3.11. Перші заняття з диригування

На першому занятті з диригування відбувається процес знайомства педагога з першокурсником. У бесіді викладач отримує інформацію про те, що покликало студента вступити на дану спеціальність, як він відноситься до хорового співу, чи співає в хорі, які концерти відвідує тощо.

Наступний момент спілкування – ознайомлення викладача з професійними даними, загальною і музичною освітою учня. Прослухавши гру студента на фортепіано, викладач отримує інформацію про її якість – музикальність і технічність виконання. Для перевірки розвитку слуху пропонується виконати кілька завдань (визначити на слух інтервали, тризвуки, септакорди, потім просольфеджувати з листа, проспівати інтервали, знайому пісню). Отримавши таку живу інформацію, педагог створює першу уяву про рівень і стан підготовки учня, як мотивацію вступу до навчального закладу, про його співацький голос, розвиток музичного слуху, його музичні пріоритети і бачення перспективи навчання тощо.

Потім педагог знайомить учня зі змістом і завданнями курсу, вимогами до навчання взагалі та в класі диригування, зокрема. Визначається орієнтовний обсяг самостійної роботи. Пропонується план аналізу музичного твору, спочатку в скороченому вигляді. Пізніше на наступних курсах він буде вдосконалюватись і розширюватись по мірі вивчення нових теоретичних предметів. Бажано запропонувати нескладний твір для самостійного вивчення (гра партитури, спів хорових партій, а можливо це буде лише одна мелодія, наприклад: «Заповіт» або «Реве та стогне Дніпр широкий»).

Наступне заняття присвячується початку навчання з диригування. Розглядаються поняття «диригент», «диригентський апарат» проводиться розбір елементів диригентського апарату і його значення для диригента, сутність (р. 2.1), складові елементи (зовнішнього і внутрішнього призначення), стисло пояснюються функції та значення кожного з них. Пропонуються вправи Малька М.А. для освоєння рухів (плечових, ліктьових, кистьових). Повідомляється про вимоги до основної диригентської позиції (стан найбільшої зручності, універсальності для показів, наочності). Актуалізується питання постави диригентського апарату.

Підготовча вправа для постави диригентського апарату. Відбувається ознайомлення з вправою, яка виконується з метою постановки диригентського апарату. Запропонована вправа описана в розділі 2.4.

Пояснення дольового руху, його структури. Залежність точки долі від штриха. Вправа. Ця вправа виконується для практичного ознайомлення учня з чотирма основними дольовими рухами диригентської техніки. Вона виконується сидячи за столом на відстані довжини передпліччя. На «раз» рука падає вниз і на мить зупиняється, відчувши «точку» на площині. Потім знову відходить вгору і завершує дольовий рух, готуючи наступний удар. Завдання вправи полягає в тому, щоб по досягненні точки миттєво зупинити руку. Це дає можливість відчути грань точки. Вправу бажано виконувати не поспішаючи, у повільному темпі, щоб встигати фіксувати точку і звільняти руку від залишкового напруження за допомогою руху вгору. Наступним варіантом такої вправи може бути горизонтальний рух (відносно сильна доля), вбік назовні; а потім – вертикальний знизу вгору на тій же площині столу. Через деякий час вправу можна виконувати не штрихом удару, а м’яким торканням точки. У такий спосіб студент знайомиться з прийомом виконання точки долі штрихами non legato і legato. Важливо звернути увагу учня на те, що до м’якого торкання точки рука рухається рівномірно, до «ударного» – прискорено.

На наступному етапі вправу бажано виконувати в умовах основної диригентської позиції. У цей час повинно відбутися ознайомлення з 4 основними рухами (двома вертикальними і двома горизонтальними). Вправи виконуються за столом, потім в основній диригентській позиції.

Вивчення тридольної схеми. Пропонуємо розпочати вивчення метричних схем з тридольної. Розпочинати його слід з аналізу структури схеми, окремого виконання кожної долі з наступним поєднанням їх в одну схему при провідній першій долі. Розпочинати вивчення схеми доцільно на простих музичних творах.

Вивчення прийому вступу на першу долю тридольного розміру розпочинається з вивчення послідовності дій вступу: ауфтакту, дихання на третю долю, вступу – на першу. Студент привчається вірно настроювати власний дихальний процес «разом з музикою». Як правило вдих зручно робити на слабку долю, коли рух направлений вгору, а видих – на сильну і наступні слабкі. Отже студент самостійно робить вдих на третю долю, видих – на першу і другу. В такий спосіб студент усвідомлює різну якість слабких долей в тридольній схемі, а потім відпрацьовує прийоми вступу і зняття на простому музичному матеріалі.

Прийоми показу динаміки. Спочатку рухи руки слід вибудувати в основній диригентській позиції по схемі. Потім налагодити рухи на f – показати тридольну схему у високій диригентській позиції, та на p – у низькій диригентській позиції. Потім перейти поступово з однієї диригентської позиції в іншу. В такий простий спосіб учень усвідомить прийоми crescendo і diminuendo.

Всі вправи на початковому етапі треба виконувати спочатку кожною рукою окремо, лише потім разом. Тактування рекомендується проводити спочатку крупними жестами і лише потім поступово скорочувати їх амплітуду. Вправи варто виконувати в тридольній схемі і з різною гостротою рухів (їх точок). Деякі методисти пропонують використовувати принцип контрастності: м’яко – різко, голосно – тихо, швидко – повільно тощо (Л.А.Андрєєва). На даній стадії навчання краще брати в роботу простий пісенний репертуар: не перевантажений фактурно, емоційно, динамічно. Не бажано затримуватися на вправах. Як тільки студент ознайомився зі схемою, варто одразу переходити до вивчення творів.