готовності виконавців, він активно, з приємним поглядом виносить руки в основну диригентську позицію. Звернувшись до концертмейстера невеликим поворотом голови, правою рукою (а можна і лівою, якщо це не принципово) ставить акорд настройки. Слухає, поглядом переконується, що всі хористи настроюються, знімає акорд настройки. Через мить показує хору вступ рухами всієї руки, починаючи з третьої долі в бадьорому маршоподібному характері. Вступ на відносно сильну долю треба виконати ауфтактом по схемі другої долі чотиридольного розміру активним рухом до третьої долі – вступу. В процесі диригування сильними рухами всієї руки виконувати першу і третю долі. Але не можна нехтувати виразністю фразування, що сприятиме проведенню кульмінацій фраз, підходів до них, завершення, своєрідних підйомів і спадів з виразним зняттям половинних тривалостей в кінці. Зняття бажано виконувати на другу долю. Після чого зробити активний замах до четвертої долі на початку приспіву. З метроритмічного погляду варто точно відтворити пунктирний ритм у вигляді четвертної з крапкою і вісімки, що є типовим прийомом для твору. Він придає звучанню бадьорості, рішучої активності. Тому важливо, щоб така особливість була повністю використана диригентом і відповідно відтворена. Зняття в кінці зробити на другу долю. На мить зупинитись. Потім почати розслаблятися.
Російська народна пісня в обробці О.Гречанинова «В сыром бору тропина».
Розмір 2/4, темп «не швидко», пісня веселого жартівливого характеру. На кантиленність виконання настроюють чисельні ліги, які зустрічаються в кожному такті. Перший куплет співається в динаміці sotto voce – mp. Найбільш відповідними їй будуть рухи невеликої амплітуди (передпліччя і кисть) в основній диригентській позиції. Якщо за вимогою трактовки інший куплет буде виконуватись голоснішою або тихішою динамікою, то руки будуть відповідно або у високій площині, або в низькій з активізацією або послабленням пружності рук. Хоча в такому ліричному характері активізація повинна бути ледь помітною.
Звернути увагу на необхідність показу сильних рухів, бо у дводольному розмірі це відбувається часто, через одну долю. Отже виразність їх співвідношень має принципове значення (кульмінаційні, послаблені, посилені сильні долі).
Твір за своєю фактурою дуже корисний для формування координації функцій рук. Вже з першого такту руки вирішують різні метроритмічні завдання. Тема весь час проходить в сопрановій партії. Вона відтворюється невеликими рухами на основі витриманого звука у альтів (права рука), який вже в другому такті меироритмічно зливається з високими голосами (ліва рука). У п’ятому такті партія альтів стає трохи розвиненішою. Права рука інтонує дві подібні поспівки з вступу на другу долю з наступним зняттям теж на другу долю. Важливо уважно простежити вірність зняття на другу долю в середину круговим рухом, щоб не порушити звичний плин схематичних рухів. Друга структура першого куплету є нескладним варіантом перших чотирьох тактів. Дві останні фрази теж не несуть в собі нових завдань. У самому кінці треба виконати прийом зняття на повну четвертну долю. Його показ вимагає приведення руки в точку другої долі (останньої). Виконати елемент відбиття і в саму останню мить його виконання закрити кисть. Рух буде виконаний на повну четвертну тривалість, як того вимагає партитура.