3.2. Показ вступу на повну та на дроблену долю

Тривалість ауфтакту при вступі визначається темпом твору і дорівнює тривалості однієї долі метру. У випадку вступу на одну з долей такту ауфтакт виконується на попередню долю і тривалість його дорівнює цілій долі такту. Наприклад: якщо хор повинен вступити на третю долю, ауфтакт виконується на другій долі; якщо хор вступає на першу долю, ауфтакт виконується на четвертій долі.

Жест, який означає «прийом вступу» визнаний самостійним. Одна з головних функцій диригента полягає в забезпеченні одночасності та своєчасності вступів, які повинні вирізнятися повною узгодженістю з динамікою, темпами, штрихами. Саме в цьому проявляється уміння диригента кваліфіковано показати вступ: мобілізувати увагу хористів перед вступом, дати чіткий, цілком визначений за характером ауфтакт, який безпосередньо спрямований до жесту вступу.

Під час роботи в класі, коли хор замінює концертмейстер, важливо виховати в учня відчуття уявного хору, його розстановки як загалом, так і окремих хорових партій, тембру їх звучання. Показуючи вступи в класі, учень повинен точно орієнтуватися, де знаходиться та чи інша уявна хорова партія, щоб вільно спілкуватися з нею в уявному хоровому просторі.

Поряд з показом початкового вступу не менш важливим є показ початку окремих епізодів, фраз, різноманітних яскравих мелодійних проведень в одній або кількох партіях тощо. Такі жести повинні бути особливо виразними, чітко визначеними за характером, активними, мобільними, яскравими, наочними. Вони мають помітно відрізнятися від інших жестів. При подачі вступів навіть змінюють позицію рук. Цьому сприяє також влучний поворот голови, що спрямовує погляд на ту чи іншу партію.

Подача вступів у різних моментах не вимагає від диригента такої внутрішньої підготовки, як на початку вступу. Але їх особливість полягає в тому, що здійснюються такі вступи підчас виконання. Диригент не може допустити порушення розвитку музичної думки, випустити з уваги багато інших моментів. І одночасно він повинен попереджувати виконавців про нові вступи. Якщо оркестрові диригенти можуть подати т.зв. умовний знак про вступ, посилаючи його в ту чи іншу частину оркестрового простору, то в хорі такі моменти відчутно відрізняються у зв’язку з особливостями вокального звуковидобування і його складових. Тому в хорі найбільш типовим є показ вступу кожній партії окремо лівою або правою рукою в залежності від її розташування. У хорі початковому, студентському, а тим більше шкільному, кожний вступ вимагає значної уваги диригента, щоб не порушити загальну течію музичного виконання (темп, ансамбль, динаміку тощо).

Складнішим є показ вступу на частині долі такту т.зв. дроблений вступ.

Диригенти-практики вказують на два випадки подібних вступів. Перший спосіб показу полягає в тому, що диригент робить невеликий рух на долю, яка передує долі вступу, і потім акцентує саму дроблену долю. Показуючи попередню долю, диригент ніби встановлює темп, в якому має відбутися дроблення долі вступу.

Другий спосіб показу дробленого вступу полягає в тому, що диригент без попереднього показу відразу з акцентом виконує долю, яка має бути роздроблена.

Обидва способи застосовуються в хоровій практиці. Слід лише зауважити, що другий спосіб показу більш відповідальний і вимагає більшої поінформованості як диригента, так і виконавців (хору, концертмейстера), тоді як перший дає надійнішу підготовку для вступу в конкретному темпі.

Слід мати на увазі, що, чим коротша роздроблена частина долі, з якої починається вступ, тим енергійніше і коротше має бути акцент долі, яка дробиться. Головний компонент, який здатний уточнювати рухи і на який треба в першу чергу посилатися, є слухове відчуття.

У диригентській практиці досить поширений комбінований прийом, коли зняття звучання переходить безпосередньо до вступу, без перерви. Головна умова виконання – посилатися на слухові відчуття і чіткий схематизм рухів.

Практика навчання стикається з деякими непередбачуваними випадками, коли учень намагається (поспішає) почути дроблену частку долі одразу після акценту, тоді як вона має виникнути своєчасно, під кінець долі (наприклад, вступ з другої вісімки четвертної долі такту). Необхідна додаткова роз’яснювальна робота з учнем над уточненням слухового відчуття даного прийому. Буває й таке, коли кисть після різкого удару в точку не встигає перейти в інерційний стан (погасити активність), що спотворює спосіб виконання. Поправка недоліку знаходиться в аспекті м’язової свободи.

З викладеного стає зрозумілим, якого великого значення набуває ауфтакт у диригуванні.

Навчаючи диригування, педагог повинен особливо уважно і повно розкрити поняття ауфтакту. Треба навчити так, щоб звичка попереджати свої наміри стала природною. Роль педагога полягає у здійсненні суворого нагляду за діями учня. Не можна пропускати жодного руху, не попередженого спеціальним прийомом. Якщо учень в аудиторії звикне до недбалості і легковажності, його подальша робота з колективом буде надзвичайно ускладнена.

Примітка. Вивчення прийому дробленого вступу на початковому етапі вважаємо передчасним. Початковий етап передбачає вирішення питань більш загального порядку. Прийом дробленого вступу засновується на дрібній техніці, в основі якої є в першу чергу застосування кисті та кистьових рухів. Потрібен досвід учня у сфері сформованої (надійно налагодженої) роботи кисті, як вагомої найважливішої частини диригентського апарату. Тому більш доцільним періодом для початку формування кистьової техніки, на наш погляд, повинен бути другий рік навчання. Звичайно допустимим може бути випадок, коли учень вже має деяку техніку, кистьову, зокрема. Штучно стримувати його в розвитку диригентської техніки немає рації.