Мал. 6. Допоміжні жести

3.8. Почуттєвість у диригуванні

Як відомо почуття виражають психічні стани і процеси, в яких віддзеркалюється емоційний бік духовного світу людини, її суб’єктивне переживання подій і емоційне ставлення до навколишньої дійсності.

Почуттєвість (зворушливість) в музиці – на думку М.М. Канерштейна –завжди надає певний духовний сенс виконавському процесу. Цим зумовлюється той факт, що всі диригентські схеми, дольові рухи, тобто найелементарніші прийоми, необхідно вивчати на конкретних музичних зразках. Для початкового етапу темпи мають бути повільними і помірними, рухи – м’якими, пластичними і безперервними з відчуттям музики в руці, тобто інтонувати необхідно рукою. В іншому разі з’являться формальні рухи, позбавлені можливості передати будь-який музичний зміст. Не можна оволодіти диригентською технікою у відриві від музичного твору. Інтонування звуку рукою треба виховувати свідомо, методично-грамотно з самого початку навчання, буквально з перших кроків.

Поняття «інтонування» треба розуміти як усвідомлене вираження звучання в руках диригента. З самого початку занять необхідно ретельно слідкувати за тим, щоб кожна фраза, звук були засвоєні й пережиті учнем через його свідомість. Лише тоді показ буде природним, органічним, а жест диригента буде спрямований на конкретну і зрозумілу виразність.

Виконання завжди повинно бути усвідомленим, логічним, переконливим і художньо-повноцінним, але воно стає таким тільки у результаті детальної, ретельної роботи над твором, в процесі якої народжуються певні думки, образи, виникає відповідний загальний план всього твору і окремих частин.

Важливим засобом спілкування з хором є міміка диригента і його погляд. Ця обставина в хоровому колективі набирає особливого змісту. Коли диригент детально опрацьовує твір, у нього неминуче виникає власне відношення до музики, її конкретних образів, станів. Його почуттєвий світ відгукується на події та образи, змальовані в творі. У диригуванні він так чи інакше впливає на хор, надихає кожного співака своєю щирістю, емоційністю, власним баченням та інтерпретацією.

Прониклива емоційність викликаного стану позитивно відбивається на якості співацького звуку, духовно єднає колектив в один почуттєвий організм. Диригент у невимушеній формі виконує благородну роль суггестора, яка впливає на досягнення високого ефекту у колективній творчості. Свого часу М.І. Глінка помітив: «пение должно быть искренним». Вислів став принципом концентричного методу композитора – видатного вчителя школи співу. Отже очі диригента, які світяться його власним внутрішнім відчуттям всього, що виконується в творі, не мають аналога в резерві диригентського арсеналу навіювання. Відомий вислів «очі – дзеркало душі» вказує шлях диригенту: не треба штучно створювати якісь гримаси, треба просто усвідомлювати і переживати своє ставлення до того, про що йдеться у творі. Варто пам’ятати, що такий театр дій повинен бути досить наочним і реалістичним для виконавців, вони будуть з щирістю реагувати на стан диригента, від чого спів стане виразнішим і привабливішим. З’являться такі якості звуку, як його яскравість, помітні темброві ознаки хорових партій, летючість, виражена зовнішня емоційна чуйність. Все це неодмінно пожвавить виконавський процес, як з боку диригента, так і з боку хористів.

Особливого значення набуває погляд під час показу вступів. Виконуючи показ хору на вступі, диригент досить точно вимірює, коли повинен з’явитися звук; маленька необачність може негативно вплинути на якість початкового звуку, на корекцію якого часу не існує. Диригентові треба забезпечити рухом вчасний і якісний вдих хористів, а вчасність вимірюється миттєвостями. Крім вступів диригентові належить вирішити ще дуже багато невідкладних завдань типу: зміна динаміки, темпів, штрихів, характеру; забезпечення загальної уваги всього хору тощо. По суті диригентське виконання відбувається в екстремальних умовах, які досить часто повторюються. Така особливість діяльності вимагає глибокої і багатогранної самопідготовки диригента, значного досвіду у всебічному охопленні хорової партитури. Пояснення майстра-викладача будуть корисними у формуванні диригентського досвіду і світогляду учня-початківця.

Отже міміка і погляд диригента є невід’ємним компонентом його професійної діяльності, як прямий наслідок всебічного глибокого усвідомлення і відчуття музики, що виконується.