2.3. Підготовчі вправи

Специфіка диригентського жесту вимагає необхідної підготовки учня-початківця, в процесі якої треба підготувати його до сприйняття навчання і формування нових динамічних стереотипів, притаманних диригентській техніці. Студентові необхідно виконувати спеціальні фізичні вправи – диригентську гімнастику. Існує немало розроблених вправ для вирішення цього завдання. Найбільшої уваги заслуговують комплекси, створені майстрами-диригентами. Успішному оволодінню прийомами диригентської техніки сприяють спеціальні вправи, засновані на рухах окремих складових елементів диригентського апарату. Наприклад, вправи для формування рухів кисті, передпліччя, плеча; відпрацювання жестів legato, staccato; вправи для тренування рук з метою усунення недоліків типу затисків, скованості м’язів, неузлагодженності рухів окремих частин руки тощо (И.А.Мусин. Техника дирижирования. – Л. – М.: Музыка, 1967. – 351 с.).

Таблиця вправ, запропонована М.А. Малько, є корисною на самому початку роботи з диригентським апаратом, коли учнем набувається досвід первинної диференціації і уточнення рухів: всією рукою, від ліктя, рухи кистей. Корисними є пропозиції автора в аспекті виконання т.зв. комбінованих рухів (Малько Н.А. Основы техники дирижирования. – М. – Л.: Музыка, 1965. – 217 с.).

Пропонуємо таблицю вправ. Вона передбачає:

I. Рухи всією рукою від плеча

1. Кругові рухи вперед по колу (з відхиленням вбік).

2. Такий же рух у зворотному напрямку.

3. Такий же рух у прямому спрямуванні по дузі (неповне коло).

4. В сторони і в гору.

5. Те ж саме. Долоні назад.

6. Руки витягнуті вперед. Рухи в протилежні сторони (горизонтально по радіусу).

7. Вгору і вниз по прямій вертикальній лінії; різне положення кистей (витримано і відривчасто).

8. В сторони і назад по прямій горизонтальній лінії, різне положення кистей (витримано і відривчасто).

II. Рухи від ліктя

1. Руки опущені, долоні звернуті усередину. Рухи вперед і вгору, і назад.

2. Теж саме. Долоні звернуті назад.

3. Теж саме. Долоні звернуті вперед.

4. Руки витягнуті вперед. Рухи вгору і вниз. Різне положення кистей (долонь).

5. Руки витягнуті в сторони. Рухи вгору і назад (долоні вгору, вперед, вниз).

6. Теж саме – вниз і назад (долоні назад).

III. Рухи кистьові

1. Руки опущені. Оберти кистями навколо осі руки в різні сторони.

2. Теж саме в одну і ту ж сторону.

3. Руки опущені, долоні назад. Пасивні рухи вперед і назад.

4. Теж саме. Активні рухи.

5. Руки опущені, долоні повернуті до тіла. Рухи вперед і назад – пасивні.

6. Теж саме. Активні рухи.

7. Руки опущені, долоні звернуті назад або до тіла. Оберти по дузі (кінці пальців по колу). Рух пасивний.

8. Руки виставлені від ліктя вперед.

9. Руки розставлені від ліктя.

10. Руки витягнуті вперед на всю довжину.

11. Руки витягнуті в сторони на всю довжину.

IV. Голова

1. Назад і вперед.

2. Вправо і вліво.

V. Корпус

1. Вправо і вліво.

Поширеною є практика, коли кожен викладач-практик має власні корисні пропозиції щодо вправ.

Непростим виявляється формування відчуття уявної площини. Пропозиція студентові цілеспрямовано простежити, як рука знаходить горизонтальну площину опори, відчуття точки, після чого виникає інерційний спосіб руху – все це можна уточнити, виконуючи вправу на площині столу, сидячи на відстані, що близька до положення основної диригентської позиції. Розпочинаються вправи з руху по вертикалі. Потім таким чином можна продовжити роботу над формуванням відчуття горизонтального руху назовні й отримати спосіб відносно сильного вираження.

Взагалі всі вправи поділяють на пластико-гімнастичні та метро-ритмічні.

Використання пластико-гімнастичних вправ зумовлено необхідністю звільнення м’язів рук, плечового поясу, шиї від зайвого напруження, затисків. Доцільність використання зрозуміла: застосування вправно-зручних ненапружених рухів сприятиме появі у виконавців відчуття комфортності та свободи, що вплине на якість співацького звукоутворення, функціонування діафрагми, опори дихання, покращить зовнішній вигляд виконавців і диригента.

Метро-ритмічні вправи сприяють розвитку почуття ритму, метру, темпу, формуванню швидкої реакції, досягненню влучної координації рухів рук. На початковому етапі вправи бажано виконувати в присутності педагога, а в умовах самостійної роботи виконувати перед дзеркалом. При виконанні цих вправ не треба забувати про внутрішні відчуття, на яких учень має бути зосередженим для активного залучення м’язової пам’яті.

Перед виконанням вправ важливо перевірити правильність постави ніг, тулуба, рук, голови. Вправи необхідно виконувати на музичному матеріалі з дотриманням певного темпоритму.

Намагатися покращити в багаторазових повтореннях кожне виконання вправи у порівнянні з попереднім. Роботу починати з тої руки, яка краще піддається контролю. А потім її досвід уважно переносити на іншу. Інколи кращих результатів можна досягти, виконуючи вправу обома руками синхронно. Важливо налагодити ретельний контроль. Підбір вправ здійснювати за принципом поступового ускладнення.

Завжди посилатись на точну внутрішню м’язово-слухову уяву, завчасно погоджену з викладачем. Пам’ятати, що при виконанні вправ важливо орієнтуватись на внутрішні (м’язово-слухові) відчуття, а не на зоровий контроль.

У процесі використання вправ з постави диригентського апарату відбувається засвоєння відчуттів м’язової свободи, закріплюється почуття цілісності всієї руки від плеча і в той же час – гнучкості її в усіх частинах (суглобах), формується власний досвід визначення різниці між вільною рукою і м’язово-напруженою.

Отже основними принципами диригування вважають ритмічність, графічну точність – чіткість, доцільність, свободу диригентського апарату, природність рухів, їх економність і, разом з тим, виразність, підготовленість до будь-якого показу.