3.3. Показ закінчення виконання

Не менше значущим в диригуванні є показ закінчення виконання. Прийом зняття повинен забезпечити одночасність припинення звучання і повну відповідність характеру музики на момент зняття.

Диригент заздалегідь готує хористів до закінчення музичного твору, спрямовуючи на це їх увагу. Тривалість такої підготовки, як і тривалість підготовки до початку виконання, точно до миттєвостей розрахувати неможливо і цього не потрібно намагатись робити. Головне, щоб до кінця звучання твору увага хористів була повністю зконцентрована на диригентові. Всі виконавці зосереджуються на підготовці до зняття. Остаточно про його наближення дає команду останній диригентський ауфтакт до зняття.

За долю до закінчення диригент виконує жест, який попереджає про завершення звуку і логічно спрямовує його до заключного зняття. Важливо, щоб рух подавався у повній відповідності до характеру і темпу закінчення твору. Практика доводить, що як правило, цього достатньо, щоб співаки встигли підготуватися до належного закінчення виконання.

Між жестом показу підготовки закінчення, і жестом показу самого закінчення, тобто між ауфтактом до зняття та самим зняттям існує така ж залежність, як і між жестами дихання та вступу на початку виконання.

Закінчення потребує точного виконання останньої тривалості та її підготовленого зняття за встановленим порядком: четвертну в кінці зняти на повну долю, або на початку наступної долі – на першу вісімку, за умови, якщо гармонія в разі продовження супроводу лишається незмінною. Всі способи прийому зняття належить робити згідно характеру і темпу твору на момент зняття.

Уваги заслуговують прийоми зняття в середині музичної фрази (твору). Всі жести зняття в залежності від їх спрямування наступним рухом можна умовно розділити на дві групи. Перша – це жести зняття, які повинні враховувати подальший рух – зняття в середині творів, фраз. До другої групи відносять ті жести зняття, які здійснюють загальне завершення виконання або загальне зняття якоїсь частини твору. Для першої групи природно, що рука диригента, яка показує часткове припинення звучання (в одній або двох партіях), повинна опинитися в найбільш зручному положенні для продовження подальшого схематичного викладення твору. У випадках застосування прийомів другої групи диригент отримує більше свободи. Готуючись до повного зняття, він керується лише тим, щоб рух був якомога яскравішим у відтворенні закінчення.

З прийомом зняття у студентів інколи виникають недоречності, які потребують виправлення. Наприклад, зняття в кінці витриманих звуків виконуються довільним рухом, не по схемі. Це приводить до незручностей, зокрема тоді, коли наступна фраза починається із затакту. Неминуче виникає метро-ритмічний збій плину музики. Тому учневі необхідно навчитися дотримуватися схеми у виконанні різного роду зняттів.

Ще один типовий приклад з практики, коли твір закінчується подовженим звуком, що затихає (diminuendo, morendo), а учень для зняття використовує пожвавлений рух, спрямований вгору. Ситуація потребує роз’яснення, і можливо, якщо виникне необхідність, показу прийому зняття у повній відповідності до характеру музики на момент завершення.

Цікавим виразним моментом у диригуванні є цезура, яка відділяє зняття однієї фрази від вступу наступної. Наприклад, на третій відносно сильній долі зняття з цезурою і наступна фраза розпочинається з четвертої долі. Прийом потребує виразного зняття звука в точці третьої долі, обов’язкової миттєвої зупинки (цезури) і наступного продовження без будь-якої підготовки.

Таким чином, прийом закінчення складається з основних елементів: зосередження уваги хору на диригентові, підготовка закінчення виконання (диригентський рух у характері закінчення – ауфтакт на підготовчу долю) і показ закінчення – виконання зняття в характері музики.